Софі Шолль: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа}}
{{Особа}}
'''Софія Магдалена Шолль''' (9 травня 1921&nbsp;— 22 лютого 1943)&nbsp;— німецька студентка й антинацистська політична діячка, активна учасниця групи ненасильницького&nbsp;[[Рух Опору|Руху Опору]] «<nowiki/>[[Біла троянда|Біла Троянда]]<nowiki/>» в [[Третій Рейх|нацистській Німеччині]].<ref name="Scholl 1983">{{Cite book|title=The White Rose: Munich, 1942–1943|last=Scholl|first=Inge|authorlink1=Inge Scholl|year=1983|publisher=Wesleyan University Press|location=Middletown, CT|page=[https://archive.org/details/whiterosemunich100scho/page/114 114]|isbn=978-0-8195-6086-5|url=https://archive.org/details/whiterosemunich100scho/page/114}}</ref><ref name="Lisciotto 2007">{{Cite web|url=http://www.holocaustresearchproject.org/revolt/scholl.html|title=Sophie Scholl|last=Lisciotto|first=Carmelo|year=2007|publisher=Holocaust Education & Archive Research Team|accessdate=21 March 2016}}</ref>
'''Софія Магдалена Шолль''' (9 травня 1921&nbsp;— 22 лютого 1943)&nbsp;— німецька студентка й антинацистська політична діячка, активна учасниця групи ненасильницького [[Рух Опору|Руху Опору]] «<nowiki/>[[Біла троянда|Біла Троянда]]<nowiki/>» в [[Третій Рейх|нацистській Німеччині]].<ref name="Scholl 1983">{{Cite book|title=The White Rose: Munich, 1942–1943|last=Scholl|first=Inge|authorlink1=Inge Scholl|year=1983|publisher=Wesleyan University Press|location=Middletown, CT|page=[https://archive.org/details/whiterosemunich100scho/page/114 114]|isbn=978-0-8195-6086-5|url=https://archive.org/details/whiterosemunich100scho/page/114}}</ref><ref name="Lisciotto 2007">{{Cite web|url=http://www.holocaustresearchproject.org/revolt/scholl.html|title=Sophie Scholl|last=Lisciotto|first=Carmelo|year=2007|publisher=Holocaust Education & Archive Research Team|accessdate=21 March 2016}}</ref>


Засуджена за [[Державна зрада|державну зраду]] після того, як її та її брата Ганса спіймали на поширенні антивоєнних листівок у [[Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана|Мюнхенському університеті]] (LMU). Унаслідок, їх обох було [[Смертна кара|страчено]] на [[Гільйотина|гільйотині]]. З 1970-х років Шолль активно вшановують за її роботу в антинацистському опорі.
Засуджена за [[Державна зрада|державну зраду]] після того, як її та її брата Ганса спіймали на поширенні антивоєнних листівок у [[Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана|Мюнхенському університеті]] (LMU). Унаслідок, їх обох було [[Смертна кара|страчено]] на [[Гільйотина|гільйотині]]. З 1970-х років Шолль активно вшановують за її роботу в антинацистському опорі.
Рядок 13: Рядок 13:
# Вернер Шолль (1922—1944)[[Зниклий безвісти|, зниклий безвісти]] і визнаний загиблим у червні 1944 року
# Вернер Шолль (1922—1944)[[Зниклий безвісти|, зниклий безвісти]] і визнаний загиблим у червні 1944 року
# Тільда Шолль (1925—1926)
# Тільда Шолль (1925—1926)
Виховувалася в [[Лютеранство|лютеранській]] церкві. Пішла в школу у віці семи років, навчалася легко, і мала безтурботне дитинство. У 1930 році сім'я переїхала у [[Людвігсбург]], а через два роки в [[Ульм]], де її батько мав офіс з бізнес-консультування.
Виховувалася в [[Лютеранство|лютеранській]] церкві. Пішла в школу в семирічному віці, навчалася легко, і мала безтурботне дитинство. У 1930 році сім'я переїхала у [[Людвігсбург]], а через два роки в [[Ульм]], де її батько мав офіс з бізнес-консультування.


У 1932 році Шолль стала відвідувати середню школу для дівчаток. У віці дванадцяти років вона вирішила вступити у <span>[[Союз німецьких дівчат]]</span>, як і більшість її однокласниць. Її ентузіазм згодом поступився місцем критиці. Їй було відомо про опозиційні політичні погляди свого батька, друзів і деяких вчителів. Навіть її власний брат Ганс, який колись активно брав участь в [[Гітлер'югенд]]і, повністю розчарувався в [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|нацистській партії]].<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=16|isbn=9781556529610}}</ref> Політичні погляди стали важливим критерієм у виборі друзів. Арешт її братів і друзів у 1937 році за участь у [[German Youth Movement|Німецькому молодіжному русі]] справив на неї сильне враження.
У 1932 році Шолль стала відвідувати середню школу для дівчаток. У дванадцятирічному віці вона вирішила вступити у <span>[[Союз німецьких дівчат]]</span>, як і більшість її однокласниць. Її ентузіазм згодом поступився місцем критиці. Їй було відомо про опозиційні політичні погляди свого батька, друзів і деяких вчителів. Навіть її власний брат Ганс, який колись активно брав участь в [[Гітлер'югенд]]і, повністю розчарувався в [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|нацистській партії]].<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=16|isbn=9781556529610}}</ref> Політичні погляди стали важливим критерієм у виборі друзів. Арешт її братів і друзів у 1937 році за участь у [[German Youth Movement|Німецькому молодіжному русі]] справив на неї сильне враження.


Софі мала талант до малювання і живопису, цікавилась так званими [[Дегенеративне мистецтво|дегенеративними]] художниками. Будучи завзятим читачем, розвинула інтерес до [[Філософія|філософії]] і [[Богослів'я|теології]].
Софі мала талант до малювання і живопису, цікавилась так званими [[Дегенеративне мистецтво|дегенеративними]] художниками. Будучи завзятим читачем, розвинула інтерес до [[Філософія|філософії]] і [[Богослів'я|теології]].


Навесні 1940 року вона заледве закінчила середню школу, втративши всяке бажання брати участь у заняттях, де часто викладалася нацистська доктрина.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=16|isbn=9781556529610}}</ref> Через свою любов до дітей, вона стала вихователькою дитячого садка [[Інститут Фребеля|Інституту Фребеля]] в [[Ульм]]і. Вона також обрала цю роботу, сподіваючись, що вона буде визнаватися як альтернатива службі в ''Reichsarbeitsdienst'' (Служба праці Рейху), що була обов'язковою умовою для вступу в університет. Це не спрацювало, і навесні 1941 року вона почала шестимісячне перебування в допоміжній військовій службі як вихователь дитячого садка [[Блумберг (місто)|Блумбергу]]. Подібний до військового режим роботи в Службі праці змусив її добре осмислити політичну ситуації, а також почати практикувати [[Passive resistance|пасивний опір]].
Навесні 1940 року вона заледве закінчила середню школу, втративши всяке бажання брати участь у заняттях, де часто викладалася нацистська доктрина.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=16|isbn=9781556529610}}</ref> Через свою любов до дітей, вона стала вихователькою дитячого садка [[Інститут Фребеля|Інституту Фребеля]] в Ульмі. Вона також обрала цю роботу, сподіваючись, що вона буде визнаватися як альтернатива службі в ''Reichsarbeitsdienst'' (Служба праці Рейху), що була обов'язковою умовою для вступу в університет. Це не спрацювало, і навесні 1941 року вона почала шестимісячне перебування в допоміжній військовій службі як вихователь дитячого садка [[Блумберг (місто)|Блумбергу]]. Подібний до військового режим роботи в Службі праці змусив її добре осмислити політичну ситуації, а також почати практикувати [[Passive resistance|пасивний опір]].


Після шести місяців у Службі праці Рейху, у травні 1942 року вона вступила в [[Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана|Мюнхенський університет]] як студентка [[Біологія|біології]] та філософії.{{Fact}} Її брат Ганс, який вивчав там медицину, познайомив її зі своїми друзями. Хоча згодом ця група стала відома за свої політичні погляди, спочатку їх об'єднувала любов до мистецтва, музики, літератури, філософії і теології.
Після шести місяців у Службі праці Рейху, у травні 1942 року вона вступила в Мюнхенський університет на факультети [[Біологія|біології]] та філософії.{{Fact}} Її брат Ганс, який вивчав там медицину, познайомив її зі своїми друзями. Хоча згодом ця група стала відома за свої політичні погляди, спочатку їх об'єднувала любов до мистецтва, музики, літератури, філософії і теології.


У Мюнхені Шолль зустрілася з рядом художників, письменників і філософів, зокрема [[Carl Muth|Карлом Мутом]] і [[Theodor Haecker|Теодором Геккером]], які стали важливими для неї знайомими. Найбільше вони обмірковували питання, як індивід має поводитися в умовах диктатури. Під час літніх канікул в 1942 році Шолль довелося відбувати військову службу на металургійному заводі в Ульмі. У той же час її батько відбував термін у в'язниці за те, що зробив критичне зауваження співробітникові про [[Адольф Гітлер|Гітлера]].
У Мюнхені Шолль зустрілася з рядом художників, письменників і філософів, зокрема [[Carl Muth|Карлом Мутом]] і [[Theodor Haecker|Теодором Геккером]], які стали важливими для неї знайомими. Найбільше вони обмірковували питання, як індивід має поводитися в умовах диктатури. Під час літніх канікул в 1942 році Шолль довелося відбувати військову службу на металургійному заводі в Ульмі. У той же час її батько відбував термін у в'язниці за те, що зробив критичне зауваження співробітникові про [[Адольф Гітлер|Гітлера]].
Рядок 28: Рядок 28:
Шолль дізналася про памфлети Білої Троянди, коли знайшла їх у своєму університеті. Зрозумівши, що її брати допомагав його писати, Софі сама почала працювати у Білій Троянді.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|pages=16–17|isbn=9781556529610}}</ref>
Шолль дізналася про памфлети Білої Троянди, коли знайшла їх у своєму університеті. Зрозумівши, що її брати допомагав його писати, Софі сама почала працювати у Білій Троянді.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|pages=16–17|isbn=9781556529610}}</ref>


Шість основних учасників Білої Троянди створили і розповсюдили влітку 1942 ще три памфлети.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=17|isbn=9781556529610}}</ref>
Шість основних учасників Білої Троянди створили і розповсюдили влітку 1942 року ще три памфлети.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=17|isbn=9781556529610}}</ref>


До основного складу групи спочатку входили Ганс Шолль (брат Софі), [[Willi Graf|Віллі Граф]] і [[Christoph Probst|Крістоф Пробст]]. Спочатку її брат хотів залишити сестру в незнанні про їхню діяльність, але після приєднання вона виявилася корисною для групи, оскільки було значно менше шансів, що її, жінку, буде випадково перевіряти [[СС]]. Називаючи себе «Біла Троянда», вони заохочували німців пасивно протистояти нацистському уряду. У листівках використовувалися і біблійні, і філософські аргументи на користь опору.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=17|isbn=9781556529610}}</ref> Окрім участі в написанні, Софі допомагала копіювати, розповсюджувати і надсилати поштою памфлети, а також вела фінанси групи.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=18|isbn=9781556529610}}</ref>
До основного складу групи спочатку входили Ганс Шолль (брат Софі), [[Willi Graf|Віллі Граф]] і [[Christoph Probst|Крістоф Пробст]]. Спочатку її брат хотів залишити сестру в незнанні про їхню діяльність, але після приєднання вона виявилася корисною для групи, оскільки було значно менше шансів, що її, жінку, буде випадково перевіряти [[СС]]. Називаючи себе «Біла Троянда», вони заохочували німців пасивно протистояти нацистському уряду. В листівках використовувалися і біблійні, і філософські аргументи на користь опору.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=17|isbn=9781556529610}}</ref> Окрім участі в написанні, Софі допомагала копіювати, розповсюджувати і надсилати поштою памфлети, а також вела фінанси групи.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=18|isbn=9781556529610}}</ref>


Її та інших учасників Білої Троянди було заарештовано за поширення шостої листівки в [[Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана|Університеті Мюнхена]] 18 лютого 1943 року. 22 лютого 1943 у народному суді перед суддею Роландом Фрайслером Шолль сказала такі слова:{{Quote|Somebody, after all, had to make a start. What we wrote and said is also believed by many others. They just don't dare express themselves as we did.<ref name="GERschollS">{{cite web |publisher=Spartacus Educational |url=http://spartacus-educational.com/GERschollS.htm |first= John |last=Simkin |title=Sophie Scholl |date=January 2016 |accessdate=21 March 2016}}</ref>|text=Врешті-решт, хтось мав почати. У те, що ми писали і говорили, вірили багато інших людей. Просто вони не наважувалися висловити свої думки так, як це робили ми.}}Ніяких показань підсудних не було дозволено; це був увесь їхній захист.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=15|isbn=9781556529610}}</ref>
Її та інших учасників Білої Троянди було заарештовано за поширення шостої листівки в Мюнхенському університеті 18 лютого 1943 року. 22 лютого 1943 року в народному суді перед суддею Роландом Фрайслером Шолль сказала такі слова:{{Quote|Somebody, after all, had to make a start. What we wrote and said is also believed by many others. They just don't dare express themselves as we did.<ref name="GERschollS">{{cite web |publisher=Spartacus Educational |url=http://spartacus-educational.com/GERschollS.htm |first= John |last=Simkin |title=Sophie Scholl |date=January 2016 |accessdate=21 March 2016}}</ref>|text=Врешті-решт, хтось мав почати. У те, що ми писали і говорили, вірили багато інших людей. Просто вони не наважувалися висловити свої думки так, як це робили ми.}}Ніяких показань підсудних не було дозволено; це був увесь їхній захист.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=15|isbn=9781556529610}}</ref>
[[Файл:Grab Sophie und Hans Scholl Christoph Probst-1.jpg|міні|Могила [[Hans Scholl|Ганса Шолля]], Софі Шолль і [[Christoph Probst|Крістофа Пробста]] на цвинтарі Перлахер поряд з в'язницею Штадельгайм у [[Мюнхен]]і]]
[[Файл:Grab Sophie und Hans Scholl Christoph Probst-1.jpg|міні|Могила [[Hans Scholl|Ганса Шолля]], Софі Шолль і [[Christoph Probst|Крістофа Пробста]] на цвинтарі Перлахер поряд з в'язницею Штадельгайм у [[Мюнхен]]і]]
22 лютого 1943 року Шолль, її брат Ганс і їхній друг Крістоф Пробст були визнані винними в зраді і засуджені до смерті. Всі вони були обезголовлені на гільйотині катом [[Johann Reichhart|Йоганном Райхгартом]] у мюнхенській [[Stadelheim Prison|в'язниці Штадельгайм]] лише кількома годинами пізніше, о 17:00. Виконанням вироку керував Вальтер Ремер, голова Мюнхенського окружного суду. Тюремні чиновники, пізніше описуючи цю сцену, відзначили хоробрість, з якою вона йшла на страту. Її останні слова були:{{Quote|How can we expect righteousness to prevail when there is hardly anyone willing to give himself up individually to a righteous cause? Such a fine, sunny day, and I have to go, but what does my death matter, if through us, thousands of people are awakened and stirred to action?<ref name="GERschollS"></blockquote><ref name="Burns">{{cite web | last = Burns | first = Margie | date = | title = Sophie Scholl and the White Rose | publisher = The [[International Raoul Wallenberg Foundation]] | url = http://www.raoulwallenberg.net/holocaust/articles-20/sophie-scholl-white-rose/ | accessdate = 21 March 2016}}</ref>|text=Як можна очікувати, що переможе справедливість, якщо ніхто не хоче пожертвувати собою на благо справедливості? Такий красивий сонячний день, і мені треба піти, але що означає моя смерть, якщо завдяки нам прокинуться і повстануть до дії тисячі людей?}}Її коханий і соратник Фріц Гартнагель пішов на фронт у травні 1942-го і був евакуйований зі [[Волгоград|Сталінграда]] в січні 1943 року, але не повернувся в Третій Рейх до страти Софі. У жовтні 1945 року він одружився із сестрою Софі, Елізабет.
22 лютого 1943 року Шолль, її брат Ганс і їхній друг Крістоф Пробст були визнані винними в зраді і засуджені до смерті. Всі вони були обезголовлені на гільйотині катом [[Johann Reichhart|Йоганном Райхгартом]] у мюнхенській [[Stadelheim Prison|в'язниці Штадельгайм]] лише кількома годинами пізніше, о 17:00. Виконанням вироку керував Вальтер Ремер, голова Мюнхенського окружного суду. Тюремні чиновники, пізніше описуючи цю сцену, відзначили хоробрість, з якою вона йшла на страту. Її останні слова були:{{Quote|How can we expect righteousness to prevail when there is hardly anyone willing to give himself up individually to a righteous cause? Such a fine, sunny day, and I have to go, but what does my death matter, if through us, thousands of people are awakened and stirred to action?<ref name="GERschollS"></blockquote><ref name="Burns">{{cite web | last = Burns | first = Margie | date = | title = Sophie Scholl and the White Rose | publisher = The [[International Raoul Wallenberg Foundation]] | url = http://www.raoulwallenberg.net/holocaust/articles-20/sophie-scholl-white-rose/ | accessdate = 21 March 2016}}</ref>|text=Як можна очікувати, що переможе справедливість, якщо ніхто не хоче пожертвувати собою на благо справедливості? Такий гарний сонячний день, і мені треба піти, але що означає моя смерть, якщо завдяки нам прокинуться і повстануть до дії тисячі людей?}}Її коханий і соратник Фріц Гартнагель пішов на фронт у травні 1942 року і був евакуйований зі [[Волгоград|Сталінграда]] в січні 1943 року, але не повернувся в [[Третій Рейх]] до страти Софі. У жовтні 1945 року він одружився із сестрою Софі, Елізабет.


== Спадщина ==
== Спадщина ==
Після її смерті, копію шостої листівки таємно вивіз з Третього Рейху через Скандинавію до Великої Британії німецький юрист [[Helmuth James Graf von Moltke|Гельмут Джеймс граф фон Мольтке]], де її використовували союзні війська. В середині 1943 року вони скинули над Третім Рейхом мільйони копій [[Пропаганда|пропагандистської]] листівки, що нині відома під назвою «Маніфест студентів <span>Мюнхена»</span>.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=22|isbn=9781556529610}}</ref>
Після її смерті, копію шостої листівки таємно вивіз з Третього Рейху через Скандинавію до Великої Британії німецький юрист [[Helmuth James Graf von Moltke|Гельмут Джеймс граф фон Мольтке]], де її використовували союзні війська. В середині 1943 року вони скинули над Третім Рейхом мільйони копій [[Пропаганда|пропагандистської]] листівки, що нині відома під назвою «Маніфест студентів <span>Мюнхена»</span>.<ref>{{Cite book|title=Women Heroes of World War II|last=Atwood|first=Kathryn|year=2011|publisher=Chicago Review Press|location=Chicago|page=22|isbn=9781556529610}}</ref>


В історичному контексті, спадщина Біла Троянда спадщина має значення для багатьох дослідників, як демонстрація зразкової духовної хоробрості і як добре задокументований випадок соціального [[Dissent|інакомислення]] в суспільстві жорстоких репресій, цензури і [[Конформізм|конформістського]] тиску.
В історичному контексті, спадщина Біла Троянда спадщина має значення для багатьох дослідників, як демонстрація зразкової духовної хоробрості й як добре задокументований випадок соціального [[Dissent|інакомислення]] в суспільстві жорстоких репресій, цензури і [[Конформізм|конформістського]] тиску.


Драматургиня [[Lillian Garrett-Groag|Ліліан Ґаррет-Ґроуґ]] зазначила в ''«Newsday»'' 22 лютого 1993 року, що «це, можливо, найбільш захопливий момент опору в ХХ столітті, який я можу назвати… Той факт, що п'ятеро малих дітей, у роті вовка, де це дійсно має значення, мали величезну хоробрість, щоб робити те, що вони зробили, мене просто вражає.»<ref name="Keeler 1993">{{Cite news|title=Anti-Nazi Movement Still Inspires Germans recall rare courage of `White Rose'|last=Keeler|first=Bob|last2=Ewich|first2=Heidi|date=22 February 1993|page=13|work=[[Newsday]]}}</ref>
Драматургиня [[Lillian Garrett-Groag|Ліліан Ґаррет-Ґроуґ]] зазначила в ''«Newsday»'' 22 лютого 1993 року, що «це, можливо, найбільш захопливий момент опору в ХХ столітті, який я можу назвати… Той факт, що п'ятеро малих дітей, у роті вовка, де це дійсно має значення, мали величезну хоробрість, щоб робити те, що вони зробили, мене просто вражає.»<ref name="Keeler 1993">{{Cite news|title=Anti-Nazi Movement Still Inspires Germans recall rare courage of `White Rose'|last=Keeler|first=Bob|last2=Ewich|first2=Heidi|date=22 February 1993|page=13|work=[[Newsday]]}}</ref>


У тому ж номері ''Newsday'', історик  [[Голокост|голокосту]] [[Jud Newborn|Джуд Ньюборн]] зазначає, що «ефект від такого роду опору насправді не можна виміряти, порівняно з підриванням n мостів чи повалення режиму… Біла Троянда дійсно має більше символічне значення, але це дуже важливе значення.»
У тому ж номері ''Newsday'', історик [[Голокост|голокосту]] [[Джуд Ньюборн]] зазначає, що «ефект від такого роду опору насправді не можна виміряти, порівняно з підриванням n мостів чи повалення режиму… Біла Троянда дійсно має більше символічне значення, але це дуже важливе значення.»


Ельза Гебель була в одній камері з Софі Шолль і записала її останні слова.
Ельза Гебель була в одній камері з Софі Шолль і записала її останні слова.
Рядок 51: Рядок 51:
22 лютого 2003 року бюст Софі Шолль встановлено урядом [[Баварія|Баварії]] в [[Валгалла (меморіал)|меморіалі Валгалла]].
22 лютого 2003 року бюст Софі Шолль встановлено урядом [[Баварія|Баварії]] в [[Валгалла (меморіал)|меморіалі Валгалла]].


Інститут політичних наук імені брата і сестри Шолль в [[Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана|Мюнхенському університеті]] названо на честь Софі Шолль і її брата Ганса.
Інститут політичних наук імені брата і сестри Шолль в Мюнхенському університеті названо на честь Софі Шолль і її брата Ганса.


Багато місцевих шкіл, а також безліч вулиць і площ в Німеччині названі на честь Софі Шолль і її брата.
Багато місцевих шкіл, а також безліч вулиць і площ в Німеччині названі на честь Софі Шолль і її брата.


У 2003 році телекомпанія [[ZDF]] провела конкурс Unsere Besten, це обирався десяток найбільш важливих німців всіх часів. Софі і Ганс Шолль опинилися на четвертому місці, вище за [[Йоганн Себастьян Бах|Баха]], [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Гете]], [[Йоганн Гутенберг|Гутенберга]], [[Отто фон Бісмарк|Бісмарка]], [[Віллі Брандт]]а й [[Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]]; а якби враховувалися лише голоси молодих глядачів, вони були б на першому місці. За кілька років до того читачі німецького журналу для жінок Brigitte назвали Софі Шоль «найвизначнішою жінкою ХХ століття».
У 2003 році телекомпанія [[ZDF]] провела конкурс Unsere Besten, це обирався десяток найбільш важливих німців всіх часів. Софі й Ганс Шолль опинилися на четвертому місці, вище за [[Йоганн Себастьян Бах|Баха]], [[Йоганн Вольфганг фон Гете|Гете]], [[Йоганн Гутенберг|Гутенберга]], [[Отто фон Бісмарк|Бісмарка]], [[Віллі Брандт]]а й [[Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]]; а якби враховувалися лише голоси молодих глядачів, вони були б на першому місці. За кілька років до того читачі німецького журналу для жінок Brigitte назвали Софі Шоль «найвизначнішою жінкою ХХ століття».


9 травня 2014 [[Google]] зобразив Шолль на [[Тематичні малюнки Google|дудлі]] з нагоди її 93-го дня народження.
9 травня 2014 року [[Google]] зобразив Шолль на [[Тематичні малюнки Google|дудлі]] з нагоди її 93-го дня народження.


== Література ==
== Література ==
Рядок 85: Рядок 85:


{{Нормативний контроль}}
{{Нормативний контроль}}
{{DEFAULTSORT:Шолль Софі}}
[[Категорія:Страчені німецькі жінки]]
[[Категорія:Страчені німецькі жінки]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни з Німеччини]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни з Німеччини]]

Версія за 18:47, 9 березня 2021

Софі Шолль
нім. Sophie Scholl
Ім'я при народженнінім. Sophia Magdalena Scholl
Народилася9 травня 1921(1921-05-09)[1][4][…]
Форхтенберг
Померла22 лютого 1943(1943-02-22)[1][2][…] (21 рік)
Munich Prisond, Мюнхен, Третій Райх
·обезголовлення
Похованняцвинтар Перлахер Форстd
Країна Веймарська республіка
 Третій Райх
Діяльністьстудентка, боєць опору
Alma materМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мовнімецька[4][5]
ЧленствоБіла троянда
Конфесіялютеранство
БатькоРоберт Шолльd
МатиMagdalena Scholld[6]
Брати, сестриІнге Шолльd, Werner Scholld і Ганс Шолльd
IMDbID 1659603

Софія Магдалена Шолль (9 травня 1921 — 22 лютого 1943) — німецька студентка й антинацистська політична діячка, активна учасниця групи ненасильницького Руху Опору «Біла Троянда» в нацистській Німеччині.[7][8]

Засуджена за державну зраду після того, як її та її брата Ганса спіймали на поширенні антивоєнних листівок у Мюнхенському університеті (LMU). Унаслідок, їх обох було страчено на гільйотині. З 1970-х років Шолль активно вшановують за її роботу в антинацистському опорі.

Раннє життя

Ратуша в Форхтенберзі, місце народження Софі Шолль

Шолль народилася у сім'ї Магдалени (Мюллер) і ліберального політика й затятого критика нацизму Робета Шолля, який на момент народження доньки був мером міста Форхтенберг-на-Кохері на півночі землі Баден-Вюртемберг. Софія була четвертою з шести дітей:

  1. Інге Айхер-Шолль (1917—1998)[9][10][11]
  2. Ганс Шолль (1918—1943)
  3. Елізабет Хартнагель-Шолль (1920 р.)[12]
  4. Софі Шолль (1921—1943)
  5. Вернер Шолль (1922—1944), зниклий безвісти і визнаний загиблим у червні 1944 року
  6. Тільда Шолль (1925—1926)

Виховувалася в лютеранській церкві. Пішла в школу в семирічному віці, навчалася легко, і мала безтурботне дитинство. У 1930 році сім'я переїхала у Людвігсбург, а через два роки в Ульм, де її батько мав офіс з бізнес-консультування.

У 1932 році Шолль стала відвідувати середню школу для дівчаток. У дванадцятирічному віці вона вирішила вступити у Союз німецьких дівчат, як і більшість її однокласниць. Її ентузіазм згодом поступився місцем критиці. Їй було відомо про опозиційні політичні погляди свого батька, друзів і деяких вчителів. Навіть її власний брат Ганс, який колись активно брав участь в Гітлер'югенді, повністю розчарувався в нацистській партії.[13] Політичні погляди стали важливим критерієм у виборі друзів. Арешт її братів і друзів у 1937 році за участь у Німецькому молодіжному русі справив на неї сильне враження.

Софі мала талант до малювання і живопису, цікавилась так званими дегенеративними художниками. Будучи завзятим читачем, розвинула інтерес до філософії і теології.

Навесні 1940 року вона заледве закінчила середню школу, втративши всяке бажання брати участь у заняттях, де часто викладалася нацистська доктрина.[14] Через свою любов до дітей, вона стала вихователькою дитячого садка Інституту Фребеля в Ульмі. Вона також обрала цю роботу, сподіваючись, що вона буде визнаватися як альтернатива службі в Reichsarbeitsdienst (Служба праці Рейху), що була обов'язковою умовою для вступу в університет. Це не спрацювало, і навесні 1941 року вона почала шестимісячне перебування в допоміжній військовій службі як вихователь дитячого садка Блумбергу. Подібний до військового режим роботи в Службі праці змусив її добре осмислити політичну ситуації, а також почати практикувати пасивний опір.

Після шести місяців у Службі праці Рейху, у травні 1942 року вона вступила в Мюнхенський університет на факультети біології та філософії.[джерело?] Її брат Ганс, який вивчав там медицину, познайомив її зі своїми друзями. Хоча згодом ця група стала відома за свої політичні погляди, спочатку їх об'єднувала любов до мистецтва, музики, літератури, філософії і теології.

У Мюнхені Шолль зустрілася з рядом художників, письменників і філософів, зокрема Карлом Мутом і Теодором Геккером, які стали важливими для неї знайомими. Найбільше вони обмірковували питання, як індивід має поводитися в умовах диктатури. Під час літніх канікул в 1942 році Шолль довелося відбувати військову службу на металургійному заводі в Ульмі. У той же час її батько відбував термін у в'язниці за те, що зробив критичне зауваження співробітникові про Гітлера.

Діяльність Білої Троянди

Шолль дізналася про памфлети Білої Троянди, коли знайшла їх у своєму університеті. Зрозумівши, що її брати допомагав його писати, Софі сама почала працювати у Білій Троянді.[15]

Шість основних учасників Білої Троянди створили і розповсюдили влітку 1942 року ще три памфлети.[16]

До основного складу групи спочатку входили Ганс Шолль (брат Софі), Віллі Граф і Крістоф Пробст. Спочатку її брат хотів залишити сестру в незнанні про їхню діяльність, але після приєднання вона виявилася корисною для групи, оскільки було значно менше шансів, що її, жінку, буде випадково перевіряти СС. Називаючи себе «Біла Троянда», вони заохочували німців пасивно протистояти нацистському уряду. В листівках використовувалися і біблійні, і філософські аргументи на користь опору.[17] Окрім участі в написанні, Софі допомагала копіювати, розповсюджувати і надсилати поштою памфлети, а також вела фінанси групи.[18]

Її та інших учасників Білої Троянди було заарештовано за поширення шостої листівки в Мюнхенському університеті 18 лютого 1943 року. 22 лютого 1943 року в народному суді перед суддею Роландом Фрайслером Шолль сказала такі слова:

Врешті-решт, хтось мав почати. У те, що ми писали і говорили, вірили багато інших людей. Просто вони не наважувалися висловити свої думки так, як це робили ми.

Ніяких показань підсудних не було дозволено; це був увесь їхній захист.[19]

Могила Ганса Шолля, Софі Шолль і Крістофа Пробста на цвинтарі Перлахер поряд з в'язницею Штадельгайм у Мюнхені

22 лютого 1943 року Шолль, її брат Ганс і їхній друг Крістоф Пробст були визнані винними в зраді і засуджені до смерті. Всі вони були обезголовлені на гільйотині катом Йоганном Райхгартом у мюнхенській в'язниці Штадельгайм лише кількома годинами пізніше, о 17:00. Виконанням вироку керував Вальтер Ремер, голова Мюнхенського окружного суду. Тюремні чиновники, пізніше описуючи цю сцену, відзначили хоробрість, з якою вона йшла на страту. Її останні слова були:

Як можна очікувати, що переможе справедливість, якщо ніхто не хоче пожертвувати собою на благо справедливості? Такий гарний сонячний день, і мені треба піти, але що означає моя смерть, якщо завдяки нам прокинуться і повстануть до дії тисячі людей?

Її коханий і соратник Фріц Гартнагель пішов на фронт у травні 1942 року і був евакуйований зі Сталінграда в січні 1943 року, але не повернувся в Третій Рейх до страти Софі. У жовтні 1945 року він одружився із сестрою Софі, Елізабет.

Спадщина

Після її смерті, копію шостої листівки таємно вивіз з Третього Рейху через Скандинавію до Великої Британії німецький юрист Гельмут Джеймс граф фон Мольтке, де її використовували союзні війська. В середині 1943 року вони скинули над Третім Рейхом мільйони копій пропагандистської листівки, що нині відома під назвою «Маніфест студентів Мюнхена».[20]

В історичному контексті, спадщина Біла Троянда спадщина має значення для багатьох дослідників, як демонстрація зразкової духовної хоробрості й як добре задокументований випадок соціального інакомислення в суспільстві жорстоких репресій, цензури і конформістського тиску.

Драматургиня Ліліан Ґаррет-Ґроуґ зазначила в «Newsday» 22 лютого 1993 року, що «це, можливо, найбільш захопливий момент опору в ХХ столітті, який я можу назвати… Той факт, що п'ятеро малих дітей, у роті вовка, де це дійсно має значення, мали величезну хоробрість, щоб робити те, що вони зробили, мене просто вражає.»[21]

У тому ж номері Newsday, історик голокосту Джуд Ньюборн зазначає, що «ефект від такого роду опору насправді не можна виміряти, порівняно з підриванням n мостів чи повалення режиму… Біла Троянда дійсно має більше символічне значення, але це дуже важливе значення.»

Ельза Гебель була в одній камері з Софі Шолль і записала її останні слова.

Ушанування

Бюст Софі Шолль

22 лютого 2003 року бюст Софі Шолль встановлено урядом Баварії в меморіалі Валгалла.

Інститут політичних наук імені брата і сестри Шолль в Мюнхенському університеті названо на честь Софі Шолль і її брата Ганса.

Багато місцевих шкіл, а також безліч вулиць і площ в Німеччині названі на честь Софі Шолль і її брата.

У 2003 році телекомпанія ZDF провела конкурс Unsere Besten, це обирався десяток найбільш важливих німців всіх часів. Софі й Ганс Шолль опинилися на четвертому місці, вище за Баха, Гете, Гутенберга, Бісмарка, Віллі Брандта й Альберта Ейнштейна; а якби враховувалися лише голоси молодих глядачів, вони були б на першому місці. За кілька років до того читачі німецького журналу для жінок Brigitte назвали Софі Шоль «найвизначнішою жінкою ХХ століття».

9 травня 2014 року Google зобразив Шолль на дудлі з нагоди її 93-го дня народження.

Література

  • Aretz, Bernd: Sophie Scholl. Der Mut, sich selbst treu zu sein. Ein Lebensbild. Neue Stadt Verlag, München 2013, ISBN 978-3-87996-987-6.
  • Bald, Detlef: «Wider die Kriegsmaschinerie». Kriegserfahrungen und Motive des Widerstandes der «Weißen Rose». Klartext Verlag, Essen 2005, ISBN 3-89861-488-3.
  • Beuys, Barbara: Sophie Scholl. Biografie. Carl Hanser Verlag, München 2010, ISBN 978-3-446-23505-2.
  • Michael Kißener. Scholl, Sophie Magdalena. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 2007, Band 23, S. 445 f. (Digitalisat).
  • Leisner, Barbara: «Ich würde es genauso wieder machen». Sophie Scholl. List Verlag, Berlin 2005, ISBN 3-548-60191-X.
  • Selg, Peter: «Wir haben alle unsere Maßstäbe in uns selbst.» Der geistige Weg von Hans und Sophie Scholl. Verlag des Goetheanums, Dornach 2006, ISBN 3-7235-1275-5.
  • Sichtermann, Barbara: Wer war Sophie Scholl? Verlagshaus Jacoby & Stuart, Berlin 2008, ISBN 978-3-941087-11-8.
  • Vinke, Hermann: «Hoffentlich schreibst Du recht bald.» Sophie Scholl und Fritz Hartnagel, eine Freundschaft 1937—1943. Maier Verlag, Ravensburg 2006, ISBN 3-473-35253-5.
  • Frank McDonough: Sophie Scholl: The Real Story of the Woman who Defied Hitler. The History Press, 2009, ISBN 978-0-7524-4675-2 (als Hardcover), ISBN 978-0-7524-5511-2 (als Taschenbuch).
  • Waage, Peter N.: Es lebe die Freiheit! — Traute Lafrenz und die Weiße Rose. Aus dem Norwegischen von Antje Subey-Cramer. Urachhaus, Stuttgart 2012, ISBN 978-3-8251-7809-3.

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118610317 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
  7. ↑ Scholl, Inge (1983). The White Rose: Munich, 1942–1943. Middletown, CT: Wesleyan University Press. с. 114. ISBN 978-0-8195-6086-5.
  8. ↑ Lisciotto, Carmelo (2007). Sophie Scholl. Holocaust Education & Archive Research Team. Процитовано 21 March 2016.
  9. ↑ Inge Aicher-Scholl. 6 September 1998. Архів оригіналу за 31 December 2007. Процитовано 21 March 2016.
  10. ↑ Inge Scholl: 'Die Weiße Rose' (German) . Weisse-Rose-Studien. Архів оригіналу за 12 October 2007. Процитовано 4 August 2016.
  11. ↑ Obituaries. Newsday. 6 September 1998. с. A.51.
  12. ↑ Ullrich, Volker (8 December 2005). Politisches Buch: Denke an mich in Deinem Gebet. Die Zeit (German) . Процитовано 23 February 2017.
  13. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 16. ISBN 9781556529610.
  14. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 16. ISBN 9781556529610.
  15. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 16—17. ISBN 9781556529610.
  16. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 17. ISBN 9781556529610.
  17. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 17. ISBN 9781556529610.
  18. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 18. ISBN 9781556529610.
  19. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 15. ISBN 9781556529610.
  20. ↑ Atwood, Kathryn (2011). Women Heroes of World War II. Chicago: Chicago Review Press. с. 22. ISBN 9781556529610.
  21. ↑ Keeler, Bob; Ewich, Heidi (22 February 1993). Anti-Nazi Movement Still Inspires Germans recall rare courage of `White Rose'. Newsday. с. 13.

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
BIBSYS: 90177776 · BNC: a11569256 · BNE: XX5075956 · BNF: 122146358 · CANTIC: 981058614922606706 · CiNii: DA04112119 · CONOR.SI: 155747683 · DBC: 87097919132986 · ERRR: a12422459 · FAST: 32327 · Freebase: /m/01jywn · GND: 118610317 · ISNI: 0000000108557055 · J9U: 987007267886705171 · LCCN: n79026428 · LIH: LNB:V*161212;=1A · MAK: 9810700507505606 · NCF: ncf11485395 · NDL: 00455713 · NKC: jn20000604945 · NLG: 275733 · NLI: 000118435 · NLP: a0000002737048 · NTA: 068734859 · NUKAT: n2002034777 · PUSC: 71758 · RERO: 02-A011705669 · RILM: 357301 · SUDOC: 030805260 · VIAF: 19728278
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Софі_Шолль&oldid=30959012