Вікіцитати

Федун Петро Миколайович

Версія від 21:09, 3 жовтня 2015, створена Тарас Самборський (обговорення | внесок) (→‎Цитати)

Петро Миколайович Федун-«Полтава» (1919–1951) — член ОУН, керівник Головного осередку пропаганди Проводу ОУН.

Петро Федун-«Полтава»
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

  •  

Патріотизм мусить проявлятися не тільки в охоті зложити життя в жертві за національні ідеали, але й в охоті щоденною тяжкою працею здобути щораз нові позиції, творити щораз нові вартости.[1] — «Про ще один героїзм» (1943)

  •  

Історія не складається тільки з великих подій і великих людей. Вони надають їй засадничий тон.[1] — «Про ще один героїзм» (1943)

  •  

Прагнення до волі і самостійности, висока народна честь, що не допустить, над собою глумитися, вірність заповітам предків зродили нас, українських повстанців, зродили нашу Українську Повстанчу Армію.[2] — «За честь, за життя!» (січень 1945)

  •  

Цілі, за які велася війна, були виразно імперіялістичні. Правлячі кліки держав першого табору хотіли силою здобути «життєвий простір» шляхом, звичайно, поневолення других народів, шляхом вирвання скорше загарбаних територій у держав другого табору. Правлячі ж кліки держав другого табору боронили свого імперіялістичного дотеперішнього стану посідання не без надії в результаті війни цей стан таким самим шляхом побільшити. <…> Водночас кожна з воюючих «великодержав» намагалася знайти якусь «ідею», виставити якийсь ідейний прапор, щоб за нього заховати своє хижацьке, імперіялістичне обличчя. Гітлерівська Німеччина створила для поневолених собою народів концепцію «Нової Европи», а потім ідею «оборони европейської культури» перед «варварським Сходом». Західні аліянти визначили як ціль війни, що в неї вони зв'язалися, оборону «демократії», «оборону правопорядку в світі» перед наступом «нацизму», «диктатури». Разом з ними взялися боронити «демократію» й большевики.[3] — «Про програмові постанови ІІІ-го НВЗ ОУН» (січень 1946)

  •  

Не може ж український націоналізм нести народові капіталізму, коли народ цього капіталізму не хоче, вважає його кроком назад, у порівнянні з тим, що він має навіть сьогодні.[4] — «Про програмові постанови ІІІ-го НВЗ ОУН» (січень 1946)

  •  

Борючись за незалежну українську державу, ми боремося тільки за здійснення українським народом тих прав, якими вже давно користується величезна більшість народів світу, і які (права) вже давно визнано природними правами кожного народу. До речі, наша боротьба є законною боротьбою навіть з точки зору большевицьких законів: конституція СССР забезпечує за кожним народом право на вільний вихід із складу СССР.[5] — «Хто такі бандерівці та за що вони борються» (1948)

  •  

Усі народи, в тому числі російський та польський народи, ми цінимо, шануємо та прагнемо до дійсної дружби і співпраці з ними. Ми ненавидимо і боремося тільки проти тих імперіялістичних сил, які нас поневолюють або хочуть поневолити.[5] — «Хто такі бандерівці та за що вони борються» (1948)

  •  

Коли йдеться про соціяльні цілі нашої боротьби, то ми, бандерівці, боремося за побудову безклясового суспільства. Ми є проти повороту в Україну, як поміщиків так і капіталістів. Ми є за знищення в Україні нової експлуататорської паразитарної кляси – кляси большевицьких вельмож, складеної з верховодів партії, МВД і МГБ, адміністрації, армії. Ми є за суспільну власність на знаряддя і засоби виробництва.[6] — «Хто такі бандерівці та за що вони борються» (1948)

  •  

Нещастям для демократії було, що вона народилася і розвивалася рівночасно з лібералізмом. Через те, мабуть, вони й вважаються, особливо їхніми противниками, за дві сестри-близнюки, здібні тільки приносити всяке зло суспільству.[7] — «За тип організованої демократії в майбутній незалежній Українській державі» (25 січня — 4 лютого 1949)

  •  

Кілька збройних сутичок з комуністичними боївками, кілька демонстративних походів чи хоч би навіть «марш» фашистівських загонів «на Рим», що був маршем без спротиву, — це ще не революція, в кожному разі не революція в загально прийнятому розумінні цього слова. Фашисти зручно використали загальне знеохочення мас до хаосу, розбиття, політичної гризні. Народні маси хотіли, нарешті, якогось ладу, фашисти були проти партійної гризні і сварок — і тому маси їх підтримали.[8] — «За тип організованої демократії в майбутній незалежній Українській державі» (25 січня — 4 лютого 1949)

  •  

Після короткого періоду успіхів почалася зворотна фаза в розвитку фашизму. Його керівники, в значній мірі напевно «запаморочені» цими успіхами, засугеровані власними легендами про свою силу і про силу власних держав, не маючи змоги ніколи почути вільної і широкої критики самих себе, повели свої народи на шлях імперіялістичних авантюр, які, як відомо, і для Італії, і для Німеччини закінчилися катастрофою.[8] — «За тип організованої демократії в майбутній незалежній Українській державі» (25 січня — 4 лютого 1949)

  •  

Історичний досвід в ділянці розвитку політичних устроєвих форм і, особливо, досвід з монопартійними системами фашистівського та большевицького типу, незаперечно доказує, що поки що в цій ділянці людство не створило нічого кращого над тип парляментарної демократії. Це не значить, очевидно, що парляментарна демократія, є якийсь ідеальний тип внутрідержавного політичного устрою.[9] — «За тип організованої демократії в майбутній незалежній Українській державі» (25 січня — 4 лютого 1949)

  •  

В середовищі панівної групи завжди панує певна безкритичність до самої себе.[10] — «За тип організованої демократії в майбутній незалежній Українській державі» (25 січня — 4 лютого 1949)

  •  

Большевицький лад, большевицький «соціялізм» підсовєтські маси ненавидять. Але підсовєтські народи не тужать теж за капіталізмом, що його повалено на території сьогоднішнього СССР в 1917-[19]20 рр. Підсовєтські люди у своїй величезній більшості є виразно проти повороту капіталізму.[11] — «Кілька завваг щодо того, якими повинні бути радіопередачі „Голосу Америки“ для Совєтського Союзу» (серпень 1950)

  •  

Національні почуття окремих підсовєтських народів, і особливо українського народу, їхні прагнення до самостійности — це величезна сила, якої ні в якому разі не вільно ні недооцінювати, ні тим більше випускати з уваги.[12] — «Кілька завваг щодо того, якими повинні бути радіопередачі „Голосу Америки“ для Совєтського Союзу» (серпень 1950)

  •  

Мене, як і всіх моїх друзів, постійно дуже дивує такий факт: Чому большевицька пропаґанда ніколи не занедбує використати навіть найменший факт невдоволення чи активної боротьби з боку такої чи іншої робітничої організації США, не занедбує використати такого чи іншого протирежимного виступу, наприклад, на Філіппінах — і в той час американська пропаґанда майже не використовує фактів протибольшевицької боротьби в СССР, зокрема фактів визвольної протибольшевицької боротьби українського народу.[13] — «Кілька завваг щодо того, якими повинні бути радіопередачі „Голосу Америки“ для Совєтського Союзу» (серпень 1950)

  •  

Для підпільної партизанської боротьби в Совєтському Союзі не вільно підходити з такими критеріями, з якими часто підходиться до цих форм боротьби в демократичних країнах, де є всі можливості боротися леґальним мирним шляхом. В Совєтському Союзі таких можливостей нема.[13] — «Кілька завваг щодо того, якими повинні бути радіопередачі „Голосу Америки“ для Совєтського Союзу» (серпень 1950)

  •  

Підготовка третьої світової війни супроводиться незвичайно голосною і широкою пропагандою за мир і проти війни. Кожен з бльоків, кожен уряд, навіть кожний визначний державний діяч намагається виступати як найрішучіший противник війни та найщиріший прихильник мирного співжиття між народами.[14] — «Підготовка третьої світової війни та завдання українського народу» (травень 1951)

  •  

Всякий імперіялізм в остаточному результаті дає тільки негативні наслідки — і то не лише для народів поневолених, але й для народів панівних.[15] — «Підготовка третьої світової війни та завдання українського народу» (травень 1951)

  •  

Ідеалом американських, а також і англійських політиків є творення великодержавних комплексів у формі чи то Об'єднаної Европи, чи то просто Сполучених Штатів усього світу. Внаслідок цього ідея перебудови СССР на принципі незалежних національних держав усіх підсовєтських народів, які до цього прагнуть, не є поки що серед американо-англійських політичних кіл особливо популярною. Ці кола радше є за збереження територіяльно-державної цілости сьогоднішнього СССР.[16] — «Підготовка третьої світової війни та завдання українського народу» (травень 1951)

  •  

Український народ, придушений кривавим чоботом большевицької однопартійної диктатури, безперечно, ненавидить усякий тоталітарний лад. Але український народ протягом останніх десятиріч відвик також від міжпартійної гризні, властивої західним демократіям. <…> Всяку міжпартійну боротьбу в умовах власної держави він оцінюватиме тільки негативно.[17] — «Якого об'єднання нам треба?» (2 лютого 1951)

  •  

Український народ прагне до повалення большевизму не в ім'я повороту до старого, не в ім'я повороту до капіталізму, а в ім'я побудови на руїнах большевизму нового ладу — такого ладу, що був би справедливіший та кращий як за большевизм, так і за капіталізм.[18] — «Принцип приватної трудової власности на землю в Програмі ОУН» (1951)

  •  

Головною причиною важкого життя підсовєтських мас є гнобительська і експлуататорська політика московсько-большевицької, імперіялістичної, протинародної кліки, а не саме усуспільнення знарядь і засобів виробництва.[18] — «Принцип приватної трудової власности на землю в Програмі ОУН» (1951)

  •  

Українське ж селянство широко включиться у визвольну боротьбу лише в тому випадку, коли прапор боротьби за Самостійну Україну буде для нього рівночасно прапором боротьби за його клясове визволення, за його життьові клясові інтереси, коли цілі цієї боротьби повністю задовольнятимуть і його клясові прагнення.[19] — «Принцип приватної трудової власности на землю в Програмі ОУН» (1951)

  •  

Під безклясовим суспільством ОУН розуміє таке суспільство, що в ньому не існуватиме поділу на визискувачів та визискуваних, не існуватиме експлуатації людини людиною; таке суспільство, що було б вільне від усіх тих соціяльних і економічних лих, що є властиві сьогоднішньому капіталізмові та большевизмові. Під безклясовим суспільством ОУН розуміє суспільство без поміщиків та без великих землевласників взагалі, суспільство без капіталістів, суспільство без упривілейованих політично і економічно паразитів типу сьогоднішніх большевицьких вельмож — суспільство працюючих, побудоване на засаді економічної і соціяльної рівности та максимальної справедливости. Економічною основою цього суспільства буде суспільна, національно-державна або громадсько-кооперативна власність на знаряддя і засоби виробництва в усіх вирішальних галузях народного господарства та пляновість і суспільна контроля всього народно-господарського життя.[20] — «Принцип приватної трудової власности на землю в Програмі ОУН» (1951)

Про Федуна

  •  

Він був середнього зросту, худорлявий, як зрештою всі повстанці, і гарно збудований. Не був вродливий з лиця. Його риси справляли враження наче витесаних рукою скульптора у камені, неподатливому на детальне вигладження. Зате в нього були дуже промовисті очі. Вони променіли добром і шляхетністю. Коли зустрітися з його поглядом, він збережеться у пам'яті. Зодягнутий у мундир совєтського офіцера, цупко підтягнутий шкіряним поясом, з якого звисала кабура з пістолетом, назовні він мав вигляд військовика. Але насправді Полтава був наскрізь цивільною людиною.[21] <…> Найориґінальніший у дискусіях був Полтава. Він не сидів, як усі інші, тільки вимірював кроками кімнату туди й сюди, стягнувши зосереджено брови. Виглядав майже суворий і при тому своєрідно елеґантний. Проте не манера поведінки, а насамперед блискучий підхід до заторкуваних проблем захоплював мене. Він наче зі звою розвивав нитку думок і майстерно ткав на всю широчінь полотно своїх міркувань. В його арґументах дуже виразно було визначене центральне питання, підкріплене периферіяльними, і все вміло пов'язане. У висліді, наче на тарілці, підносив глибинно продуману і проаналізовану кінцеву думку. Характерною в усьому процесі була дисципліна логіки. Він не повторював уже сказаного, лише прямував уперед, розкриваючи все нові горизонти, поки не вичерпав питання. Він знав німецьку і кілька слов'янських мов. Тоді вивчав англійську мову.[22] — спогади Марії Савчин («Марічки») у творі «У Головному осередку пропаґанди»

Примітки

  1. ↑ а б Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 32
  2. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 38
  3. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 102-103
  4. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 115
  5. ↑ а б Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 324
  6. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 326
  7. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 381
  8. ↑ а б Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 405
  9. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 408
  10. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 414
  11. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 540
  12. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 541
  13. ↑ а б Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 543
  14. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 545
  15. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 546
  16. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 555
  17. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 579
  18. ↑ а б Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 585
  19. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 589
  20. ↑ Концепція Самостійної України. Том 1. Твори, 2008, с. 590
  21. ↑ Літопис Української Повстанської Армії. Т. 28, 1995, с. 175
  22. ↑ Літопис Української Повстанської Армії. Т. 28, 1995, с. 182-183

Джерела

  • Федун Петро — «Полтава».. Концепція Самостійної України. Том 1. Твори / Упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; НАН України. Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; Галузевий державний архів Служби безпеки України. — Львів: 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-02-4910-3
  • Літопис Української Повстанської Армії.. Т. 28: Савчин М. Тисяча доріг (Спогади). — Торонто — Львів: Видавництво Літопис УПА, 1995. — 600 с. — ISBN 0-920092-40-3
Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Федун_Петро_Миколайович&oldid=46551