Керенський Олександр Федорович
Керенський Олександр Федорович | |
---|---|
рос. Керенский Александр Фёдорович | |
2-й прем'єр-міністр Тимчасового уряду Росії | |
21 липня 1917 — 8 листопада 1917 | |
Попередник | Львов Георгій Євгенович |
Наступник | Ленін Володимир Ілліч |
Народився | 22 квітня (4 травня) 1881 Симбірськ, Російська імперія |
Помер | 11 червня 1970 (89 років) Нью-Йорк, США |
Похований | цвинтар Патні-Вейл[1] |
Відомий як | політик, адвокат, революціонер |
Місце роботи | Стенфордський університет |
Країна | Російська республіка і Російська імперія |
Освіта | Юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету |
Alma mater | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету |
Політична партія | соціалісти-революціонери |
Батько | Керенський Федір Михайлович |
Мати | Адлер Надія Олександрівна |
У шлюбі з | Барановська Ольга Львівна |
Діти | Керенський Олег Олександровичd |
Професія | юрист, адвокат |
Релігія | православ'я |
Роботи у Вікіджерелах | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Олекса́ндр Фе́дорович Ке́ренський (нар. 22 квітня (4 травня) 1881, Симбірськ — 11 червня 1970, Нью-Йорк) — російський політичний діяч, голова Тимчасового Уряду Російської імперії (1917).
Народився у родині директора Симбірської гімназії. Батько Олександра, Федір Михайлович Керенський, — персональний друг сім'ї Ульянова Іллі Миколайовича (батька Леніна). Керенський Ф. М. — це батько майбутнього голови Тимчасового уряду Росії Олександра Федоровича Керенського, з яким був близько знайомий Ленін з дитинства.
1899 — вступив до історико-філософського факультету Санкт-Петербурзького університету, згодом перейшов до юридичного факультету. Після закінчення працював у судовій палаті.
1905 — співробітник есерівської газети «Буревісник». Був заарештований.
1906 — на адвокатській практиці, а 1909 року прийнятий у присяжні повірені. Брав участь у таких гучних політичних процесах, як у справі Ленського розстрілу, процес Вірменської національної партії, «справа Бейліса».
1912 — обраний до Державної думи від «Трудової групи», був головою фракції трудовиків. 1912-го прийнятий до масонської ложі.
1917 — брав участь у створенні та роботі Тимчасової політичної Державної думи, був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії есерів. У Тимчасовому Уряді був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. У середині травня 1917 як військовий міністр побував в Одесі та Севастополі, разом з командувачем флоту Колчаком, агітував за продовження війни і за єдину Росію, тоді ж пропонував Юрію Тютюннику перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу.
Після Жовтневого перевороту перейшов на нелегальне становище у Фінляндії. 1918 — намагався брати участь в роботі Всеросійських Установчих Зборів, але отримав відмову від есерів. У червні за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до Франції і Великої Британії для переговорів з західними урядами про підтримку.
1922 — голова редакції есерівської газети «Дни», яка видавалась у Берліні та Парижі до 1932-го.
На процесі Самуїла Шварцбарда, який убив Симона Петлюру, заступався за Шварцбарда і був на його стороні.
У 1950-1960-ті працював у Гуверовському інституті війни, революції та миру; підготував трьохтомник документів про діяльність Тимчасового Уряду.
У 1963-1964 надиктував останню редакцію книги спогадів, яка вийшла 1965-го. Похований у Лондоні на цвинтарі Патні-Вейл.
- Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 174. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Керенський // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Музей О. Ф. Керенського в Лондоні
- Олександр Керенський: Генрих Боровик розповідає про своє інтерв'ю з Керенським // із циклу «Наше всё», радіостанція «Эхо Москвы»(рос.)
- Керенський в 1917 — кадри кінохроніки(рос.)
- О. Ф. Керенський — біографія(рос.)
|
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Find a Grave — 1996.
- Народились 4 травня
- Народились 1881
- Померли 11 червня
- Померли 1970
- Поховані на цвинтарі Патні-Вейл
- Науковці Стенфордського університету
- Випускники юридичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету
- Уродженці Ульяновська
- Померли в Нью-Йорку
- Випускники Санкт-Петербурзького університету
- Прем'єр-міністри Росії
- Голови Тимчасового уряду Росії
- Політики Російської імперії
- «Голови земної кулі»
- Члени Всеросійських установчих зборів
- Члени партії соціалістів-революціонерів