Чоловіча збірна України з волейболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Україна
Flag
АсоціаціяФедерація волейболу України
Вебсайтwww.fvu.in.ua
Головний тренерАргентина Рауль Лосано
Рейтинг ФІВБ18 (станом на )
Чемпіонат світу
Виступів2 (1998,2022)
Найкращий результат7 місце (2022)
Спортивні медалі
Євроліга
Золото Данія 2017
Золото Хорватія 2024
Срібло Бельгія 2021
Срібло Хорватія 2023
Кубок Претендентів
Бронза Катар 2023


Чоловіча збірна України з волейболу — чоловіча волейбольна збірна, яка представляє Україну на міжнародних змаганнях з волейболу. Створена у 1992 році після розпаду СРСР на базі збірної Української РСР з волейболу. Контроль і організацію здійснює Федерація волейболу України.

Історія

[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР, в Україні заснована Федерація волейболу України 16 листопада 1991 року.

Збірна України дебютувала на міжнародній арені 1993 році. Перша поїздка на чемпіонат Європи в Фінляндію. В матчі за 5 місце програє Болгарії 2:3 і фінішує на 6 місці.

1994 році не кваліфікувалися чемпіонат світу 1994 в Грецію.

1995 року збірна вирушила на чемпіонат Європи до Греції. Вигравши 5 матчів, не пробилася в плей-оф і фінішувала на 9 місці.

Чемпіонат Європи 1997 року в Нідерландах вдався для збірної. У важкій групі з господарями змагань, Францією, Чехією, Болгарією та Фінляндією Україна фінішувала на 3 місці в групі В. Матч за 5 місце програли росіянам 0:3, у матчі за 7 місце перемога над Словаччиною 3:0.

В 1998 році кваліфікуємося на чемпіонат світу 1998 в Японію. У групі С суперниками стали збірні Нідерландів, Китаю, Чехії. Перший матч програли китайцям 1:3, в другому матчі Нідерландам 0:3, третій матч став історичним для збірної України перша перемога на чемпіонаті світу 3:0 над чехами. Після перемоги пробилися в другий раунд. Де суперниками стали майбутні фіналісти Італія та Сербія, також склали компанію Росія, США, Греція та кривдника по групі Китай і Нідерланди. Фінішувавши на 6 місці в групі, отримали право зіграти за 9-12 місце, де в першому матчі обіграли Канаду 3:0, а в матчі за 9 місце поступились збірній США з рахунком 0:3, завершивши чемпіонат світу на 10 місці.

Збірна не зуміла кваліфікуватися на чемпіонат Європи 1999 в Австрію, чемпіонат Європи 2001 в Чехії, також не пройшла кваліфікацію на чемпіонат світу 2002 в Аргентині.

У 2005 році вдалося пройти попередній відбір на чемпіонат Європи 2005, який відбувся в трьох країнах: Італії, Сербії та Чорногорії. Українська команда потрапила в «групу смерті» на чолі зі срібним призером літніх Олімпійськіх ігор 2004 збірною Італії, також Польщі, Росії, Хорватії та Португалії. У підсумку Україна посіла останнє місце.

Українська збірна пропустила чотири Євро (2007, 2009, 2011 та 2013 років), а також три чемпіонати світу 2010, 2014, 2018 років.

У 2017 року взяла участь у новому для себе турнірі — Євролізі. Маючи у складі Андрія Левченка, Володимира Ковальчука, Олега Плотницького, майбутнього MVP турніру Максима Дрозда, виграла 5 із 6-ти матчів у групі, пробилася до 1/2 фіналу, де у важкій боротьбі переграла Швецію 3:2, а у фіналі — Північну Македонію 3:1.

Наприкінці травня розпочався Євроліга 2018, де збірна України мала захистити титул. Утім посіли лише 3 місце в групі і покинули турнір передчасно, фінішувавши на 7 місці.

25 травня 2019 розпочалася Євроліга 2019, де суперниками збірної України стали білоруси, чехи та фіни. Як і рік по тому українська команда Фінішувала третьою в групі, закінчивши в підсумку змагання на 5 місці.

На чемпіонаті Європи 2019 збірна України вперше у своїй історії вийшла в плей-оф, де на стадії 1/8 фіналу переграла збірну Бельгії 3:2, а в чвертьфіналі поступились збірній Сербії 2:3.

У 2020 році мала відбутися Євроліга 2020, але через COVID-19 змагання скасували.

Збірна брала участь в Євролізі 2021, яка проходила в Бельгії .Укрїнці виграли групу без поразок і вийшли в півфінал, де перемогли господарів турніру збірну Бельгії 3:0. У фіналі не змогли впоратися із збірною Туреччини, яка виграла матч з рахунком 3:1.[1] Капітан збірної Олег Плотницький увійшов до символічної збірної турніру, як найкращий подаваючий.

1 вересня 2021 року розпочався чемпіонат Європи 2021, яких проходив в чотирьох країнах: Польщі, Чехії, Естонії та Фінляндії. Збірна України попала в групу А, де її суперниками стали збірна Польщі, Сербії, Португалії, Бельгії та Греції. Усі матчі групового раунду проводили в Польщі в місті Краків на арені Таурон Краків Арена. Вигравши 3 з 5 матчів збірна пробилася в 1/8 фіналу, де програла росіянам з рахунком 1:3 і у підсумку фінішувала на 13 місці.

В Євролізі 2022, яка проходила в Хорватії в місті Вараждин українська дружина потрапила в групу В з господарями турніру хорватами, іспанцями та данцями. Здобувши перемоги у всіх шести матчах, у півфіналі українці поступилися чехам 2:3, а в матчі за 3 місце програли хорватам з аналогічним рахунком.

На чемпіонаті світу 2022 збірна України вперше у своїй історії дійшла до чвертьфіналу[2], де поступилась господарям турніру - збірній Словенії 1:3 на «Арені Стожиці» в Любляні.

2023 рік розпочали із звичного турніру Євроліги. Україна впевнено виграла групу у всіх шести матчах із рахунком 3:0, встановивши рекорд Євроліги. У півфіналі впевнено розібралися з хорватами 3:1, а в фіналі зустрілися з Туреччиною, якій поступились 2:3. Після закінчення Євроліги збірна України отримала право виступати в Кубку Претендентів, який надавав переможцю право грати в Лізі Націй. В 1/4 фіналу суперником українців був Китай, який легко здолали з рахунком 3:1. У півфіналі збірна України зустрілися з кривдниками по Євролізі-2023 збірною Туреччини, якій поступились з рахунком 2:3. У боротьбі за 3 місце без проблем здолали збірну Чилі 3:0.

Результати

[ред. | ред. код]
Рік Місце проведення Раунд Позиція І В П СВ СП
1994 Греція Греція Не кваліфікувалася
1998 Японія Японія Матчі за 9—12-е місця 10-е 12 4 8 15 27
2002 Аргентина Аргентина Не кваліфікувалася
2006 Японія Японія Не кваліфікувалася
2010 Італія Італія Не кваліфікувалася
2014 Польща Польща Не кваліфікувалася
2018 Італія Італія / Болгарія Болгарія Не кваліфікувалася
2022 Польща Польща / Словенія Словенія Чвертьфінал 7-е 5 3 2 10 7
Разом 2/8 17 7 10 25 34
Рік Місце проведення Раунд Місце І В П
1993 Фінляндія Фінляндія Матч за п'яте місце 6-е 7 4 3
1995 Греція Греція Попередній раунд 9-е 5 1 4
1997 Нідерланди Нідерланди Матч за сьоме місце 7-е 7 4 3
1999 Австрія Австрія Не кваліфікувалася
2001 Чехія Чехія Не кваліфікувалася
2003 Німеччина Німеччина Не кваліфікувалася
2005 Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія / Італія Італія Попередній раунд 12-е 5 0 5
2007 Росія Росія Не кваліфікувалася
2009 Туреччина Туреччина Не кваліфікувалася
2011 Австрія Австрія / Чехія Чехія Не кваліфікувалася
2013 Данія Данія / Польща Польща Не кваліфікувалася
2019 Бельгія Бельгія / Франція Франція /
Нідерланди Нідерланди / Словенія Словенія
Чвертьфінал 7-е[3] 7 4 3
2021 Польща Польща / Чехія Чехія / Фінляндія Фінляндія / Естонія Естонія 1/8 фіналу 13 6 3 3
2023 Італія Італія / Північна Македонія Північна Македонія / Ізраїль Ізраїль / Болгарія Болгарія Чвертьфінал 8 7 3 4
Разом 0 титулів 7/14 44 19 25
Рік Місце проведення Раунд Позиція І В П СВ СП
2004 Чехія Чехія Не кваліфікувалася
2005 Росія Росія Не кваліфікувалася
2006 Туреччина Туреччина Не кваліфікувалася
2007 Португалія Португалія Не кваліфікувалася
2008 Туреччина Туреччина Не кваліфікувалася
2009 Португалія Португалія Не кваліфікувалася
2010 Іспанія Іспанія Не кваліфікувалася
2011 Словаччина Словаччина Не кваліфікувалася
2012 Туреччина Туреччина Не кваліфікувалася
2013 Туреччина Туреччина Не кваліфікувалася
2014 Чорногорія Чорногорія Не кваліфікувалася
2015 Польща Польща Не кваліфікувалася
2016 Болгарія Болгарія Не кваліфікувалася
2017 Данія Данія Фінал Чемпіон 8 7 1 21 10
2018 Чехія Чехія Груповий раунд 8-е 6 3 3 13 13
2019 Естонія Естонія Груповий раунд 5-е 6 4 2 15 9
2021 Бельгія Бельгія Фінал 2-е 6 5 1 16 6
2022 Хорватія Хорватія Півфінал 4-е 8 6 2 22 13
2023 Хорватія Хорватія Фінал 2-е 8 7 1 23 4
2024 Хорватія Хорватія Фінал Чемпіон 8 6 2 21 9
Разом 2 перемоги 7/20 50 38 12 131 64

Склад

[ред. | ред. код]

Список гравців, які заявлені на матчі Золотої євроліги і Кубка претендентів[pt] 2024 року[4][5][6].

Спортсмен Позиція Дата народження Клуб
4 Дмитро Шаповал Діагональний 2 березня 1997 Україна «Прометей»
6 Максим Дрозд Центральний блокуючий 5 серпень 1991 Україна «Епіцентр-Подоляни»
8 Дмитро Янчук Догравальник 19 травня 1999 Україна «Прометей»
9 Віктор Шаповал Діагональний 8 квітня 1992 Україна «Житичі-Полісся»
10 Юрій Семенюк Центральний блокуючий 12 травня 1994 Польща «Проєкт»
11 Микола Рудницький Центральний блокуючий 18 вересня 1981 Україна «Житичі-Полісся»
12 Сергій Євстратов Зв'язуючий 24 серпня 1993 Україна «Прометей»
15 Ярослав Пампушко Ліберо 11 листопада 2001 Україна «Барком-Кажани»
16 Дмитро Долгополов Зв'язуючий 14 вересня 1993 Кіпр «Пафіакос»
17 Олександр Бойко Ліберо 17 грудня 2002 Україна «Прометей»
18 Тимур Цмокало Догравальник 2003 Чехія «Острава»
20 Олександр Наложний Діагональний 24 липня 1996 Україна «Епіцентр-Подоляни»
21 Євгеній Кісілюк Догравальник 27 січня 1995 Україна «Епіцентр-Подоляни»
22 Микола Джуль Ліберо 2005 Україна «Буковина»
23 Денис Велецький Центральний блокуючий 15 січня 2000 Україна «Прометей»
30 Андрій Челеняк Центральний блокуючий 2005 Україна «Буковина»
42 Данило Уривкін Діагональний 27 травня 2001 Україна «Епіцентр-Подоляни»
88 Олександр Коваль Центральний блокуючий 10 лютого 1999 Україна «Епіцентр-Подоляни»
97 Микита Лубан Догравальник 14 вересень 1997 Україна «Житичі-Полісся»
99 Микола Куц Центральний блокуючий 2006 Польща «Академія Ястшембскі»

Головні тренери

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Україна зазнала прикрої поразки у фіналі волейбольної Золотої Євроліги
  2. Україна вперше вийшла до чвертьфіналу чемпіонату світу з волейболу. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 10 вересня 2022.
  3. https://eurovolley.cev.eu/en/2019/men/ranking/
  4. Збірна України з волейболу визначилась зі складом на чоловічу Золоту Євролігу
  5. Склад офіційної делегації національної збірної
  6. Став відомий склад збірної України на Кубок претендентів-2024
  7. Спортсмени району.
  8. 80 років українському волейболу… — С. 65, 69.
  9. 80 років українському волейболу… — С. 70, 75.
  10. Є інша дата, очевидно, помилкова -1996; див.: Романова Н. О., Щур О. О. Ліхно Леонід Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
  11. Там само.
  12. Черчатий І. Дмитро Сухінін набрав 10 очок у переможному матчі з Норвегією // Полтавщина. Спорт — 2014. — 25 травня.
  13. Віталій СТАДНИКОВ — новий головний тренер чоловічої збірної України.
  14. https://www.volleyball.ua/news/8994-ugis-krastinsh-zalishit-post-golovnogo-trenera-zbirnoyi-ukrayini
  15. https://www.volleyball.ua/news/9017-fvu-viznachilasia-z-kandidaturoiu-golovnogo-trenera-cholovichoyi-zbirnoyi-ukrayini

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]