Дрізд тибетський

? Дрізд тибетський
Самець Самиця
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Дроздові (Turdidae) Рід: Дрізд (Turdus) Вид: Дрізд тибетський
Біноміальна назва
Turdus maximus (Seebohm, 1881)
Мапа поширення
Синоніми
*Merula maxima Seebohm, 1881 (protonym) Turdus mandarinus maximus (Seebohm, 1881) Turdus merula maximus (Seebohm, 1881) Turdus merula buddae Richard and Annie Meinertzhagen, 1925
Посилання
Вікісховище: Turdus maximus Віківиди: Turdus maximus EOL: 12120837 ITIS: 916167 МСОП: 103892028 NCBI: 486390

Дрі́зд тибе́тський (Turdus maximus) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Поширений в Південній Азії.

Поширення

Тибетський дрізд мешкає в Гімалаях на півночі Індії, Пакистану, у Непалі та Бутані, а також на південному сході Тибету у Китаї. У період розмноження заселяє круті трав'янисті скелясті схили та альпійські луки трохи вище межі дерев. Зазвичай трапляється на висоті 3200–4800 м, взимку спускається на нижчі висоти, але рідко нижче 3000 м над рівнем моря.

Опис

Досить великий дрізд, завдовжки 23—28 см. Самці чорно-коричневі з темнішим оперенням на голові, грудях, крилах і хвості. Їхній дзьоб тьмяно-помаранчево-жовтий. Самиці мають коричневу нижню частину тіла та слабкі смуги на горлі; дзьоб тьмяно-темно-жовтий. Молоді особини схожі на самиць, але мають сірувато-коричневу спину; горло і черево з сірувато-бурими прожилками. На відміну від чорного дрозда, у тибетського дрозда немає жовтого кільця навколо очей, а в голосі відсутні щебетання і трелі.

Спосіб життя

Він всеїдний. Харчується безхребетними, ящірками, фруктами та насінням. Гніздування відбувається з травня по липень, з піком у червні на початку липня. Гніздо зроблено з мулу, шерсті тварин і тонкої трави. Самиця відкладає три-чотири яйця.