Еміль Моріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміль Моріс
нім. Emil Maurice
Народився19 січня 1897(1897-01-19)
Вестермор, Штайнбург, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина
Помер6 лютого 1972(1972-02-06) (75 років)
Мюнхен, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьполітик
Галузьхорологія
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна
ЧленствоСА, Stoßtrupp Adolf Hitlerd, СС[1] і Freikorps Oberlandd
Посададепутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання Оберфюрер СС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] і Німецька робітнича партія
Нагороди
Почесний хрест ветерана війни
Почесний хрест ветерана війни
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Орден крові
Орден крові
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Почесний знак «За вірну службу»
Почесний знак «За вірну службу»
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Почесний знак Кобург
Почесний знак Кобург
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Еміль Моріс (нім. Emil Maurice; 19 січня 1897, Вестермор — 6 лютого 1972, Мюнхен) — один з перших членів НСДАП і СС, особистий охоронець і шофер Адольфа Гітлера.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення школи був учнем годинникаря, в 1917—1919 роках служив в баварській армії, але активної участі в бойових діях не брав. У 1919 році вступив в ДАП. Коли вона була реорганізована в НСДАП, отримав квиток під № 19. Після створення СА в 1920 році, Моріс став першим верховним фюрером СА.

У 1923 році Моріс став командиром створеного підрозділу СА «Штабсвахе», головним завданням якого була охорона Гітлера, особливо під час мітингів. За участь в Пивному путчі відбував покарання разом з Гітлером в Ландсбергській в'язниці. У 1925 році, через два роки після провалу Пивного путчу, новостворений загін для охорони Гітлера отримав назву «Schutzstaffel» (СС). У той час Гітлер став членом СС № 1, а Еміль Моріс став членом СС № 2.

Коли СС були реорганізовані і почали розширюватися в 1932 році, Моріс став старшим офіцером СС, і в кінцевому підсумку йому було присвоєно звання оберфюрера. Хоча Моріс не став керівником СС, його статус члена № 2 був еквівалентний статусу фактичного засновника цієї організації. Генріх Гіммлер, який в кінцевому підсумку стане визнаним лідером Захисних загонів, був членом № 168.

Після того, як Гіммлер став рейхсфюрером СС, Моріс не потрапив під расові критерії чистоти для офіцерів СС. Всі офіцери СС мали довести расову чистоту починаючи з 1750 року. В ході перевірки з'ясувалося, що у Моріса були предки єврейського походження — Шарль Моріс Шварценбергер (1805—1896), засновник театру Таліа в Гамбурзі, був його прадідом. Гіммлер, який завжди ревнував близьких друзів Гітлера, що були з ним з перших днів Руху і був незадоволений тим, що не має контролю над охоронцями Гітлера, був в захваті.

Він рекомендував, щоб Моріс був виключений з СС разом з іншими членами його сім'ї. До досади Гіммлера, фюрер встав на сторону свого давнього друга. Гітлер змусив Гіммлера в секретному листі від 31 серпня 1935 роки зробити виняток для Моріса і його братів, яким було дозволено залишитися в СС.

У 1936 році став депутатом рейхстагу від Лейпцига. З 1937 року очолював «Товариство професійних ремісників» в Баварії, а також був президентом Торгово-промислової палати Мюнхена.

З 1940 по 1942 був офіцером люфтваффе. Влітку 1945 року був заарештований американською контррозвідкою. У 1947 році випущений на свободу. У 1948 році знву був засуджений на 4 роки примусових робіт.

Висловлюються припущення, що Моріс мав любовні стосунки з Гелі Раубаль, племінницею Гітлера.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Відзнаки НСДАП

[ред. | ред. код]

Відзнаки СС

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Sigmund, Anna M. Des Führers bester Freund. — München: Heyne, 2003. — ISBN 3-453-62001-1.
  • Зигмунд А. М. Лучший друг фюрера. — М.: АСТ: Астрель, 2006. — ISBN 5-17-036419-9.
  • Энциклопедия Третьего рейха/Сост. д-р ист. наук В. Телицын. — 2-е изд. — М.: Локид-пресс: РИПОЛ Классик, 2004. — ISBN 5-320-00447-8.
  • Charles Hamilton. Leaders & Personalities of the Third Reich. — San Jose, California : R. James Bender Publishing, 1984. — Т. 1. — 480 p. — ISBN 0-912138-27-0.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.