Checked

Санта-Марія-ін-Трастевере

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санта-Марія-ін-Трастевере
41°53′21″ пн. ш. 12°28′10″ сх. д. / 41.88944400002777257° пн. ш. 12.46972200002777775° сх. д. / 41.88944400002777257; 12.46972200002777775Координати: 41°53′21″ пн. ш. 12°28′10″ сх. д. / 41.88944400002777257° пн. ш. 12.46972200002777775° сх. д. / 41.88944400002777257; 12.46972200002777775
Країна Італія[1][2]
РозташуванняРома Капіталеd
Типкостел[1] і мала базиліка[2]
Стильроманський
АрхітекторКарло Фонтана
Дата заснування12 століття

Санта-Марія-ін-Трастевере. Карта розташування: Італія
Санта-Марія-ін-Трастевере
Санта-Марія-ін-Трастевере
Санта-Марія-ін-Трастевере (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Санта-Марія-ін-Трастевере (лат. Sanctae Mariae trans Tiberim) — титулярна мала базиліка в Римі в районі Трастевере, одна з найстаріших церков міста, і, можливо, перша, в якій меса проводилась відкрито.

Історія

[ред. | ред. код]

На цьому місці вже в III столітті при папі Каліксті I була побудована перша церква, в IV столітті при папі Юлії I виникла велика базиліка, а в XI столітті при папі Інокентії II зведено нову будівлю з дзвіницею. У 1140 році верхня частина куполу абсиди була прикрашена мозаїкою: Христос на золотому тлі в оточенні Марії, апостолів, святих і папи Інокентія II з макетом церкви в руках. Під фризом зображені сцени з життя Марії роботи П'єтро Кавалліні (1291 р.). У бароковому центральному нефі знаходиться колонада з 22-х колон іонічного ордера взятих з терм Каракалли. У церкві знаходяться античні, ранньохристиянські і середньовічні (у тому числі саркофаги) твори мистецтва. Фасад церкви також прикрашений мозаїкою Кавалліні, що зображує Богородицю серед 10 святих (XII—XIII ст.).

Титулярна церква

[ред. | ред. код]

Церква Санта-Марія-ін-Трастевере є титулярною церквою. Кардиналом-священиком з титулом церкви Санта-Марія-ін-Трастевере з 19 листопада 2016 року є іспанський кардинал Карлос Осоро Сьєрра.

В церкві похований кардінал Лоренцо Кампеджо.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б archINFORM — 1994.
  2. а б dati.beniculturali.it — 2014.

Література

[ред. | ред. код]
  • Heinz-Joachim Fischer: Rom. Zweieinhalb Jahrtausende Geschichte, Kunst und Kultur der Ewigen Stadt. DuMont Buchverlag, Köln 2001, S. 316—317, ISBN 3-7701-5607-2.