Французька кампанія (1940)

Французька кампанія
Західний фронт Друга світова війна
Полонені французькі та британські солдати в Північній Франції
Дата: 10 травня 1940 року — 22 червня 1940 року Місце: Бельгія, Голландія, Люксембург, Франція Результат: Окупація Німеччиною Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції
Сторони
Франція  Велика Британія  Бельгія  Нідерланди  Люксембург Канада  Польща  Чехословаччина	Третій Рейх  Італія
Командувачі
Моріс Гамелен Максим Вейган Джон Верекер Горт Леопольд III Генрі Вінкельман Владіслав Сікорський	Герд фон Рундштедт Федор фон Бок Гайнц Гудеріан Вільгельм фон Лееб Умберто II
Військові сили
104 дивізії 10 дивізій 23 дивізії 10 дивізій Всього: 3 785 000	136 дивізій 32 дивізії Всього: 4 000 000

Францу́зька кампа́нія — військова кампанія Німеччини проти Франції та країн Бенілюксу починаючи з 10 травня 1940 року. Результатом операції була окупація німецькими військами території Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції.

Битва складалася з двох основних операцій. Перша — План «Гельб», німецькі бронетанкові частини перейшли Арденни, щоб відрізати і оточити союзницькі частини, які увійшли до Бельгії. Коли французи і англійці були розгромлені Вермахтом, британський уряд вирішив евакуювати свої британські експедиційні сили (БЕС), а також кілька французьких дивізій з Дюнкерку під час операції «Динамо».

Коли Франція була залишена напризволяще після того, як британці евакуювались, Німеччина розпочала другу операцію — операція «Рот», проте французька громадськість не дійшла до одностайності щодо майбуття — багато політиків хотіли миру з Німеччиною. Під прикриттям політичних хвилювань в Парижі, німецькі війська обійшли лінію Мажино і зустріли на терені Франції невеликий опір. Німецькі війська увійшли у Париж 14 червня і були зустрінуті пронімецьконалаштованими французькими можновладцями на чолі з Філіппом Петеном який, всупереч бажанням багатьох французів, публічно оголосив про своє бажання перемир'я з Німеччиною.

22 червня було підписано перемир'я між Францією і Німеччиною, що привело до поділу Франції: Німеччина контролювала північ і захід, невелика італійська окупаційна зона на південному сході, і не окупований терен — Zone libre на чолі з маршалом Філіппом Петеном, як голова режиму Віші. Франція залишалася під контролем осі до висадки союзників в 1944 році.

Передісторія

3 вересня 1939 у відповідь на напад Німеччини на Польщу, Велика Британія та Франція оголосили війну Німеччині: локальна польсько-німецька війна фактично дала старт нової світової війни. У Франції, біля укріпленої лінії Мажино, розташувалася франко-британська армія, а біля лінії Зігфріда сконцентрувалася німецька армія. Але військові дії обмежувалися лише приватними операціями на морі. На кордоні Франції та Німеччини панувала дивна тиша: обидві армії стояли обличчям один до одного, але боїв не було, тільки іноді зав'язувалися випадкові перестрілки. Цей період війни (вересень 1939 — квітень 1940) увійшов в історію як Дивна війна.

З початком радянсько-фінської війни 30 листопада 1939 року в урядах Великої Британії та Франції стали розроблятися плани допомоги Фінляндії і військових дій проти СРСР. Намічалися висадка експедиційного корпусу в Норвегії і авіаудари по бакинським нафтопромислам. Але закінчення радянсько-фінської війни 12 березня 1940 поклало край цим планам.

9 квітня 1940 німецькі війська вторглися в Данію і Норвегію. Данія відразу ж капітулювала, але Норвегія капітулювати відмовилася і чинила опір, а 14 квітня в ній висадився англо-французький десант. Зав'язалися запеклі бої, які могли привести до затяжної війни. Був звільнений Нарвік, але подальшого наступу союзників завадив німецький наступ на Францію, Бельгію, Нідерланди і Люксембург, що почався 10 травня.

План вторгнення у Францію

27 вересня 1939 року на нараді головнокомандувачів видами збройних сил і їхніх начальників штабів Гітлер наказав негайно готувати наступ на заході: «Ціль війни — поставити Англію на коліна, розгромити Францію». Проти виступають головнокомандувач сухопутними військами Браухіч і начальник Генерального штабу Гальдер. (Вони навіть готують план усунення Гітлера від влади, але, не отримавши підтримки командувача армією резерву генерала Фромма, полишають його).

Вже 6 жовтня 1939 року німецькі війська остаточно завершили окупацію Польщі, а 9 жовтня командуючим видами збройних сил Браухічу, Герінгу і Редеру була надіслана «Пам'ятна записка і провідні вказівки щодо ведення війни на Заході». У цьому документі на основі концепції «блискавичної війни» визначалися стратегічні цілі майбутньої кампанії. Тут же зазначалося, що німецькі війська будуть наступати на заході, незважаючи на нейтралітет Бельгії, Голландії і Люксембургу.

Не зважаючи на внутрішні побоювання у провальному завершенні операції, Браухіч дає доручення генеральному штабу розробити «Директиву Гельб щодо стратегічного розгортання», яку підписує 29 жовтня 1939 року.

План «Гельб» («Жовтий») у своєму першому варіанті (План ОКХ), який так і не було виконано, передбачав, що напрямок головного удару німецьких військ буде проходити по обидва боки Льєжа. Директива закінчувалася розпорядженням групам армій «A» і «B» зосередити свої війська таким чином, щоб вони за шість нічних переходів змогли зайняти вихідні позиції для наступу.

Початок наступу було призначено на 12 листопада 1939 року. 5 листопада Браухіч знову спробував відговорити Гітлера від вторгнення у Францію. Гітлер у свою чергу ще раз підтвердив, що наступ необхідно почати не пізніше 12 листопада. Однак 7 листопада наказ було скасовано через несприятливі метеорологічні умови. Пізніше початок операції буде відкладено ще 29 разів.

10 січня 1940 року Гітлер призначив остаточну дату наступу — 17 січня. Але у той самий день, коли Гітлер прийняв це рішення, відбувся досить загадковий «випадок»: літак з німецьким офіцером, що перевозив секретні документи, помилково приземлився на території Бельгії і план «Гельб» потрапив до рук бельгійців.

Німці змушені були змінити план операції. Нову редакцію (План Манштейна) представив начальник штабу групи армій «A» під командуванням Рундштедта Еріх фон Манштейн. Манштейн дійшов висновку, що доцільніше завдати головного удару через Арденни у напрямку Седана, чого союзники аж ніяк не очікували. Основною ідеєю плану Манштейна було «заманювання». Манштейн не сумнівався, що союзники обов'язково прореагують на вторгнення в Бельгію. Але, розгортаючи там свої війська, вони втратять вільний резерв (принаймні на кілька днів), завантажать до відмови дороги і, головне, послаблять «ковзанням на північ» оперативну ділянку Дінан — Седан.

Оборонні плани союзників

Ще в 1937 році французька Верховна рада національної оборони, вивчаючи питання про вступ французьких військ у Бельгію у випадку німецької атаки, дійшла висновку про необхідність створити фронт франко-бельгійських армій, що спирається на завчасно організовану позицію або на рубежі Антверпен — річка Діль — Намюр (План «Діль»), або на захід від цього рубежу, по лінії річки Шельди (План «Еско»). Попередні фортифікаційні роботи на вибраному рубежі відповідно до погодженого плану оборони повинна була зробити Бельгія.

Перший оперативний план, складений на основі всіх попередніх міркувань і дискусій, був викладений у так званій «Тимчасовій постанові про безпеку» і секретній інструкції генерала А.Жоржа від 26 вересня 1939 року. Ця дата цікава тим, що вона вказує на відсутність у союзного командування яких-небудь цілком завершених планів ведення воєнних дій навіть після того, як Франція оголосила Німеччині війну і Польща перебувала напередодні поразки.

Відсутність контактів між генеральними штабами не дозволило французькому командуванню одержати які-небудь докладні відомості про розташування головних сил бельгійської армії. Відкритим залишалося питання про те, яку лінію оборони необхідно зайняти після вступу на бельгійську територію. Було відомо лише, що ядром оборони Бельгії служить район, утворений укріпленими позиціями і водними перешкодами — каналом Альберта, Маасом від Льєжа до Намюра, Самброю і каналом Самбра — Шельда. Тут перебувала перша захисна лінія бельгійців, яку від Антверпена до Льєжа захищали 12 піхотних і 2 кавалерійські дивізії.

Бельгійське командування знало, що ця існуюча ще з 1930 року лінія оборони недостатньо міцна й навряд чи на ній вдасться зупинити німецький наступ. Вона занадто віддалена від Франції, щоб розташовані на ній війська могли вчасно одержати допомогу англійської та французької армій. В 1939 році було вирішено розглядати цю лінію як лінію прикриття, а головною оборонною лінією бельгійської армії обрати рубіж по річці Діль, між містами Конінгсхойкт і Вавр; звідси новий рубіж одержав назву «лінії KB».

Плани бельгійців збіглися з поглядами франко-британського командування. 14 листопада 1939 року на нараді в штабі Жоржа Гамелен запропонував як кінцеву лінію висування союзних армій у Бельгію рубіж Антверпен — річка Діль — Намюр. Тут, заявив Гамелен, можна буде здійснити «гарну координацію бельгійських і франко-британських маневрів». Ця лінія збігалася з бельгійською «лінією KB».

17 листопада 1939 року план «Діль» було затверджено на засіданні верховної ради союзників в Лондоні як основну стратегічну концепцію союзного командування.

Співвідношення сторін

Співвідношення сторін на 10 травня 1940 року

	Франція	Велика Британія	Бельгія	Голландія	Всього у союзників	Німеччина
Особовий склад (тис. осіб)	2440	395	600	350	3785	3300
Дивізії (в тому числі резервні): танкові механізовані моторизовані кавалерійські	104 3 3 7 5	10 - - 10 -	23 - - - 2	10 - - - -	147 3 3 17 7	136 10 - 7 1
Танки	2789	310	-	-	3099	2580
Літаки: винищувачі бомбардувальники	1648 946 219	1837 800 544	186 84 -	120 - -	3791 1730 763	3824 1264 1462
Артилерійська зброя калібром 75 мм і вище	11200	1350	1338	656	14544	7379

^a  Кількість дивізій на Північно-Східному фронті з резервом головного командування, без врахування французьких сил в Альпах (Південно-Східний фронт), у Північній Африці і Леванті. До складу французьких сил включена одна польська дивізія. Кріпосні війська 19 укріпрайонів і укріпсекторів прирівняні до 13 піхотних дивізій.

^b  Не включені три піхотні дивізії неповного складу, що призначалися для охорони комунікацій.
^c  Кріпосні частини прирівняні до однієї піхотної дивізії.
^d  4-а танкова дивізія сформована в ході бойових дій.
^e  На території метрополії і у Франції.

Джерела

• Лиддел Гарт Б. Г. Вторая мировая война. — М.: АСТ, СПб.: Terra Fantastica, 1999 (рос.)
• Типпельскирх К., История Второй мировой войны. СПб.:Полигон; М.:АСТ,1999. (рос.)
• История второй мировой войны. 1939—1945 (рос.)
• Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939—1942 гг.— М.: Воениздат, 1968—1971 (рос.)
• Большая Советская Энциклопедия (рос.)
• С. Б. Переслегин. План «Гельб» — эхо-вариант плана Шлиффена" (рос.)
• Фуллер Дж. Ф. Ч., Вторая мировая война 1939—1945 гг. Стратегический и тактический обзор. — М.: Иностранная литература, 1956. (рос.)
• Уткин А. И. Вторая мировая война. — М.: Алгоритм, 2002 (рос.)
• Тейлор А. Дж. П. Вторая мировая война: Два взгляда. — М.: Мысль, 1995 (рос.)
• Александер Б. 10 фатальных ошибок Гитлера. — М.: Яуза; Эксмо, 2003. (рос.)
• Блицкриг в Европе, 1939—1941: Польша — M.: ACT; СПб.: Terra Fantastica, 2004. (рос.)

Посилання

• Галушка А., Брайлян Є. Змова диктаторів: Поділ Європи між Гітлером і Сталіним, 1939—1941. — Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018. — 368 с.
• Brown D. The road to Oran: Anglo-French Naval Relations, September 1939 — July 1940. — Taylor & Francis Ltd, 2004. — 216 p.
• Forczyk R. Case Red: The Collapse of France. — Osprey Publishing UK, 2017. — 464 p.
• Talbot C. I. A Reassessment of Anglo-French Strategy during the Phony War, 1939—1940. The English Historical Review. — Vol. 119. — No. 481. — (Apr., 2004). — P. 333—372.
• The Cambridge History of the Second World War. — Vol. I. Fighting the War. / [Ed. by J. Ferris, E. Mawdsley]. — Cambridge: Cambridge University Press, 2015. — 804 p.
• The Cambridge History of the Second World War. — Vol. II.  Politics and Ideology. / [Ed. by R. Bosworth, J. Maiolo]. — Cambridge: Cambridge University Press, 2015. — 702 p.

  
  

  Примітки