Нарочницький Олексій Леонтійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Zimina (обговорення | внесок)
виправлено посилання на статтю
 
(Не показані 29 проміжних версій 18 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Науковець
'''Нарочницький Олексій Леонтійович''' ([[16 лютого]] [[1907]], [[Чернігів]] — [[14 червня]] 1989) — радянський [[історик]], [[академік АН СРСР]] (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики [[Росія|Росії]] першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]], керівник видання дипломатичних документів [[Зовнішня політика|зовнішньої політики]] [[Росія|Росії]] XIX століття.
| ім'я = Нарочницький Олексій Леонтійович
| портрет =
| зображення_розмір =
| зображення_підпис =


| дата народження = 16.2.1907(3)
== З біографії ==
| місце народження = [[Чернігів]], [[Російська імперія]]
| дата смерті = 14.6.1989
| місце смерті = [[Москва]], [[РРФСР]], [[СРСР]]
| національність = [[українець]]
| громадянство = {{RUSold}}→{{URS}}


| галузь = [[історія]]
Член КПРС з 1961. Закінчив [[Київський університет]] (1930). У 1946-60 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку [[доцент]], потім (з 1955) [[професор]] Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1949-60 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна. З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії [[Московський державний педагогічний університет|Московського державний педагогічного інституту ім. В. І. Леніна]]. З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія». З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; [[Державна премія СРСР]], 1942; 2 изд., Т. 1, 1959). З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960-72). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків.
| заклад =
На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «oсобливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».
| Alma Mater = [[Київський університет]]
| відомий через = фахівець із зовнішньої політики [[Росія|Росії]]
| звання = [[академік]] [[Академія наук СРСР|Академії наук СРСР]], [[професор]]
| ступінь = [[доктор історичних наук]]
| учні =
| нагороди = [[Сталінська премія]](1942), [[орден Трудового Червоного Прапора]]
| примітки =
}}

'''Нарочницький Олексій Леонтійович''' ({{ДН|16|2|1907|3}}, [[Чернігів]], [[Російська імперія]] — [[14 червня]] [[1989]], [[Москва]], [[РРФСР]], [[СРСР]]) — радянський [[історик]], [[академік АН СРСР]] (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики [[Росія|Росії]] першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]], керівник видання дипломатичних документів [[Зовнішня політика|зовнішньої політики]] [[Росія|Росії]] XIX століття.

== Біографія ==
Член КПРС з 1961.

Закінчив [[Київський університет]] (1930).

У 1946—1960 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку [[доцент]], потім (з 1955) [[професор]] Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1949—1960 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна.

З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії [[Московський державний педагогічний університет|Московського державний педагогічного інституту ім. В. Леніна]].

З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія».

З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; [[Державна премія СРСР]], 1942; 2 изд., Т. 1, 1959).

З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960—1972). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків.

На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «особливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».


== Праці ==
== Праці ==
Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії [[Росія|Росії]] і [[СРСР]], історії [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]], [[історіографія|історіографії]] та [[джерелознавство|джерелознавства]]. Серед них:
Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії [[Росія|Росії]] і [[СРСР]], історії [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]], [[історіографія|історіографії]] та [[джерелознавство|джерелознавства]]. Серед них:


* Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке, 1860—1895" М., 1956
* «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке», 1860—1895 М., 1956 {{ref-ru}}
* «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор)
* «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) {{ref-ru}}


== Нагороди ==
== Нагороди ==

* [[Орден Трудового Червоного Прапора]]
* [[Орден Трудового Червоного Прапора]]
* [[Сталінська премія]], 1942 — С. В. Бахрушин, А. В. Єфімов, ОАКосмінськи, О. Л. Нарочницький, В. П. Потьомкін, В. С. Сергєєв, С. Д. Сказкін, Є. В. Тарле та В. М. Хвостов — за колективну працю «Історія дипломатії», т. I, опублікований в 1941 р. (першого ступеня).
* [[Сталінська премія]], 1942 — [[Бахрушин Сергій Володимирович|С. В. Бахрушин]], А. В. Єфімов, [[Космінський Євген Олексійович|ЄОКосмінський]], О. Л. Нарочницький, [[Потьомкін Володимир Петрович|В. П. Потьомкін]], В. С. Сергєєв, [[Сказкін Сергій Данилович|С. Д. Сказкін]], [[Тарле Євген Вікторович|Є. В. Тарле]] та [[Хвостов Володимир Михайлович|В. М. Хвостов]] — за колективну працю «[[Історія дипломатії (видання)|Історія дипломатії]]», т. I, опублікований в 1941 р. (першого ступеня).

== Сім'я ==
* дочка: [[Наталя Олексіївна Нарочницька]] ({{н}} 1948) — російський пропутінський політик, доктор історичних наук, політолог широкого профілю, довірена особа [[Путін]]а на [[Президентські вибори в Росії 2012|президентських виборах 2012]], член [[Комісія з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії|Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії]] при президенті РФ, голова закордонного [[Париж|паризького]] відділення російського «Інституту демократії і співробітництва». Відома активною антиукраїнською позицією, будучи депутатом Державної думи Росії і публіцистом правого напрямку.


== Джерела ==
== Джерела ==
* {{ru|http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий,_Алексей_Леонтьевич}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/008/080/207.htm Біографія Нарочницького О.Л.]
* [https://web.archive.org/web/20071224010935/http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/008/080/207.htm Біографія Нарочницького О. Л.]


[[Категорія:Російські історики]]
[[Категорія:Російські історики]]
[[Категорія:Лауреати Сталінської премії]]
[[Категорія:Уродженці Чернігова]]
[[Категорія:Померли в Москві]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Академіки АН СРСР]]
[[Категорія:Академіки АН СРСР]]
[[Категорія:Лауреати Сталінської премії]]
[[Категорія:Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора]]
[[Категорія:Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора]]
[[Категорія:Викладачі Московського педагогічного державного університету]]
[[Категорія:Уродженці Чернігова]]

[[ru:Нарочницкий, Алексей Леонтьевич]]

Поточна версія на 06:49, 14 квітня 2024

Нарочницький Олексій Леонтійович
Народився3 (16) лютого 1907(1907-02-16)
Чернігів, Російська імперія
Помер14 червня 1989(1989-06-14) (82 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
ПохованняВведенське кладовище
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materКиївський університет
Галузьісторія
ЗакладРосійська академія державної служби
Вчене званняакадемік Академії наук СРСР, професор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникМикола Лукін[d]
Аспіранти, докторантиТишков Валерій Олександрович
Anatoly Chernobayevd
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Сербська академія наук і мистецтв
ПартіяКПРС
Відомий завдяки:фахівець із зовнішньої політики Росії
ДітиNatalya Narochnitskayad
НагородиСталінська премія(1942), орден Трудового Червоного Прапора

Нарочницький Олексій Леонтійович (3 (16) лютого 1907(19070216), Чернігів, Російська імперія — 14 червня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський історик, академік АН СРСР (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики Росії першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з міжнародних відносин, керівник видання дипломатичних документів зовнішньої політики Росії XIX століття.

Біографія

[ред. | ред. код]

Член КПРС з 1961.

Закінчив Київський університет (1930).

У 1946—1960 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку доцент, потім (з 1955) професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1949—1960 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна.

З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії Московського державний педагогічного інституту ім. В. Леніна.

З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія».

З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; Державна премія СРСР, 1942; 2 изд., Т. 1, 1959).

З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960—1972). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків.

На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «особливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».

Праці

[ред. | ред. код]

Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії Росії і СРСР, історії міжнародних відносин, історіографії та джерелознавства. Серед них:

  • «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке», 1860—1895 М., 1956 (рос.)
  • «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) (рос.)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]