Амур, що спить: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7
MonxBot (обговорення | внесок)
м Заміна старих тегів на актуальні аналоги (en:Wikipedia:HTML5)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 13: Рядок 13:
|музей =
|музей =
}}
}}
[[Файл:Tintoretto, venere e vulcano 02.JPG|міні|праворуч|200пкс|<center>[[Тінторетто]].&nbsp;''Венера, Вулкан і Марс'' (фрагмент із амуром, що спить)</center>]]
[[Файл:Tintoretto, venere e vulcano 02.JPG|міні|праворуч|200пкс|{{center|[[Тінторетто]].&nbsp;''Венера, Вулкан і Марс'' (фрагмент із амуром, що спить)}}]]
[[Файл:Giulio romano, giove, national gallery di londra, forse copia del cupido di michelangelo.jpg|міні|праворуч|200пкс|<center>[[Джуліо&nbsp;Романо]]. ''Народження Юпітера'' (фрагмент)</center>]]
[[Файл:Giulio romano, giove, national gallery di londra, forse copia del cupido di michelangelo.jpg|міні|праворуч|200пкс|{{center|[[Джуліо&nbsp;Романо]]. ''Народження Юпітера'' (фрагмент)}}]]
'''Амур, що спить''' ({{lang-it|Cupido dormiente}}; також&nbsp;— '''Купідо́н, що спить''', '''Спля́чий купідо́н'''{{sfn|Вазарі|1970|с=306}}, '''Спля́чий амур''')&nbsp;— втрачена мармурова статуя [[Амур (міфологія)|амур]]а, створена [[Мікеланджело Буонарроті]] близько 1496&nbsp;р. Ця скульптура може вважатися класичним прикладом шахрайства у мистецтві, але це був також певний виклик для Мікеланджело&nbsp;— чи може його твір змагатися із античними{{sfn|Scigliano|2005|с=53}}.
'''Амур, що спить''' ({{lang-it|Cupido dormiente}}; також&nbsp;— '''Купідо́н, що спить''', '''Спля́чий купідо́н'''{{sfn|Вазарі|1970|с=306}}, '''Спля́чий амур''')&nbsp;— втрачена мармурова статуя [[Амур (міфологія)|амур]]а, створена [[Мікеланджело Буонарроті]] близько 1496&nbsp;р. Ця скульптура може вважатися класичним прикладом шахрайства у мистецтві, але це був також певний виклик для Мікеланджело&nbsp;— чи може його твір змагатися із античними{{sfn|Scigliano|2005|с=53}}.


Рядок 20: Рядок 20:
[[Вазарі]] пише, що Мікеланджело зробив статуї ''[[Іван Хреститель (Мікеланджело)|Молодого Івана Хрестителя]]'' та ''Амура, що спить'' для [[Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі]], двоюрідного брата [[Лоренцо Пишний|Лоренцо Пишного]]{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=137}}. За [[Асканіо Кондіві|Кондіві]] умовою замовлення було так «обробити» витвір, щоб мати змогу продати його дорожче, як античний{{sfn|Condivi|1999|с=19 —20}}, а [[Паоло Джовіо]] зазначає, що Мікеланджело сам хотів продати статую як античну. У Вазарі написано, що це П'єрфранческо порадив скульпторові закопати статую у землю, щоб вона могла здатися античною, і продати у Римі значно дорожче.
[[Вазарі]] пише, що Мікеланджело зробив статуї ''[[Іван Хреститель (Мікеланджело)|Молодого Івана Хрестителя]]'' та ''Амура, що спить'' для [[Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі]], двоюрідного брата [[Лоренцо Пишний|Лоренцо Пишного]]{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=137}}. За [[Асканіо Кондіві|Кондіві]] умовою замовлення було так «обробити» витвір, щоб мати змогу продати його дорожче, як античний{{sfn|Condivi|1999|с=19 —20}}, а [[Паоло Джовіо]] зазначає, що Мікеланджело сам хотів продати статую як античну. У Вазарі написано, що це П'єрфранческо порадив скульпторові закопати статую у землю, щоб вона могла здатися античною, і продати у Римі значно дорожче.


За одним із варіантів, Мікеланджело продав статую Бальдассаре дель Міланезе ({{lang-it|Baldassare del Milanese}}), торговцю антикваріатом, а вже той перепродав її [[Рафаель Ріаріо|Рафаелю Ріаріо]], кардиналу [[Сан Джорджіо ін Велабро]]{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=137}}. Кардинал виявив підробку, але був настільки вражений майстерністю роботи, що запросив хлопця до Риму{{ref label|а|а|none}}. Міланезе повернув кардиналу гроші, які одержав за статую, і кардинал віддав йому ''Амура''. У листі до Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі від 2 липня 1496 року, Мікеланджело пише, що хотів відкупити ''хлопчика'' ({{lang-it|bambino}}) у Міланезе, але той сказав, що краще розіб'є статую, аніж це зробить{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=93}}.
За одним із варіантів, Мікеланджело продав статую Бальдассаре дель Міланезе ({{lang-it|Baldassare del Milanese}}), торговцю антикваріатом, а вже той перепродав її [[Рафаель Ріаріо|Рафаелю Ріаріо]], кардиналу [[Сан Джорджіо ін Велабро]]{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=137}}. [[Кардинал]] виявив підробку, але був настільки вражений майстерністю роботи, що запросив хлопця до Риму{{ref label|а|а|none}}. Міланезе повернув кардиналу гроші, які одержав за статую, і кардинал віддав йому ''Амура''. У листі до Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі від 2 липня 1496 року, Мікеланджело пише, що хотів відкупити ''хлопчика'' ({{lang-it|bambino}}) у Міланезе, але той сказав, що краще розіб'є статую, аніж це зробить{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=93}}.


Пізніше статуя опинилася у [[Чезаре Борджіа]], герцога Валентино, який подарував її у [[1502]] році [[Ізабелла д'Есте|Ізабеллі д'Есте]], маркграфині [[Мантуя|Мантуйській]]{{ref label|б|б|none}}{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=137}}. У 1630 році, після пограбування Мантуї ({{lang-it|sacco di Mantova}}) уся колекція дому Ґонзаґа ({{lang-it|Gonzaga}}), вірогідно й ''Амур, що спить'', була вивезена [[Карл I (король Англії)|Карлом I]] до своєї резиденції у [[Вайтхол]]і ([[Лондон]]){{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=121}}. [[4 січня]] [[1698]] року увесь палац згорів<ref>{{cite web|url=http://www.information-britain.co.uk/famdates.php?id=1228|title=Palace of Whitehall Burns|publisher=www.information-britain.co.uk|accessdate=2012-03-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BCiOzvxV?url=http://www.information-britain.co.uk/famdates.php?id=1228|archivedate=2012-10-06|deadurl=no}}</ref>.
Пізніше статуя опинилася у [[Чезаре Борджіа]], герцога Валентино, який подарував її у [[1502]] році [[Ізабелла д'Есте|Ізабеллі д'Есте]], маркграфині [[Мантуя|Мантуйській]]{{ref label|б|б|none}}{{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=137}}. У 1630 році, після пограбування Мантуї ({{lang-it|sacco di Mantova}}) уся колекція дому Ґонзаґа ({{lang-it|Gonzaga}}), імовірно й ''Амур, що спить'', була вивезена [[Карл I (король Англії)|Карлом I]] до своєї резиденції у [[Вайтхол]]і ([[Лондон]]){{sfn|Микеланджело. Поэзия. Письма|1983|с=121}}. [[4 січня]] [[1698]] року увесь палац згорів<ref>{{cite web|url=http://www.information-britain.co.uk/famdates.php?id=1228|title=Palace of Whitehall Burns|publisher=www.information-britain.co.uk|accessdate=2012-03-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BCiOzvxV?url=http://www.information-britain.co.uk/famdates.php?id=1228|archivedate=2012-10-06|deadurl=no}}</ref>.


== Образ у мистецтві ==
== Образ у мистецтві ==
[[Файл:Venera & mars.jpg|міні|ліворуч|200пкс|<center>[[Тінторетто]].&nbsp;''Венера, Вулкан і Марс''</center>]]
[[Файл:Venera & mars.jpg|міні|ліворуч|200пкс|{{center|[[Тінторетто]].&nbsp;''Венера, Вулкан і Марс''}}]]
Серединою 1530-их років датується картина [[Джуліо Романо]] ''Народження Юпітера''. Юний Юпітер&nbsp;— можлива копія втраченого ''Амура'' Мікеланджело<ref>{{cite web|url=http://www.nationalgallery.org.uk/giulio-romano-and-the-birth-of-jupiter-studio-practice-and-reputation|title=Giulio Romano and the Birth of Jupiter: Studio Practice and Reputation|author=Larry Keith|date=|month=|year=2003|work=National Gallery Technical Bulletin, vol.24|location=London|page=41|format=PDF|accessdate=2012-03-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BCiQEdOR?url=http://www.nationalgallery.org.uk/giulio-romano-and-the-birth-of-jupiter-studio-practice-and-reputation|archivedate=2012-10-06|deadurl=yes}}</ref>. Картина зберігається у [[Національна галерея (Лондон)|Національній галереї]] Лондона<ref>{{cite web|url=http://www.nationalgallery.org.uk/paintings/workshop-of-giulio-romano-the-infancy-of-jupiter|title=The Infancy of Jupiter|publisher=www.nationalgallery.org.uk|accessdate=2012-03-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BCiSrPr7?url=http://www.nationalgallery.org.uk/paintings/workshop-of-giulio-romano-the-infancy-of-jupiter|archivedate=2012-10-06|deadurl=no}}</ref>.
Серединою 1530-их років датується картина [[Джуліо Романо]] ''Народження Юпітера''. Юний Юпітер&nbsp;— можлива копія втраченого ''Амура'' Мікеланджело<ref>{{cite web|url=http://www.nationalgallery.org.uk/giulio-romano-and-the-birth-of-jupiter-studio-practice-and-reputation|title=Giulio Romano and the Birth of Jupiter: Studio Practice and Reputation|author=Larry Keith|date=|month=|year=2003|work=National Gallery Technical Bulletin, vol.24|location=London|page=41|format=PDF|accessdate=2012-03-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BCiQEdOR?url=http://www.nationalgallery.org.uk/giulio-romano-and-the-birth-of-jupiter-studio-practice-and-reputation|archivedate=2012-10-06|deadurl=yes}}</ref>. Картина зберігається у [[Національна галерея (Лондон)|Національній галереї]] Лондона<ref>{{cite web|url=http://www.nationalgallery.org.uk/paintings/workshop-of-giulio-romano-the-infancy-of-jupiter|title=The Infancy of Jupiter|publisher=www.nationalgallery.org.uk|accessdate=2012-03-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BCiSrPr7?url=http://www.nationalgallery.org.uk/paintings/workshop-of-giulio-romano-the-infancy-of-jupiter|archivedate=2012-10-06|deadurl=no}}</ref>.



Поточна версія на 00:36, 26 липня 2024

Амур, що спить
італ. Cupido dormiente
Творець:Мікеланджело Буонарроті
Час створення:бл. 1496 р.
Розміри:? см х 80 см
Матеріал:мармур
ТінтореттоВенера, Вулкан і Марс (фрагмент із амуром, що спить)
Джуліо Романо. Народження Юпітера (фрагмент)

Амур, що спить (італ. Cupido dormiente; також — Купідо́н, що спить, Спля́чий купідо́н[1], Спля́чий амур) — втрачена мармурова статуя амура, створена Мікеланджело Буонарроті близько 1496 р. Ця скульптура може вважатися класичним прикладом шахрайства у мистецтві, але це був також певний виклик для Мікеланджело — чи може його твір змагатися із античними[2].

Історія створення

[ред. | ред. код]

Вазарі пише, що Мікеланджело зробив статуї Молодого Івана Хрестителя та Амура, що спить для Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі, двоюрідного брата Лоренцо Пишного[3]. За Кондіві умовою замовлення було так «обробити» витвір, щоб мати змогу продати його дорожче, як античний[4], а Паоло Джовіо зазначає, що Мікеланджело сам хотів продати статую як античну. У Вазарі написано, що це П'єрфранческо порадив скульпторові закопати статую у землю, щоб вона могла здатися античною, і продати у Римі значно дорожче.

За одним із варіантів, Мікеланджело продав статую Бальдассаре дель Міланезе (італ. Baldassare del Milanese), торговцю антикваріатом, а вже той перепродав її Рафаелю Ріаріо, кардиналу Сан Джорджіо ін Велабро[3]. Кардинал виявив підробку, але був настільки вражений майстерністю роботи, що запросив хлопця до Риму[а]. Міланезе повернув кардиналу гроші, які одержав за статую, і кардинал віддав йому Амура. У листі до Лоренцо ді П'єрфранческо де Медичі від 2 липня 1496 року, Мікеланджело пише, що хотів відкупити хлопчика (італ. bambino) у Міланезе, але той сказав, що краще розіб'є статую, аніж це зробить[5].

Пізніше статуя опинилася у Чезаре Борджіа, герцога Валентино, який подарував її у 1502 році Ізабеллі д'Есте, маркграфині Мантуйській[б][3]. У 1630 році, після пограбування Мантуї (італ. sacco di Mantova) уся колекція дому Ґонзаґа (італ. Gonzaga), імовірно й Амур, що спить, була вивезена Карлом I до своєї резиденції у Вайтхолі (Лондон)[6]. 4 січня 1698 року увесь палац згорів[7].

Образ у мистецтві

[ред. | ред. код]
ТінтореттоВенера, Вулкан і Марс

Серединою 1530-их років датується картина Джуліо Романо Народження Юпітера. Юний Юпітер — можлива копія втраченого Амура Мікеланджело[8]. Картина зберігається у Національній галереї Лондона[9].

У другій половині 16 ст. була створена картина Тінторетто «Венера, Вулкан і Марс». На задньому плані зображено Амура, який спить. Картина зберігається у Старій пінакотеці у Мюнхені.

У біографічному романі Карела Шульца «Камінь і біль» цю скульптуру описано як «прекрасного сплячого голісінького Купідона»[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
а. ^ За Вазарі тим, хто запросив Мікеланджело до Риму був банкір Якопо Ґаллі[3]
б. ^ Ще відома як Примадонна Відродження (італ. la Primadonna del Rinascimento)

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Вазарі, 1970, с. 306.
  2. Scigliano, 2005, с. 53.
  3. а б в г Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 137.
  4. Condivi, 1999, с. 19 —20.
  5. Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 93.
  6. Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 121.
  7. Palace of Whitehall Burns. www.information-britain.co.uk. Архів оригіналу за 6 жовтня 2012. Процитовано 23 березня 2012.
  8. Larry Keith (2003). Giulio Romano and the Birth of Jupiter: Studio Practice and Reputation. National Gallery Technical Bulletin, vol.24. London. с. 41. Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2012. Процитовано 23 березня 2012.
  9. The Infancy of Jupiter. www.nationalgallery.org.uk. Архів оригіналу за 6 жовтня 2012. Процитовано 23 березня 2012.
  10. Шульц, 2006, с. 460.

Для подальшого читання

[ред. | ред. код]

(праці подано хронологічно)

  • Valentiner W. R. Il Cupido dormiente di Michelangelo, Commentari, 7, 1956, p. 237 —248 (італ.)
  • Norton P. F. The Lost «Sleeping Cupid» of Michelangelo, The Art Bulletin, 39, 1957, p. 251 —257 (англ.)
  • Rubinstein, Ruth. (1986). Michelangelo's Lost Sleeping Cupid and Fetti's Vertumnus and Pomona. Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. 49: 257—259. (англ.)
  • Jones, Mark, with Paul Craddock and Nicolas Barker (eds.). Fake? The Art of Deception [Архівовано 11 липня 2010 у Wayback Machine.]. Los Angeles: University of California Press, 1990 (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]