Джордж Робертсон
Джордж Робертсон | |
---|---|
англ. George Robertson | |
Народився | 12 квітня 1946 (78 років) Port Ellend |
Країна | Велика Британія[1] |
Діяльність | політик |
Відомий завдяки | Генеральний секретар НАТО |
Alma mater | Університет Данді і Dunoon Grammar Schoold |
Знання мов | англійська |
Членство | Королівське товариство Единбурга |
Посада | генеральний секретар НАТО, Державний секретар оборони (Велика Британія), Shadow Secretary of State for Scotlandd, Член Таємної ради Великої Британії[d], Член 52-го парламенту Сполученого Королівства[d][2][3], Член 51-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 50-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 49-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 48-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 47-го парламенту Сполученого Королівства[d][4] і член Палати лордів[d][3] |
Партія | Лейбористська партія |
Батько | George Philip Robertsond[5] |
Мати | Marion I. MacNeilld[5] |
У шлюбі з | Sandra Wallaced |
Діти (3) | Malcolm Robertsond[5], Martin Robertsond[5] і Rachael Robertsond[5] |
Нагороди | |
Джордж Ро́бертсон (Повне ім'я: Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський, англ. George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen, *12 квітня 1946) — генеральний секретар НАТО, голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Британії в 1997—99.
Біографія
На посаду генерального секретаря НАТО Джордж Робертсон вступив 14 жовтня 1999 року. Його кандидатура на пост генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО була схвалена 2 серпня 1999 року на неформальній зустрічі в Брюсселі представниками 19 країн — членів НАТО.
З приводу свого призначення на пост генерального секретаря НАТО Робертсон сказав: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великобританії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо упертості, щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».
Джордж Робертсон родився в 1946 році в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 році (вивчав економіку), отримав ступінь магістра мистецтв. У університеті за часів війни у В'єтнамі майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.
Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робочих винокурень.
У 1978 році, після кончини в Лондоні депутата палати общин від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.
Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату общин. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.
З 1979 року Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 рік — заступник спікера опозиції в закордонних справах Співдружності, головний спікер у європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр Джон Мейджор призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.
При складанні в 1993 році тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.
Після загальних виборів у Великобританії в травні 1997 року був призначений міністром оборони.
З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею Тоні Блера про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям в своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.
У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретаря НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і у світі. Головне для НАТО сьогодні — це „формально і за духом“ зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».
|
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
- Члени Королівського товариства Единбурга
- Лейбористи Великої Британії
- Кавалери ордена Будяка
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Михайла та Георгія
- Кавалери Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
- Командори ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери ордена Хреста землі Марії 1 класу
- Командори Великого хреста ордена Трьох зірок
- Кавалери ордена «За виняткові заслуги» (Словенія)
- Кавалери Великого хреста ордена Зірки Румунії
- Кавалери ордена короля Петара Крешимира IV
- Кавалери Великого Хреста ордена Заслуг (Угорщина)
- Нагороджені Президентською медаллю Свободи
- Кавалери Великого Хреста Ордена «За заслуги перед Польщею»
- Кавалери Великого хреста ордена Оранських-Нассау
- Політики Великобританії
- Генеральні секретарі НАТО
- Народились 12 квітня
- Народились 1946
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого
- Лейбористи Великобританії