Енні Лейбовіц

американська фотографка

Енні Ле́йбовіц (англ. Annie Leibovitz; нар. 2 жовтня 1949) — американська фотографиня-портретистка. Народилась у Вестпорті, штат Коннектикут. 1970 року вперше опублікувала свої роботи у журналі «Rolling Stone». В Головний фотограф «Rolling Stone» (1973—1983), фотограф-портретист журналу «Vanity Fair» (1983—1990).

Енні Лейбовіц
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Камера змушує вас забути про вашу присутність. Не те, що ви ховаєтеся, але ви забуваєте – так сильно ви вдивляєтеся[1].

  •  

Коли я знімаю кадр, мені хочеться, щоб зупинені миті тривали[1]!

  •  

Коли я роблю кадр, то запам'ятовую лише 10% того, що бачу[1].

  •  

Моя робота виявилася моїм найбільшим романом у житті[1].

  •  

Природа така могутня, така сильна. Захопити її суть нелегко – ваша робота перетворюється на танець зі світлом і погодою. Вона змушує зануритися в себе[1].

  •  

У моїх фотографіях ви можете побачити, що я не боялася закохатися в цих людей[1].

  •  

Фотографія – це як дитина, яку потрібно постійно годувати. Їй потрібно читати, слід піклуватися про неї. Мені доводилося плекати свою роботу різними способами. Одна з причин, чому я пішла в Vanity Fair, полягала в тому, що я знала: у мене буде ширше коло об'єктів: письменники, танцюристи, художники і музиканти всіх мастей. І я хотіла дізнатися про гламур. Я захоплююся роботами таких фотографів, як Бітон, Пенн і Аведон, так само, як і шанованих фотографів, як-от Роберт Франк. Але я мала знайти власний спосіб репортажу, я повинна була знайти власну форму гламуру[1].

  •  

Щоб робити бездоганні світлини, мені треба бути «в темі», опинитися всередині ситуації, вона повинна мене оточувати. Найкращі фото – це завжди про те, що оточує саме тебе, коли ти сама теж частина цього[1].

  •  

Якщо ви хочете стати фотографом, перестаньте вважати, що це мертве мистецтво, бо всі зараз щось фотографують! Адже це зовсім інший жанр фотозйомки – тут ви маєте думати, дбати про подання робіт і редагування знятого матеріалу. Ви маєте думати про те, що ви робите, і що намагаєтеся сказати[1].

  •  

Я мільйон разів казала, що найкраще, що може зробити молодий фотограф, це залишатися поруч з будинком. Почніть з ваших друзів і сім'ї, людей, які терпітимуть вас. Дізнайтеся, що таке близькість з роботою, з предметом. Виміряйте різницю між цим і роботою з кимось, про кого ви не так багато знаєте. Звичайно, є багато хороших фотографій, які не мають нічого спільного з тим, щоб перебувати поруч з будинком, і я думаю, що насправді кажу, що ви маєте фотографувати те, що щось означає для вас[1].

Примітки

ред.