Маневрена війна: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Громадянська війна в Рос. Імперії: replaced: В зв'язку з → У зв'язку з |
|||
| (Не показані 18 проміжних версій 12 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Війна|expanded=оперативний рівень}} |
|||
{{Військова справа}} |
|||
[[File:１３Ｂ：警察との共同訓練 R 教育訓練等 255.jpg|thumb|upright=1.35|ліворуч|Маневрова група [[Сухопутні війська Японії|Наземних сил самооборони Японії]]]] |
|||
'''Маневрена війна''' — [[війна]] із застосуванням маневрених з'єднань: кінних і механізованих. |
|||
'''Маневрова війна''' — [[війна]] із [[Оперативна маневрена група|застосуванням механізованих маневрових з'єднань]]. |
|||
Метою подібної війни є знищення армії супротивника не в [[бій|бою]], а шляхом відсікання його від баз постачання |
Метою подібної війни є знищення армії супротивника не в [[бій|бою]], а шляхом відсікання його від баз постачання та основних сил за допомогою [[маневр]]ів власних військ. Маневрові війни траплялися у всі часи. |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Маневрова війна передбачає обхід противника з [[фланг]]ів і завдавання удару в [[тил]], з метою відрізати частину ворожої армії від основних сил і тим самим примусити здатися. Удар наноситься із застосуванням великих мас рухливих військ, при просуванні облоги фортець і міст не ведуться, населені пункти обходяться стороною. |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
== Історія == |
== Історія == |
||
=== |
=== Маневрові війни в епоху античності === |
||
Першим прикладом |
Першим прикладом маневрової війни є [[Ассирія|ассирійські]] завоювання. Для здійснення своїх цілей вони вперше почали використовувати [[кіннота|кінноту]] (правда, без вуздечок і сідел). В епоху [[Римська імперія|домінування Риму]] маневрові війни практично зникли: [[Битва при Каннах 216 р. до н. е.|битва при Каннах]] була блискучим зразком оточення, але в тактичному масштабі. |
||
=== |
=== Маневрові війни в Середньовіччі === |
||
В епоху [[Середньовіччя]] всі мобільні з'єднання використовуються для |
В епоху [[Середньовіччя]] всі мобільні з'єднання використовуються для завдавання ударів в лоб, обхідні маневри не використовуються. |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | В епоху порохових воєн |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | |||
| ⚫ | В епоху порохових воєн маневрові війни важливого значення не мали — важливість надавалася лише генеральним битвам. Однак, [[головнокомандувач]]і, які йшли на такий крок, нерідко досягали успіху. Визнаними геніями подібних воєн є [[Фрідріх II (король Пруссії)|Фрідріх Великий]] і [[Кутузов Михайло Ілларіонович|фельдмаршал Кутузов]]. |
||
| ⚫ | |||
==== Перша світова війна ==== |
==== Перша світова війна ==== |
||
В [[Перша світова війна|Першу світову війну]] ясно намітився перехід від кінних |
В [[Перша світова війна|Першу світову війну]] ясно намітився перехід від кінних маневрових з'єднань до [[Механізоване з'єднання|механізованих]]. В 1914 році супротивні сторони намагалися випередити один одного в завдаванні удару. На західному фронті це було здійсненням «[[План Шліффена|Плану Шліффена]]» — удару по [[Франція|Франції]] через [[Бельгія|Бельгію]]. Цей план передбачав оточення французьких військ, зосереджених на кордоні на схід від [[Париж]]а. Але в результаті затримки в Бельгії та інших невдач на початку кампанії французи зуміли запобігти охоплення. Тоді армії Франції та Німеччини кинулися до узбережжя, сподіваючись обійти його з боку. На Східному ж фронті російські війська відбили удари [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорських]] військ і перейшли в [[наступ]]. Однак ці успіхи були досягнуті переважно тактичною перевагою російської армії в боях. В 1916 році під командуванням генерала [[Брусилов Олексій Олексійович|Брусилов]]а [[Армія Російської імперії]] прорвала фронт і розгромила війська Австро-Угорщини (див. [[Брусиловський прорив]]). |
||
==== Громадянська війна в Рос. Імперії ==== |
==== Громадянська війна в Рос. Імперії ==== |
||
[[Російська революція (1917)|Громадянська війна в Рос. Імперії]] — важливий етап у розвитку концепції |
[[Російська революція (1917)|Громадянська війна в Рос. Імперії]] — важливий етап у розвитку концепції маневрових воєн. У зв'язку з величезними відстанями і великою довжиною фронтів, активно застосовувалася [[кавалерія]]. Керівництвом [[РСЧА]] були зроблені багато операцій, які послужили основою для концепції [[Глибока операція|глибокої наступальної операції]]. |
||
==== Друга світова ==== |
==== Друга світова ==== |
||
[[Друга світова війна]] стала апогеєм розвитку |
[[Друга світова війна]] стала апогеєм розвитку маневрових воєн — розвиток [[танкові війська|танкових військ]] дав необхідну швидкість маневру для оточення військ противника. Німецькі [[стратег]]и розробили тактику [[бліцкриг]]у, радянські — глибокої наступальної операції. |
||
Видними майстрами маневрової війни з Німецької сторони були : генерал-фельдмаршал [[Еріх фон Манштейн]], генерал-фельдмаршал [[Вальтер Модель]], генерал-фельдмаршал [[Ервін Роммель]], генерал-фельдмаршал [[Евальд фон Кляйст]], генерал-фельдмаршал [[Федор фон Бок]], генерал-полковник [[Гайнц Вільгельм Гудеріан]], генерал-полковник [[Герман Гот]]. |
|||
З Радянської - Маршали : [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|Рокосовський]], [[Конєв Іван Степанович|Конєв]], а також генерал армії - [[Ватутін Микола Федорович|Ватутін]]. |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Після закінчення Другої світової плани ведення бойових дій ґрунтувалися на завдаванні [[Ядерна війна|ядерних ударів]] по території супротивника. Одначе в багатьох конфліктах була важлива роль маневрових з'єднань, в той час, як випадків завдавання атомних ударів по військах супротивника поки не спостерігалося. Основним теоретиком використання танкового «кулака» був [[СРСР]]. Механізовані з'єднання застосовувалися при [[Операція «Дунай»|придушенні заколотів в Чехословаччині]] та [[Угорська революція 1956 року|Угорщині]]. Війни [[Корейська війна|в Кореї]] і [[Війна у В'єтнамі|В'єтнамі]] були переважно [[Позиційна війна|позиційні]]. [[Війна Судного дня|Конфлікти на Синайському півострові]] відзначалися застосуванням [[танк]]ів і [[БТР]]ів, але не в [[стратегія|стратегічному]] масштабі. |
||
== Див. також == |
|||
* [[Оперативна маневрена група]] |
|||
| ⚫ | |||
| ⚫ | Після закінчення Другої світової плани ведення бойових дій |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://militera.lib.ru/science/liddel_hart1/index.html Лиддел Гарт Б.Х. Стратегия непрямых действий. — М.: ИЛ, 1957.] |
* [http://militera.lib.ru/science/liddel_hart1/index.html Лиддел Гарт Б.Х. Стратегия непрямых действий. — М.: ИЛ, 1957.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101109144630/http://militera.lib.ru/science/liddel_hart1/index.html |date=9 листопада 2010 }} |
||
* [[John Boyd (military strategist)|Boyd, John]]. ''Patterns of Conflict''. 1986. |
|||
* [[Richard Simpkin|Simpkin, Richard E]]. ''Race to the Swift: Thoughts on Twenty-First Century Warfare''. Brassey's, 2000. |
|||
* [[Richard Simpkin]] in association with [[John Erickson (historian)|John Erickson]] ''Deep Battle: The Brainchild of Marshal Tukhachevskii'', London, Brassey's Defence, 1987. {{ISBN|0-08-031193-8}} |
|||
* [[William S. Lind|Lind, William S.]] ''Maneuver Warfare Handbook''. 1985. Westview Special Studies in Military Affairs. Westview Press Inc. Boulder, CO. |
|||
* [[Robert Leonhard (military strategist)|Leonhard, Robert]].''The Art of Maneuver: Maneuver-Warfare Theory and Air-Land Battle''. 1991. Presidio Press. Novato, CA. |
|||
* {{cite web|access-date=2007-05-19 |url=http://www.westwrite.com/action.lasso?-database=WWProducts&-layout=CGI&-response=articles_detail.htm&-recordID=32865&-token=%5bFMP-currenttoken%5d&-search |title=Implications from Iraqi Freedom for the Marine Corps |author=MajGen Ray Smith, USMC (ret.) and [[Bing West]] |publisher=Westwrite |date=August 1, 2003 |quote=The first war fought under the new doctrine of Maneuver Warfare, with several observations and suggestions for future change. |archive-url=https://web.archive.org/web/20070927225132/http://www.westwrite.com/action.lasso?-database=WWProducts&-layout=CGI&-response=articles_detail.htm&-recordID=32865&-token=%5BFMP-currenttoken%5D&-search |archive-date=September 27, 2007 }} |
|||
{{Військова справа-доробити}} |
{{Військова справа-доробити}} |
||
[[Категорія:Військова стратегія]] |
[[Категорія:Військова стратегія]] |
||
[[ar:مناورة حربية]] |
|||
[[de:Bewegungskrieg]] |
|||
[[en:Maneuver warfare]] |
|||
[[fr:Guerre de mouvement]] |
|||
[[ja:機動戦]] |
|||
[[ko:기동전]] |
|||
[[lt:Manevrinis karas]] |
|||
[[nl:Manoeuvre-oorlogsvoering]] |
|||
[[no:Manøverkrigføring]] |
|||
[[pt:Guerra de manobra]] |
|||
[[ru:Маневренная война]] |
|||
[[sr:Маневарски рат]] |
|||
Поточна версія на 13:30, 28 грудня 2023
Маневрова війна — війна із застосуванням механізованих маневрових з'єднань.
Метою подібної війни є знищення армії супротивника не в бою, а шляхом відсікання його від баз постачання та основних сил за допомогою маневрів власних військ. Маневрові війни траплялися у всі часи.
Маневрова війна передбачає обхід противника з флангів і завдавання удару в тил, з метою відрізати частину ворожої армії від основних сил і тим самим примусити здатися. Удар наноситься із застосуванням великих мас рухливих військ, при просуванні облоги фортець і міст не ведуться, населені пункти обходяться стороною.
Першим прикладом маневрової війни є ассирійські завоювання. Для здійснення своїх цілей вони вперше почали використовувати кінноту (правда, без вуздечок і сідел). В епоху домінування Риму маневрові війни практично зникли: битва при Каннах була блискучим зразком оточення, але в тактичному масштабі.
В епоху Середньовіччя всі мобільні з'єднання використовуються для завдавання ударів в лоб, обхідні маневри не використовуються.
Маневрові війни в еру порохових воєн
[ред. | ред. код]В епоху порохових воєн маневрові війни важливого значення не мали — важливість надавалася лише генеральним битвам. Однак, головнокомандувачі, які йшли на такий крок, нерідко досягали успіху. Визнаними геніями подібних воєн є Фрідріх Великий і фельдмаршал Кутузов.
В Першу світову війну ясно намітився перехід від кінних маневрових з'єднань до механізованих. В 1914 році супротивні сторони намагалися випередити один одного в завдаванні удару. На західному фронті це було здійсненням «Плану Шліффена» — удару по Франції через Бельгію. Цей план передбачав оточення французьких військ, зосереджених на кордоні на схід від Парижа. Але в результаті затримки в Бельгії та інших невдач на початку кампанії французи зуміли запобігти охоплення. Тоді армії Франції та Німеччини кинулися до узбережжя, сподіваючись обійти його з боку. На Східному ж фронті російські війська відбили удари Австро-Угорських військ і перейшли в наступ. Однак ці успіхи були досягнуті переважно тактичною перевагою російської армії в боях. В 1916 році під командуванням генерала Брусилова Армія Російської імперії прорвала фронт і розгромила війська Австро-Угорщини (див. Брусиловський прорив).
Громадянська війна в Рос. Імперії — важливий етап у розвитку концепції маневрових воєн. У зв'язку з величезними відстанями і великою довжиною фронтів, активно застосовувалася кавалерія. Керівництвом РСЧА були зроблені багато операцій, які послужили основою для концепції глибокої наступальної операції.
Друга світова війна стала апогеєм розвитку маневрових воєн — розвиток танкових військ дав необхідну швидкість маневру для оточення військ противника. Німецькі стратеги розробили тактику бліцкригу, радянські — глибокої наступальної операції.
Видними майстрами маневрової війни з Німецької сторони були : генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн, генерал-фельдмаршал Вальтер Модель, генерал-фельдмаршал Ервін Роммель, генерал-фельдмаршал Евальд фон Кляйст, генерал-фельдмаршал Федор фон Бок, генерал-полковник Гайнц Вільгельм Гудеріан, генерал-полковник Герман Гот.
З Радянської - Маршали : Рокосовський, Конєв, а також генерал армії - Ватутін.
Після закінчення Другої світової плани ведення бойових дій ґрунтувалися на завдаванні ядерних ударів по території супротивника. Одначе в багатьох конфліктах була важлива роль маневрових з'єднань, в той час, як випадків завдавання атомних ударів по військах супротивника поки не спостерігалося. Основним теоретиком використання танкового «кулака» був СРСР. Механізовані з'єднання застосовувалися при придушенні заколотів в Чехословаччині та Угорщині. Війни в Кореї і В'єтнамі були переважно позиційні. Конфлікти на Синайському півострові відзначалися застосуванням танків і БТРів, але не в стратегічному масштабі.
- Лиддел Гарт Б.Х. Стратегия непрямых действий. — М.: ИЛ, 1957. [Архівовано 9 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- Boyd, John. Patterns of Conflict. 1986.
- Simpkin, Richard E. Race to the Swift: Thoughts on Twenty-First Century Warfare. Brassey's, 2000.
- Richard Simpkin in association with John Erickson Deep Battle: The Brainchild of Marshal Tukhachevskii, London, Brassey's Defence, 1987. ISBN 0-08-031193-8
- Lind, William S. Maneuver Warfare Handbook. 1985. Westview Special Studies in Military Affairs. Westview Press Inc. Boulder, CO.
- Leonhard, Robert.The Art of Maneuver: Maneuver-Warfare Theory and Air-Land Battle. 1991. Presidio Press. Novato, CA.
- MajGen Ray Smith, USMC (ret.) and Bing West (1 серпня 2003). Implications from Iraqi Freedom for the Marine Corps. Westwrite. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 19 травня 2007.
The first war fought under the new doctrine of Maneuver Warfare, with several observations and suggestions for future change.
|
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |