Нарочницький Олексій Леонтійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Zimina (обговорення | внесок) |
Alessot (обговорення | внесок) виправлено посилання на статтю |
||
(Не показані 29 проміжних версій 18 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Науковець |
|||
⚫ | '''Нарочницький Олексій Леонтійович''' ( |
||
| ім'я = Нарочницький Олексій Леонтійович |
|||
| портрет = |
|||
| зображення_розмір = |
|||
| зображення_підпис = |
|||
| дата народження = 16.2.1907(3) |
|||
== З біографії == |
|||
| місце народження = [[Чернігів]], [[Російська імперія]] |
|||
| дата смерті = 14.6.1989 |
|||
| місце смерті = [[Москва]], [[РРФСР]], [[СРСР]] |
|||
| національність = [[українець]] |
|||
| громадянство = {{RUSold}}→{{URS}} |
|||
| галузь = [[історія]] |
|||
Член КПРС з 1961. Закінчив [[Київський університет]] (1930). У 1946-60 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку [[доцент]], потім (з 1955) [[професор]] Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1949-60 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна. З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії [[Московський державний педагогічний університет|Московського державний педагогічного інституту ім. В. І. Леніна]]. З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія». З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; [[Державна премія СРСР]], 1942; 2 изд., Т. 1, 1959). З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960-72). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків. |
|||
| заклад = |
|||
⚫ | |||
| Alma Mater = [[Київський університет]] |
|||
| відомий через = фахівець із зовнішньої політики [[Росія|Росії]] |
|||
| звання = [[академік]] [[Академія наук СРСР|Академії наук СРСР]], [[професор]] |
|||
| ступінь = [[доктор історичних наук]] |
|||
| учні = |
|||
| нагороди = [[Сталінська премія]](1942), [[орден Трудового Червоного Прапора]] |
|||
| примітки = |
|||
}} |
|||
⚫ | '''Нарочницький Олексій Леонтійович''' ({{ДН|16|2|1907|3}}, [[Чернігів]], [[Російська імперія]] — [[14 червня]] [[1989]], [[Москва]], [[РРФСР]], [[СРСР]]) — радянський [[історик]], [[академік АН СРСР]] (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики [[Росія|Росії]] першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]], керівник видання дипломатичних документів [[Зовнішня політика|зовнішньої політики]] [[Росія|Росії]] XIX століття. |
||
== Біографія == |
|||
Член КПРС з 1961. |
|||
Закінчив [[Київський університет]] (1930). |
|||
У 1946—1960 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку [[доцент]], потім (з 1955) [[професор]] Академії суспільних наук при ЦК КПРС. |
|||
У 1949—1960 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна. |
|||
З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії [[Московський державний педагогічний університет|Московського державний педагогічного інституту ім. В. Леніна]]. |
|||
З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія». |
|||
З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; [[Державна премія СРСР]], 1942; 2 изд., Т. 1, 1959). |
|||
З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960—1972). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків. |
|||
⚫ | |||
== Праці == |
== Праці == |
||
Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії [[Росія|Росії]] і [[СРСР]], історії [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]], [[історіографія|історіографії]] та [[джерелознавство|джерелознавства]]. Серед них: |
Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії [[Росія|Росії]] і [[СРСР]], історії [[Міжнародні відносини|міжнародних відносин]], [[історіографія|історіографії]] та [[джерелознавство|джерелознавства]]. Серед них: |
||
* Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке, 1860—1895 |
* «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке», 1860—1895 М., 1956 {{ref-ru}} |
||
* «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) |
* «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) {{ref-ru}} |
||
== Нагороди == |
== Нагороди == |
||
* [[Орден Трудового Червоного Прапора]] |
* [[Орден Трудового Червоного Прапора]] |
||
* [[Сталінська премія]], 1942 — С. В. Бахрушин, А. В. Єфімов, |
* [[Сталінська премія]], 1942 — [[Бахрушин Сергій Володимирович|С. В. Бахрушин]], А. В. Єфімов, [[Космінський Євген Олексійович|Є. О. Космінський]], О. Л. Нарочницький, [[Потьомкін Володимир Петрович|В. П. Потьомкін]], В. С. Сергєєв, [[Сказкін Сергій Данилович|С. Д. Сказкін]], [[Тарле Євген Вікторович|Є. В. Тарле]] та [[Хвостов Володимир Михайлович|В. М. Хвостов]] — за колективну працю «[[Історія дипломатії (видання)|Історія дипломатії]]», т. I, опублікований в 1941 р. (першого ступеня). |
||
== Сім'я == |
|||
* дочка: [[Наталя Олексіївна Нарочницька]] ({{н}} 1948) — російський пропутінський політик, доктор історичних наук, політолог широкого профілю, довірена особа [[Путін]]а на [[Президентські вибори в Росії 2012|президентських виборах 2012]], член [[Комісія з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії|Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії]] при президенті РФ, голова закордонного [[Париж|паризького]] відділення російського «Інституту демократії і співробітництва». Відома активною антиукраїнською позицією, будучи депутатом Державної думи Росії і публіцистом правого напрямку. |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* {{ru|http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий,_Алексей_Леонтьевич}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/008/080/207.htm Біографія Нарочницького О.Л.] |
* [https://web.archive.org/web/20071224010935/http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/008/080/207.htm Біографія Нарочницького О. Л.] |
||
[[Категорія:Російські історики]] |
[[Категорія:Російські історики]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Уродженці Чернігова]] |
||
[[Категорія:Померли в Москві]] |
|||
[[Категорія:Випускники Київського університету]] |
|||
[[Категорія:Академіки АН СРСР]] |
[[Категорія:Академіки АН СРСР]] |
||
[[Категорія:Лауреати Сталінської премії]] |
|||
[[Категорія:Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора]] |
[[Категорія:Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора]] |
||
[[Категорія:Викладачі Московського педагогічного державного університету]] |
|||
[[Категорія:Уродженці Чернігова]] |
|||
[[ru:Нарочницкий, Алексей Леонтьевич]] |
Поточна версія на 06:49, 14 квітня 2024
Нарочницький Олексій Леонтійович | |
---|---|
Народився | 3 (16) лютого 1907 Чернігів, Російська імперія |
Помер | 14 червня 1989 (82 роки) Москва, РРФСР, СРСР |
Поховання | Введенське кладовище |
Країна | ![]() ![]() |
Національність | українець |
Діяльність | історик, викладач університету |
Alma mater | Київський університет |
Галузь | історія |
Заклад | Російська академія державної служби |
Вчене звання | академік Академії наук СРСР, професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Науковий керівник | Микола Лукін[d] |
Аспіранти, докторанти | Тишков Валерій Олександрович Anatoly Chernobayevd |
Членство | Академія наук СРСР Сербська академія наук і мистецтв |
Партія | КПРС |
Відомий завдяки: | фахівець із зовнішньої політики Росії |
Діти | Natalya Narochnitskayad |
Нагороди | Сталінська премія(1942), орден Трудового Червоного Прапора |
Нарочницький Олексій Леонтійович (3 (16) лютого 1907, Чернігів, Російська імперія — 14 червня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський історик, академік АН СРСР (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики Росії першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з міжнародних відносин, керівник видання дипломатичних документів зовнішньої політики Росії XIX століття.
Член КПРС з 1961.
Закінчив Київський університет (1930).
У 1946—1960 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку доцент, потім (з 1955) професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1949—1960 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна.
З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії Московського державний педагогічного інституту ім. В. Леніна.
З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія».
З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; Державна премія СРСР, 1942; 2 изд., Т. 1, 1959).
З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960—1972). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків.
На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «особливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».
Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії Росії і СРСР, історії міжнародних відносин, історіографії та джерелознавства. Серед них:
- «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке», 1860—1895 М., 1956 (рос.)
- «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) (рос.)
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Сталінська премія, 1942 — С. В. Бахрушин, А. В. Єфімов, Є. О. Космінський, О. Л. Нарочницький, В. П. Потьомкін, В. С. Сергєєв, С. Д. Сказкін, Є. В. Тарле та В. М. Хвостов — за колективну працю «Історія дипломатії», т. I, опублікований в 1941 р. (першого ступеня).
- дочка: Наталя Олексіївна Нарочницька (нар. 1948) — російський пропутінський політик, доктор історичних наук, політолог широкого профілю, довірена особа Путіна на президентських виборах 2012, член Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії при президенті РФ, голова закордонного паризького відділення російського «Інституту демократії і співробітництва». Відома активною антиукраїнською позицією, будучи депутатом Державної думи Росії і публіцистом правого напрямку.
- Народились 16 лютого
- Народились 1907
- Померли 14 червня
- Померли 1989
- Поховані на Введенському кладовищі
- Члени АН СРСР
- Академіки Сербської академії наук і мистецтв
- Члени КПРС
- Російські історики
- Уродженці Чернігова
- Померли в Москві
- Випускники Київського університету
- Академіки АН СРСР
- Лауреати Сталінської премії
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Викладачі Московського педагогічного державного університету