Вернадський Володимир Іванович
| Вернадський Володимир Іванович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Вернадський Володимир Іванович (1863 — 1945) — видатний український та російський філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Засновник і перший голова Академії наук України (1918-1919).
Цитати
Вся історія науки на кожному кроці показує, що окремі особистості були більш праві у своїх твержденнях, ніж цілі корпорації вчених чи сотні й тисячі дослідників, які дотримувалися панівних поглядів.[1] |
- Завдання людини полягає у завданні найможливішої користі оточуючим.[2]
- Вона [академія] повинна складатися з гуртків учених людей, що здобувають кошти для держави і оддаються науці та дослідчій роботі як справі свого життя, визнаній державою за державно важливу.[3]
- Ті часи, коли наука і техніка йшли різними шляхами, минули, і тепер для вирішення суто технічних завдань користуються могутніми засобами, які дають математика та експериментальні науки, широко застосовуючи їх для розв'язання технічних задач лабораторним способом… Така спільна робота науки і техніки… особливо плідна і має вражаючі успіхи як у галузі технічного дослідження, так і в науковій творчості…[4]
- Я зробив цей крок, бо вважав і вважаю принципово, що президент академій не повинен належати до будь-якої політичної партії під час свого президентства.[5] — про свій вихід із партії кадетів на наступний день після обрання його президентом Академії наук
Про Вернадського
- Десятиліттями, цілими століттями вивчатимуться і поглиблюватимуться його ідеї, а в працях відкриватимуться нові сторінки, які ставатимуть джерелом нових пошуків. Багато дослідників наснажуватимуться його гострою, настирливою, завжди геніальною творчою думкою; молодим поколінням він повсякчас буде вчителем у науці та яскравим взірцем плідно прожитого життя. [1]
- — Олександр Ферсман, радянський геохімік, віце-президент (1926—1929) Академії наук СРСР
Примітки
- ↑ Вернадский В. И. Избранные труды по истории науки. — М., 1981. — 356 с. // С. 66, 67; online: ISA RAN Цит. по: Баландин Р. К. Борис Леонидович Дичков (1888—1966). — М.: Наука, 1983. — 157 с. online: f-lib, t-lib; переклад Юрій Дзядик
BY-SA 4.0 2020.
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 27
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 39
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 40
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 41
Джерела
- Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці: Зб. нарисів / Упоряд. і передм. О. К. Романчука. – Л. : Львівська істор.-просвіт. організ. «Меморіал», 1992. – 544 с.