Практична школа вищих досліджень
| Практична школа вищих досліджень | |
|---|---|
 | |
| 48°49′51″ пн. ш. 2°20′24″ сх. д. / 48.83110000002777440° пн. ш. 2.34000000002777764° сх. д.Координати: 48°49′51″ пн. ш. 2°20′24″ сх. д. / 48.83110000002777440° пн. ш. 2.34000000002777764° сх. д. | |
| Тип | Великі заклади (Франція) і навчальний заклад |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Засновано | 1868 |
| Президент | Jean-Michel Verdierd |
| Студентів | 1121[1], 1261[1], 1157[1], 916[1], 1218[1], 1116[1], 1115[1], 1115[1], 1120[1], 1210[1], 1091[1], 1254[1], 1224[1], 1232[1] і 1148[1] |
| Членство у | |
| Складається з | Institut européen en sciences des religionsd |
| Випускники | Category:École pratique des hautes études alumni |
| Штаб-квартира | Париж |
| Сайт | ephe.psl.eu(фр.) |
 | |
 École pratique des hautes études у Вікісховищі | |
Практична школа вищих досліджень (фр. École pratique des hautes études, EPHE) – вищий навчальний заклад у Парижі, який не має статусу університету в класичному розумінні.[5]
EPHE було засновано 31 липня 1868 року указом міністра освіти Франції Віктора Дюруї, вона є однією з Grandes écoles. Керівним принципом була підготовка студентів до наукової роботи через участь у практичних дослідженнях. Жодних дипломів не вимагали та не видавали[6].
Сьогодні студенти (étudiants) можуть отримати дипломи, але при наявності достатнього рівня знань за домовленістю все ще можна навчатися як вільний слухач (auditor).
У 1886 році було засновано секцію «релігійних наук», що стало політично суперечливим рішенням, оскільки водночас закривався факультет католицької теології Сорбонни.
У 1975 році було засновано шосту секцію як Школу вищих досліджень соціальних наук (École des Hautes Études en Sciences Sociales, EHESS), де був центр історичної науки відомої школи Анналів.
EPHE готує експертів світового класу з азійський та ісламських досліджень, зокрема інвестиційних банкірів, дипломатів та військових офіцерів, які спеціалізуються в цих галузях.[7]
- Реймон Арон
- Ролан Барт
- Еміль Бенвеніст
- Марселен Бертло
- Мішель Бреаль
- Пол Брока
- Жан-Батист Шарко
- Режіс Дебре
- Луї Дюшен
- Жорж Дюмезіль
- Люсьєн Февр
- Александр Кожев
- Олександр Койре
- Клод Леві-Строс
- Жуль Марузо
- Гастон Масперо
- Марсель Мосс
- Анрі Муассан
- Габріель Моно
- Гастон Паріс
- Елізабет Рудинеско
- Еміль Ру
- Фердинан де Сосюр
- П'єр Теяр де Шарден
- Жермен Тійон
- Жозеф Вандрієс
- Вільям Генрі Вейдінгтон
- Гелена Вільман-Грабовська
- Станіслав Лукас, польський історик, дослідник історії XVII століття, доктор філософії
- Хоакін Альмунія, іспанський політик
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с ministère de l'Enseignement supérieur et de la Recherche data.gouv.fr: Plateforme ouverte des données publiques françaises — 2011.
- ↑ а б в http://www.couperin.org/presentation/notre-organisation/les-membres-de-couperin/items?cid=162id=221lang=fr
- ↑ https://discovery.renater.fr/renater/
- ↑ https://web.archive.org/web/20221123144401/https://www.auf.org/les_membres/nos-membres/
- ↑ Décret n° 2005—1444 du 24 novembre 2005 relatif à l'Ecole pratique des hautes études. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ L'instruction supérieure en France: son histoire et son avenir. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 13 грудня 2021.
- ↑ École Pratique des Hautes Études. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- Офіційна сторінка університету [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
