Дити́нство — життєвий відрізок між народженням і підлітковим віком, який починається з настанням статевого дозрівання (пубертатний період).

Два хлопчики на пляжі. Один похований в пісок, а інший нахилився вперед, тримаючи голову першого.
(Не фотомонтаж)
Вікіпедія
Вікіпедія
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Цитати

ред.
  •  

Дайте дитинству дозріти в дитинстві[1].

  Жан-Жак Руссо
  •  

Мені здається, що одна з найбільших удач у житті людини — щасливе дитинство[1].

  Агата Крісті
  •  

Якщо вам неодмінно хочеться використовувати своє дитинство в повчальних цілях, то нехай воно послужить швидше застереженням, ніж прикладом[1].

  Бернард Шоу
  •  

Я був неймовірно щасливою дитиною. Я весь час кричав і співав. Просто не міг вчасно зупинитися. Я був по-справжньому щасливий[1].

  Курт Кобейн
  •  

Батькові подобалося пороти мене ременем для правки бритви. Мати його підтримувала. Сумна історія[1].

  Чарлз Буковскі
  •  

У дитинстві в мене не було дитинства[1].

  Чехов Антон Павлович
  •  

У наших сновидіннях ми завжди однією ногою в дитинстві[1].

  Зигмунд Фрейд
  •  

Коли ви в дитинстві каталися на велосипеді, я сидів у побудованій вами камері і дивився у вікно. Я розглядав картинки в журналах і мріяв про те, що і я міг би ходити в школу і на вечірки, мріяв робити все те, що робили ви. Але все марно. А тепер я так радий, такий радий, брати і сестри, що я — це я[1]!

  Чарлз Менсон
  •  

Дитині для забави досить копійчаної ляльки, тоді як старому зводить рот від позіхання перед п'ятисотфранковою іграшкою. Чому? Тому що він втратив дух дитинства[1].

  Жорж Бернанос
  •  

Дитинство — це коли ти можеш здійснювати непробачені помилки і сподіватися, що будеш прощений[1].

  Роберт Дауні (молодший)
  •  

З дитинства я не був таким, як інші. Не бачив так, як бачили всі[1].

  Едгар Аллан По
  •  

Якщо в дитинстві у тебе не було героїв, ти ніколи не виростеш[1].

  Роберт Дюваль
  •  

І в дитинство, ніби в теплі краї
Летить душа, їй там тепло завжди[1].

  Костенко Ліна Василівна
  •  

Коли навкруги все дивно, ніщо не викликає здивування, це і є дитинство[1].

  Антуан де Рівароль
  •  

Дитинство тягнеться до комах. Вони цікаві, вони породжують в душі потяг до насильства над собою і природою. А це вже — стимул до творчості[1].

  Сальвадор Далі
  •  

Ми часто і багато мріємо в дитинстві. А в дорослому віці ми це засуваємо десь у глибини, ховаємо за матеріальними речами. Цю здатність мріяти можна якось дістати з глибин і мрії знову пробуджуються[2].

  Юлія Ілюха
  •  

Час дитинства інакший, ніж решта часів, відомих людині. Він схожий на калейдоскоп, у якому кожен день має інший візерунок і сюжет; цього часу завжди вдосталь, його можна не заощаджувати. Може, тому діти рідко куди поспішають. Вони годинами можуть бавитися зі своїм іграшковим ведмедиком або до вечора самозабутньо будувати вежі піщаних замків на березі моря. Вони безкінечно довго можуть читати книжку улюблених казок і вкотре тішитися запаморочливим пригодам Пеппі Довгапанчохи або Вінні Пуха, вільні від гносеологічного шалу пізнавати все нове й нове, поглинати дедалі більше нової інформації. Вони аристократи, які можуть дозволити собі цю розкіш: утретє і вдесяте перечитувати улюблених[3]. — З есею «Святість дитинства»

  Костянтин Москалець
  •  

Час дитинства – це час велетенського дозвілля, якого згодом ніколи не буде аж стільки в нашому житті. І цим дитинство подібне на час святих людей, які вже тут, на грішній і заклопотаній землі, не живуть, а раюють, попри всі злигодні, хвороби, страждання, що не раз аж занадто щедро випадають на їхню долю. Раювання з молитвою на вустах сутнісно подібне до захвату від самотужки створеної казки, яку дитина захоплено розповідає найдорожчим на світі людям, мамі або татові. Святі й діти онтологічно рідні[3]. — З есею «Святість дитинства»

  — Костянтин Москалець

Див. також

ред.

Примітки

ред.