1340 — Отруєння короля Юрія II Болеслава (імовірно, у соборі святого Юра). Грабіжницькі походи Казимира III на Львівську землю, здобуття та пограбування замку (2 корони, престол, обсаджений золотом, княжий плащ, дорогі хрести тощо[2]) спалення міста[1], яке не відбудовували.[3]
1341 — Остання коронація. У соборі св. Юра присягу складає останній король Русі — Дмитро-Любарт. На згадку вилитий дзвін Дмитро — найстарший нині дзвін в Україні.[джерело?]
1349—1387 — Львів як столиця Руського королівства перебуває у складі Польщі та Угорщини.
1351 — Казимир III поповнює варту Львова тевтонською залогою. Львів відбиває облогу Любарта.
1351 (1353[4]) — Любарт захоплює та спустошує Львів.
1351 — призначений перший львівський староста Отто з Пільчі (Otto z Pilczy).[5]
1410 — Військо Львова з іншими галицькими хоругвами бере участь у битві при Ґрюнвальді (Леопольська хоругва).
1410 — на площі Ринок кинули в багно 52 бойові прапори Тевтонського ордену, захоплені в битві при Ґрюнвальді.[12] Перебування полонених хрестоносців у Високому Замку.[13]
1425 — встановлено дерев'яний (потім кам'яний) стовп ганьби на площі Ринок (зараз квітник на західній стороні).[14]
1437, 4 вересня — князь Свидригайло уклав в місті «провізоричну» угоду з «польськими панами», за якою олеський староста Ян з Сєнна і Олеська та Вінцентій з Шамотул зайняли Луцьк[15]
1439 — під час голоду та мору в Польщі король з двором проживав у місті[16]
1440 — король засвідчив свій борг місту у 950 гривень, який наказав сплатити[17]
1444 — Владислав ІІІ дарував Суду Львівського магістрату право ловити по всій руській землі злочинців, вбивць та злодіїв, судити і карати їх[18].
1445 — Завершення будівництва оборонних веж Високого муру.
1438, 1498 — Напади татарських і турецьких військ.
1452 — площа Ринок і головні вулиці були забруковані[19]
1460 — Згадка про друкарню Степана Дропана. Проте його друки не дійшли до наших днів.
1460, квітень — приїзд до міста короля через гострий конфлікт міщан зі старостою Анджеєм Одровонжом, який вислухав міщан та їх протекторів — Станіслава з Ходча, Юрія Струмила, архієпископа РКЦ Григорія Сяноцького затвердив давні права городян[20]
1460, 3 вересня — між міщанами та старостою А. Одровонжем було складено угоду, в якій він обіцяв не шкодити місту[21]
1464, 13 грудня — створено «конфедерацію міста Львова» проти старости А. Одровонжа на чолі з Юрієм Струмилом[21]
1509 — Облога міста Богданом III Сліпим з волохами, татарами, турками, які спалили костел св. Анни (на місці теперішньої церкви Анни)[22]
1509 — король вирішив на користь латинських архієпископів Львова суперечку Бернарда Вільчека з руським воєводою Яном Одровонжом щодо права призначати намісника Львівського православного митрополита[23]
1521 — Скарга православних міщан королю через заборону переходити через Площу Ринок зі святими дарами, запаленими свічками та під час похоронів. Король дозволив проходи без співу та запалених свічок (потім міщани не зважали на це).[27]
1538, 4 квітня — король видав привілей стосовно прав львівського старости[29]
1540 — Рада міста заборонила дерев'яне будівництво.[30]
1541, 2 липня — король видав остаточний привілей стосовно прав львівського старости, за яким він мав право обирати так званого королівського бурмістра з 6-ти урядуючих райців[29]
бл. 1578 — Баторій привілеєм дозволив русинам міста продавати тільки малі обсяги товарів під час ярмарків, заборонивши це робити в інші дні, заборонив володіти шинками, право пропінації[35]
1578 — весною король Баторій прибув до міста, перебував тут 4 місяці, місто мало сумний вигляд[32]
1594 — до стіни однієї з середринкових кам'яниць прикріпили довгий ланцюг з обручем, в який заковували сварливих жінок.[37]
1594—1595 — процес Львівського братства з маґістратом Львова за право дзвонити
1595 — заборона магістратом православним міщанам святкових та похоронних переходів через Площу Ринок; замкнення у в'язниці найвизначніших братчиків після невиконання рішення.[38]
1599, 27 серпня — в будинку Ставропігії відбулись збори делегатів всіх львівських православних церковних братств; вирішили накласти на всіх міщан-українців податок для ведення процесу з магістратом Львова, щоб відновити рівноправність з іншими міщанами[39]
1604, 16 травня (в неділю) — бурґомістр Львова Якуб Вьотеський влаштував бенкет для організаторів приватного українсько-польського війська яке 20 червня 1605 року захопило Москву.[40]
1622 — Мартин Кампіан на запит міської ради отримав під особистий нагляд дохід з податків від виробництва горілки — «горілчане», який зобов'язався збільшити; брав за це 10 % винагороди
1623 — Боїм Павло Юрій разом з іншими райцями-резидентами ухвалили рішення фундувати вівтар св. Роха в латинській катедрі.[42]
1623 — М. Кампіан отримав необхідну для цього згоду короля та додатковий податок — «гайдучне» — для найму корогви гайдуків; з цієї пори корогва підпорядковувалась особисто йому, кілька років була пострахом міста та околиць.
1625 — М. Кампіан, незважаючи на протести частини міщан через ймовірне подальше зростання йому заборгованості, розпочав будівництво нових фортифікацій[43]
1625—1627 — під керівництвом М. Кампіана було збудовано мури зі сторони Галицького передмістя, розпочато будівництво Галицької та Зимновідської брам, зміцнили старі укріплення
1627 — бурмістр, доктор медицини Еразм Сікст, без відома та згоди колегії 40 мужів, уклав з М. Кампіаном дуже вигідний для останнього контракт, за яким віддав тому на 6 років доходи від міського податку «пол.sztukowego», що дозволяє припустити про певні додаткові домовленості між ними
1628 — М. Кампіан отримав згоду короля на будівництво окремої кам'яниці для фундованого батьком ломбарду «Братства милосердя» (існував до 1783 року)
1628 — колишній бурмістр Еразм Сікст розпочав проти М. Кампіана процес щодо зловживань останнього під час перебування на посаді пол.loner'а Львова, порушення ним прав, міських привілеїв; з часом справа з міжособистого конфлкту перейшла в процес міста Львова проти М. Кампіана, виявила корупцію, підкуп райців, виступали десятки свідків; М. Кампіан перестав бути райцею
1628, липень — М. Кампіан отримав лист короля, який рекомендував львівському старості С. Б. Мнішеку наказати міській раді повернення М. Кампіану гідності
1628, 28 листопада — декрет короля рекомендував міській раді Львова прийняти до числа райців М. Кампіана, справу завершити полюбовним судом; суд вирішив зобов'язати М. Кампіана заплатити місту значне відшкодування
1629, 26 жовтня — було заплановано спільний Синод Руських Православної та Унійної церков в місті; взяли участь тільки греко-католики[44]
1641 — угода про вступ до міського шевського цеху українців на рівних правах з поляками[46]
1648, вересень — нарада шляхти (близько 3000 осіб) у костелі св. Хреста; оборону міста та краю віддано князю Яремі Вишневецькому[47]
1648, 6-16 жовтня — Підпалення передмість польською командою міста для його оборони від козаків.[46] Облога Львова козаками і татарами під проводом Б. Хмельницького. Козаки Максима Кривоноса здобули Високий Замок.
Перед татарським нападом 11 лютого 1691 р. за наказом Станіслава Яна Яблоновського було укріплене передмістя над тодішньою Млинівкою, головно коло т. зв. Мурованого мосту,[52] але татари вдерлись з Клепарова. При відступі свої трупи татари стягнули під церкву Воскресіння, спалили її разом з сусідніми хатами[49]
1698, квітень — в місті було проведено поділ спадку померлого короля Яна III між його вдовою, синами[53]
1745 — Юрій Коцій став першим українцем — членом магістрату (міської ради) після завершення тривалого процесу[34]
1747 — почала діяти заснована масоном високого ступеню «Лицар Сходу», французом гугенотського походження з, ймовірно, шотландським прізвищем Лонггампс масонська ложа «Трьох Богинь»[57]
1770 — вилив Полтви, вода затопила нижчі пивниці, підземелля церков, у криптах почали розкладатися тіла похованих, місто ледь уникло пошесті
1772, 19 вересня — Зайняття Львова австрійськими військами.
1772 — утворення в складі Габсбурзької імперії Королівства Галичини і Лодомерії зі столицею у Львові.
1772, 4 жовтня — під час церемонії у Львові Антон фон Перґен від імені імператорів Марії Терези та Йозефа ІІ офіційно проголосив про повернення Королівства Галичини та Володимирії під владу монарха Угорщини, який мав право претендувати на Галицько-Волинське князівство — Русько королівство — з часів середньовіччя.[58]
1773, 6 серпня — імператор Йозеф II прибув до міста
1773 — під час перших відвідин міста карета імператора (цісаря) Йозефа II (6 коней) застрягла на Площі Ринок в болоті[59]
1776 — початок видання «Gazett d'Leopol», першої газети в Україні.
1776 — засновано перший постійно діючий міський театр.
1778 — пожежа Вірменського собору, згоріло багато архівних документів[60]
1780 — церковна реформа Йозефа II (т. зв. «йозефінська касата»).
1783, 13 травня — цісар Йозеф II видав декрет про піднесення міст Галичини та Лодомерії, відбулась їх класифікація. До І-го класу віднесли Львів як столицю, резиденцію гебернської влади.[61]
1783 — розпорядження цісаря Йозефа II про ліквідацію цвинтарів довкола храмів, звільнення крипт храмів від похованих, заборона подальших поховань в них.[63]
1784 — реорганізація Єзуїтської академії у Львові на університет. Створення бібліотеки.
1848, 2 листопада — обстріл Площі Ринок цісарською артилерією. Пожежа на ратуші: горіла вежа, впали баня, годинник, дзвони; згоріли дахи, частина поверхів, реєстратура, частина архівів, старовинні пам'ятки.[68]
1869, 12 серпня — початок насипання «копця» на Високому Замку[70]
1870 — Відновлено міське самоврядування. Інтенсивний розвиток за кілька десятиліть перетворили Львів у одне з найкраще впорядкованих міст Європи. У Львові — 87000 мешканців.
1874 — створено міський промисловий музей (тепер Музей етнографії та художнього промислу) — один з найбільших спеціалізованих етнографічних музеїв Європи, найбагатша художня скарбниця декоративного ужиткового мистецтва України. Тут знаходиться найбільша і найцінніша в Україні колекція годинників.
1890, 4—5 жовтня — установчий з'їзд та створення у Львові Русько-української радикальної партії (РУРП) — першої української легальної політичної партії європейського типу і першої у Європі селянської партії соціального спрямування.
1897 — створено галерею європейського мистецтва (тепер Львівська галерея мистецтв) — найбільший художній музей в Україні, в якому зібрано понад 50 тисяч творів мистецтва.
Початок XX ст. — Львів був єдиним містом у світі, де були розташовані резиденції трьох католицьких архієпископів: греко-католицького, римо-католицького і вірмено-католицького.
1904 — заснування читальні «Просвіти» оо. Василіянами на Жовківському передмісті (вул. Об'їзд, 6), пізніше тут заснували захоронку. Підпалення передмість польською командою міста для його оборони від козаків[71]
1905 — створення у Львові першого Українського національного музею.
1905 — у Львові відбулася перша Всеукраїнська мистецька виставка.
1914 — погроми за участи «приміського шумовиння» під час і після демонстрації безробітних, які потерпали від голоду[72].
1914 — роздавання хліба тим, хто потерпає від голоду[73]
1914 — споруджено нове приміщення філії Австро-Угорського банку у Львові[74]
1916, лютий — у місті — епідемія венеричних хвороб[75].
1929 — у Львові організована перша в Україні хокейна (з шайбою) команда СТ «Україна», воротар якої Микола Скрипій одним з перших у світі застосував захисну воротарську маску, переробивши її з австрійської[76] (чи польської) солдатської каски.
1971 — засновано скансен « Шевченківський гай», у якому знаходяться шість старовинних дерев'яних храмів. Такої кількості культових споруд немає в жодному музеї світу.
1975 — у Львові створено перший в Україні архітектурний заповідник, який поєднував у собі всю територію середньовічного ядра міста.
1981 — у будівлі Міського арсеналу засновано єдиний в Україні та колишньому СРСР музей зброї.
1960-ті — 1980-ті — у Львові та області при населенні 0,8 % від загального населення СРСР було більше 10 % усіх діючих культових споруд, таким чином Львівщина була найрелігійнішим регіоном Союзу.
1990 — На ратуші піднято український національний синьо-жовтий прапор.
1991—2001 — у Львові і на Львівщині було збудовано найбільшу кількість церков в Україні — 280.
1998 — Ансамбль історичного центру Львова внесений до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО.
1999, 14 травня-15 травня — Львів став єдиним містом в історії України, яке приймало одночасно дев'ятьох керівників держав під час саміту глав держав Східної та Центральної Європи.
30 травня2000 року в день похорону композитора Ігоря Білозора на вулиці Львова вийшло більше ста тисяч людей. Білозіра вбили у Львові на просп. Шевченка.
27 червня2001 — Візит до Львова Папи Римського — Івана Павла II. У Львові відбулася акція за участі великої кількості людей: на Літургії у візантійському обряді, яку відслужив Іван Павло II на львівському іподромі були присутніми близько півтора мільйона осіб.
27 липня2002 — Скнилівська авіакатастрофа. Під час авіаційного шоу на Скнилівському льотовищі розбився військовий літак. Внаслідок трагедії загинуло 77 людей, з них 27 — діти.
2004, листопад-грудень — Помаранчева революція. На мітингах в центрі Львова збирались до 200000 людей.
2011 — на проспекті Свободи раптово помер кінь, який тягнув карету[78]
2012, червень — проведення у Львові «Євро 2012» з футболу (3 матчі)
2013, грудень — 2014 лютий — Євромайдан, усунення правління «Партії регіонів». На мітингах в центрі Львова (біля пам'ятника Тарасові Шевченку) збирались десятки тисяч людей.
2014 — «Арена Львів» стала тимчасовою домашньою «резиденцією» ФК «Шахтар» (Донецьк), зокрема, проходили матчі Ліги ЧемпіонівУЄФА
2015, 29 липня — пам'ятник Андрею Шептицькому урочисто відкрито на площі перед Архікафедральним собором святого Юра за присутності президента України Петра Порошенка.[79]
↑ абКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 11.
↑Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 14.
↑ абвгКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 13.
↑ абГородиський Л, Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — іл. — С. 44. — ISBN 966-7255-01-8.
↑Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — S. 148. (пол.)
↑ абМельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 45.
↑Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 23.
↑ абвМельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 51.
↑Spieralski Z. Jan z Sienna i Oleska (2. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. X/3. — Zeszyt 46. — S. 476. (пол.)
↑Мельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 241.
↑Pociecha W. Chodecki Otto, h. Powała (†1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 351. (пол.)
↑Вечерський В. Українські монастирі. — К., Харків : ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008. — іл. — С. 332. — ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7 (серія).
↑Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — іл. — С. 23—24. — ISBN 978-617-629-024-7.
↑ абвКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 31.
↑Pociecha W. Firlej Mikołaj z Dąbrowicy h. Lewart (†1526) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VII/1, zeszyt 31. — S. 10. (пол.)
↑ абвгCynarski S. Herburt Odnowski Mikołaj h. własnego (zm. 1555) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 446. (пол.)
↑ абМельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 25.
↑Urban W. Korniakt (Korniat, Korneadi, Korneades, Carneadi, Coretho, Carinacto) Konstanty h. Crucini (ok. 1520—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIV/1, zeszyt 60. — S. 83. (пол.)
↑ абКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 28.
↑Мельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 32.
↑ абМельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 52.
↑ абКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 32.
↑Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 52.
↑Похід на Москву / П. Блавацький. – Київ: Видавець Корбуш, 2020. – 208 с. ISBN 978-966-2955-49-1
↑Мельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 28.
↑Polaczkówna H. Boym Paweł Jerzy (1581—1641) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 382. (пол.)
↑Kowalska H. Kampian (Campianus, Novicampianus) Marcin (ok. 1574—1629) // Polski Słownik Biograficzny (reprint 1990): Kraków, 1964—1965. — T. XI. — S. 593. (пол.)
↑Frick D. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIX/3, zeszyt 162. — S. 361. (пол.)
↑Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 65.
↑ абКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 18.
↑Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 67.
↑ абКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 19.
↑Jan III Sobieski h. Janina (1629—1696) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/3, zeszyt 46. — S. 413—422. (пол.).
↑Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 40. (пол.)
↑тепер сходження вулиць Замарстинівської та Комунальної
↑Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 500. (пол.)
↑ абКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 25.
↑Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Joachim (zm. 1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 49. (пол.)
↑Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 53.