Гурбинці (Прилуцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гурбинці
Прапор
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Срібнянський район
Рада Гурбинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA74080150110043035
Основні дані
Засноване 1590[джерело?]; 1666[1]
Населення 641
Площа 25,168 км²
Густота населення 25,47 осіб/км²
Поштовий індекс 17331
Телефонний код +380 4639
Географічні дані
Географічні координати 50°36′43″ пн. ш. 32°50′11″ сх. д. / 50.61194° пн. ш. 32.83639° сх. д. / 50.61194; 32.83639Координати: 50°36′43″ пн. ш. 32°50′11″ сх. д. / 50.61194° пн. ш. 32.83639° сх. д. / 50.61194; 32.83639
Середня висота
над рівнем моря
111 м
Водойми річки Лисогір, Глинна
Місцева влада
Адреса ради 17331, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, с. Гурбинці, вул. Незалежності,15
Карта
Гурбинці. Карта розташування: Україна
Гурбинці
Гурбинці
Гурбинці. Карта розташування: Чернігівська область
Гурбинці
Гурбинці
Мапа
Мапа
Див. також: Гурбинці

Гу́рбинці — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 641 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гурбинська сільська рада, якій підпорядковані с. Дейманівка і с. Тростянець. Розташоване в місці злиття річок Лисогору і Глинної, за 12 км від райцентру та за 28 км від залізничної станції Блотниця. На околицях Гурбинець виявлені поселення та могильники епохи бронзи (2 тис. до н. е.) і черняхівської культури (2-5 ст).

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше згадуються 1666. Входили до Варвинської, з 1761 — до Друговарвинської сотні Прилуцького полку, до Глинського пов. (1782—1796), до Прилуцького пов. (1797—1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923—1930).

1666 — 10 госп. селян, які «орали на 2-х волах»; козаки не показані. Вільне військове село, «до ратуші Варвинської прислушаюче».

1674 гетьман І. Самойлович надав його полков. обозному Василю Севастияновичу. Від нього Г. перейшли до нащадків: полков. писаря Івана Вас, сина його військ. т. Григорія Ів. і онука б.т. Івана Гр. Останній 1737 володів 36 дворами селян; окрім нього, у Г. мав володіння значк. т. Ярофій Гугайч (10 дворів). У Ів. Гр. Севастияновича синів не було і частина села перейшла до дочки Івдокі ї Ів., яка 1763 одружилася я з понорницьким сотником Ніжинського полку Богданом Олександровичем Брежинським. З цього часу Г. стали родовим селом Брежинських.

Імперський період

[ред. | ред. код]

1780 — 97 дворів (131 хата) селян, з яких 89 дворів належали колез. ас. Б. О. Брежинському; 37 дворів (73 хати) козаків. 1797 в Г. наліч. 522 душ чол. статі податкового населення; діяла споруджена 1796 дерев. Троїцька ц-ва (перша ц-ва збудована до 1666).

На початку 19 ст. поміщиком Г. був колез. секретар Олександр Ів. Брежинський, за ним — 50 душ чол. статі селян (1827). Як гурбинський поміщик він згадується 1836-37. 1859—167 дворів, 1409 ж.

У 1861—1866 у Г. містилося Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян, у віданні якого перебувало 8 громад (575 ревіз. душ) селян; козаки Г. були підпорядковані Іванківському Волосному правлінню відомства Палати державного майна.

Після реорганізаці ї волостей Г. 1867 увійшли до нової Іванківської вол. 2-го стану. 1886—163 двори селян-власників, які входили до кількох сільс. громад (1 -е й 2-е Брежинське, 1-е й 2-е Новицьке, 1-е й 2-е Галенковське та ін.), 4 двори селян казенних, 157 дворів козаків, 4 двори міщан та ін., 352 хати, 1658 ж.; діяли: дерев, ц-ва, церковнопарафіяльна школа, 2 шинки, крамниця, 17 вітряків, олійниця, пивоварня, ґуральня, базар щочетверга.

Землевласником у 80-90-х рр. 19 ст. був дворянин Вас. Віктор. Новицький. На 1903 р. в селі числилось коло тисячі семисот мешканців. З 1885 р. в селі працює невелика броварня братів Новицьких, що виготовляє пива на 4 тис. руб. в рік.

1910 (разом з х. Маляренковим) — 344 госп., з них козаків — 159, селян — 177, ін. непривілейованих — 2, привілейованих — 6, наліч. 1871 ж., у тому числі 11 теслярів, 8 кравців, 7 шевців, 2 столяри, 2 ковалі, 13 ткачів, 2 візники, 35 поденників, 31 жнець, 24 займалися інтелігентними та 208 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 1826 дес. придатної землі; діяли: поновлена 1891 дерев. Троїцька ц-ва (у рад. період закрита), двокласна церковно-учительська і 2 однокласні церковнопарафіяльні школи.

Радянський період

[ред. | ред. код]

У 1923—1930 рр. Г. — центр сільради. 1925—401 двір, 2040 ж.; 1930—440 дворів, 2078 ж., 1996—345 дворів, 755 ж.[2]

Постаті

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. УРЕ
  2. Гурбинці// Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 136—137

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Погода в селі Гурбинці
  • Полное географическое описание нашего Отечества. Том VIII — Малороссия. — С.-Петербург, 1903. — С 363.(рос.)