Стрілецька зброя
Стріле́цька збро́я — ствольна зброя для стрільби кулями та іншими вражаючими елементами, найбільш масове з усіх видів сучасної зброї.
Стрілецьку зброю розрізняють:
- за калібром: малого (до 6,5 мм), нормального (6,5 мм — 9 мм) та великого (9 мм — 14,5 мм) калібрів.
- за призначенням: бойова, пристрілювальна, навчальна, спортивна, мисливська.
- за компоновкою та боєприпасом: револьвери, пістолети, пістолети-кулемети, автомати, гвинтівки, карабіни, кулемети та ін.
- за типом енергії для виштовхування вражаючого елемента: вогнепальна, пневматична, механічна та електрична.
- за шляхом використання: ручна (стрілець сам утримує зброю при стрільбі), станкова (потребує спеціального станку або установки).
- за шляхом обслуговування: індивідуальна, групова/
- за ступенем автоматизації: неавтоматична (у тому числі однозарядна, магазинна, барабанна), самозарядна та автоматична.
- за кількістю стволів: одноствольна, двоствольна та багатоствольна.
- за конструкційними особливостями стволу: нарізна та гладкоствольна.
Перші зразки стрілецької зброї з'явилися у XIV ст. Основні етапи подальшого розвитку: розробка та розповсюдження ґнотового (XV ст) та кременевого (кінець XV ст) замку, паперового набою (середина XVI ст) багнету (XVII ст) ударної сполуки та капсульного замку (початок XIX ст) нарізної зброї (середина XIX ст) унітарного набою з металевою гільзою та казнозарядної зброї (друга половина XIX ст) магазинної зброї (кінець XIX ст).
Подальше вдосконалення стрілецької зброї пішло шляхом створення автоматичної зброї (кінець XIX — початок XX стт). Така зброя почала розповсюджуватися вже під час Першої світової війни та стала основною стрілецькою зброєю Другої світової війни.