Оперативна маневрена група
Оперативно-маневрена група (ОМГ) — це організаційна концепція маневреної війни. Розроблена ще у Радянській армії на початку 1950-х років для заміни кавалерійської механізованої групи, яка проводила глибокі операції на Східному фронті під час Другої світової війни.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d3/%EF%BC%91%EF%BC%93%EF%BC%A2%EF%BC%9A%E8%AD%A6%E5%AF%9F%E3%81%A8%E3%81%AE%E5%85%B1%E5%90%8C%E8%A8%93%E7%B7%B4_R_%E6%95%99%E8%82%B2%E8%A8%93%E7%B7%B4%E7%AD%89_255.jpg/300px-%EF%BC%91%EF%BC%93%EF%BC%A2%EF%BC%9A%E8%AD%A6%E5%AF%9F%E3%81%A8%E3%81%AE%E5%85%B1%E5%90%8C%E8%A8%93%E7%B7%B4_R_%E6%95%99%E8%82%B2%E8%A8%93%E7%B7%B4%E7%AD%89_255.jpg)
Теорія глибоких операцій, розроблена у співпраці між теоретиками Червоної армії та вермахту в 1930-х роках, згодом вплинула на операції Бліцкригу і доктрину, засновану на ешелонах.
У доктрині радянської армії оперативно-маневрені групи були введені для використання прориву фронту під час потенційної війни проти НАТО в Європі. Згідно з радянською доктриною, після того, як мотострілецькі підрозділи за підтримки артилерії, гелікоптерів і літаків безпосередньої повітряної підтримки прорвуть фронт НАТО, оперативно-маневрені групи будуть введені для реалізації прориву з використанням частин або цілих танкових армій.[1]
На фронті оперативно-маневрена група могла включати дві танкові дивізії і три-п'ять мотострілецьких дивізій.[2]