Панченко Любов Михайлівна: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5 |
||
(Не показані 9 проміжних версій 4 користувачів) | |||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
|чоловік = |
|чоловік = |
||
}} |
}} |
||
'''Любо́в Миха́йлівна Па́нченко''' ([[2 лютого]] [[1938]], с. |
'''Любо́в Миха́йлівна Па́нченко''' ([[2 лютого]] [[1938]], с. Буча, Київський район, [[Київська область]] — [[30 квітня]] [[2022]], [[Київ]], [[Україна]]) — українська [[художник|художниця]]-[[модельєр]]ка<ref name=":1">{{Cite web|title=Карпатські мелодії [виставка акварелей Любові Панченко] {{!}} КПІ ім. Ігоря Сікорського|url=https://kpi.ua/1131-5|website=kpi.ua|accessdate=2021-02-20}}</ref>, почесна громадянка міста Бучі, лауреат [[Премія імені Василя Стуса|премії ім. В. Стуса]] (2001)<ref>{{Cite web|title=Премія імені Василя Стуса|url=https://pen.org.ua/premiya-im-vasylya-stusa|website=PEN Ukraine|date=2023-09-14|accessdate=2024-02-06|language=uk}}</ref>, член [[Союз українок|Союзу Українок]]<ref name=":2">{{Cite web|title=Любов Панченко – жива легенда української творчості|url=https://bucha.com.ua/index.php?newsid=1151067117|website=Бучанський міський сайт|accessdate=2021-02-20|language=ua|first=|last=}}</ref>. Належала до групи мисткинь-[[Шістдесятники|шістдесятниць]], які відроджували українську культуру в часи [[Хрущовська відлига|хрущовської відлиги]]<ref>{{Cite web|title=Не під чужу дудку, а під свою – Слово Просвіти|url=http://slovoprosvity.org/2010/02/15/ne-pid-chuzhu-dudku-a-pid-svoiu/|accessdate=2021-02-20|language=uk|archive-date=2019-12-29|archive-url=https://web.archive.org/web/20191229143652/http://slovoprosvity.org/2010/02/15/ne-pid-chuzhu-dudku-a-pid-svoiu/}}</ref>. Померла внаслідок [[Бої за Бучу|окупації Бучі]] російськими військами у 2022 році. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Народилась художниця [[2 лютого]] [[1938]] року в селищі Буча Київського району Київської області<ref>Згідно з актовим записом про народження.</ref> |
Народилась художниця [[2 лютого]] [[1938]] року в селищі [[Буча]] Київського району Київської області<ref>Згідно з актовим записом про народження.</ref><ref name=":0">{{Cite web|title=Легенда українського мистецтва з Бучі Любов Панченко стала героїнею арт-гри|url=https://www.poglyad.tv/legenda-ukrayinskogo-mystetstva-z-buchi-lyubov-panchenko-stala-geroyineyu-art-gry/|website=Погляд — новини Києва та Київщини онлайн|date=2021-02-03|accessdate=2021-02-20|archive-date=2021-02-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20210228184215/https://www.poglyad.tv/legenda-ukrayinskogo-mystetstva-z-buchi-lyubov-panchenko-stala-geroyineyu-art-gry/}}</ref>. |
||
У кінці 1950-х закінчила Київське училище прикладного мистецтва (відділ вишивання)<ref name=":1" />. Згодом працювала у кравецькій майстерні |
У кінці 1950-х закінчила [[Київське училище прикладного мистецтва]] (відділ вишивання)<ref name=":1" />. Згодом працювала у кравецькій майстерні й водночас розширювала свої обрії пізнання мистецтва, захопилася [[лінорит]]ом. |
||
[[1968]] року вступила на вечірнє відділення факультету графіки [[Українська академія друкарства|Українського поліграфічного інституту імені І. Федорова]]<ref name=":1" />. |
[[1968]] року вступила на вечірнє відділення факультету графіки [[Українська академія друкарства|Українського поліграфічного інституту імені І. Федорова]]<ref name=":1" />. |
||
Рядок 15: | Рядок 15: | ||
У 1960-ті роки відвідувала [[Клуб творчої молоді|Клуб творчої молоді «Сучасник»]], стала членкинею літературної секції «Брама». |
У 1960-ті роки відвідувала [[Клуб творчої молоді|Клуб творчої молоді «Сучасник»]], стала членкинею літературної секції «Брама». |
||
Любов Панченко працювала в |
Любов Панченко працювала в Проєктно-конструкторському технологічному інституті художницею-модельєркою та в [[Будинок моделей «Хрещатик»|Республіканському будинку моделей]]. На той час припадає розквіт її яскравого таланту: вона створює серію акварелей, моделі одягу, зразки вишивок, графічні заставки до книжок, живописні полотна. Чимало розробок її вишивок публікувалися у журналі [[Жінка (журнал)|«Радянська жінка»]]<ref name=":2" />. |
||
Любов Панченко обстоювала українську мову і культуру. Вона малювала [[писанка|писанки]], вишивала [[вишиванка|національні строї]] для хорів, збирала гроші для допомоги [[Політичні репресії в Україні радянської доби|політв'язням]], що відбували покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду». За її участі в Києві відродилася традиція [[Різдво|різдвяного]] [[Колядки|колядування]] та [[вертеп]]у<ref>{{Cite web |url=https://marieclaire.ua/lifestyle/647716 |title=Любов Панченко: її душа — у полотнах, [[Marie Claire]], 1 травня 2022 |accessdate= 1 травня 2022 |archive-date= 27 квітня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220427080726/https://marieclaire.ua/lifestyle/647716/ }}</ref> |
Любов Панченко обстоювала українську мову і культуру. Вона малювала [[писанка|писанки]], вишивала [[вишиванка|національні строї]] для хорів, збирала гроші для допомоги [[Політичні репресії в Україні радянської доби|політв'язням]], що відбували покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду». За її участі в Києві відродилася традиція [[Різдво|різдвяного]] [[Колядки|колядування]] та [[вертеп]]у<ref>{{Cite web |url=https://marieclaire.ua/lifestyle/647716 |title=Любов Панченко: її душа — у полотнах, [[Marie Claire]], 1 травня 2022 |accessdate= 1 травня 2022 |archive-date= 27 квітня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220427080726/https://marieclaire.ua/lifestyle/647716/ }}</ref>. |
||
Мешкала в Лісовій Бучі. |
Мешкала в [[Лісова Буча|Лісовій Бучі]]. |
||
[[30 квітня]] [[2022]] року, згідно з повідомленням міського голови [[Місто-герой України|міста-героя України]] [[Буча|Бучі]] [[Федорук Анатолій Петрович|Анатолія Федорука]], Любов Михайлівна померла в лікарні на 85-му році життя, після місяця голодування в окупованій Бучі. «Жінка відійшла у вічність на 85-му році життя. Любов Панченко не змогли зламати в КДБ, але художниця дуже постраждала під час нової російської навали»<ref> |
[[30 квітня]] [[2022]] року, згідно з повідомленням міського голови [[Місто-герой України|міста-героя України]] [[Буча|Бучі]] [[Федорук Анатолій Петрович|Анатолія Федорука]], Любов Михайлівна померла в лікарні на 85-му році життя, після місяця голодування в окупованій Бучі. «Жінка відійшла у вічність на 85-му році життя. Любов Панченко не змогли зламати в [[КДБ]], але художниця дуже постраждала під час нової російської навали»<ref>{{Cite web|title=Не зламав КДБ, але не пережила російських окупантів: померла відома художниця Любов Панченко - Новини Києва {{!}} Big Kyiv|url=https://bigkyiv.com.ua/ne-zlamav-kdb-ale-ne-perezhyla-rosijskyh-okupantiv-pomerla-vidoma-hudozhnyczya-lyubov-panchenko/|website=Великий Київ|date=2022-04-30|accessdate=2024-02-06|language=uk|first=Мартиненко|last=Ліля}}</ref>. |
||
Похована 2 травня 2022 року в Бучі, на Яблунському кладовищі, поряд з могилою свого чоловіка, художника [[Олійник Олексій Петрович|Олексія Олійника]] |
Похована 2 травня 2022 року в Бучі, на Яблунському кладовищі, поряд з могилою свого чоловіка, художника [[Олійник Олексій Петрович|Олексія Олійника]]. |
||
== Виставки == |
== Виставки == |
||
У [[2008]] році у Національному музеї літератури України експонувалася ювілейна виставка Любові Панченко |
У [[2008]] році у [[Національний музей літератури України|Національному музеї літератури України]] експонувалася ювілейна виставка Любові Панченко — понад 150 творів: живопис, графіка, аплікація. [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]], правозахисник, письменник тоді зауважив: «Ці роботи явно несуть печать геніальності. Вона живе у своєму світі, вона відкриває нам цей світ»<ref name=":1" />. |
||
[[2014]] року в [[Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського|музеї Грушевського]] в Києві була представлена експозиція «Світе мій!»<ref>{{Cite web|url=https://m.day.kyiv.ua/uk/article/naprikinci-dnya/svit-lyubovi-panchenko|title=Світ Любові Панченко. У Києві відкрито виставку акварелей і декоративних розписів мисткині-шестидесятниці}}</ref>. |
[[2014]] року в [[Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського|музеї Грушевського]] в Києві була представлена експозиція «Світе мій!»<ref>{{Cite web|url=https://m.day.kyiv.ua/uk/article/naprikinci-dnya/svit-lyubovi-panchenko|title=Світ Любові Панченко. У Києві відкрито виставку акварелей і декоративних розписів мисткині-шестидесятниці}}</ref>. |
||
Зараз роботи Панченко можна побачити у приватних колекціях її друзів, а також у [[Музей шістдесятництва|Музеї |
Зараз роботи Панченко можна побачити у приватних колекціях її друзів, а також у [[Музей шістдесятництва|Музеї шістдесятництва]] у Києві. |
||
== Героїня арт-гри == |
== Героїня арт-гри == |
||
[[2021]] року [[Спілка українських аніматорів]] створила серію інтерактивних новел «60. Втрачені скарби». Це проєкт про художниць-шістдесятниць, які протистояли тоталітарному режиму та зазнавали репресій з боку радянської влади. |
[[2021]] року [[Спілка українських аніматорів]] створила серію інтерактивних новел «60. Втрачені скарби». Це проєкт про художниць-шістдесятниць, які протистояли тоталітарному режиму та зазнавали репресій з боку радянської влади. |
||
Українські аніматори створили гру проєкт з мінігри, головною героїнею якої стала Любов Михайлівна Панченко<ref>{{Cite web|title=Легенда українського мистецтва з Бучі Любов Панченко стала героїнею арт-гри ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн|url=https://www.poglyad.tv/legenda-ukrayinskogo-mystetstva-z-buchi-lyubov-panchenko-stala-geroyineyu-art-gry/|website=Погляд — новини Києва та Київщини онлайн|date=2021-02-03|accessdate=2021-02-20|language=uk}}</ref>. |
Українські аніматори створили гру проєкт з мінігри, головною героїнею якої стала Любов Михайлівна Панченко<ref>{{Cite web|title=Легенда українського мистецтва з Бучі Любов Панченко стала героїнею арт-гри ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн|url=https://www.poglyad.tv/legenda-ukrayinskogo-mystetstva-z-buchi-lyubov-panchenko-stala-geroyineyu-art-gry/|website=Погляд — новини Києва та Київщини онлайн|date=2021-02-03|accessdate=2021-02-20|language=uk|archive-date=2021-02-28|archive-url=https://web.archive.org/web/20210228184215/https://www.poglyad.tv/legenda-ukrayinskogo-mystetstva-z-buchi-lyubov-panchenko-stala-geroyineyu-art-gry/}}</ref>. |
||
== Героїня фотодокументальної виставки «Комунізм=Рашизм» == |
== Героїня фотодокументальної виставки «Комунізм=Рашизм» == |
||
Художниця є однією з героїнь фотодокументальної виставки «Комунізм=Рашизм», яку розробив [[Галузевий державний архів УІНП|Архів національної пам'яті]]<ref>{{Cite web|title=Виставка комунізм = рашизм|url=https://hdauinp.org.ua/ua/online-exhibitions/materialy/486-vystavka-komunizm-rashyzm|website=hdauinp.org.ua|accessdate=2022-10-12|language=uk-ua|last=}}</ref>. Виставка «Комунізм = Рашизм» |
Художниця є однією з героїнь фотодокументальної виставки «Комунізм=Рашизм», яку розробив [[Галузевий державний архів УІНП|Архів національної пам'яті]]<ref>{{Cite web|title=Виставка комунізм = рашизм|url=https://hdauinp.org.ua/ua/online-exhibitions/materialy/486-vystavka-komunizm-rashyzm|website=hdauinp.org.ua|accessdate=2022-10-12|language=uk-ua|last=}}</ref>. Виставка «Комунізм = Рашизм» — це 13 історій про українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської та російської влади. Історії вибрані не випадково — вони проводять паралель між злочинами [[комунізм]]у та [[рашизм]]у. |
||
== Вшанування пам'яті == |
|||
* 12 квітня 2023 року в місті Бучі вулицю Димитрова перейменували на вулицю Любові Панченко<ref>{{Рішення ради|рада=Бучанської міської|№=3478-43-VIІІ|дата=12 квітня 2023|назва=Про перейменування вулиць на території Бучанської міської територіальної громади |лінк=https://www.bucha-rada.gov.ua/content/rishennya-43-pozachergovoyi-sesiyi-12-kvitnya-2023}}</ref>. |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist|2}} |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [https://treasures.ui.org.ua/panchenko_ua Біографія Любові Панченко та інтерактивна гра про неї] |
* [https://treasures.ui.org.ua/panchenko_ua Біографія Любові Панченко та інтерактивна гра про неї] |
||
* [https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/albom-lyubovi-panchenko-povernennya/zavantyzhyty/albom-lyubovi-panchenko-povernennya Любов Панченко: повернення: альбом] / передм. Олена Лодзинська, Василь Перевальський, Діана Клочко ; упорядн. Олена Лодзинська, Любов Крупник ; переклад на англ. Ольга Грабар, Соломія Джаман, Олексій Плохотюк ; дизайн Олексій Чекаль. |
* [https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/albom-lyubovi-panchenko-povernennya/zavantyzhyty/albom-lyubovi-panchenko-povernennya Любов Панченко: повернення: альбом] / передм. Олена Лодзинська, Василь Перевальський, Діана Клочко ; упорядн. Олена Лодзинська, Любов Крупник ; переклад на англ. Ольга Грабар, Соломія Джаман, Олексій Плохотюк ; дизайн Олексій Чекаль. — Київ-Харків: Видавець Олександр Савчук, 2021. — 256 с., 270 іл. — {{s|ISBN 978-617-7538-74-4.}}<!--{{ArchivedURL|https://archive.today/wip/WdNSc|12 квітня 2022}}--> |
||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
||
Рядок 53: | Рядок 56: | ||
[[Категорія:Українські художниці]] |
[[Категорія:Українські художниці]] |
||
[[Категорія:Українські дизайнерки]] |
[[Категорія:Українські дизайнерки]] |
||
[[Категорія:Почесні громадяни Бучі]] |
|||
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]] |
Поточна версія на 10:07, 10 лютого 2024
Панченко Любов Михайлівна | |
---|---|
Народилася | 2 лютого 1938 Буча, Київський (Святошинський) район, Київська область, Українська РСР, СРСР |
Померла | 30 квітня 2022[1] (84 роки) Київ, Україна ·масовий голод |
Поховання | Буча |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | художниця, вишивальниця, модельєрка |
Alma mater | Український поліграфічний інститут і Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука |
Знання мов | українська і російська |
Членство | Союз українок |
Напрямок | Шістдесятники |
У шлюбі з | Олійник Олексій Петрович |
Нагороди | |
Любо́в Миха́йлівна Па́нченко (2 лютого 1938, с. Буча, Київський район, Київська область — 30 квітня 2022, Київ, Україна) — українська художниця-модельєрка[2], почесна громадянка міста Бучі, лауреат премії ім. В. Стуса (2001)[3], член Союзу Українок[4]. Належала до групи мисткинь-шістдесятниць, які відроджували українську культуру в часи хрущовської відлиги[5]. Померла внаслідок окупації Бучі російськими військами у 2022 році.
Народилась художниця 2 лютого 1938 року в селищі Буча Київського району Київської області[6][7].
У кінці 1950-х закінчила Київське училище прикладного мистецтва (відділ вишивання)[2]. Згодом працювала у кравецькій майстерні й водночас розширювала свої обрії пізнання мистецтва, захопилася ліноритом.
1968 року вступила на вечірнє відділення факультету графіки Українського поліграфічного інституту імені І. Федорова[2].
У 1960-ті роки відвідувала Клуб творчої молоді «Сучасник», стала членкинею літературної секції «Брама».
Любов Панченко працювала в Проєктно-конструкторському технологічному інституті художницею-модельєркою та в Республіканському будинку моделей. На той час припадає розквіт її яскравого таланту: вона створює серію акварелей, моделі одягу, зразки вишивок, графічні заставки до книжок, живописні полотна. Чимало розробок її вишивок публікувалися у журналі «Радянська жінка»[4].
Любов Панченко обстоювала українську мову і культуру. Вона малювала писанки, вишивала національні строї для хорів, збирала гроші для допомоги політв'язням, що відбували покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду». За її участі в Києві відродилася традиція різдвяного колядування та вертепу[8].
Мешкала в Лісовій Бучі.
30 квітня 2022 року, згідно з повідомленням міського голови міста-героя України Бучі Анатолія Федорука, Любов Михайлівна померла в лікарні на 85-му році життя, після місяця голодування в окупованій Бучі. «Жінка відійшла у вічність на 85-му році життя. Любов Панченко не змогли зламати в КДБ, але художниця дуже постраждала під час нової російської навали»[9].
Похована 2 травня 2022 року в Бучі, на Яблунському кладовищі, поряд з могилою свого чоловіка, художника Олексія Олійника.
У 2008 році у Національному музеї літератури України експонувалася ювілейна виставка Любові Панченко — понад 150 творів: живопис, графіка, аплікація. Євген Сверстюк, правозахисник, письменник тоді зауважив: «Ці роботи явно несуть печать геніальності. Вона живе у своєму світі, вона відкриває нам цей світ»[2].
2014 року в музеї Грушевського в Києві була представлена експозиція «Світе мій!»[10].
Зараз роботи Панченко можна побачити у приватних колекціях її друзів, а також у Музеї шістдесятництва у Києві.
2021 року Спілка українських аніматорів створила серію інтерактивних новел «60. Втрачені скарби». Це проєкт про художниць-шістдесятниць, які протистояли тоталітарному режиму та зазнавали репресій з боку радянської влади.
Українські аніматори створили гру проєкт з мінігри, головною героїнею якої стала Любов Михайлівна Панченко[11].
Художниця є однією з героїнь фотодокументальної виставки «Комунізм=Рашизм», яку розробив Архів національної пам'яті[12]. Виставка «Комунізм = Рашизм» — це 13 історій про українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської та російської влади. Історії вибрані не випадково — вони проводять паралель між злочинами комунізму та рашизму.
- 12 квітня 2023 року в місті Бучі вулицю Димитрова перейменували на вулицю Любові Панченко[13].
- ↑ а б Померла відома художниця-шістдесятниця Любов Панченко
- ↑ а б в г Карпатські мелодії [виставка акварелей Любові Панченко] | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Премія імені Василя Стуса. PEN Ukraine (укр.). 14 вересня 2023. Процитовано 6 лютого 2024.
- ↑ а б Любов Панченко – жива легенда української творчості. Бучанський міський сайт (ua) . Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Не під чужу дудку, а під свою – Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Згідно з актовим записом про народження.
- ↑ Легенда українського мистецтва з Бучі Любов Панченко стала героїнею арт-гри. Погляд — новини Києва та Київщини онлайн. 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Любов Панченко: її душа — у полотнах, [[Marie Claire]], 1 травня 2022. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 1 травня 2022.
- ↑ Ліля, Мартиненко (30 квітня 2022). Не зламав КДБ, але не пережила російських окупантів: померла відома художниця Любов Панченко - Новини Києва | Big Kyiv. Великий Київ (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
- ↑ Світ Любові Панченко. У Києві відкрито виставку акварелей і декоративних розписів мисткині-шестидесятниці.
- ↑ Легенда українського мистецтва з Бучі Любов Панченко стала героїнею арт-гри ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн. Погляд — новини Києва та Київщини онлайн (укр.). 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
- ↑ Виставка комунізм = рашизм. hdauinp.org.ua (uk-ua) . Процитовано 12 жовтня 2022.
- ↑ Рішення Бучанської міської ради від 12 квітня 2023 року № 3478-43-VIІІ «Про перейменування вулиць на території Бучанської міської територіальної громади».
- Біографія Любові Панченко та інтерактивна гра про неї
- Любов Панченко: повернення: альбом / передм. Олена Лодзинська, Василь Перевальський, Діана Клочко ; упорядн. Олена Лодзинська, Любов Крупник ; переклад на англ. Ольга Грабар, Соломія Джаман, Олексій Плохотюк ; дизайн Олексій Чекаль. — Київ-Харків: Видавець Олександр Савчук, 2021. — 256 с., 270 іл. — ISBN 978-617-7538-74-4.
- Народились 2 лютого
- Народились 1938
- Уродженці Бучі
- Померли 30 квітня
- Померли 2022
- Померли в Києві
- Поховані в Бучі
- Випускники Української академії друкарства
- Випускники Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну
- Членкині «Союзу українок»
- Лауреати премії імені Василя Стуса
- Почесні громадяни Бучі
- Українські митці, що загинули під час російсько-української війни
- Шістдесятниці
- Українські художниці
- Українські дизайнерки
- Люди, на честь яких названо вулиці