Перевірена версія

Український хіп-хоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Український хіп-хоп, також відомий як укра-хоп або укр-хоп — частина української музичної сцени. В Україну потрапила в другій половині 90-х. Першовідкривачі — ВУЗВ.

Деякі українські виконавці, як наприклад Snake G (Змій Львівський), МІСТо 44, Ціна Ритму, Епіцентр Унії, На Відміну Від, Небо Тут, Вова зі Львова, ТНМК і тд. надають перевагу українській мові, на відміну від решти реперів (переважно зі східних регіонів), які виконують частину треків російською.

Мелодійність української мови та українські тематичні біти (іноді з використанням українських народних інструментів) створюють добре приємний на слух трек. До таких милозвучних мов у хіп-хопі можна віднести французьку, італійську та іспанську. Наразі більша частина української реп-сцени знаходиться у андеґраунді («в підпіллі»).

Історія

[ред. | ред. код]

Хіп-хоп-культура в Україну прийшла із США. Власне зараз[коли?] український хіп-хоп переживає третю хвилю розвитку цього стилю у музиці.

Перша хвиля

[ред. | ред. код]

Перша хвиля пішла від ВУЗВ (Вхід у змінному взутті). Саме вони популяризували напрямок хіп-хоп і поширили музику в маси. Однак перша хвиля виявилась швидкоплинною — мало хто з виконавців продовжив працювати в цьому напрямку. Та і самих імен було небагато. Звісно, найвідоміші — Потап, UGO і ТНМК . Однак вклад виконавців тих часів не можна заперечити або забути — вони принесли хіп-хоп в Україну. Один з перших записів в стилі хіп-хоп — «Щось зимно» — був записаний в 1992 році у Львові та випущений в 1993 році гуртом «Скрябін» на альбомі «Мова риб».

Друга хвиля

[ред. | ред. код]
Лідер гурту Тартак Сашко Положинський.

Друга хвиля почалася в кінці 90-х, на початку 2000-х і охопила вже більшу географію. На додаток до ТНМК, фестиваль Червона Рута відкрив такі імена як Тартак, Основний Показник та багато інших. Пізніше про себе на карті хіп-хопу України заявляють Харків (ХарківРапаСіті), Київ (КиївГеттоСіті), Львів, Луцьк, Донецьк та інші міста. З'являються нові команди, проводяться фестивалі, культура розвивається у правильному напрямку. Зокрема, у Харкові виходила телепередача «Rap-обойма», а також проводилася низка вечірок і фестивалів (найвідоміші — «In Da House» та «ХарьковРапаСити»).[1]

За тривалістю друга хвиля є найдовшою. Вона характеризується трьома етапами — висхідним рухом, піком і затуханням. Під час висхідного етапу відзначимо не тільки кількісний, а й якісний склад зростання, тобто, поряд із збільшенням кількості колективів, виконавців і прихильників, росте їх рівень. Варто зазначити, що в той час в Україні дійсно розвивалась культура хіп-хоп в цілому, а не окремі її елементи. На піку другої хвилі Україна виходить на міжнародну арену хіп-хопу завдяки бі-боям (Soul B, Ruffneck Attack) райтерам і емсі (Інваліди Кунг-Фу, Шнель Шпрехен, У.еР.Асквад, СLС , Епіцентр Унії та ін.), відбувається обмін досвідом, багато фестивалів, причому не окремих, а таких, що включали всі елементи культури. Але після піку завжди настає спад. Спад другої хвилі характеризується кількома тенденціями, що вплинули на наступний розвиток хіп-хопу в Україні, а також на формування третьої хвилі, в якій ми зараз власне й знаходимось.

Третя хвиля

[ред. | ред. код]

Третя хвиля почалась порівняно нещодавно[уточнити]. Однак точну дату назвати важко, хоча багато людей схиляються до дати виходу альбому Гострослови від луцького гурту Lezo. Деякі шанувальники називають його одним з найуспішніших в історії української індустрії репу. В період нинішньої третьої хвилі встигли з'явитись відомі гурти та виконавці, наприклад , Бодя Элей, НЕформат, Leshanemoy, PVNCH, Ka.Re., Доккі Док та ALCO Brothers. Третя хвиля — початок перекваліфікації українського репу на свою сцену. Якщо до цього багато виконавців орієнтувались на російську сцену, то зараз через політичну ситуацію багато реперів надають перевагу виступам в межах країни.

Змагання та реп-батли

[ред. | ред. код]

Змагання серед реперів почали проводитись ще з часів першої хвилі. Свого піку набув в часи другої хвилі (це пояснюється тим, що для багатьох український реп був чимось новим, чимось відмінним від того ж американського або російського). Один з найбільших організаторів реп-батлів в Україні — портал ПідБіт. Проект починався як реп-батли на відстані (в режимі онлайн). За весь час проведення таких записів було записано більше ніж 1200 треків. Згодом, коли проектом почало цікавитись все більше і більше людей, почалася організацій різних змагань для реперів з усієї України. Батли проходять як правило у Львові або Києві. Існує декілька організаторів батлів, що не мали такої популярності — західноукраїнський WURB UrbanLife, львівський Banderstadt Battle (закритий) і Король Заходу (закритий), київські #HVNGL та RapSoxBattle (закритий)

Студії звукозапису

[ред. | ред. код]

Професійних студій для запису репу в Україні дуже мало. В більшості випадків це власна студія («на хаті»). Професійні записи здійснюють декілька студій: Заряд Звукозапис (Чернівці), Santander Records (Львів), Tanto Sound records (Львів), Magic Music records (Львів), VAGON Records (Львів), Rec Me studio (Київ), Union Records (Івано-Франківськ).

Українські реп-виконавці

[ред. | ред. код]

На сьогодні ситуація з українським репом склалася доволі сумна. Жодна радіостанція не транслює українських виконавців репу, і тільки завдяки підтримці фанів більшість гуртів залишається в індустрії. Навіть не дивлячись на це за часи 1—3 хвилі було створено доволі велику кількість гуртів. В основному для виконавців — це не основне джерело прибутку. Основа українського репу — Захід.

2010 рік — свою діяльність починають такі відомі в наш час реп-виконавці: ЯрмаК, Артем Лоік, Гіга, а також група БРДК(БаРДаК). Всі дізнаються про українських виконавців, навіть в Росії авторитетні виконавці «старої школи» хвалять український реп. 2013 рік, «Стольний град» — наймасштабніша реп-організація в Україні.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ХарьковРапаСити: золотая эпоха украинского хип-хопа. amnesia.in.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]