Наголос
На́голос — це вимова одного із складів із більшою силою, чи наголошенням.
Носієм наголосу у складі є голосний звук, напр.: чудо́во, бі́гати, вече́ряти.
Голосний звук і склад, на який падає наголос, називається наголошеним; усі інші голосні і склади - ненаголошеними (у слові ві́тер склад ві- наголошений).
Наголошений склад вимовляється з більшою силою, ніж усі інші.
Наголошеними можуть бути різні за порядком склади (рі́ч-ка, пе-ре́-рва).
Наголос може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при зміні форми цього слова (нога́ — но́ги).
За допомогою наголосу іноді розрізняються лексичні значення слів (за́мок — замо́к) та їхні граматичні форми (сті́ни — називний відмінок множини і стіни́ — родовий відмінок однини).
Більшість слів в українській мові має один наголос, але складні слова можуть мати два і навіть більше наголосів (бага́томільйо́нний).
Смисловий наголос або Логічний наголос — це вимова одного із слів чи словосполученнь у реченні з посиленням голосу (Це я́ хотів піти звідси — не хтось інший, а саме я.)
Відтворення на комп’ютері
Стандарт Unicode містить комбінувальний символ наголосу "Combining acute accent" (U+0301), який можна вживати з українськими літерами. Для того, щоб поставити наголос на голосній літері, потрібно розташувати U+0301 після неї.
Примітка: для того, щоб комбінувальні символи правильно відтворювались вони мають підтримуватися шрифтом, що вживається, і рушієм відтворення шрифтів. Якщо шрифт або рушій не підтримують (або неправильно підтримують) комбінувальні шрифти, відображення таких символів, як знак наголосу буде спотворено (знак наголосу буде стояти після літери, показаний у вигляді порожнього квадрату тощо).
Джерела
- Український правопис. Видавництво «Наукова думка». 2007.
- "Punctuation." Wikipedia, The Free Encyclopedia
- "Characters and Combining Marks." Unicode.org