Хрущов Микита Сергійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Слава Україні Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
м Прибрано 'fbclid', 'igshid' та/або інші непотрібні параметри з посилань |
||
(Не показано 22 проміжні версії 19 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{othernames|Хрущов (значення){{!}}Хрущов}} |
{{othernames|Хрущов (значення){{!}}Хрущов}} |
||
{{Картка:Лідер |
{{Картка:Лідер |
||
| ім'я = Микита Сергійович Хрущов |
|||
| ім'я = Володимир Володимирович Путін |
|||
| зображення = |
| зображення = Nikita Khruchchev Colour.jpg |
||
| зображення_підпис = |
| зображення_підпис = |
||
| посада = [[Файл:State Emblem of the Soviet Union.svg|20px]] [[Генеральний секретар ЦК КПРС|Перший секретар ЦК КПРС]] [[Файл:Flag of the |
| посада = [[Файл:State Emblem of the Soviet Union.svg|20px]] [[Генеральний секретар ЦК КПРС|Перший секретар ЦК КПРС]] [[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|25px]] |
||
| початок_терміну = [[14 вересня]] [[1953]] |
| початок_терміну = [[14 вересня]] [[1953]] |
||
| кінець_терміну = [[13 жовтня]] [[1964]] |
| кінець_терміну = [[13 жовтня]] [[1964]] |
||
| попередник = [[ |
| попередник = [[Йосип Сталін]] |
||
| наступник = [[ |
| наступник = [[Леонід Брежнєв]] |
||
| посада2 = [[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|20px]] [[Голова Ради Міністрів СРСР]] |
| посада2 = [[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|20px]] [[Голова Ради Міністрів СРСР]] |
||
| початок_терміну2 = [[27 березня]] [[1958]] |
| початок_терміну2 = [[27 березня]] [[1958]] |
||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
| попередник2 = [[Булганін Микола Олександрович|Микола Олександрович Булганін]] |
| попередник2 = [[Булганін Микола Олександрович|Микола Олександрович Булганін]] |
||
| наступник2 = [[Олексій Миколайович Косигін]] |
| наступник2 = [[Олексій Миколайович Косигін]] |
||
| посада3 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 3-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України|КП(б)У]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg|25пкс]] |
| посада3 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 3-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України (1918—1991)|КП(б)У]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg|25пкс]] |
||
| початок_терміну3 = [[27 січня]] [[1938]] |
| початок_терміну3 = [[27 січня]] [[1938]] |
||
| кінець_терміну3 = [[3 березня]] [[1947]] |
| кінець_терміну3 = [[3 березня]] [[1947]] |
||
| попередник3 = Посада відновлена; [[Станіслав Вікентійович Косіор]] як Генеральний Секретар ЦК [[Комуністична партія України|КП України]] |
| попередник3 = Посада відновлена; [[Станіслав Вікентійович Косіор]] як Генеральний Секретар ЦК [[Комуністична партія України (1918—1991)|КП України]] |
||
| наступник3 = [[Лазар Мойсейович Каганович]] |
| наступник3 = [[Лазар Мойсейович Каганович]] |
||
| посада4 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] Голова Ради Народних Комісарів (Ради Міністрів) УРСР [[Файл:Flag of Ukrainian SSR.svg|25пкс]] |
| посада4 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] Голова Ради Народних Комісарів (Ради Міністрів) УРСР [[Файл:Flag of Ukrainian SSR.svg|25пкс]] |
||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
| попередник4 = [[Корнієць Леонід Романович|Леонід Романович Корнієць]] |
| попередник4 = [[Корнієць Леонід Романович|Леонід Романович Корнієць]] |
||
| наступник4 = [[Коротченко Дем'ян Сергійович|Дем'ян Сергійович Коротченко]] |
| наступник4 = [[Коротченко Дем'ян Сергійович|Дем'ян Сергійович Коротченко]] |
||
| посада5 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 5-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України|КПУ]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR.svg|25пкс]] |
| посада5 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 5-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України (1918—1991)|КПУ]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR.svg|25пкс]] |
||
| початок_терміну5 = [[18 грудня]] [[1947]] |
| початок_терміну5 = [[18 грудня]] [[1947]] |
||
| кінець_терміну5 = [[18 грудня]] [[1949]] |
| кінець_терміну5 = [[18 грудня]] [[1949]] |
||
Рядок 52: | Рядок 52: | ||
| розмір_зображення = 300 |
| розмір_зображення = 300 |
||
}} |
}} |
||
'''Хрущо́в Мики́та Сергі́йович''' ({{lang-ru|Хрущёв Никита Сергеевич}} |
'''Хрущо́в Мики́та Сергі́йович''' ({{lang-ru|Хрущёв Никита Сергеевич}}; {{ДН2|15|4|1894|3}}, с. [[Калиновка (Хомутовський район)|Калиновка]], Дмитріївський повіт, [[Курська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС|11|9|1971}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — радянський державний діяч, перший секретар ЦК [[Комуністична Партія Радянського Союзу|КПРС]] у [[1953]]–[[1964]], Голова [[Рада Міністрів СРСР|Ради Міністрів СРСР]] ([[1958]]–[[1964]]). Член [[ЦК КП(б)У]] в червні 1938 — вересні 1952 року. Член Політичного і Організаційного бюро [[ЦК КП(б)У]] в січні 1938 — грудні 1949 року. Член [[ЦК ВКП(б)]] ([[ЦК КПРС]]) у лютому 1934 — березні 1966 року. Кандидат у члени Політичного бюро [[ЦК ВКП(б)]] в січні 1938 — березні 1939 року. Член Політичного бюро (Президії) [[ЦК ВКП(б)]] ([[ЦК КПРС]]) в березні 1939 — жовтні 1964 року. Депутат [[Верховна рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] 1—6-го скликань, депутат [[Верховна рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] 1—4-го скликань, депутат Верховних рад союзних республік. [[Герой Радянського Союзу]] (1964), тричі [[Герой Соціалістичної Праці]] (1954, 1957, 1961), [[генерал-лейтенант]] (1943). |
||
Період правління Хрущова часто називають «[[Хрущовська відлига|відлигою]]»: були випущені на свободу багато політичних в'язнів, в порівнянні з періодом правління [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] активність репресій значно знизилася. Зменшився вплив ідеологічної цензури. Радянський Союз досяг великих успіхів у підкоренні космосу. Розгорнув активне житлове будівництво. Разом з тим з ім'ям Хрущова пов'язані і організація найжорсткішої в післявоєнний період антирелігійної кампанії, [[Новочеркаський розстріл|розстріл робітників в Новочеркаську]], судові процеси з винесенням смертних вироків проти валютників і цеховиків, яких радянська пропаганда називала «розкрадачами соціалістичної власності», і ухвалення помилкових рішень в сільському господарстві (зокрема, прорахунки при [[Освоєння цілинних земель|освоєнні цілини]]), у зовнішній політиці, придушення [[Угорська революція (1956)|Угорського повстання 1956 року]], цькування [[Пастернак Борис Леонідович|Бориса Пастернака]], цькування художників-авангардистів. У період його правління посилилася напруга в стосунках між СРСР і США (так звана [[Холодна війна]]). Політика [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]] під його керівництвом з [[десталінізація|десталінізації]] призвела до розриву з комуністичними режимами [[Мао Цзедун]]а в [[Китайська Народна Республіка|Китаї]] і [[Енвер Ходжа|Енвера Ходжі]] в [[Албанія|Албанії]]. |
Період правління Хрущова часто називають «[[Хрущовська відлига|відлигою]]»: були випущені на свободу багато політичних в'язнів, в порівнянні з періодом правління [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] активність репресій значно знизилася. Зменшився вплив ідеологічної цензури. Радянський Союз досяг великих успіхів у підкоренні космосу. Розгорнув активне житлове будівництво. Разом з тим з ім'ям Хрущова пов'язані і організація найжорсткішої в післявоєнний період антирелігійної кампанії, [[Новочеркаський розстріл|розстріл робітників в Новочеркаську]], судові процеси з винесенням смертних вироків проти валютників і цеховиків, яких радянська пропаганда називала «розкрадачами соціалістичної власності», і ухвалення помилкових рішень в сільському господарстві (зокрема, прорахунки при [[Освоєння цілинних земель|освоєнні цілини]]), у зовнішній політиці, придушення [[Угорська революція (1956)|Угорського повстання 1956 року]], цькування [[Пастернак Борис Леонідович|Бориса Пастернака]], цькування художників-авангардистів. У період його правління посилилася напруга в стосунках між СРСР і США (так звана [[Холодна війна]]). Політика [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]] під його керівництвом з [[десталінізація|десталінізації]] призвела до розриву з комуністичними режимами [[Мао Цзедун]]а в [[Китайська Народна Республіка|Китаї]] і [[Енвер Ходжа|Енвера Ходжі]] в [[Албанія|Албанії]]. |
||
== Молоді роки == |
== Молоді роки == |
||
Народився в селі [[Калинівка (Хомутовський район)|Калинівка]] Ольховської волості Дмитріївського повіту [[Курська губернія|Курської губернії]] (тепер [[Курська область]]) на [[Курщина|українських етнічних |
Народився в селі [[Калинівка (Хомутовський район)|Калинівка]] Ольховської волості Дмитріївського повіту [[Курська губернія|Курської губернії]] (тепер [[Курська область]]) на межі [[Курщина|українських етнічних земель]] у селянській родині. Його батько Сергій Никанорович та дід Никанор Сергійович були селяни (за однією з версій Микита Хрущов — незаконно народжений син польського поміщика Александра Гаспитського, в якого мати Хрущова, Ксенія Іванівна, працювала служкою). Будучи підлітком, Микита працював підпаском — пас вівці, телята в поміщиці Шаусової. |
||
У [[1909]] його родина переїхала на Успенський рудник, недалеко від [[Юзівка|Юзівки]] — робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних і пивних крамниць. Микита знову найнявся пасти корови, чистив казани на шахтах. З травня 1909 по 1912 рік був учнем [[слюсар]]я на заводі Боссе в Юзівці, допомагав ремонтувати шахтарське обладнання. З 1912 по 1913 рік — слюсар на Рутченківському руднику, з 1913 по 1914 рік — слюсар на Горшковському руднику, з 1914 по 1915 рік — слюсар на Пастуховському руднику біля Юзівки. У 1915—1916 роках — слюсар головних майстерень шахти № 11 Рутченківського рудника, у 1916—1917 роках — слюсар майстерень шахти № 11 і машиніст шахти № 31 Рутченківського рудника на Донбасі. Сучасні дослідження проведені Тетяною Карацубою показують, що в 1914 р. його рідний батько відписав Микиту Хрущова від призову до війська. За деякими даними, Хрущов працював управителем помістя в німця Кірша, який був власником шахт в Юзівці. |
У [[1909]] його родина переїхала на Успенський рудник, недалеко від [[Юзівка|Юзівки]] — робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних і пивних крамниць. Микита знову найнявся пасти корови, чистив казани на шахтах. З травня 1909 по 1912 рік був учнем [[слюсар]]я на заводі Боссе в Юзівці, допомагав ремонтувати шахтарське обладнання. З 1912 по 1913 рік — слюсар на Рутченківському руднику, з 1913 по 1914 рік — слюсар на Горшковському руднику, з 1914 по 1915 рік — слюсар на Пастуховському руднику біля Юзівки. У 1915—1916 роках — слюсар головних майстерень шахти № 11 Рутченківського рудника, у 1916—1917 роках — слюсар майстерень шахти № 11 і машиніст шахти № 31 Рутченківського рудника на Донбасі. Сучасні дослідження проведені Тетяною Карацубою показують, що в 1914 р. його рідний батько відписав Микиту Хрущова від призову до війська. За деякими даними, Хрущов працював управителем помістя в німця Кірша, який був власником шахт в Юзівці. |
||
Рядок 117: | Рядок 117: | ||
=== «Ми вас поховаємо» === |
=== «Ми вас поховаємо» === |
||
{{main|Ми вас поховаємо}} |
{{main|Ми вас поховаємо}} |
||
На прийомі в Москві 18 листопада 1956 Хрущов у бесіді з американськими дипломатами хотів підкреслити суперечливість двох світових систем. Він хотів процитувати тезу Маркса про те, що соціалізм є могильником капіталізму, але замість цього видав фразу «Ми вас поховаємо», |
На прийомі в Москві 18 листопада 1956 Хрущов у бесіді з американськими дипломатами хотів підкреслити суперечливість двох світових систем. Він хотів процитувати тезу Маркса про те, що соціалізм є могильником капіталізму, але замість цього видав фразу «Ми вас поховаємо», яку він повторив на одній із зустрічей з журналістами в США у вересні 1959 року. |
||
=== Хрущов і авангардисти === |
=== Хрущов і авангардисти === |
||
На виставці творів художників-авангардистів 1 грудня 1962 року в Москві критично і у грубій формі [[Відвідини Хрущовим виставки авангардистів|висловив свої оцінки щодо творів]] окремих художників та скульпторів<ref>[http://www.pseudology.org/razbory/Manezh_vystavka_1962.htm Манеж, которого никто не видел] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924120118/http://www.pseudology.org/razbory/Manezh_vystavka_1962.htm |date=24 вересня 2015 }} {{ref-ru}}</ref>, запропонувавши їм покинути країну |
На виставці творів художників-авангардистів 1 грудня 1962 року в Москві критично і у грубій формі [[Відвідини Хрущовим виставки авангардистів|висловив свої оцінки щодо творів]] окремих художників та скульпторів<ref>[http://www.pseudology.org/razbory/Manezh_vystavka_1962.htm Манеж, которого никто не видел] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924120118/http://www.pseudology.org/razbory/Manezh_vystavka_1962.htm |date=24 вересня 2015 }} {{ref-ru}}</ref>, запропонувавши їм покинути країну<ref>{{Cite book |
||
|title=Бунт проти імперії: українські шістдесятники |
|||
|last=Мокрик |
|||
|first=Радомир |
|||
|authorlink1=Радомир Мокрик |
|||
|year=2023 |
|||
|publisher=[[А-ба-ба-га-ла-ма-га]] |
|||
|pages=277 |
|||
|isbn=978-617-585-249-1 |
|||
}}</ref>. |
|||
== Особисте життя == |
== Особисте життя == |
||
Хрущов захоплювався творчістю забороненого в СРСР українського письменника [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимира Винниченка]]. Хрущов познайомився з творами Винниченка ще в юнацтві. Герой оповідання «Талісман» єврей Піня став для нього на все життя своєрідним зразком для наслідування. Хрущов називав себе «маленьким Пінею», і зізнавався, що виступити з розвінчанням культу особи Сталіна на |
Хрущов захоплювався творчістю забороненого в СРСР українського письменника [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимира Винниченка]]. Хрущов познайомився з творами Винниченка ще в юнацтві. Герой оповідання «Талісман» єврей Піня став для нього на все життя своєрідним зразком для наслідування. Хрущов називав себе «маленьким Пінею», і зізнавався, що виступити з розвінчанням культу особи Сталіна на XX з'їзді КПРС його надихав саме цей герой Винниченка<ref>[[Роздобудько Ігор В'ячеславович|Ігор Роздобудько]]. [http://kobza.com.ua/doslidzhennja/5353-vynnychenko-uliublenyi-pysmennyk-khrushchova.html Винниченко — улюблений письменник Хрущова. // Кобза. Українці Росії. 27.08.2016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160903161849/http://kobza.com.ua/doslidzhennja/5353-vynnychenko-uliublenyi-pysmennyk-khrushchova.html |date=3 вересня 2016 }}</ref>. |
||
Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС [[Шелест Петро Юхимович|Петра Шелеста]], [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]], що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував [[Семичасний Володимир Юхимович|Володимиру Семичастному]], голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М. С. Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт<ref>Петро Шелест «[[Справжній суд історії ще попереду]]», сторінка 417.</ref>. |
Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС [[Шелест Петро Юхимович|Петра Шелеста]], [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]], що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував [[Семичасний Володимир Юхимович|Володимиру Семичастному]], голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М. С. Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт<ref>Петро Шелест «[[Справжній суд історії ще попереду]]», сторінка 417.</ref>. |
||
Рядок 134: | Рядок 143: | ||
** син — Хрущов Леонід Микитович (1917—1943), радянський військовий льотчик, загинув на фронті в повітряному бою |
** син — Хрущов Леонід Микитович (1917—1943), радянський військовий льотчик, загинув на фронті в повітряному бою |
||
** дочка — Хрущова Юлія Микитівна, (1916—1981) |
** дочка — Хрущова Юлія Микитівна, (1916—1981) |
||
*** онука — Юлія Леонідівна Хрущова (1940—2017) |
|||
*** правнучка — [[Хрущова Ніна Львівна]] (нар. 1964). |
|||
* Друга дружина — [[Хрущова Ніна Петрівна|Ніна Петрівна Хрущова (Кухарчук)]], (1900—1984). Діти від шлюбу: |
* Друга дружина — [[Хрущова Ніна Петрівна|Ніна Петрівна Хрущова (Кухарчук)]], (1900—1984). Діти від шлюбу: |
||
** дочка — [[Аджубей Рада Микитівна]] (Хрущова), (1929—2016) |
** дочка — [[Аджубей Рада Микитівна]] (Хрущова), (1929—2016) |
||
Рядок 164: | Рядок 175: | ||
* [[медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]] ([[1945]]) |
* [[медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]] ([[1945]]) |
||
* [[медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]] ([[1945]]) |
* [[медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]] ([[1945]]) |
||
* медаль «За |
* [[медаль «За відбудову підприємств чорної металургії Півдня»]] |
||
* [[медаль «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]] ([[1965]]) |
* [[медаль «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»]] ([[1965]]) |
||
* [[медаль «За освоєння цілинних земель»]] |
* [[медаль «За освоєння цілинних земель»]] |
||
Рядок 227: | Рядок 238: | ||
|ref = Сергійчук |
|ref = Сергійчук |
||
}} |
}} |
||
* [https://babel.ua/texts/64248-64-roki-tomu-mikita-hrushchov-virishiv-nazdognati-i-peregnati-ssha-ta-pokazati-jim-kuzkinu-mat-zreshtoyu-srsr-timchasovo-vigrav-kosmichnu-gonku-ale-zalishivsya-bez-jizhi-yak-ce-bulo-v-arhivnih-foto ''Пивоваров Сергій.'' 67 років тому Микита Хрущов вирішив наздогнати і перегнати США та показати їм «кузькіну мать». Зрештою СРСР (тимчасово) виграв космічну гонку, але залишився без їжі. Як це було — в архівних фото // БАБЕЛЬ, 22.05.2024] |
|||
* [https://babel.ua/texts/36813-55-rokiv-tomu-triumvirat-brezhnyev-kosigin-pidgorniy-skinuv-mikitu-hrushchova-zgaduyemo-pro-partiyni-intrigi-i-rol-v-nih-kerivnictva-ursr-v-arhivnih-foto ''Пивоваров Сергій.'' 55 років тому тріумвірат Брежнєв — Косигін — Підгорний скинув Микиту Хрущова. Згадуємо про партійні інтриги і роль в них керівництва УРСР — в архівних фото // БАБЕЛЬ, 14.10.2019] |
|||
{{succession|office=[[Рада Народних Комісарів|Голови РНК УРСР]] <br /> [[1944]]—[[1946]] | preceded=[[Корнієць Леонід Романович]] | succeeded=[[Рада Міністрів УРСР]]}} |
{{succession|office=[[Рада Народних Комісарів|Голови РНК УРСР]] <br /> [[1944]]—[[1946]] | preceded=[[Корнієць Леонід Романович]] | succeeded=[[Рада Міністрів УРСР]]}} |
||
Рядок 268: | Рядок 282: | ||
[[Категорія:Українські атеїсти]] |
[[Категорія:Українські атеїсти]] |
||
[[Категорія:Атеїсти XX сторіччя]] |
[[Категорія:Атеїсти XX сторіччя]] |
||
[[Категорія:Депутати Верховної Ради Естонської РСР 4-го скликання]] |
|||
[[Категорія:Великі українці]] |
|||
[[Категорія:Антисталінська лівиця]] |
Поточна версія на 11:33, 28 червня 2024
Хрущо́в Мики́та Сергі́йович (рос. Хрущёв Никита Сергеевич; 3 [15] квітня 1894, с. Калиновка, Дмитріївський повіт, Курська губернія, Російська імперія — 11 вересня 1971, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський державний діяч, перший секретар ЦК КПРС у 1953–1964, Голова Ради Міністрів СРСР (1958–1964). Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — вересні 1952 року. Член Політичного і Організаційного бюро ЦК КП(б)У в січні 1938 — грудні 1949 року. Член ЦК ВКП(б) (ЦК КПРС) у лютому 1934 — березні 1966 року. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК ВКП(б) в січні 1938 — березні 1939 року. Член Політичного бюро (Президії) ЦК ВКП(б) (ЦК КПРС) в березні 1939 — жовтні 1964 року. Депутат Верховної Ради СРСР 1—6-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 1—4-го скликань, депутат Верховних рад союзних республік. Герой Радянського Союзу (1964), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961), генерал-лейтенант (1943).
Період правління Хрущова часто називають «відлигою»: були випущені на свободу багато політичних в'язнів, в порівнянні з періодом правління Сталіна активність репресій значно знизилася. Зменшився вплив ідеологічної цензури. Радянський Союз досяг великих успіхів у підкоренні космосу. Розгорнув активне житлове будівництво. Разом з тим з ім'ям Хрущова пов'язані і організація найжорсткішої в післявоєнний період антирелігійної кампанії, розстріл робітників в Новочеркаську, судові процеси з винесенням смертних вироків проти валютників і цеховиків, яких радянська пропаганда називала «розкрадачами соціалістичної власності», і ухвалення помилкових рішень в сільському господарстві (зокрема, прорахунки при освоєнні цілини), у зовнішній політиці, придушення Угорського повстання 1956 року, цькування Бориса Пастернака, цькування художників-авангардистів. У період його правління посилилася напруга в стосунках між СРСР і США (так звана Холодна війна). Політика ЦК КПРС під його керівництвом з десталінізації призвела до розриву з комуністичними режимами Мао Цзедуна в Китаї і Енвера Ходжі в Албанії.
Народився в селі Калинівка Ольховської волості Дмитріївського повіту Курської губернії (тепер Курська область) на межі українських етнічних земель у селянській родині. Його батько Сергій Никанорович та дід Никанор Сергійович були селяни (за однією з версій Микита Хрущов — незаконно народжений син польського поміщика Александра Гаспитського, в якого мати Хрущова, Ксенія Іванівна, працювала служкою). Будучи підлітком, Микита працював підпаском — пас вівці, телята в поміщиці Шаусової.
У 1909 його родина переїхала на Успенський рудник, недалеко від Юзівки — робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних і пивних крамниць. Микита знову найнявся пасти корови, чистив казани на шахтах. З травня 1909 по 1912 рік був учнем слюсаря на заводі Боссе в Юзівці, допомагав ремонтувати шахтарське обладнання. З 1912 по 1913 рік — слюсар на Рутченківському руднику, з 1913 по 1914 рік — слюсар на Горшковському руднику, з 1914 по 1915 рік — слюсар на Пастуховському руднику біля Юзівки. У 1915—1916 роках — слюсар головних майстерень шахти № 11 Рутченківського рудника, у 1916—1917 роках — слюсар майстерень шахти № 11 і машиніст шахти № 31 Рутченківського рудника на Донбасі. Сучасні дослідження проведені Тетяною Карацубою показують, що в 1914 р. його рідний батько відписав Микиту Хрущова від призову до війська. За деякими даними, Хрущов працював управителем помістя в німця Кірша, який був власником шахт в Юзівці.
У 1917 році — член Рутченківської Ради, член Рутченківського революційного комітету, голова Рутченківської ради руднично-заводських комітетів Спілки металістів гірничорудної промисловості. У 1917—1918 роках — голова комітету бідноти села Калинівки Дмитріївського повіту Курської губернії. Член РКП(б) з листопада 1918 року.
У 1919—1920 роках — червоноармієць, голова осередку, політрук, комісар батальйону 9-ї стрілецької дивізії 13-ї армії РСЧА, інструктор політичного відділу 9-ї Кубанської армії РСЧА. У 1920—1922 роках — політпрацівник Донецької трудової армії РСЧА, політичний керівник Рутченківського кущового управління. У 1922 році — помічник керуючого рудника Рутченківського рудоуправління на Донбасі.
У 1922—1925 роках — студент робітничого факультету, політичний керівник, секретар осередку КП(б)У робітфаку при Донецькому гірничому технікумі імені Артема.
У 1925—1926 роках — секретар Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У Сталінського округу Донбасу. У 1926—1928 роках — завідувач організаційного відділу, заступник секретаря Сталінського окружного комітету КП(б)У. У 1928 році — заступник завідувача організаційно-розподільного відділу ЦК КП(б)У в Харкові. У 1928—1929 роках — завідувач організаційного відділу, заступник секретаря Київського окружного комітету КП(б)У.
Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з 1929, коли він навчався в Московській Промисловій академії (закінчив два курси у 1931 році) в одній групі з дружиною Сталіна Надією Алілуєвою і, завдяки персональній характеристиці, що вона дала[5], здобув довіру Сталіна, якою користувався до смерті останнього. З вересня 1929 по січень 1931 року — студент, секретар осередку ВКП(б) Промислової академії імені Сталіна у Москві.
З січня по липень 1931 року — 1-й секретар Бауманського районного комітету ВКП(б) міста Москви. З липня 1931 по січень 1932 року — 1-й секретар Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви. 30 січня 1932 — 16 січня 1934 року — 2-й секретар Московського міського комітету ВКП(б).
24 січня 1934 — 10 лютого 1938 року — 1-й секретар Московського міського комітету ВКП(б). Одночасно 24 січня 1934 — 7 березня 1935 року — 2-й секретар Московського обласного комітету ВКП(б), 7 березня 1935 — 10 лютого 1938 року — 1-й секретар Московського обласного комітету ВКП(б).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fc/Joseph_Stalin_and_Nikita_Khrushchev%2C_1936.jpg/250px-Joseph_Stalin_and_Nikita_Khrushchev%2C_1936.jpg)
27 січня — 13 червня 1938 року — в.о. 1-го секретаря ЦК КП(б)У. Одночасно з 17 квітня по 31 травня 1938 року — в.о. 1-го секретаря Київського обласного і міського комітетів КП(б)У. 18 червня 1938 — 3 березня 1947 року — 1-й секретар ЦК КП(б)У. Одночасно у червні 1938 — 22 березня 1947 року — 1-й секретар Київського обласного і міського комітетів КП(б)У.
У 1939 році в Москві безуспішно виступав за входження Поліського воєводства (Берестейщини) до складу УРСР, сперечався щодо цього питання з першим секретарем ЦК Компартії Білоруської РСР Пантелеймоном Пономаренком[6][7][8]. Сталін, побачивши проект Хрущова про розмежування між УРСР і БРСР, розгнівано запитав: «Петлюри вже немає, Скоропадського — немає, Винниченка — немає, тож хто ж це складав?» (рос. «Петлюри уже нет, Скоропадского — нет, Винниченко — нет, так кто же это составлял?»)[8].
Під час входження радянських військ у Бессарабію, 29 червня виступав на мітингу в Кишиневі. Під час радянського вторгнення до Польщі очолював Військову Раду КОВО.
Під час Німецько-радянської війни перебував у Червоній армії. З серпня по жовтень 1941 року — член Військової ради Головного командування Південно-Західного напрямку. 26 вересня 1941 — 12 липня 1942 року — член Військової ради Південно-Західного фронту. У грудні 1941 — червні 1942 — член Військової ради Головного командування Південно-Західного напрямку. 12 липня — 5 серпня 1942 року — член Військової ради Сталінградського фронту і по-суті очолював політичну раду оборони Сталінграда, а генерал Єременко був головнокомандувач. 23 серпня — 28 вересня 1942 року — член Військової ради Південно-Східного фронту. 28 вересня — 31 грудня 1942 року — член Військової ради Сталінградського фронту. У січні — лютому 1943 року — член Військової ради Південного фронту. У березні — 20 жовтня 1943 року — член Військової ради Воронезького фронту. 20 жовтня 1943 — серпень 1944 року — член Військової ради І-го Українського фронту.
5 лютого 1944 — 26 грудня 1947 року — голова Ради Народних Комісарів (Ради Міністрів) Української РСР.
У 1944 році виступив з пропозицією приєднати Холмщину до України, створивши у складі УРСР Холмську область (зрештою край відійшов до ПНР)[9]. У 1945 році безуспішно звертався до Сталіна з пропозицією включити до Закарпатської області УРСР український етнічний край Пряшівщину (включена зрештою до ЧСР)[10]. Обстоював також приєднання до Закарпаття української частини Мараморощини (залишилася зрештою у складі Румунії)[11].
У серпні 1945 наголошував на потребі привселюдних страт через повішання учасників Українського національно-визвольного руху в містах Західної України[12].
26 грудня 1947 — 16 грудня 1949 року — 1-й секретар ЦК КП(б)У[13].
У грудня 1949 року повернувся до Москви, де був секретарем ЦК ВКП(б) (з 16 грудня 1949 по 7 вересня 1953) і 1-м секретарем Московського обласного комітету партії (з 16 грудня 1949 по 10 березня 1953).
За життя Сталіна Хрущов був вірним виконавцем його доручень, чим і заслужив довіру могутнього протектора. Сталінську політику, бувши першим секретарем ЦК КП(б)У, Хрущов неухильно здійснював і в Україні. На цей період його діяльності в Україні припадають: важкий останній рік єжовщини, окупація, а потім приєднання до УРСР Галичини й Волині (1939) та Буковини (1940), наступний, особливо на початку війни, кривавий терор на західноукраїнських землях, організація радянського підпільно-партизанського руху під час Другої світової війни, голод 1946—1947 і післявоєнне посилення боротьби з українським повстанським рухом.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1f/Kennedy_and_Khrushchev_in_Vienna_1961.png/250px-Kennedy_and_Khrushchev_in_Vienna_1961.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/7/74/%D0%A5%D1%80%D1%83%D1%89%D0%BE%D0%B2_%D1%83_%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83_1956.jpg/250px-%D0%A5%D1%80%D1%83%D1%89%D0%BE%D0%B2_%D1%83_%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83_1956.jpg)
По смерті Сталіна Хрущов став 7 вересня 1953 року 1-м секретарем ЦК КПРС, з 25 лютого 1956 року очолив Бюро ЦК КПРС по Російській РФСР, а з 27 березня 1958 року зосередив у своїх руках партійне й державне керівництво, ставши головою Ради Міністрів СРСР. 14-15 жовтня 1964 року внаслідок внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС Хрущова позбавлено всіх посад і усунено від державного й партійного керівництва.
Очоливши по смерті Сталіна КПРС, а згодом і уряд СРСР, сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На XX з'їзді КПРС (лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки», розпочавши цим боротьбу проти культу особи Сталіна. М. Хрущов ужив рішучих заходів до забезпечення країни харчами, розпочавши аграрну реформу[14]: встановлено підвищені, обґрунтованіші, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; щоб розв'язати зернову проблему, ініційовано освоєння цілинних земель (від 1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства переведено з керівного апарату на роботу до села; розпочато реорганізацію МТС, здійснено продаж техніки колгоспам; списано борги колгоспів минулих років; скасовано податок на особисте господарство; почали призначати пенсії колгоспникам; дозволено видавати паспорти сільським жителям. Здійснено перебудову кермування промисловістю й сільським господарством: утворено раднаргоспи, промислові райони, поділено обкоми КПРС на сільські та міські тощо.
Однак, ці його заходи або не мали успіху (наприклад, примусові посіви кукурудзи в районах, де не було сприятливих для цієї культури умов, перебудова партійних організацій за виробничим принципом), або ж їх не доведено до кінця: ініціювавши розвінчання «культу особи», сам-таки й повернувся до політики ресталінізації; допустивши певну свободу думки, з кінця 1962 розпочав переслідування т. зв. «абстракціонізму» й «модернізму» в літературі та мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв певному поширенню прав національних республік, але згодом їх знедійснив посиленням боротьби проти націоналізму в цих республіках. Особливо тяжкий своїми наслідками, зокрема в Україні, хрущовський закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям» (1958), за яким запроваджено посилену русифікацію не лише освіти, а й усього культурного життя.
Ця непослідовність політики Хрущова викликала, з одного боку, розчарування й незадоволення люду, у висліді якого розвинувся рух опору в національних республіках, спрямований головно проти національної дискримінації; а з другого — у керівних колах КПРС страх перед т. зв. «волюнтаристичними» методами хрущовського керівництва, що загрожували зруйнувати тоталітарну систему, що її виробив Сталін. Це останнє й стало причиною внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС 1964 року, внаслідок якого Хрущова усунено з усіх керівних позицій.
Хрущов залишив «Спогади», в яких дещо критично, але на загал схвально оцінює лінію партії за доби його активної політичної діяльності.
Під час жорсткого протистояння СРСР у Карибській кризі за три години до можливого удару США по Кубі зумів домовитись з президентом США Джоном Кеннеді і зупинити переростання конфлікту у війну. Домовленість полягала у взаємних поступках обох країн.
На прийомі в Москві 18 листопада 1956 Хрущов у бесіді з американськими дипломатами хотів підкреслити суперечливість двох світових систем. Він хотів процитувати тезу Маркса про те, що соціалізм є могильником капіталізму, але замість цього видав фразу «Ми вас поховаємо», яку він повторив на одній із зустрічей з журналістами в США у вересні 1959 року.
На виставці творів художників-авангардистів 1 грудня 1962 року в Москві критично і у грубій формі висловив свої оцінки щодо творів окремих художників та скульпторів[15], запропонувавши їм покинути країну[16].
Хрущов захоплювався творчістю забороненого в СРСР українського письменника Володимира Винниченка. Хрущов познайомився з творами Винниченка ще в юнацтві. Герой оповідання «Талісман» єврей Піня став для нього на все життя своєрідним зразком для наслідування. Хрущов називав себе «маленьким Пінею», і зізнавався, що виступити з розвінчанням культу особи Сталіна на XX з'їзді КПРС його надихав саме цей герой Винниченка[17].
Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС Петра Шелеста, Леонід Брежнєв, що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував Володимиру Семичастному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М. С. Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт[18].
У 1960 році вийшла відома пісня італійського співака Адріано Челентано — «Nikita rock» (укр. «Рок Микити»), яка була присвячена Микиті Хрущову, тоді це було сприйнято як політична сатира[19].
Був двічі одружений:
- Перша дружина — Єфросинія Іванівна Хрущова (Писарева), померла в 1919 році. Діти від шлюбу:
- син — Хрущов Леонід Микитович (1917—1943), радянський військовий льотчик, загинув на фронті в повітряному бою
- дочка — Хрущова Юлія Микитівна, (1916—1981)
- онука — Юлія Леонідівна Хрущова (1940—2017)
- правнучка — Хрущова Ніна Львівна (нар. 1964).
- Друга дружина — Ніна Петрівна Хрущова (Кухарчук), (1900—1984). Діти від шлюбу:
- дочка — Аджубей Рада Микитівна (Хрущова), (1929—2016)
- син — Хрущов Сергій Микитович, (1935—2020), радянський конструктор ракетної техніки, з 1990 в еміграції в США
- дочка — Олена Микитівна Хрущова, (1937—1972)
- Герой Радянського Союзу (16.04.1964)
- тричі Герой Соціалістичної Праці (16.04.1954, 8.04.1957, 17.06.1961)
- сім орденів Леніна (13.05.1935, 16.04.1944, 23.01.1948, 16.04.1954, 8.04.1957, 17.06.1961, 16.04.1964)
- орден Суворова I ст. (2.05.1945)
- орден Кутузова I ст. (27.08.1943)
- орден Суворова II ст. (9.04.1943)
- орден Вітчизняної війни I ст. (1.02.1945)
- орден Трудового Червоного Прапора (7.02.1939)
- орден «За заслуги» (Інгушетія) (29.04.2006, посмертно)
- Герой Народної Республіки Болгарії (1964, Болгарія)
- орден «Георгій Димитров» (1964, Болгарія)
- орден Зірки Соціалістичної Республіки Румунії I ст (1964, Румунія)
- орден Білого лева I ст. (1964, Чехословаччина)
- орден Карла Маркса (1964, Німецька Демократична Республіка)
- орден Сухе-Батора (1964, Монголія)
- орден «Намисто Нілу» (1964, ОАР)
- золота медаль «Закладка першого каменя Асуанської плотини» (1960, ОАР)
- медаль «Садд-ель-Аалі. Перекриття ріки Ніл. 1964» I класу (1964, ОАР)
- медаль «20 років словацького національного повстання» (1964, Чехословаччина)
- медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
- медаль «Партизану Вітчизняної війни» I ст.
- медаль «За оборону Сталінграда»
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
- медаль «За відбудову підприємств чорної металургії Півдня»
- медаль «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965)
- медаль «За освоєння цілинних земель»
- медаль «40 років Збройних Сил СРСР» (1958)
- медаль «50 років Збройних Сил СРСР» (1968)
- медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» (1947)
- медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда» (1957)
- ювілейна медаль Всесвітньої Ради Миру (1960)
- Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (1959)
- Державна премія Української РСР імені Тараса Шевченка (1964)
- ↑ Новодевичье кладбище
- ↑ http://liders.rusarchives.ru/hruschev/docs/anketa-ns-khrushcheva-delegata-khiv-sezda-vkpb-s-reshayushchim-golosom.html
- ↑ http://liders.rusarchives.ru/hruschev/docs/anketa-delegata-khv-sezda-vkpb-s-reshayushchim-golosom-ns-khrushcheva-zapolnennaya-registratoro
- ↑ http://liders.rusarchives.ru/hruschev/docs/anketa-delegata-khvii-sezda-vkpb-ns-khrushcheva.html
- ↑ Рой Медведев. Н. С. Хрущёв: Политическая биография[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Леонюк В. Хрущов Микита // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 324. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ Сергійчук, 2008, с. 499.
- ↑ а б Макарчук С. А. Етнічна історія України. — К. : Знання, 2008. — С. 221. — ISBN 978-966-346-409-1.
- ↑ Сергійчук, 2008, с. 465, 480-481.
- ↑ Сергійчук, 2008, с. 333.
- ↑ Сергійчук, 2008, с. 335.
- ↑ Лисенко О. Важкий шлях до миру: українське суспільство та влада у середині 1940 — на початку 1950-х рр. // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524) (вер.-жовт.). — С. 37. — ISSN 0130-5247.
- ↑ Переїжджаючи до Москви, наказав зачистити архівні фонди і документи, де було вказано його прізвище у контексті масових репресій в Україні. [1] [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.]Валерій Смолій. Як збирати по світах наші культурні цінності.— Укрінформ, 11.01.2016 00:58
- ↑ Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 395.
- ↑ Манеж, которого никто не видел [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Мокрик, Радомир (2023). Бунт проти імперії: українські шістдесятники. А-ба-ба-га-ла-ма-га. с. 277. ISBN 978-617-585-249-1.
- ↑ Ігор Роздобудько. Винниченко — улюблений письменник Хрущова. // Кобза. Українці Росії. 27.08.2016 [Архівовано 3 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Петро Шелест «Справжній суд історії ще попереду», сторінка 417.
- ↑ Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь. bookz.ru. Ірина Файт. 2013. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 17 травня 2015. (рос.)
- Білоусов М. М. Хрущов Микита Сергійович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Шаповал Ю. І. Хрущов Микита Сергійович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 764. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Шаповал Ю. І. Хрущов Микита Сергійович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 440. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Проф. Микола Чубатий. Новий уряд Східної України // Собода. — Джерзі Сіті і Ню Йорк, № 39. — 1944. — 1 березня. — С. 2. [Архівовано 29 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Проф. Микола Чубатий. Новий уряд Східної України. (Продовження) // Собода. — Джерзі Сіті і Ню Йорк, № 40. — 1944. — 1 березня. — С. 4. [Архівовано 29 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Ігор Роздобудько. Українці Східної Слобожанщини на чолі СРСР // Східна Слобожанщина. Українці навколо України [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Козлов В. А. Неизвестный СССР. Противостояние народа и власти 1953—1985 гг. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2006. — 448 с. (Архив) ISBN 5-224-05357-9
- Хрущов Микита Сергійович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Сергійчук В. І. Етнічні межі і державний кордон України. — Вид. 3-є. — К. : ПП Сергійчук M. І, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-2911-24-4.
- Пивоваров Сергій. 67 років тому Микита Хрущов вирішив наздогнати і перегнати США та показати їм «кузькіну мать». Зрештою СРСР (тимчасово) виграв космічну гонку, але залишився без їжі. Як це було — в архівних фото // БАБЕЛЬ, 22.05.2024
- Пивоваров Сергій. 55 років тому тріумвірат Брежнєв — Косигін — Підгорний скинув Микиту Хрущова. Згадуємо про партійні інтриги і роль в них керівництва УРСР — в архівних фото // БАБЕЛЬ, 14.10.2019
Попередник: | Голови РНК УРСР 1944—1946 |
Наступник: |
Корнієць Леонід Романович | Рада Міністрів УРСР |
|
|
|
|
|
|
- Народились 15 квітня
- Народились 1894
- Померли 11 вересня
- Померли 1971
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники ДонНТУ
- Герої Радянського Союзу
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Суворова I ступеня
- Кавалери ордена Кутузова I ступеня
- Кавалери ордена Суворова II ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Нагороджені медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Ленінської премії
- Лауреати Шевченківської премії 1964 року
- Кавалери ордена Білого лева
- Кавалери ордена «Намисто Нілу»
- Кавалери ордена Карла Маркса
- Кавалери ордена Сухе-Батора
- Перші секретарі Київського обласного комітету КПУ
- Людина року за версією журналу «Time»
- Микита Хрущов
- Глави РНК УРСР
- Голови РМ УРСР
- Перші секретарі ЦК КП(б)У-КПУ
- Члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ
- Генеральні секретарі ЦК КПРС
- Хрущовська відлига
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Репресії в Україні
- Диктатори
- Лауреати Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами»
- Східна Слобожанщина
- Депутати Верховної Ради Латвійської РСР
- Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 2-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 3-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 4-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 5-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 6-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 2-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 3-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 4-го скликання
- Голови Уряду СРСР
- Державні діячі СРСР
- Партійна номенклатура
- Українські атеїсти
- Атеїсти XX сторіччя
- Депутати Верховної Ради Естонської РСР 4-го скликання
- Великі українці
- Антисталінська лівиця