Слісаренко Олекса Андрійович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
{{Q|Цитата = Перші поезії свої видруковав у журналі «Рілля» листопаду 1911 року, будучи ще в Хліборобській школі. На протязі 1912 друковався в журналах: «Літер[атурно]-Наук[овий] Вістник», «Рідний Край», «Сніп», «Село», «Дніпрові Хвилі», «Засів».<br/>З 1913. аж до 1917-го майже ніде не друковався тай писав дуже мало завдяки прикрим життьовим обставинам{{sfn|Автобіографії|2015|с=378}}.}} |
{{Q|Цитата = Перші поезії свої видруковав у журналі «Рілля» листопаду 1911 року, будучи ще в Хліборобській школі. На протязі 1912 друковався в журналах: «Літер[атурно]-Наук[овий] Вістник», «Рідний Край», «Сніп», «Село», «Дніпрові Хвилі», «Засів».<br/>З 1913. аж до 1917-го майже ніде не друковався тай писав дуже мало завдяки прикрим життьовим обставинам{{sfn|Автобіографії|2015|с=378}}.}} |
||
{{Q|Цитата = У 1917 р. почав знову друкуватись у «Проміні», а останніми часами виключно свої поезії поміщаю в «Шляху» та почасти «Л[ітературно]-Н[ауковому] Вістнику».<br/>Окремої книжечки поезій не видавав.<br/>У сей час перебуваю в [[Київ]]і, шукаючи заробітку{{sfn|Автобіографії|2015|с=378}}.}} |
{{Q|Цитата = У 1917 р. почав знову друкуватись у «Проміні», а останніми часами виключно свої поезії поміщаю в «Шляху» та почасти «Л[ітературно]-Н[ауковому] Вістнику».<br/>Окремої книжечки поезій не видавав.<br/>У сей час перебуваю в [[Київ]]і, шукаючи заробітку{{sfn|Автобіографії|2015|с=378}}.}} |
||
=== З Автобіографічної новелі (1929 р.) === |
|||
{{Q|Цитата = Моє дитинство закрилося юністю, сповненою напружених шукань і невсипущої праці. Я ріс, далекий од своєї сім'ї, в колі прекрасних товаришів, спочатку убогій Кучерівській сільськогосподарській школі на Курщині, а згодом в одній із кращих шкіл на Україні — «Харківській хліборобській школі». В цій школі мене оточували не тільки хороші культурні товариші, а й прекрасні педагоги, з яких я з особливою приємністю згадую Павла Івановича Тиховського, що зміцнив у мені любов до літератури своїми талановитими лекціями, позбавленими тогочасного казенного обскурантизму, та вихователя Петра Олександровича Євецького, що присвятив все своє життя цій славній школі{{sfn|Автобіографії|2015|с=380}}.}} |
|||
=== З поезії === |
=== З поезії === |
Версія за 19:07, 3 вересня 2024
Слісаренко Олекса Андрійович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Олекс́а Андрі́йович Слісаре́нко (справжнє прізвище Сні́сар; 1891 — 1937) — український поет і прозаїк.
Цитати
Видавничому Товариству Час для словника українських письменників (4 липня 1918 р., м. Київ)
Під час революції будучи у 51 гарматній брігаді дівізіонним ад'ютантом, з'організував у сій бригаді військове Товариство головою якого і був обраний. |
Перші поезії свої видруковав у журналі «Рілля» листопаду 1911 року, будучи ще в Хліборобській школі. На протязі 1912 друковався в журналах: «Літер[атурно]-Наук[овий] Вістник», «Рідний Край», «Сніп», «Село», «Дніпрові Хвилі», «Засів». |
З Автобіографічної новелі (1929 р.)
Моє дитинство закрилося юністю, сповненою напружених шукань і невсипущої праці. Я ріс, далекий од своєї сім'ї, в колі прекрасних товаришів, спочатку убогій Кучерівській сільськогосподарській школі на Курщині, а згодом в одній із кращих шкіл на Україні — «Харківській хліборобській школі». В цій школі мене оточували не тільки хороші культурні товариші, а й прекрасні педагоги, з яких я з особливою приємністю згадую Павла Івановича Тиховського, що зміцнив у мені любов до літератури своїми талановитими лекціями, позбавленими тогочасного казенного обскурантизму, та вихователя Петра Олександровича Євецького, що присвятив все своє життя цій славній школі[2]. |
З поезії
- («Пам'яті Г. Михайличенка»)
Примітки
Джерела
- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3