Спеціальна розвідка

Водолази-розвідники 17-ї окремої бригади спеціального призначення Чорноморського флоту. 1970-ті

Спеціальна розвідка — вид оперативної розвідки збройних сил, який являє собою сукупність заходів, що проводяться штабами об'єднань, з'єднань, частинами та підрозділами спеціального призначення з метою добування відомостей про противника, проведення спеціальних заходів на його важливих об'єктах в інтересах Генерального штабу, оперативних об'єднань сухопутних військ і флоту, а також організації партизанського руху. Ведеться в загрозливий період і з початком військових дій. В своїй діяльності поєднує методи військової та агентурної розвідки.

Завдання спеціальної розвідки

Розвідувальні завдання

• добування відомостей про засоби ядерного нападу, пункти управління, аеродроми, військово-повітряні і військово-морські бази, об'єкти оперативного тилу та інші важливі об'єкти противника;
• викриття характеру його дій і намірів, а також оперативне обладнання ТВД чи району операції;
• виявлення у противника нових засобів збройної боротьби, встановлення їх призначення і тактико-технічних характеристик, уточнення метеорологічної обстановки та інших даних в інтересах застосування ударних (вогневих) засобів ураження, виявлення районів зараження і затоплення на території противника.

Радянські спецназовці готуються до бойового виходу. Афганістан. 1988

Спеціальні завдання

• знищення або виведення з ладу засобів ядерного нападу, елементів розвідувально-ударних комплексів, складів і пунктів зберігання спеціальних видів зброї (ядерної, хімічної, біологічної, оперативно-тактичних ракет та ін.), бойових кораблів і суден забезпечення, пунктів і центрів управління, засобів зв'язку та радіонавігації, розвідки і РЕБ, радіолокаційних і гідроакустичних комплексів, гідротехнічних споруд, інших важливих наземних і морських об'єктів;
• дезорганізація діяльності противника і порушення його комунікацій, зрив планів перекидання військ і матеріально-технічних засобів залізницею і автошляхами, повітряним і морським транспортом;
• надання допомоги в організації партизанського руху (руху Опору) в тилу противника і використання їх дій в інтересах ведення розвідки та здійснення спеціальних заходів.

Основні об'єкти розвідки СпП

Український спецпризначенець здійснює спостереження ворожих позицій в зоні проведення АТО. Україна. Січень 2015 року.

• Засоби ядерного нападу і системи високоточної зброї:
  • пускові установки балістичних ракет;
  • вогневі взводи (загони) оперативно-тактичних і крилатих ракет;
  • авіаескадрильї та аеродроми базування літаків-носіїв ядерної зброї і крилатих ракет;
  • елементи систем високоточної зброї, стартові батареї тактичних ракет;
  • кораблі-носії ядерної зброї;
  • склади, пункти постачання (зберігання) ядерних боєприпасів;
  • вузли ядерно-мінних загороджень.
• Об'єкти системи управління військами:
  • пункти управління військами і зброєю;
  • об'єкти системи ППО — радіолокаційні пости, батареї ЗУР, пункти управління та оповіщення.
• Угруповання військ противника і його тил:
  • резерви противника;
  • повітряні (аеромобільні) і морські десанти;
  • об'єкти тилу і оперативного обладнання;
  • елементи інфраструктури театру воєнних дій.

Сили і засоби спеціальної розвідки

8 оп СпП
Хмельницький

10-й загін СпП ГУР МО
Київ

3 оп СпП, 50 навч. загін СпП
Кропивницький

73 МЦ СпП
Очаков

Дислокація частин спеціального призначення ЗС України

Силами і засобами спеціальної розвідки є штатні з'єднання, частини та підрозділи спеціального призначення, а також виділені розвідувальні органи з штатною розвідувальною та бойовою технікою, зброєю та засобами управліннями. У Радянській армії до сил і засобів спеціальної розвідки відносилися окремі бригади спеціального призначення військових округів (у воєнний час — фронтів); розвідувальні пункти спеціального призначення флотів; окремі роти спеціального призначення армій (армійських корпусів). В Збройних силах України — 10-й загін спеціального призначення ГУР МО, окремі полки СпП в оперативних командуваннях і морський центр спеціального призначення у Військово-Морських Силах.

Загальне керівництво і координація діяльності органів управління спеціальної розвідкою і частин спеціального призначення здійснюються Головним управлінням розвідки Міністерства оборони. Для забезпечення безпосереднього керівництва силами і засобами спеціальної розвідки в розвідувальних управліннях штабів оперативних командувань і видів ЗС є органи управління спеціальної розвідкою.

На органи управління спеціальної розвідкою покладається забезпечення підтримки в постійній бойовій готовності з'єднань і частин спеціального призначення, планування та організація бойового застосування сил і засобів спеціальної розвідки, організація і керівництво збором та обробкою інформації, що надходить від добуваючих розвідувальних органів, керівництво їх комплектуванням особовим складом, озброєнням, технікою і матеріальними засобами та організація їх бойової підготовки.

Див. також

• 73-й морський центр спеціального призначення
• 3-й окремий полк спеціального призначення
• 8-й окремий полк спеціального призначення

Джерела

• Грищук А. В. Військово-політичний енциклопедичний словник. — К. : Видавничий дім «Румб», 2009. — Т. 2. — С. 263. — ISBN 978-966-2273-02-1.
• Специальная разведка. http://encyclopedia.mil.ru (рос.) . Военный энциклопедический словарь. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 січня 2014.
• Шебунин А. Ф. Специальная разведка. — М. : Военная академия Советской Армии, 1980. (рос.)
• Руководство по боевому применению соединений, частей и подразделений специального назначения. — М. : ГРУ ГШ ВС СССР, 1991. (рос.)

Посилання

• Сайт ГУР МО України [Архівовано 22 грудня 2012 у Archive.is]