Софі Шолль: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Bluelinking 1 books for verifiability.) #IABot (v2.1alpha3 |
шаблон нормативного контролю |
||
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 2:
'''Софія Магдалена Шолль''' (9 травня 1921 — 22 лютого 1943) — німецька студентка й антинацистська політична діячка, активна учасниця групи ненасильницького [[Рух Опору|Руху Опору]] «<nowiki/>[[Біла троянда|Біла Троянда]]<nowiki/>» в [[Третій Рейх|нацистській Німеччині]].<ref name="Scholl 1983">{{Cite book|title=The White Rose: Munich, 1942–1943|last=Scholl|first=Inge|authorlink1=Inge Scholl|year=1983|publisher=Wesleyan University Press|location=Middletown, CT|page=[https://archive.org/details/whiterosemunich100scho/page/114 114]|isbn=978-0-8195-6086-5|url=https://archive.org/details/whiterosemunich100scho/page/114}}</ref><ref name="Lisciotto 2007">{{Cite web|url=http://www.holocaustresearchproject.org/revolt/scholl.html|title=Sophie Scholl|last=Lisciotto|first=Carmelo|year=2007|publisher=Holocaust Education & Archive Research Team|accessdate=21 March 2016}}</ref>
Засуджена за [[Державна зрада|державну зраду]] після того, як її та її брата Ганса спіймали на поширенні антивоєнних листівок у [[Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана|Мюнхенському університеті]] (LMU).
== Раннє життя ==
[[Файл:
Шолль народилася у сім'ї Магдалени (Мюллер) і ліберального політика й затятого критика нацизму Робета Шолля, який на момент народження доньки був [[Бургомістр|мером]] міста [[Форхтенберг|Форхтенберг-на-Кохері]] на півночі землі [[Баден-Вюртемберг]]. Софія була четвертою з шести дітей:
# Інге Айхер-Шолль (1917—1998)<ref name="jlrweb">{{Cite web|url=http://www.jlrweb.com/whiterose/inge.html|title=Inge Aicher-Scholl|date=6 September 1998|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071231131727/http://www.jlrweb.com/whiterose/inge.html|archivedate=31 December 2007|deadurl=yes|accessdate=21 March 2016}}</ref><ref name="weisse-rose-studien.de">{{cite web|url=http://www.weisse-rose-studien.de/40104.html|title=Inge Scholl: 'Die Weiße Rose'|publisher=Weisse-Rose-Studien|language=German|deadurl=yes|accessdate=4 August 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20071012153703/http://www.weisse-rose-studien.de/40104.html|archive-date=12 October 2007}}</ref><ref name="Newsday">{{Cite news|title=Obituaries|date=6 September 1998|publisher=[[Newsday]]|page=A.51}}</ref>
Рядок 33:
Її та інших учасників Білої Троянди було заарештовано за поширення шостої листівки в [[Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана|Університеті Мюнхена]] 18 лютого 1943 року. 22 лютого 1943 у народному суді перед суддею Роландом Фрайслером Шолль сказала такі слова:{{Quote|Somebody, after all, had to make a start. What we wrote and said is also believed by many others. They just don't dare express themselves as we did.<ref name="GERschollS">{{cite web |publisher=Spartacus Educational |url=http://spartacus-educational.com/GERschollS.htm |first= John |last=Simkin |title=Sophie Scholl |date=January 2016 |accessdate=21 March 2016}}</ref>|text=Врешті-решт, хтось мав почати. У те, що ми писали і говорили, вірили багато інших людей. Просто вони не наважувалися висловити свої думки так, як це робили ми.}}Ніяких показань підсудних не було дозволено; це був увесь їхній захист.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=15|isbn=9781556529610}}</ref>
[[Файл:
22 лютого 1943 року Шолль, її брат Ганс і їхній друг Крістоф Пробст були визнані винними в зраді і засуджені до смерті. Всі вони були обезголовлені на гільйотині катом [[Johann Reichhart|Йоганном Райхгартом]] у мюнхенській [[Stadelheim Prison|в'язниці Штадельгайм]] лише кількома годинами пізніше, о 17:00. Виконанням вироку керував Вальтер Ремер, голова Мюнхенського окружного суду. Тюремні чиновники, пізніше описуючи цю сцену, відзначили хоробрість, з якою вона йшла на страту. Її останні слова були:{{Quote|How can we expect righteousness to prevail when there is hardly anyone willing to give himself up individually to a righteous cause? Such a fine, sunny day, and I have to go, but what does my death matter, if through us, thousands of people are awakened and stirred to action?<ref name="GERschollS"></blockquote><ref name="Burns">{{cite web | last = Burns | first = Margie | date = | title = Sophie Scholl and the White Rose | publisher = The [[International Raoul Wallenberg Foundation]] | url = http://www.raoulwallenberg.net/holocaust/articles-20/sophie-scholl-white-rose/ | accessdate = 21 March 2016}}</ref>|text=Як можна очікувати, що переможе справедливість, якщо ніхто не хоче пожертвувати собою на благо справедливості? Такий красивий сонячний день, і мені треба піти, але що означає моя смерть, якщо завдяки нам прокинуться і повстануть до дії тисячі людей?}}Її коханий і соратник Фріц Гартнагель пішов на фронт у травні 1942-го і був евакуйований зі [[Волгоград|Сталінграда]] в січні 1943 року, але не повернувся в Третій Рейх до страти Софі. У жовтні 1945 року він одружився із
== Спадщина ==
Рядок 48:
=== Ушанування ===
[[Файл:
22 лютого 2003 року бюст Софі Шолль встановлено урядом [[Баварія|Баварії]] в [[Валгалла (меморіал)|меморіалі Валгалла]].
Рядок 84:
* {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20100420110142/http://www.shoaheducation.com/whiterose.html |date=20 April 2010 |title=Shoah Education website article, Sophie Scholl and the White Rose }}
{{Нормативний контроль}}
[[Категорія:Страчені
[[Категорія:Учасники Другої світової війни з Німеччини]]
[[Категорія:Німецькі революціонери]]
|
Версія за 22:04, 23 червня 2020
Софі Шолль | |
---|---|
нім. Sophie Scholl | |
Ім'я при народженні | нім. Sophia Magdalena Scholl |
Народилася | 9 травня 1921[1][4][…] Форхтенберг |
Померла | 22 лютого 1943[1][2][…] (21 рік) Munich Prisond, Мюнхен, Третій Райх ·обезголовлення |
Поховання | цвинтар Перлахер Форстd |
Країна | Веймарська республіка Третій Райх |
Діяльність | студентка, боєць опору |
Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
Знання мов | німецька[4][5] |
Членство | Біла троянда |
Конфесія | лютеранство |
Батько | Роберт Шолльd |
Мати | Magdalena Scholld[6] |
Брати, сестри | Інге Шолльd, Werner Scholld і Ганс Шолльd |
IMDb | ID 1659603 |
|
Софія Магдалена Шолль (9 травня 1921 — 22 лютого 1943) — німецька студентка й антинацистська політична діячка, активна учасниця групи ненасильницького Руху Опору «Біла Троянда» в нацистській Німеччині.[7][8]
Засуджена за державну зраду після того, як її та її брата Ганса спіймали на поширенні антивоєнних листівок у Мюнхенському університеті (LMU). Унаслідок, їх обох було страчено на гільйотині. З 1970-х років Шолль активно вшановують за її роботу в антинацистському опорі.
Раннє життя
Шолль народилася у сім'ї Магдалени (Мюллер) і ліберального політика й затятого критика нацизму Робета Шолля, який на момент народження доньки був мером міста Форхтенберг-на-Кохері на півночі землі Баден-Вюртемберг. Софія була четвертою з шести дітей:
- Інге Айхер-Шолль (1917—1998)[9][10][11]
- Ганс Шолль (1918—1943)
- Елізабет Хартнагель-Шолль (1920 р.)[12]
- Софі Шолль (1921—1943)
- Вернер Шолль (1922—1944), зниклий безвісти і визнаний загиблим у червні 1944 року
- Тільда Шолль (1925—1926)
Виховувалася в лютеранській церкві. Пішла в школу у віці семи років, навчалася легко, і мала безтурботне дитинство. У 1930 році сім'я переїхала у Людвігсбург, а через два роки в Ульм, де її батько мав офіс з бізнес-консультування.
У 1932 році Шолль стала відвідувати середню школу для дівчаток. У віці дванадцяти років вона вирішила вступити у Союз німецьких дівчат, як і більшість її однокласниць. Її ентузіазм згодом поступився місцем критиці. Їй було відомо про опозиційні політичні погляди свого батька, друзів і деяких вчителів. Навіть її власний брат Ганс, який колись активно брав участь в Гітлер'югенді, повністю розчарувався в нацистській партії.[13] Політичні погляди стали важливим критерієм у виборі друзів. Арешт її братів і друзів у 1937 році за участь у Німецькому молодіжному русі справив на неї сильне враження.
Софі мала талант до малювання і живопису, цікавилась так званими дегенеративними художниками. Будучи завзятим читачем, розвинула інтерес до філософії і теології.
Навесні 1940 року вона заледве закінчила середню школу, втративши всяке бажання брати участь у заняттях, де часто викладалася нацистська доктрина.[14] Через свою любов до дітей, вона стала вихователькою дитячого садка Інституту Фребеля в Ульмі. Вона також обрала цю роботу, сподіваючись, що вона буде визнаватися як альтернатива службі в Reichsarbeitsdienst (Служба праці Рейху), що була обов'язковою умовою для вступу в університет. Це не спрацювало, і навесні 1941 року вона почала шестимісячне перебування в допоміжній військовій службі як вихователь дитячого садка Блумбергу. Подібний до військового режим роботи в Службі праці змусив її добре осмислити політичну ситуації, а також почати практикувати пасивний опір.
Після шести місяців у Службі праці Рейху, у травні 1942 року вона вступила в Мюнхенський університет як студентка біології та філософії.[джерело?] Її брат Ганс, який вивчав там медицину, познайомив її зі своїми друзями. Хоча згодом ця група стала відома за свої політичні погляди, спочатку їх об'єднувала любов до мистецтва, музики, літератури, філософії і теології.
У Мюнхені Шолль зустрілася з рядом художників, письменників і філософів, зокрема Карлом Мутом і Теодором Геккером, які стали важливими для неї знайомими. Найбільше вони обмірковували питання, як індивід має поводитися в умовах диктатури. Під час літніх канікул в 1942 році Шолль довелося відбувати військову службу на металургійному заводі в Ульмі. У той же час її батько відбував термін у в'язниці за те, що зробив критичне зауваження співробітникові про Гітлера.
Діяльність Білої Троянди
Шолль дізналася про памфлети Білої Троянди, коли знайшла їх у своєму університеті. Зрозумівши, що її брати допомагав його писати, Софі сама почала працювати у Білій Троянді.[15]
Шість основних учасників Білої Троянди створили і розповсюдили влітку 1942 ще три памфлети.[16]
До основного складу групи спочатку входили Ганс Шолль (брат Софі), Віллі Граф і Крістоф Пробст. Спочатку її брат хотів залишити сестру в незнанні про їхню діяльність, але після приєднання вона виявилася корисною для групи, оскільки було значно менше шансів, що її, жінку, буде випадково перевіряти СС. Називаючи себе «Біла Троянда», вони заохочували німців пасивно протистояти нацистському уряду. У листівках використовувалися і біблійні, і філософські аргументи на користь опору.[17] Окрім участі в написанні, Софі допомагала копіювати, розповсюджувати і надсилати поштою памфлети, а також вела фінанси групи.[18]
Її та інших учасників Білої Троянди було заарештовано за поширення шостої листівки в Університеті Мюнхена 18 лютого 1943 року. 22 лютого 1943 у народному суді перед суддею Роландом Фрайслером Шолль сказала такі слова:
Врешті-решт, хтось мав почати. У те, що ми писали і говорили, вірили багато інших людей. Просто вони не наважувалися висловити свої думки так, як це робили ми.
Ніяких показань підсудних не було дозволено; це був увесь їхній захист.[19]
22 лютого 1943 року Шолль, її брат Ганс і їхній друг Крістоф Пробст були визнані винними в зраді і засуджені до смерті. Всі вони були обезголовлені на гільйотині катом Йоганном Райхгартом у мюнхенській в'язниці Штадельгайм лише кількома годинами пізніше, о 17:00. Виконанням вироку керував Вальтер Ремер, голова Мюнхенського окружного суду. Тюремні чиновники, пізніше описуючи цю сцену, відзначили хоробрість, з якою вона йшла на страту. Її останні слова були:
Як можна очікувати, що переможе справедливість, якщо ніхто не хоче пожертвувати собою на благо справедливості? Такий красивий сонячний день, і мені треба піти, але що означає моя смерть, якщо завдяки нам прокинуться і повстануть до дії тисячі людей?
Її коханий і соратник Фріц Гартнагель пішов на фронт у травні 1942-го і був евакуйований зі Сталінграда в січні 1943 року, але не повернувся в Третій Рейх до страти Софі. У жовтні 1945 року він одружився із сестрою Софі, Елізабет.
Спадщина
Після її смерті, копію шостої листівки таємно вивіз з Третього Рейху через Скандинавію до Великої Британії німецький юрист Гельмут Джеймс граф фон Мольтке, де її використовували союзні війська. В середині 1943 року вони скинули над Третім Рейхом мільйони копій пропагандистської листівки, що нині відома під назвою «Маніфест студентів Мюнхена».[20]
В історичному контексті, спадщина Біла Троянда спадщина має значення для багатьох дослідників, як демонстрація зразкової духовної хоробрості і як добре задокументований випадок соціального інакомислення в суспільстві жорстоких репресій, цензури і конформістського тиску.
Драматургиня Ліліан Ґаррет-Ґроуґ зазначила в «Newsday» 22 лютого 1993 року, що «це, можливо, найбільш захопливий момент опору в ХХ столітті, який я можу назвати… Той факт, що п'ятеро малих дітей, у роті вовка, де це дійсно має значення, мали величезну хоробрість, щоб робити те, що вони зробили, мене просто вражає.»[21]
У тому ж номері Newsday, історик голокосту Джуд Ньюборн зазначає, що «ефект від такого роду опору насправді не можна виміряти, порівняно з підриванням n мостів чи повалення режиму… Біла Троянда дійсно має більше символічне значення, але це дуже важливе значення.»
Ельза Гебель була в одній камері з Софі Шолль і записала її останні слова.
Ушанування
22 лютого 2003 року бюст Софі Шолль встановлено урядом Баварії в меморіалі Валгалла.
Інститут політичних наук імені брата і сестри Шолль в Мюнхенському університеті названо на честь Софі Шолль і її брата Ганса.
Багато місцевих шкіл, а також безліч вулиць і площ в Німеччині названі на честь Софі Шолль і її брата.
У 2003 році телекомпанія ZDF провела конкурс Unsere Besten, це обирався десяток найбільш важливих німців всіх часів. Софі і Ганс Шолль опинилися на четвертому місці, вище за Баха, Гете, Гутенберга, Бісмарка, Віллі Брандта й Альберта Ейнштейна; а якби враховувалися лише голоси молодих глядачів, вони були б на першому місці. За кілька років до того читачі німецького журналу для жінок Brigitte назвали Софі Шоль «найвизначнішою жінкою ХХ століття».
9 травня 2014 Google зобразив Шолль на дудлі з нагоди її 93-го дня народження.
Література
- Aretz, Bernd: Sophie Scholl. Der Mut, sich selbst treu zu sein. Ein Lebensbild. Neue Stadt Verlag, München 2013, ISBN 978-3-87996-987-6.
- Bald, Detlef: «Wider die Kriegsmaschinerie». Kriegserfahrungen und Motive des Widerstandes der «Weißen Rose». Klartext Verlag, Essen 2005, ISBN 3-89861-488-3.
- Beuys, Barbara: Sophie Scholl. Biografie. Carl Hanser Verlag, München 2010, ISBN 978-3-446-23505-2.
- Michael Kißener. Scholl, Sophie Magdalena. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 2007, Band 23, S. 445 f. (Digitalisat).
- Leisner, Barbara: «Ich würde es genauso wieder machen». Sophie Scholl. List Verlag, Berlin 2005, ISBN 3-548-60191-X.
- Selg, Peter: «Wir haben alle unsere Maßstäbe in uns selbst.» Der geistige Weg von Hans und Sophie Scholl. Verlag des Goetheanums, Dornach 2006, ISBN 3-7235-1275-5.
- Sichtermann, Barbara: Wer war Sophie Scholl? Verlagshaus Jacoby & Stuart, Berlin 2008, ISBN 978-3-941087-11-8.
- Vinke, Hermann: «Hoffentlich schreibst Du recht bald.» Sophie Scholl und Fritz Hartnagel, eine Freundschaft 1937—1943. Maier Verlag, Ravensburg 2006, ISBN 3-473-35253-5.
- Frank McDonough: Sophie Scholl: The Real Story of the Woman who Defied Hitler. The History Press, 2009, ISBN 978-0-7524-4675-2 (als Hardcover), ISBN 978-0-7524-5511-2 (als Taschenbuch).
- Waage, Peter N.: Es lebe die Freiheit! — Traute Lafrenz und die Weiße Rose. Aus dem Norwegischen von Antje Subey-Cramer. Urachhaus, Stuttgart 2012, ISBN 978-3-8251-7809-3.
Примітки
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118610317 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
- ↑ Scholl, Inge (1983). The White Rose: Munich, 1942–1943. Middletown, CT: Wesleyan University Press. с. 114. ISBN 978-0-8195-6086-5.
- ↑ Lisciotto, Carmelo (2007). Sophie Scholl. Holocaust Education & Archive Research Team. Процитовано 21 March 2016.
- ↑ Inge Aicher-Scholl. 6 September 1998. Архів оригіналу за 31 December 2007. Процитовано 21 March 2016.
- ↑ Inge Scholl: 'Die Weiße Rose' (German) . Weisse-Rose-Studien. Архів оригіналу за 12 October 2007. Процитовано 4 August 2016.
- ↑ Obituaries. Newsday. 6 September 1998. с. A.51.
- ↑ Ullrich, Volker (8 December 2005). Politisches Buch: Denke an mich in Deinem Gebet. Die Zeit (German) . Процитовано 23 February 2017.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 16. ISBN 9781556529610.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 16. ISBN 9781556529610.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 16—17. ISBN 9781556529610.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 17. ISBN 9781556529610.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 17. ISBN 9781556529610.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 18. ISBN 9781556529610.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 15. ISBN 9781556529610.
- ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 22. ISBN 9781556529610.
- ↑ Keeler, Bob; Ewich, Heidi (22 February 1993). Anti-Nazi Movement Still Inspires Germans recall rare courage of `White Rose'. Newsday. с. 13.
Посилання
- The Geschwister-Scholl-Institut
- Court documents and testimonies (Center for White Rose Studies
- Sophie Scholl's childhood years in Ludwigsburg
- The Line, a comic that compares and contrasts Sophie Scholl and Traudl Junge
- Софі Шолль на сайті Find a Grave (англ.)
- Weiße Rose Stiftung e.V. (нім.)
- Caldwell, Simon (3 April 1999). Woman who defied Hitler 'was inspired by Newman'. The Catholic Herald. Архів оригіналу за 28 March 2010. Процитовано 21 March 2016.
- [Shoah Education website article, Sophie Scholl and the White Rose у Wayback Machine (арх. 20 April 2010)]
|
- Народились 9 травня
- Народились 1921
- Померли 22 лютого
- Померли 1943
- Померли в Мюнхені
- Поховані на цвинтарі Перлахер Форст
- Випускники Мюнхенського університету
- Страчені німецькі жінки
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Німецькі революціонери
- Мюнхенський університет
- Персоналії:Ульм
- Жінки в Другій світовій війні