Сеітаблаєв Ахтем Шевкетович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
м Відкинуто редагування 93.74.89.204 (обговорення) до зробленого 176.117.81.214 Мітки: Відкіт Скасування |
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 05:13, 25 березня 2018
Ахтем Сеїтаблаєв | |||||
---|---|---|---|---|---|
![]() | |||||
На церемонії нагородження конкурсу «Коронація слова», 2014 | |||||
Народився | 11 грудня 1972 (51 рік) Янгіюль, Ташкентська область, Узбецька РСР | ||||
Національність | кримські татари[1] | ||||
Громадянство | ![]() | ||||
Релігія | іслам | ||||
Діяльність | актор | ||||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | ||||
Роки діяльності | 1999 — наш час | ||||
IMDb | nm1982961 | ||||
Нагороди та премії | |||||
| |||||
| |||||
![]() | |||||
![]() | |||||
Ахте́м Шевке́тович Сеїтабла́єв[3][4] (крим. Ahtem Şevket oğlu Seitablayev, нар. 11 грудня 1972, Янгіюль, Узбецька РСР) — український актор та режисер кримськотатарського походження. Заслужений артист АР Крим. Ведучий військово-патріотичного ток-шоу «Хоробрі серця» на телеканалі «1+1». Директор державного підприємства «Кримський дім».
Життєпис
Ахтем Сеїтаблаєв народився у місті Янгіюль, що неподалік Ташкента, 11 грудня 1972. Після закінчення школи у 1989 разом з родиною переїхав з Узбекистану до Криму, де у 1992 закінчив акторське відділення Кримського культурно-просвітницького училища, у 1999 — відділення режисури й драматургії Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Грав у спектаклях Державного кримськотатарського академічного музично-драматичного театру в Сімферополі, там само як режисер поставив театральні спектаклі «Моя любов Електра» (за п'єсою угорського драматурга Ласло Дюрко), «Лісову пісню» (за Л. Українкою), «Браво, Амадео!» (за О. С. Пушкіним), а також свою дипломну роботу за мотивами «Бахчисарайського фонтану» (О. С. Пушкін), які йдуть і сьогодні. Працював на телебаченні — на телеканалі «Про-ТБ».
У 2003 році Ахтем Сеїтаблаєв дебютував у кінематографі. Він не тільки зіграв роль середнього брата Умая в українській драматичній стрічці Олеся Саніна «Мамай», але й був другим режисером[5]. Далі були епізодичні ролі у серіалах «Повернення Мухтара-2», «Московська сага», фільмі «Золоті хлопці», «Навіжена» і українському художньому фільмі Миколи Мащенка «Богдан Зиновій Хмельницький».
Як другий режисер працював над стрічкою «Татарський триптих» (режисер Олександр Муратов), де також виконав одну з головних ролей[6].
З 2005 працює в трупі Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. У 2009 році Ахтем зіграв епізодичну роль Аркадія, сина головного героя, в мелодраматичній стрічці «Тяжіння» режисера Антона Азарова.
У 2007 році Ахтем Сеїтаблаєв дебютував як режисер. Його першою роботою стала телевізійна стрічка «Квартет для двох»[7]. Того ж року створює комедію «Фабрика щастя»[8]. У 2011 році міні-серіал про радянську акторку Едіт Береш «Осінні квіти»[9].
2011 року виходить його «Чемпіони з підворіття», котрий був визнаний кращим українським фільмом у 2012 році та нагороджений премією «Золотий Дюк» на 3-му Одеському міжнародному кінофестивалі[10]. У тому ж році Сеїтаблаєв випустив телевізійну мелодраму «Одного разу в Новий Рік» та «Темні води», де також зіграв одну з ролей.
У 2014 році виходить історична військова драма «Хайтарма»[11]. Ахтем присвятив картину важкому періоду історії свого рідного кримськотатарського народу. Сюжет фільму заснований на реальних подіях. Роль головного персонажа цього фільму, військового льотчика Амет-Хана Султана, виконав сам Ахтем Сеїтаблаєв[12]. Стрічка отримала Премію Національної спілки кінематографістів України у номінаціях «Найкращий фільм року» та «Найкращий ігровий фільм»[13]. Фільм «Хайтарма» отримав гран-прі на фестивалі «Корона Карпат» у Трускавці, став лауреатом російської премії «Ніка»[14], був визнаний кращим фільмом, а Сеїтаблаєв кращим режисером 2014 року на італійському фестивалі «Кімерія» в Термолі[15].
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм (23 серпня 2017)[16].
Лауреат державної премії Криму — за роль Макбета в однойменному спектаклі (у кримськотатарському варіанті спектакль має назву «Макдуф»).
Лауреат державної премії Криму за роль Хосе у виставі «Кармен».
Лауреат театральної премії «Київська пектораль» — за роль Ромео у спектаклі «Ромео і Джульєтта».
Цікаві факти
- Походить з родини депортованих кримських татар;
- Ще до початку акторської кар'єри збирався поступити на факультет фізичного виховання, однак провалив іспити; має перший розряд з баскетболу та звання «кандидат у майстри спорту» з дзюдо;
- Театральний спектакль «Макбет», у якому Сеїтаблаєв грав головну роль, брав участь у багатьох світових фестивалях, зокрема й Единбурзькому театральному фестивалі.
Ролі у театрі
- Ромео — «Ромео и Джульетта» (за В. Шекспіром, 2005);
- Маляр — «Очередь» (за Олександром Марданем, 2006);
- Батько — «Обман длиною в жизнь» (за повістю Діни Рубіної «Двойная фамилия», 2012)
- Макбет (у кримськотатарському варіанті — Макдуф) — «Макбет» (за В. Шекспіром);
- Хосе — «Кармен» (за Проспером Меріме);
- Кочкарьов — «Женитьба» (за М. Гоголем)
- Монах — «Завещание целомудренного бабника» (за Анатолієм Кримом)
- Самір — «Будьте как дома» (за п'єсою Ж.-М. Шевре «Сквот»)
- Антрепризи
- Віктор — «Варшавская мелодия-2» (за І. Афанасьєвим);
- Рей Малколм — «Качество звезды» (за Н. Коуардом)
Фільмографія
Актор
ч | |||
---|---|---|---|
Рік | Фільм | Роль | |
2003 | Мамай | Середній брат Умай | |
2004 | Московська сага | Епізод | |
Татарський триптих | Стамбульський сохти / Рустем | ||
2005 | Повернення Мухтара-2 | Сафіуллін | |
Золоті хлопці | Епізод | ||
Навіжена | Охоронець автостоянки | ||
2006 | Богдан Зиновій Хмельницький | ||
Повернення Мухтара-3 | Тимур Хазов | ||
Жіноча робота з ризиком для життя | Артем Полонський | ||
2007 | Жага екстриму | Нікіта | |
2008 | Тяжіння | Аркадій (син Олександра Миколайовича) | |
2009 | Осінні квіти | Мішочник у потязі | |
2011 | Темні води | Епізод | |
2012 | Актор, або Кохання не за сценарієм | фільм не був завершений | |
2012 | Свати-6 | Мурат Владеленович (власник буковеля) | |
2012 | Хайтарма | Амет-Хан Султан | |
2015 | Гвардія | Татарин | |
Центральна лікарня | Рустам Агаларов | ||
2016 | Я з тобою | Андрій | |
День незалежності. Василь Стус | Василь Стус | ||
Східні солодощі | Ібрагім | ||
На лінії життя | Сергій Задорожний | ||
2017 | Правило бою | Людина в чорному | |
2017 | Чужа молитва |
Режисер
Режисерські роботи | |||
---|---|---|---|
Рік | Назва українською | Назва в оригіналі | примітки |
2007 | Квартет для двох | рос. Квартет для двоих | телефільм |
Фабрика щастя | рос. Фабрика счастья | телефільм | |
2008 | Операція «ЧеГевара» | рос. Операция «ЧеГевара» | телефільм |
2009 | Осінні квіти | рос. Осенние цветы | міні-телесеріал |
Осінні клопоти | рос. Осенние заботы | телефільм | |
2010 | 8 країн, 8 режисерів та Сінан (2010) | тур. 8 ülke 8 yönetmen & Sinan | короткометражний фільм |
2011 | Чемпіони із підвороття | рос. Чемпионы из подворотни | міні-телесеріал |
Темні води | рос. Тёмные воды | телефільм | |
Одного разу на Новий рік | рос. Однажды в Новый год | телефільм | |
2012 | Хайтарма | рос. Хайтарма | повнометражний фільм |
2017 | Чужа молитва | рос. Чужая молитва | повнометражний фільм |
2017 | Кіборги | - | повнометражний фільм |
2019 | Захар Беркут | - | повнометражний фільм |
Сценарист
Автор сценарію | |||
---|---|---|---|
Рік | Фільм | ||
2009 | Осінні квіти | ||
2011 | Чемпіони з підворіття |
Примітки
- ↑ English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Український режисер Ахтем Сеїтаблаєв: Крим — це заповідник комунізму // iPress.ua, 17.05.2014.
- ↑ У Криму зніматимуть фільм про Аліма — кримськотатарського Робін Гуда // Кримськотатарське питання online, 14.01.2014.
- ↑ Ахтем Сеїтаблаєв на Internet Movie Database(англ.)
- ↑ «Татарський триптих» Муратова на фестивалі «Intermezzo»
- ↑ «Квартет для двох». Проекти-DISTRIBUTION-FILM.UA Group
- ↑ Фабрика щастя на сайті Fresh Production UA
- ↑ Осінні квіти на сайті Fresh Production UA
- ↑ Переможці одеського міжнародного кінофестивалю 2012
- ↑ Актор і режисер Ахтем Сейтаблаєв: «Про трагедію мого народу мало хто знає… І мені хочеться про це кричати!»
- ↑ Аргумент-Кіно. «Хайтарма», Ахтем Сеітаблаєв
- ↑ Найкращим українським фільмом 2013 року визнали стрічку «Хайтарма»
- ↑ Стрічка «Хайтарма» здобула премію «Ніка»
- ↑ Фільм «Хайтарма» здобув дві кінопремії на фестивалі в Італії
- ↑ Указ Президента України від Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України року № 251/2017 «{{{3}}}»
Посилання
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сеітаблаєв Ахтем Шевкетович |
![]() | |
---|---|
![]() |
![]() |
- Життєвий і творчий шлях українського актора та режисера Ахтема Сеітаблаєва.
- Ахтем Сейтаблаев: творческим людям дан инструментарий, чтобы разрушить стену незнания — Kinomaster.org(рос.)
- Сеитаблаев Ахтем Шевкетович — КиноТеатр.ru(рос.)
- Ахтем Сейтаблаев — Кинопоиск(рос.)
- Ахтем Сеитаблаев. Монологи(рос.)
- Ахтем Шевкетович Сеитаблаев — офіційний сайт Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра(рос.)
- Ярослав Підгора-Гвяздовський. Чемпіони з нетрів Вітчизняний режисер кримськотатарського походження, народжений в Узбекистані, Ахтем Сейтаблаєв представив свій новий фільм «Чемпіони з підворіття» на Каннському кінофестивалі в межах Українського павільйону. «Український тиждень», 31 травня, 2012
|
|
- Народились 11 грудня
- Народились 1972
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Ахтем Сеїтаблаєв
- Українські кінорежисери
- Уродженці Янгіюля
- Українські актори
- Кримськотатарські актори
- Актори Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра
- Лауреати премії «Київська пектораль»