Рахиль (Мікеланджело)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рахиль
Творець:Мікеланджело Буонарроті
Час створення:бл. 1542
Розміри:2,09 м
Висота:280 см
Матеріал:Мармур
Зберігається:Рим, Італія
Музей:базиліка Сан П'єтро ін Вінколі
CMNS: Рахиль у Вікісховищі

«Коли питаєшся, хто я така
Й чого квітки збираю, знай, — я Лія,
І гарні руки ці плетуть вінка,
Бо дзеркало оздобить — в мене мрія.

Не чинить так сестра моя Рахиль:
Вдивлятись в нього — це для неї дія.
Для неї зір — мета дбання й зусиль,
А я цікавлюсь рук своїх діянням,
їй споглядать, для мене ж діять — ціль»

Данте Аліґ'єрі, «Божественна Комедія», Чистилище, пісня XXVII:100-108
(уривок; переклад Є. Дроб'язко[1])

Вмираючий раб

«Рахиль» (італ. Rachele) — мармурова скульптура Рахилі, другої дружини Якова, молодшої сестри Лії, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті для гробниці папи Юлія ІІ близько 1542 р. Рахиль розміщена у ніші справа від Мойсея.

За Вільямом Воллесом, Рахиль «прагне до неба»[2]. Обличчя її звернено догори, а руки молитовно складені. Ліве коліно спирається на сходинку. Тіло Рахилі теж вигнуте S-подібно, як у Вмираючого раба, який первинно призначався для гробниці. Ерік Шільяно зазначає, що Рахиль «…настільки ж забулася у своєму екстазі, як Вмираючий раб, якого вона замінила, у своєму»[3].

У Біблії сестри протиставляються одна одній, що дає можливість розцінювати їх як алегоричні фігури:

Очі ж Ліїні були хворі, а Рахиль була гарного стану та вродливого вигляду (1 М. 29:17)

Рахиль символізує собою «життя споглядальне» (лат. Vita contemplativa)[4][5], адже саме так її зобразив Данте. Рахиль (як і її старша сестра Лія) є очевидною паралеллю із «активним» Джуліано та «споглядальним» Лоренцо[3].

Авторство

[ред. | ред. код]

За Вазарі — статую зробив сам Мікеланджело, менше ніж за рік[6]. Фріц Ерпель[5] та Вільям Воллес[2] теж не сумнівались у авторстві Мікеланджело, однак, нетиповість скульптури — повністю одягнена жіноча фігура, витончена, спокійна, піднесена — залишають місце для сумнівів про безперечне авторство скульптора. На думку Віктора Лазарєва більшість фігур гробниці папи Юлія ІІ (серед них — і Рахиль) повністю виконані або завершені не самим Мікеланджело, а його учнями[7][8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Данте Аліг'єрі. Божественна комедія (Переклад Євгена Дроб'язка). Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 1 квітня 2012.
  2. а б William E. Wallace. The Treasures of Michelangelo, p. 46
  3. а б Eric Scigliano, Michelangelo's Mountain, p. 294
  4. Рахиль - «Жизнь Созерцательная» (1545). Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 5 березня 2012.
  5. а б Эрпель Фриц, Мікеланджело, с. 15
  6. Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников, 1983, c. 146
  7. Рафаелло да Монтелупо, Томаззо ді П'єтро Босколлі та іншими
  8. Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников, 1983, c. 24

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
  • Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
  • Эрпель Фриц. Микеланджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
  • Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
  • William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)