Рябокрис Олександр Михайлович
Рябокрис Олександр Михайлович | |
---|---|
Народився | 1 червня 1952 (72 роки) м. Покровськ ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() |
Національність | українець |
Місце проживання | м. Київ |
Діяльність | тележурналістика |
Відомий завдяки | режисер-документаліст |
Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет кіно і телебачення |
Діти | двоє синів |
Нагороди | Премія імені Василя Стуса |
Олекса́ндр Миха́йлович Рябокри́с (нар. 1 червня 1952, м. Покровськ колишньої Сталінської, нині Донецької області) — український режисер-документаліст, лауреат премії імені Василя Стуса.[1]
Народився 1952 року в шахтарському місті Покровськ на Донбасі в сім'ї маркшейдера (гірничого інженера — Рябокрис Михайло Гаврилович) та бухгалтера (Макогон Лідія Петрівна). Закінчив факультет АСУ Донецької політехніки, фах — інженер-електрик та Санкт-Петербурзький державний університет кіно і телебачення за фахом телережисер.
Незважаючи на бажання з дитинства працювати в кіно, за порадою батька вступив до політехніки. Закінчив ВНЗ у 1974-му й був розподілений до одного з київських обчислювальних центрів. Паралельно з роботою інженера з обслуговування ЕОМ знімав аматорські фільми про туристичні походи, бо був водним туристом. Пропрацювавши 10 років інженером, зважується кардинально змінити життя та влаштовується до «Київнаукфільму» на посаду асистента оператора.
З 1987 по 1992 рік навчався в Ленінградському інституті театру, музики та кінематографії в майстерні професора Давида Карасика. Паралельно з навчанням пройшов з «низів» кіносправи до роботи режисера. Але з початком 1990-х у кіно, як і в інші галузі виробництва, прийшов занепад. Знявши декілька кінофільмів («Гайдамаки», «Дивосвіт», «Авось»), мусив змінити роботу.
З середини 1990-х працює в Національній телекомпанії України, згодом в об'єднанні документальних фільмів, знімає док. фільми переважно історичної тематики. Серед них фільми: «Соловки» (2005), «Сандармох» (2007), «Українці на Колимі»[2][3] (4 частини), «Голгофа академіка Кравчука», «Ужма» (про політув'язнену, доктора математики Ніну Вірченко) (2006)[4], «Людина волі» (про Михайла Сороку)[5], «УПА. Невідомі сторінки», «Війна Мирослава Симчича»[6], «Вільне козацтво» (про визвольні змагання 1918—1922 рр. в Холодному Яру), «Сергій Корольов. Початок» (2009 р.)[7] , «Архип Люлька» (про винахідника турбореактивних авіадвигунів), «Відкриття неба» (про розвиток авіації в Україні)[8] фільм 1 - https://www.youtube.com/watch?v=x6NkJFC8pmk, «Чесно жити, чесно померти. Ігуменя Йосифа» (2014), «Велика гра» (присвячений 100-річчю скаутського руху «Пласт»)[9], «Григір Тютюнник. Доля»(2 частини), «Кенгір. 40 днів свободи» (3 частини), (про легендарне Кенгірське повстання в'язнів радянського концтабору в Казахстані, де тримали так званих «антирадянських елементів», зокрема українців)[10], знятий 2015 року, частина 1 - https://www.youtube.com/watch?v=y7zlNvpj6gA, частина 2 - https://www.youtube.com/watch?v=jSU9s8gyT0k, частина 3 - https://www.youtube.com/watch?v=FpgPIvT0k9M, «Смолоскип. Василь Макух» (2015)(https://www.youtu be.com/watch?v=OgAkQRpluqI), "Мій Майдан" 2016-2017 (3частини), частина 1 - https://www.youtube.com/watch?v=pQLsusqQ8kY&feature=youtu.be, частина 2 - https://youtu.be/cS_FMMBzKe8, частина 3 - https://youtu.be/kTz0VjpxjQE , "Борис Мозолевський. Знак скіфії" (2016), "Скіфська Україна" (2017).
Одружений. Має двох дорослих синів.
- Премія імені Василя Стуса (2010),
- диплом за найкращий фільм з історії України 4-го міжнародного фестивалю «Кінолітопис» за фільм «Сандармох» (2007).
- Медаль "100-річчя Сергія Корольова" федерації космонавтики за фільм "Сергій Корольов. Початок"
- ↑ Під знаком Василя. Чому премія Стуса залишається важливою, проте камерною подією? // Україна Молода, Номер 008 за 16.01.2010
- ↑ Українці на Колимі 1 ч.
- ↑ Українці на Колимі 3 ч.
- ↑ Голгофа академіка Кравчука"
- ↑ Фільм «Людина Волі»
- ↑ Війна Мирослава Симчича (2009)
- ↑ «Сергій Корольов»
- ↑ «Відкриття неба». Архів оригіналу за 17 жовтень 2016. Процитовано 28 січень 2013.
- ↑ «Велика гра»
- ↑ «Кенгір. 40 днів свободи»