Перейти до вмісту

Вернадський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіцитат
Версія від 19:53, 22 грудня 2020, створена Yuri V. (обговорення | внесок) (→‎Цитати: Вся історія науки на кожному кроці показує, що окремі особистості були більш праві у своїх твержденнях, ніж цілі корпорації вчених чи сотні й тисячі дослідників, які дотримувалися панівних поглядів, переклад)
Вернадський Володимир Іванович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Вернадський Володимир Іванович (1863 — 1945) — видатний український та російський філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Засновник і перший голова Академії наук України (1918-1919).

Цитати

  •  

Вся історія науки на кожному кроці показує, що окремі особистості були більш праві у своїх твержденнях, ніж цілі корпорації вчених чи сотні й тисячі дослідників, які дотримувалися панівних поглядів.[1]

  • Завдання людини полягає у завданні найможливішої користі оточуючим.[2]
  • Вона [академія] повинна складатися з гуртків учених людей, що здобувають кошти для держави і оддаються науці та дослідчій роботі як справі свого життя, визнаній державою за державно важливу.[3]
  • Ті часи, коли наука і техніка йшли різними шляхами, минули, і тепер для вирішення суто технічних завдань користуються могутніми засобами, які дають математика та експериментальні науки, широко застосовуючи їх для розв'язання технічних задач лабораторним способом… Така спільна робота науки і техніки… особливо плідна і має вражаючі успіхи як у галузі технічного дослідження, так і в науковій творчості…[4]
  • Я зробив цей крок, бо вважав і вважаю принципово, що президент академій не повинен належати до будь-якої політичної партії під час свого президентства.[5]про свій вихід із партії кадетів на наступний день після обрання його президентом Академії наук

Про Вернадського

  • Десятиліттями, цілими століттями вивчатимуться і поглиблюватимуться його ідеї, а в працях відкриватимуться нові сторінки, які ставатимуть джерелом нових пошуків. Багато дослідників наснажуватимуться його гострою, настирливою, завжди геніальною творчою думкою; молодим поколінням він повсякчас буде вчителем у науці та яскравим взірцем плідно прожитого життя. [1]
Олександр Ферсман, радянський геохімік, віце-президент (1926—1929) Академії наук СРСР

Примітки

  1. Вернадский В. И. Избранные труды по истории науки. — М., 1981. — 356 с. // С. 66, 67; online: ISA RAN Цит. по: Баландин Р. К. Борис Леонидович Дичков (1888—1966). — М.: Наука, 1983. — 157 с. online: f-lib, t-lib; переклад Юрій Дзядик BY-SA 4.0 2020.
  2. Аксіоми для нащадків. С. 27
  3. Аксіоми для нащадків. С. 39
  4. Аксіоми для нащадків. С. 40
  5. Аксіоми для нащадків. С. 41

Джерела

  • Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці: Зб. нарисів / Упоряд. і передм. О. К. Романчука. – Л. : Львівська істор.-просвіт. організ. «Меморіал», 1992. – 544 с.