Нарочницький Олексій Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нарочницький Олексій Леонтійович
Народився3 (16) лютого 1907(1907-02-16)
Чернігів, Російська імперія
Помер14 червня 1989(1989-06-14) (82 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
ПохованняВведенське кладовище
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, викладач університету
Alma materКиївський університет
Галузьісторія
ЗакладРосійська академія державної служби
Вчене званняакадемік Академії наук СРСР, професор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникМикола Лукін[d]
Аспіранти, докторантиТишков Валерій Олександрович
Anatoly Chernobayevd
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Сербська академія наук і мистецтв
ПартіяКПРС
Відомий завдяки:фахівець із зовнішньої політики Росії
ДітиNatalya Narochnitskayad
НагородиСталінська премія(1942), орден Трудового Червоного Прапора

Нарочницький Олексій Леонтійович (3 (16) лютого 1907(19070216), Чернігів, Російська імперія — 14 червня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський історик, академік АН СРСР (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики Росії першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з міжнародних відносин, керівник видання дипломатичних документів зовнішньої політики Росії XIX століття.

Біографія

[ред. | ред. код]

Член КПРС з 1961.

Закінчив Київський університет (1930).

У 1946—1960 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку доцент, потім (з 1955) професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1949—1960 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна.

З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії Московського державний педагогічного інституту ім. В. Леніна.

З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія».

З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; Державна премія СРСР, 1942; 2 изд., Т. 1, 1959).

З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960—1972). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків.

На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «особливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».

Праці

[ред. | ред. код]

Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії Росії і СРСР, історії міжнародних відносин, історіографії та джерелознавства. Серед них:

  • «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке», 1860—1895 М., 1956 (рос.)
  • «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) (рос.)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]