Раб, що рве пута: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
м додано Категорія:Скульптури в Луврі за допомогою HotCat |
MonxBot (обговорення | внесок) м Заміна старих тегів на актуальні аналоги (en:Wikipedia:HTML5) |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
== Опис == |
== Опис == |
||
[[Файл:Laocoon Pio-Clementino Inv1059-1064-1067 n3.jpg|міні|ліворуч|200пкс| |
[[Файл:Laocoon Pio-Clementino Inv1059-1064-1067 n3.jpg|міні|ліворуч|200пкс|{{center|«[[Лаокоон та його сини]]» (фрагмент)}}]] |
||
[[Файл:'Rebellious Slave' Michelangelo JBU91.jpg|міні|праворуч|200пкс| |
[[Файл:'Rebellious Slave' Michelangelo JBU91.jpg|міні|праворуч|200пкс|{{center|«Раб, що рве пута» (фрагмент)}}]] |
||
Статуя зображує молодого хлопця, руки якого зв'язані ззаду, ліве плече сильно виступає вперед, намагаючись вирватися з пут, а коліно та голова направлені в іншу сторону. |
Статуя зображує молодого хлопця, руки якого зв'язані ззаду, ліве плече сильно виступає вперед, намагаючись вирватися з пут, а коліно та голова направлені в іншу сторону. |
||
Статуя є менш завершеною, ніж «[[Вмираючий раб]]»{{ref label|a|a|none}}, можливо, що її було почато пізніше. Обличчя та плече мають тріщину, яка могла утворилася ще з самого початку, і тому Мікеланджело її не завершив{{sfn|Hibbard|1974|с=155}}. Гіббард вважає, що вона призначалася для прикраси правого кута гробниці, хоча Мікеланджело вдалося добитися, що скульптура може споглядатися з усіх сторін, тож лівий кут теж можливий{{sfn|Hibbard|1974|с=155}}. Також він зазначає, що «Раб, що рве пута» послужив джерелом натхнення для зображень [[Святий Севастіан|Святого Севастіана]]{{sfn|Hibbard|1974|с=152}}. |
Статуя є менш завершеною, ніж «[[Вмираючий раб]]»{{ref label|a|a|none}}, можливо, що її було почато пізніше. Обличчя та плече мають тріщину, яка могла утворилася ще з самого початку, і тому Мікеланджело її не завершив{{sfn|Hibbard|1974|с=155}}. Гіббард вважає, що вона призначалася для прикраси правого кута гробниці, хоча Мікеланджело вдалося добитися, що скульптура може споглядатися з усіх сторін, тож лівий кут теж можливий{{sfn|Hibbard|1974|с=155}}. Також він зазначає, що «Раб, що рве пута» послужив джерелом натхнення для зображень [[Святий Севастіан|Святого Севастіана]]{{sfn|Hibbard|1974|с=152}}. |
||
За Гіббардом «[[ignudi]]» («голі») із фресок стелі Сікстинської капели{{sfn|Hibbard|1974|с=152}} теж зіграли свою роль: |
За Гіббардом «[[ignudi]]» («голі») із [[Фреска|фресок]] стелі Сікстинської капели{{sfn|Hibbard|1974|с=152}} теж зіграли свою роль: |
||
{{center|<gallery> |
|||
Файл:Michelangelo, ignudo 07.jpg|Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя» |
Файл:Michelangelo, ignudo 07.jpg|Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя» |
||
Файл:Michelangelo, ignudo 08.jpg|Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя» |
Файл:Michelangelo, ignudo 08.jpg|Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя» |
||
Файл:Michelangelo Sistine Chapel - Ignudo above Libyan Sibyl - restored.jpg|Інюді над сивілою Лівійською |
Файл:Michelangelo Sistine Chapel - Ignudo above Libyan Sibyl - restored.jpg|Інюді над сивілою Лівійською |
||
</gallery> |
</gallery>}} |
||
== Інтерпретації == |
== Інтерпретації == |
||
П. Білецький писав, що у статуї: «''(…) подана кульмінація битви людини з „долею злою“. (…) невільник, збираючи всі свої молодечі сили, близький уже до того, щоб розірвати „кайдани рабства“. (…) цей невільник, якого недаремно звуть „Бунтівником“, поданий у стані розпруження сил і волі до перемоги''»{{sfn|Білецький|1975|с=50}}. |
П. Білецький писав, що у статуї: «''(…) подана кульмінація битви людини з „долею злою“. (…) невільник, збираючи всі свої молодечі сили, близький уже до того, щоб розірвати „кайдани рабства“. (…) цей невільник, якого недаремно звуть „Бунтівником“, поданий у стані розпруження сил і волі до перемоги''»{{sfn|Білецький|1975|с=50}}. |
||
За Говардом Гіббардом, «''Пута, а особливо боротьба „Раба, що рве пута“ захохочують до [[Неоплатонізм|неоплатонівських]] трактувань: людина бореться із кайданами тіла, дух проти плоті тощо''», а якщо ця робота є результатом еволюції первинної ідеї для гробниці Юлія II щодо скутих [[Вільні мистецтва|«Вільних мистецтв»]]{{sfn|Hibbard|1974|с=151}}, то це може бути Скульптура{{sfn|Hibbard|1974|с=155}}. |
За Говардом Гіббардом, «''Пута, а особливо боротьба „Раба, що рве пута“ захохочують до [[Неоплатонізм|неоплатонівських]] трактувань: людина бореться із кайданами тіла, дух проти плоті тощо''», а якщо ця робота є результатом еволюції первинної ідеї для гробниці [[Юлій II|Юлія II]] щодо скутих [[Вільні мистецтва|«Вільних мистецтв»]]{{sfn|Hibbard|1974|с=151}}, то це може бути Скульптура{{sfn|Hibbard|1974|с=155}}. |
||
Мистецтвознавець [[Алпатов Михайло Володимирович|Михайло Алпатов]] вважав, що «''Мікеланджело зачіпає тут тему людських страждань, які його попередники втілювали в образі [Святого] Себастьяна, пронизаного стрілами''»<ref>{{cite web |url=http://www.mikelangelo.ru/txt/10straby.shtml |title=«Умирающий раб» и «Восставший раб» (1513-1519) |author= |date= |work= |publisher=mikelangelo.ru |language=рос. |accessdate=21.02.2018 |archive-date=18 лютого 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200218124922/http://mikelangelo.ru/txt/10straby.shtml }}</ref>. |
Мистецтвознавець [[Алпатов Михайло Володимирович|Михайло Алпатов]] вважав, що «''Мікеланджело зачіпає тут тему людських страждань, які його попередники втілювали в образі [Святого] Себастьяна, пронизаного стрілами''»<ref>{{cite web |url=http://www.mikelangelo.ru/txt/10straby.shtml |title=«Умирающий раб» и «Восставший раб» (1513-1519) |author= |date= |work= |publisher=mikelangelo.ru |language=рос. |accessdate=21.02.2018 |archive-date=18 лютого 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200218124922/http://mikelangelo.ru/txt/10straby.shtml }}</ref>. |
||
Поточна версія на 13:13, 26 липня 2024
| англ. Rebellious Slave[1] | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Час створення: | бл. 1516 |
| Розміри: | 2,15 м |
| Висота: | 215 см |
| Ширина: | 0,49 м |
| Матеріал: | Мармур |
| Жанр: | ню |
| Зберігається: | Париж, Франція |
| Музей: | Лувр |
| Інвентарний номер: | MR 1589 |
 Раб, що рве пута у Вікісховищі | |
«Раб, що рве пута» (італ. Schiavo ribelle) — мармурова скульптура, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1516 року. Статуя спершу призначалася для другого варіанту гробниці папи Юлія ІІ разом із «Вмираючим рабом». Мікеланджело подарував обидві скульптури Роберто Строцці й вони опинилися у Луврі перед 1550[2].
«Лаокоон та його сини» (фрагмент)
«Раб, що рве пута» (фрагмент)
Статуя зображує молодого хлопця, руки якого зв'язані ззаду, ліве плече сильно виступає вперед, намагаючись вирватися з пут, а коліно та голова направлені в іншу сторону.
Статуя є менш завершеною, ніж «Вмираючий раб»[a], можливо, що її було почато пізніше. Обличчя та плече мають тріщину, яка могла утворилася ще з самого початку, і тому Мікеланджело її не завершив[3]. Гіббард вважає, що вона призначалася для прикраси правого кута гробниці, хоча Мікеланджело вдалося добитися, що скульптура може споглядатися з усіх сторін, тож лівий кут теж можливий[3]. Також він зазначає, що «Раб, що рве пута» послужив джерелом натхнення для зображень Святого Севастіана[4].
За Гіббардом «ignudi» («голі») із фресок стелі Сікстинської капели[4] теж зіграли свою роль:
-
Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя» -
Інюді праворуч «Жертвопринесення Ноя» -
Інюді над сивілою Лівійською
П. Білецький писав, що у статуї: «(…) подана кульмінація битви людини з „долею злою“. (…) невільник, збираючи всі свої молодечі сили, близький уже до того, щоб розірвати „кайдани рабства“. (…) цей невільник, якого недаремно звуть „Бунтівником“, поданий у стані розпруження сил і волі до перемоги»[5].
За Говардом Гіббардом, «Пута, а особливо боротьба „Раба, що рве пута“ захохочують до неоплатонівських трактувань: людина бореться із кайданами тіла, дух проти плоті тощо», а якщо ця робота є результатом еволюції первинної ідеї для гробниці Юлія II щодо скутих «Вільних мистецтв»[2], то це може бути Скульптура[3].
Мистецтвознавець Михайло Алпатов вважав, що «Мікеланджело зачіпає тут тему людських страждань, які його попередники втілювали в образі [Святого] Себастьяна, пронизаного стрілами»[6].
- ↑ Make Lists, Not War — 2013.
- ↑ а б Hibbard, 1974, с. 151.
- ↑ а б в Hibbard, 1974, с. 155.
- ↑ а б Hibbard, 1974, с. 152.
- ↑ Білецький, 1975, с. 50.
- ↑ «Умирающий раб» и «Восставший раб» (1513-1519) (рос.) . mikelangelo.ru. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 21.02.2018.
- Білецький П. Велетень // Мікеланджело: до 500-річчя з дня народження: збірник / уклав М. П. Бажан. — К. : Мистецтво, 1975. — С. 9—78.
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296—429, 497—507.
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Роллан Р. Жизнь Микеланджело // Жизни великих людей: Пер. с франц. В. Курелла = фр. Vie de Michel-Ange. — М. : Известия, 1992. — С. 71—197. — ISBN 5-206-00351-4. (рос.)
- Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
- Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0.(англ.)
- Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |