Сторінка:Етнографічний збірник Т.1.pdf/158: відмінності між версіями
Мітка: Вичитано |
Madvin (обговорення | внесок) Мітка: Схвалена |
||
| Стан сторінки | Стан сторінки | ||
| - | + | Перевірені сторінки | |
| Тіло сторінки (буде включатися): | Тіло сторінки (буде включатися): | ||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{c|{{xx-larger|Українські людські вигадки.}}}} |
{{c|{{xx-larger|Українські людські вигадки.}}}} |
||
{{c|{{ |
{{c|{{larger|Зібрані {{sp-l|Опанасом Шимченком}}.}}}} |
||
{{-=-}} |
{{-=-}} |
||
{{c|{{ |
{{c|{{larger|'''ПЕРЕДМОВА'''.}}}} |
||
Записані нами {{sp|вигадки}} можна роздїлити на шість частин: a) про {{sp-l|руських}},<ref>Автор думає про Москалїв. {{sp-l|Ред}}.</ref> b) про жидів, c) про циганів, d) про панів, e) про москалїв,<ref>Автор думає про салдатів. {{sp-l|Ред}}.</ref> f) про птахів і зьвірів. |
Записані нами {{sp|вигадки}} можна роздїлити на шість частин: a) про {{sp-l|руських}},<ref>Автор думає про Москалїв. {{sp-l|Ред}}.</ref> b) про жидів, c) про циганів, d) про панів, e) про москалїв,<ref>Автор думає про салдатів. {{sp-l|Ред}}.</ref> f) про птахів і зьвірів. |
||
Всї вони разом политі веселим сьміхом, і скрізь тут чимало |
Всї вони разом политі веселим сьміхом, і скрізь тут чимало сатири. Однак в сатирі не можемо знайти нїякої злоби. Се не злий сьміх, а весела усьмішка, що з'являєть ся у матері або старших дїтий, як перед ними нешкодливо пустує мала дитина. |
||
сатири. Однак в сатирі не можемо знайти нїякої злоби. Се не злий сьміх, а весела усьмішка, що з'являєть ся у матері або старших дїтий, як перед ними нешкодливо пустує мала дитина. |
|||
Під сим нїби веселим сьміхом ховаєть ся причіпка, чому старе й мале не від тих гроший, щоб послухати і аж береть ся за живіт та регочеть ся, як почне проказувати сї вигадки який-небудь Грицько або Омелько. |
Під сим нїби веселим сьміхом ховаєть ся причіпка, чому старе й мале не від тих гроший, щоб послухати і аж береть ся за живіт та регочеть ся, як почне проказувати сї вигадки який-небудь Грицько або Омелько. |
||
Скінчив оповідач. Дїтвора пореготала ся і знов весело собі |
Скінчив оповідач. Дїтвора пореготала ся і знов весело собі граєть ся. Але подивіть ся на старих. Весела усьмішка де й дїла ся, і замість неї насупились брови. Чого воно так? Того, мабуть, що й під сим сьміхом заховані, як казав [[Автор:Микола Гоголь|Гоголь]], невідомі, незримі мирови сльози. |
||
граєть ся. Але подивіть ся на старих. Весела усьмішка де й дїла ся, і замість неї насупились брови. Чого воно так? Того, мабуть, що й під сим сьміхом заховані, як казав Гоголь, невідомі, незримі мирови сльози. |
|||
Невесело чоловікови: Випє він чарку, „вдарить о́б землю лихом-журбою“, веселить ся. Вийшов хміль, і зробило ся чоловікови на серцї ще гірше, ще сумнїйше. Те-ж саме можна вислїдкувати й тут. Поки оповідач приказував, поти слухачі були нїби пяні а від |
Невесело чоловікови: Випє він чарку, „вдарить о́б землю лихом-журбою“, веселить ся. Вийшов хміль, і зробило ся чоловікови на серцї ще гірше, ще сумнїйше. Те-ж саме можна вислїдкувати й тут. Поки оповідач приказував, поти слухачі були нїби пяні а від |
||
Поточна версія на 07:51, 12 липня 2024
Записані нами вигадки можна роздїлити на шість частин: a) про руських,[1] b) про жидів, c) про циганів, d) про панів, e) про москалїв,[2] f) про птахів і зьвірів.
Всї вони разом политі веселим сьміхом, і скрізь тут чимало сатири. Однак в сатирі не можемо знайти нїякої злоби. Се не злий сьміх, а весела усьмішка, що з'являєть ся у матері або старших дїтий, як перед ними нешкодливо пустує мала дитина.
Під сим нїби веселим сьміхом ховаєть ся причіпка, чому старе й мале не від тих гроший, щоб послухати і аж береть ся за живіт та регочеть ся, як почне проказувати сї вигадки який-небудь Грицько або Омелько.
Скінчив оповідач. Дїтвора пореготала ся і знов весело собі граєть ся. Але подивіть ся на старих. Весела усьмішка де й дїла ся, і замість неї насупились брови. Чого воно так? Того, мабуть, що й під сим сьміхом заховані, як казав Гоголь, невідомі, незримі мирови сльози.
Невесело чоловікови: Випє він чарку, „вдарить о́б землю лихом-журбою“, веселить ся. Вийшов хміль, і зробило ся чоловікови на серцї ще гірше, ще сумнїйше. Те-ж саме можна вислїдкувати й тут. Поки оповідач приказував, поти слухачі були нїби пяні а від