Трофименко Сергій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Георгійович Трофименко
Сергей Геориевич Трофименко
Народження10 (22) вересня 1899
Орловська губернія, Російська імперія
Смерть16 жовтня 1953(1953-10-16)[1] (54 роки)
Москва
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
ПриналежністьСРСР СРСР
Вид збройних силпіхота
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе, Академія Генерального штабу
Роки служби1918-1953
ПартіяКПРС
Звання Генерал-полковник
Командування53-тя армія (СРСР), Медвеж'єгорська оперативна група, 32-га армія (СРСР), 7-ма армія (СРСР), 27-ма армія (СРСР), Тбіліський військовий округ, Білоруський військовий округ, Північно-Кавказький військовий округ
Війни / битвиДруга світова війна: Битва на Курській дузі, Корсунь-Шевченківська операція, Друга Яссько-Кишинівська операція, Будапештська операція, Віденська операція
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Трохименко Сергій Георгійович (5 жовтня 1899, село Рьовни, Трубчевський повіт, Орловська губернія, Російська імперія16 жовтня 1953, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-полковник (1944), Герой Радянського Союзу (1944). Депутат Верховної ради СРСР 2—3-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-залізничника[2]. В юності працював слюсарем у паровозному депо, закінчив залізничну школу у Брянську[2]. Член РКП(б) з 1918 року. Перебував на комсомольській роботі в Фокинському селищі при станції Брянськ.

Із осені 1919 року — в Червоній армії, служив кулеметником, учасник Громадянської війни в Росії. Після війни — начальник кулеметної команди, потім комісар стрілецького полку, командиром батальйону.

У 1926 році закінчив курси «Постріл», а у 1932 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе. У 1932-1935 роках — начальник штабу 61-ї стрілецької дивізії, у 1935-1937 роках — начальник оперативного відділу штабу Приволзького, а у 1937-1938 роках — Київського військових округів. У 1937 році закінчив Академію Генерального штабу.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Початок Другої світової війни зустрів на посаді начальника штабу 5-ї армії, на цій посаді брав участь у радянському вторгненні до Польщі у вересні 1939 року. Потім брав участь у радянсько-фінській війні як заступник начальника штабу 7-ї армії.

У серпні 1940 – січні 1941 року — начальник штабу Північно-Кавказького військового округу. Із січня 1941 року — командувач Середньоазійського військового округу.

Із початком німецько-радянської війни генерал-майор Трофименко продовжував командувати округом. У серпні 1941 року він очолив 53-тю армію, сформовану у Середньоазійському військовому окрузі.

У грудні 1941 року Трофименко замість генерала Аввакумова очолив війська Медвеж'єгорської оперативної групи Карельського фронту. Брав участь у боях з фінськими військами в Карелії. Протягом весни 1942 року — командувач 32-ї армії. Із 4 липня 1942 по 22 січня 1943 року — командувач 7-ї окремої армії. Із 22 січня 1943 року і до кінця війни — командувач 27-ї армії. Як командувач 27-ї армії генерал Трофименко відзначився під час Курської битви, форсування Дніпра, Корсунь-Шевченківської, Яссько-Кишинівської, Дебреценської, Будапештської, Віденської, Празької операцій. За вміле і успішне командування під час Яссько-Кишинівської операції 13 вересня 1944 року Трофименку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу[3].

Після війни

[ред. | ред. код]

9 липня 1945 року генерал-полковник Трофименко очолив Тбіліський військовий округ. У 1946—1949 роках — командувач військ Білоруського військового округу, у 1949—1953 роках — командувач військ Північно-Кавказького військового округу. Помер 16 жовтня 1953 року, похований в Москві.

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Трофименко Сергей Георгиевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б Трофименко Сергей Георгиевич. warheroes.ru. Процитовано 31 жовтня 2021.
  3. Трофименко Сергей Георгиевич : Министерство обороны Российской Федерации. encyclopedia.mil.ru. Процитовано 31 жовтня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Трофименко Сергей Георгиевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.