Венедіктова Ірина Валентинівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
м Відкинуто редагування 109.108.228.10 (обговорення) до зробленого Юрко Градовський
Мітки: Відкіт Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android
 
(Не показані 12 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 45: Рядок 45:
| кінець1 = 14 січня 2020
| кінець1 = 14 січня 2020
}}
}}
'''Ірина Валентинівна Венедіктова''' (рус. Ирина Валентиновна Венедиктова)— український [[державний діяч]], дипломат, юрист, [[доктор наук|доктор юридичних наук]], професор. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Швейцарській Конфедерації та Князівстві Ліхтенштейн. Перша в історії України жінка [[Генеральний прокурор (Україна)|Генеральний прокурор.]] На посаді — з 17 березня 2020 року по 19 липня 2022 року. Тимчасова виконуюча обовʼязки Директора [[Державне бюро розслідувань|Державного бюро розслідувань]] (з 27 грудня 2019 року по 17 березня 2020 року). [[Народний депутат України]] від партії «[[Слуга народу]]» [[Верховна Рада України IX скликання|IX скликання]] (з 29 серпня 2019 року по 14 січня 2020 року). Голова парламентського [[Комітет Верховної Ради України з питань правової політики|Комітету з питань правової політики]] (з 29 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року).
'''Ірина Валентинівна Венедіктова''' {{Життєпис}} — українська [[державний діяч|державна діячка]], юристка, [[доктор наук|доктор юридичних наук]], професорка. [[Генеральний прокурор (Україна)|Генеральний прокурор України]] (2020—2022), перша жінка на цій посаді{{перехід|#Правоохоронна діяльність}}. Посол України у [[Посольство України у Швейцарії|Швейцарії]] (з 17 листопада 2022) та [[Ліхтенштейн]]і за сумісництвом (з 28 квітня 2023).

[[Народний депутат України|Народна депутатка України]] від партії «[[Слуга народу]]» [[Верховна Рада України IX скликання|IX скликання]] (2019—2020), голова парламентського [[Комітет Верховної Ради України з питань правової політики|Комітету з питань правової політики]] (2019){{перехід|#Політична діяльність}}. Тимчасова виконувачка обов'язків Директора [[Державне бюро розслідувань|Державного бюро розслідувань]] (2019—2020).


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народилася 21 вересня 1978 року в [[Харків|Харкові]] (Української РСР) в сім'ї юристів. Батько — Валентин Семенович Венедіктов, [[генерал-майор]] міліції, доктор юридичних наук, професор, [[заслужений юрист України]], член-кореспондент Інженерної академії України, був проректором [[Харківський національний університет внутрішніх справ|Харківського національного університету внутрішніх справ]]<ref>[https://library.hepu.edu.ua/fileadmin/publishing/science/VenediktovVS/VenediktovVS.pdf Валентин Семенович Венедіктов:&nbsp; біобібліогр. покажч.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200627200800/https://library.hepu.edu.ua/fileadmin/publishing/science/VenediktovVS/VenediktovVS.pdf |date=27 червня 2020 }} / уклад.: Е.&nbsp;М.&nbsp;Чаркіна, Ж.&nbsp;П.&nbsp;Корнєва, Т.&nbsp;І.&nbsp;Колесниченко [та ін.]; відп. ред. Т.&nbsp;В.&nbsp;Гальченко; [[Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України|М-во освіти і науки, молоді та спорту України]], [[Харківський економіко-правовий університет|Харк. екон.-прав. ун-т.]]&nbsp;— Х.:&nbsp; Прометей-Прес,&nbsp; 2011.&nbsp;— С. 6.</ref>. Мати — Валентина Михайлівна Венедіктова, [[кандидат юридичних наук]], поєднувала наукову та викладацьку діяльність, працювала в [[Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого|Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого]] та [[Харківський національний університет внутрішніх справ|Харківському національному університеті внутрішніх справ]].
Народилася 21 вересня 1978 року в [[Харків|Харкові]] в сім'ї юристів. Батько&nbsp;— Валентин Семенович Венедіктов, [[генерал-майор]] міліції, доктор юридичних наук, професор, [[Заслужений юрист України]], був проректором [[Харківський національний університет внутрішніх справ|Харківського національного університету внутрішніх справ]]<ref>[https://library.hepu.edu.ua/fileadmin/publishing/science/VenediktovVS/VenediktovVS.pdf Валентин Семенович Венедіктов:&nbsp; біобібліогр. покажч.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200627200800/https://library.hepu.edu.ua/fileadmin/publishing/science/VenediktovVS/VenediktovVS.pdf |date=27 червня 2020 }} / уклад.: Е.&nbsp;М.&nbsp;Чаркіна, Ж.&nbsp;П.&nbsp;Корнєва, Т.&nbsp;І.&nbsp;Колесниченко [та ін.]; відп. ред. Т.&nbsp;В.&nbsp;Гальченко; [[Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України|М-во освіти і науки, молоді та спорту України]], [[Харківський економіко-правовий університет|Харк. екон.-прав. ун-т.]]&nbsp;— Х.:&nbsp; Прометей-Прес,&nbsp; 2011.&nbsp;— С. 6.</ref>. Мати&nbsp;— Валентина Михайлівна Венедіктова, [[кандидат юридичних наук]], викладач у [[Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого|Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого]] та [[Харківський національний університет внутрішніх справ|Харківському національному університеті внутрішніх справ]].


Ірина Венедіктова у 2000 році з відзнакою закінчила [[Харківський національний університет внутрішніх справ|Харківський університет внутрішніх справ]]<ref>{{Cite web|title=Хто така Ірина Венедиктова: що відомо про нового генпрокурора|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/takaya-irina-venediktova-izvestno-novom-genprokurore-1584433042.html|website=РБК-Украина|accessdate=2020-03-17|language=ru|archive-date=21 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200321110401/https://www.rbc.ua/ukr/news/takaya-irina-venediktova-izvestno-novom-genprokurore-1584433042.html}}</ref><ref name="Генпрокурором">{{Cite web|title=Генпрокурором України вперше стала жінка|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/rada-naznachila-novogo-genprokurora-1584395371.html|website=РБК-Украина|accessdate=2020-03-28|language=ru|archive-date=21 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200321110411/https://www.rbc.ua/ukr/news/rada-naznachila-novogo-genprokurora-1584395371.html}}</ref>, факультет управління та інформатики, спеціальність "Правознавство та Менеджмент".
Ірина Венедіктова 2000 року закінчила з відзнакою [[Харківський національний університет внутрішніх справ|Харківський університет внутрішніх справ]]<ref>{{Cite web|title=Хто така Ірина Венедиктова: що відомо про нового генпрокурора|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/takaya-irina-venediktova-izvestno-novom-genprokurore-1584433042.html|website=РБК-Украина|accessdate=2020-03-17|language=ru|archive-date=21 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200321110401/https://www.rbc.ua/ukr/news/takaya-irina-venediktova-izvestno-novom-genprokurore-1584433042.html}}</ref><ref name="Генпрокурором"/>.


=== Викладацька діяльність ===
Сімейний стан: заміжня, має двох дітей.
З 2000 до 2004 року викладала на кафедрі правознавства [[Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія»|Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»]], у 2004 році працювала [[доцент]]ом кафедри правосуддя [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського національного університету]]<ref name="Венедіктова">{{cite web |title=Венедіктова Ірина Валентинівна |url=https://lb.ua/file/person/4558_venediktova_irina_valentinivna.html |website=https://lb.ua/ |accessdate=30 листопада 2021 |archive-date=30 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211130150547/https://lb.ua/file/person/4558_venediktova_irina_valentinivna.html }}</ref>.


З 2005 до 2019 року завідувала кафедрою цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.&nbsp;Н.&nbsp;Каразіна<ref name="10 фактів">[https://espreso.tv/article/2019/12/27/10_faktiv_iz_zhyttya_novoyi_ochilnyci_dbr_iryny_venediktovoyi 10 фактів із життя нового генерального прокурора України Ірини Венедіктової] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200410164915/https://espreso.tv/article/2019/12/27/10_faktiv_iz_zhyttya_novoyi_ochilnyci_dbr_iryny_venediktovoyi |date=10 квітня 2020 }} «Еспресо»</ref>. Поєднувала науково-педагогічну роботу та практичну діяльність, зокрема:
=== Науково-педагогічна діяльність ===
2010—2019&nbsp;роки&nbsp;— член Фундації медичного права та біоетики України; 2016—2019&nbsp;роки&nbsp;— [[арбітр]] [[Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України|Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України]]<ref name="Венедіктова"/>.
2000 — 2004 рр. — викладач кафедриправознавства [[Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія»|Харківського гуманітарного інституту Народної української академії]].


Входила до складу науково-консультативної ради при [[Верховний Суд (Україна)|Верховному Суді]]<ref>[https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/sn_kr/ Склад Науково-консультативної ради] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180511214846/https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/sn_kr/ |date=11 травня 2018 }} ''supreme.court.gov.ua''</ref>.
У 2003 році в [[Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого|Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого]] захистила кандидатську дисертацію на тему "Договір довічного управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні", здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.


=== Наукова діяльність ===
2004 р. — [[доцент]] кафедри правосуддя [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна]]<ref name="Венедіктова">{{cite web |title=Венедіктова Ірина Валентинівна |url=https://lb.ua/file/person/4558_venediktova_irina_valentinivna.html |website=https://lb.ua/ |accessdate=30 листопада 2021 |archive-date=30 листопада 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211130150547/https://lb.ua/file/person/4558_venediktova_irina_valentinivna.html }}</ref>.
У 2003 році захистила [[дисертація|кандидатську дисертацію]] в [[Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого|Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого]], 2013 року, в [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка]], здобула науковий ступінь [[Доктор наук|доктора юридичних наук]]. У 2014 році отримала [[Наукові ступені і вчені звання в Україні|вчене звання]] [[професор]]а кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.&nbsp;Н.&nbsp;Каразіна.


У 2012—2015 роках обіймала посаду провідного наукового співробітника [[Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України|Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку]] [[Національна академія правових наук України|Національної академії правових наук України]], до 2019 року була членом редакційних колегій наукових фахових видань та спеціалізованих вчених рад.
2005 — 2019 рр. — завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна<ref name="10 фактів">[https://espreso.tv/article/2019/12/27/10_faktiv_iz_zhyttya_novoyi_ochilnyci_dbr_iryny_venediktovoyi 10 фактів із життя нового генерального прокурора України Ірини Венедіктової] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200410164915/https://espreso.tv/article/2019/12/27/10_faktiv_iz_zhyttya_novoyi_ochilnyci_dbr_iryny_venediktovoyi |date=10 квітня 2020 }} «Еспресо»</ref>.


Автор понад 100 наукових та методичних робіт, серед них 8 монографій, 80 наукових та 4 науково-методичних видання<ref name="Венедіктова"/>.
У 2013 році в [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка]] захистила докторську дисертацію на тему "Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві".

У 2014 році отримала звання професора кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Здійснювала підготовку докторів філософії, захищена одна дисертація доктора юридичних наук і десять дисертацій кандидатів юридичних наук.

Поєднувала науково-педагогічну роботу та практичну діяльність:

2010 — 2019 рр. — член Фундації медичного права та біоетики України;

2012 — 2015 рр. — провідний науковий співробітник [[Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України|Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку]] [[Національна академія правових наук України|Національної академії правових наук України]];

2016 — 2019 рр. — [[арбітр]] [[Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України|Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України]]<ref name="Венедіктова" />.

2016 — 2019 рр. — член науково-консультативної ради при [[Верховний Суд (Україна)|Верховному Суді]]<ref>[https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/sn_kr/ Склад Науково-консультативної ради] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180511214846/https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/sn_kr/ |date=11 травня 2018 }} ''supreme.court.gov.ua''</ref> України.

Автор понад 100 наукових та науково-методичних робіт, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях, серед них 8 монографій, 80 наукових та 4 науково-методичних видання<ref name="Венедіктова" />.


=== Політична діяльність ===
=== Політична діяльність ===
[[Файл:Venediktova and Zelensky.jpg|thumb|265px|17 березня 2020 року ВРУ затвердила подання Зеленського щодо призначення Венедіктової генпрокурором України]]
[[Файл:Venediktova and Zelensky.jpg|thumb|265px|17 березня 2020 року ВРУ затвердила подання Зеленського щодо призначення Венедіктової генпрокурором України]]
У 2018 році стала радницею [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимира Зеленського]] з правових питань. В передвиборчому штабі кандидата в Президенти України Володимира Зеленського була експертом з питань реформи судової системи<ref>[https://ukrinform.ua/rubric-elections/2684721-hto-e-hu-v-kadrovomu-misku-zelenskogo.html «Хто є ху» в «кадровому мішку» Зеленського] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200321110405/https://www.ukrinform.ua/rubric-elections/2684721-hto-e-hu-v-kadrovomu-misku-zelenskogo.html |date=21 березня 2020 }} ''[[Укрінформ]]''</ref>. На парламентських зборах 2019 року увійшла до списку партії [[Слуга народу|«Слуга народу»]] під № 3.
У 2018 році стала радницею [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимира Зеленського]] з правових питань, входила до передвиборчого штабу кандидата в Президенти України Володимира Зеленського як експерт з питань реформи судової системи<ref>[https://ukrinform.ua/rubric-elections/2684721-hto-e-hu-v-kadrovomu-misku-zelenskogo.html «Хто є ху» в «кадровому мішку» Зеленського] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200321110405/https://www.ukrinform.ua/rubric-elections/2684721-hto-e-hu-v-kadrovomu-misku-zelenskogo.html |date=21 березня 2020 }} ''[[Укрінформ]]''</ref>.


21 липня 2019 року обрана народним депутатом [[Верховна Рада України IX скликання|Верховної Ради України IX скликання]] від пропрезидентської партії [[Слуга народу|«Слуга народу»]], №&nbsp;3 у партійному списку<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/news-sluha-narodu-top-20/29989420.html На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190616231301/https://www.radiosvoboda.org/a/news-sluha-narodu-top-20/29989420.html |date=16 червня 2019 }} ''[[Радіо Свобода]]'' (9 червня 2019)</ref>).
21 липня 2019 року обрана до складу Верховної Ради України  IX скликання.  29 серпня 2019 року склала присягу народного депутата України фракції «Слуга народу».


Ірина Венедіктова стала Головою парламентського [[Комітет Верховної Ради України з питань правової політики|Комітету з питань правової політики]]. Очолюваний нею комітет ВР був головним при прийнятті закону "Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України)".
29 серпня 2019 року обрана головою парламентського [[Комітет Верховної Ради України з питань правової політики|Комітету з питань правової політики]].


=== Правоохоронна діяльність. Генеральний прокурор України ===
'''Керівник ДБР'''
27 грудня 2019 року, Указом президента України №&nbsp;961/2019, призначена на посаду тимчасового виконувача обов'язків директора [[Державне бюро розслідувань|Державного бюро розслідувань]]<ref>{{Cite web|title=Зеленський призначив нову голову ДБР замість Труби|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/zelenskiy-naznachil-novuyu-glavu-gbr-1577438103.html|website=РБК-Україна|accessdate=2019-12-27|date=27.12.2019|archive-date=27 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191227133749/https://www.rbc.ua/ukr/news/zelenskiy-naznachil-novuyu-glavu-gbr-1577438103.html}}</ref>. З 13 березня 2020 року&nbsp;— член [[Рада національної безпеки і оборони України|Ради національної безпеки і оборони України]]<ref>{{УПУ|80/2020|13 березня 2020|Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України|link=https://www.president.gov.ua/documents/802020-32713}}</ref>.


20 січня 2020 року призначила першим заступником голови ДБР Олександра Бабікова, колишнього адвоката експрезидента-втікача [[Янукович Віктор Федорович|Януковича]]. Це викликало критику низки громадських організацій, що звернулись до президента і голови ДБР із закликом не призначати Бабікова, аргументуючи це неможливістю розслідування ним справ Майдану<ref>{{Cite web|title=Першим заступником Венедіктової у ДБР став колишній адвокат Януковича|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-dbr-advokat-janukovycha/30387940.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2020-01-21|language=uk|archive-date=21 січня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200121150517/https://www.radiosvoboda.org/a/news-dbr-advokat-janukovycha/30387940.html}}</ref>.
27 грудня 2019 року Указом Президента України № 961/2019 Ірина Венедіктова була призначена на посаду тимчасово виконуючої обов'язки Директора [[Державне бюро розслідувань|Державного бюро розслідувань]].


20 лютого 2020 року Венедіктова заявила, що виступає за скасування Закону про амністію учасників Євромайдану (закон про недопущення переслідування учасників акцій протестів, що передбачає позбавлення як кримінальної, так і адміністративної відповідальності усіх затриманих під час акцій протестів)<ref>{{Cite web|url=https://lb.ua/news/2020/02/20/450401_irina_venediktova_ne_krasti.html|назва=Ірина Венедіктова: «Не красти, не брехати, не відступати». Ось - завдання. Ми його й виконуємо»|видавець=LB.ua|accessdate=20 лютого 2020|archive-date=20 лютого 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200220121918/https://lb.ua/news/2020/02/20/450401_irina_venediktova_ne_krasti.html}}</ref>, посилаючись на звіт моніторингової місії [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] з прав людини в Україні 2020 року<ref>{{Cite web|url=https://www.pravda.com.ua/news/2020/04/2/7246189/|title=В ДБР кажуть, що скасування закону про амністію майданівцям хоче ООН|last=|first=|date=2 квітня 2020|website=https://www.pravda.com.ua|publisher=Українська правда|language=|accessdate=16 квітня 2020|archive-date=4 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200404080632/https://www.pravda.com.ua/news/2020/04/2/7246189/}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://ukraine.un.org/sites/default/files/2020-09/Maidan%2020.02.20%20UKR.pdf|title=Відповідальність за вбивства та насильницькі смерті під час протестів на Майдані|last=|first=|date=|website=|publisher=Представництво ООН в Україні|language=|accessdate=16 квітня 2020|archive-date=7 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210507053250/https://ukraine.un.org/sites/default/files/2020-09/Maidan%2020.02.20%20UKR.pdf}}</ref>. Генеральний прокурор [[Рябошапка Руслан Георгійович|Руслан Рябошапка]] розкритикував цю ідею, вказавши, що достатньо змінити певні норми закону<ref>{{Cite web|title=Рябошапка назвав безглуздою ідею Венедиктової про скасування амністії майданівцям|url=http://www.pravda.com.ua/news/2020/03/4/7242551/|website=Українська правда|accessdate=2021-11-12|language=uk|archive-date=12 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211112155943/https://www.pravda.com.ua/news/2020/03/4/7242551/}}</ref>.
Ірина Венедіктова стала першою в історії України жінкою, яка очолила державний правоохоронний орган.


17 березня 2020 року Ірина Венедіктова призначена [[Генеральний прокурор (Україна)|Генеральним прокурором]]. Її кандидатуру підтримали 269 народних депутатів<ref name="Генпрокурором">{{Cite web|title=Генпрокурором України вперше стала жінка|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/rada-naznachila-novogo-genprokurora-1584395371.html|website=РБК-Украина|accessdate=2020-03-28|language=ru|archive-date=21 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200321110411/https://www.rbc.ua/ukr/news/rada-naznachila-novogo-genprokurora-1584395371.html}}</ref>.
За досить короткий період керівництва, до 17 березня 2020 року, їй вдалося ввести нову організаційну структуру ДБР.


11 лютого 2021 року, за дорученням Ірини Венедіктової, вперше повідомлено про підозру народному депутатові України за «[[Неособисте голосування|кнопкодавство]]»<ref>{{Cite news|url=https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=289016|title=Вперше народному депутату України повідомлено про підозру у неособистому голосуванні – «кнопкодавстві»|last=Офіс Генерального прокурора|first=Офіс Генерального прокурора|date=12.02.2021|language=українська|work=|accessdate=12.02.2021|archive-date=12 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210212113649/https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=289016}}</ref>.
Створено окремий слідчий підрозділ у кримінальних провадженнях Майдану.


12 травня 2020 року, заступниця директора Євразійського центру [[Атлантична рада США|Атлантичної ради США]] Мелінда Гарінґ, критично схарактеризувала роботу Венедіктової на посаді прокурора, пояснивши, що вона згортає реформи органів прокуратури<ref>{{Cite web|title=Enough already|url=https://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/enough-already/|website=Atlantic Council|date=2020-05-11|accessdate=2020-05-12|language=en-US|archive-date=15 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200515101209/https://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/enough-already/}}</ref><ref>{{Cite web|title=Венедіктова згортає реформування прокуратури, - Atlantic Council|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/venediktova-svorachivaet-reformirovanie-prokuratury-1589309678.html|website=РБК-Украина|accessdate=2020-05-12|language=ru|archive-date=16 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200616154136/https://www.rbc.ua/ukr/news/venediktova-svorachivaet-reformirovanie-prokuratury-1589309678.html}}</ref>.
Введена система щомісячних звітів ДБР перед громадськістю та іноземними партнерами про результати роботи правоохоронного органу та окремо у справах Майдану.


У грудні 2020 року [[Національне антикорупційне бюро України]] відкрило кримінальне провадження через можливе незаконне втручання генпрокурора Ірини Венедіктової у справу заступника Офісу президента [[Татаров Олег Юрійович|Олега Татарова]], яке пов'язано із її рішенням змінити групу прокурорів у справі Татарова перед тим, як детективи НАБУ планували повідомити йому про підозру<ref>{{Cite web|title=САП: Антикорупційне бюро відкрило провадження щодо Венедіктової через втручання в справу Татарова|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-oleh-tatarov/31019424.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2020-12-25|language=uk|archive-date=25 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201225215233/https://www.radiosvoboda.org/a/news-oleh-tatarov/31019424.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=НАБУ порушило справу через втручання Венедіктової у справу Татарова|url=https://hromadske.ua/posts/nabu-porushilo-spravu-cherez-vtruchannya-venediktovoyi-u-spravu-tatarova|website=hromadske.ua|accessdate=2020-12-25|language=uk|archive-date=25 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201225220537/https://hromadske.ua/posts/nabu-porushilo-spravu-cherez-vtruchannya-venediktovoyi-u-spravu-tatarova}}</ref>.
З 13 березня 2020 року Венедіктова – член [[Рада національної безпеки і оборони України|Ради національної безпеки і оборони України]].


4 квітня 2020 року колишній заступник генпрокурора [[Трепак Віктор Миколайович|Віктор Трепак]] заявив, що Венедіктова вимагала оголосити підозру у злочині активісту [[Стерненко Сергій В'ячеславович|Сергієві Стерненку]] (кримінальне провадження щодо нападу на Стерненка, коли один з нападників загинув). Трепак відмовив через відсутність підстав<ref>{{Cite web|url=https://www.pravda.com.ua/articles/2020/04/4/7246442/|назва=Віктор Трепак: Венедіктова була вкрай незадоволена моєю позицією у справі Стерненка|видавець=«Українська правда»|accessdate=4 квітня 2020|archive-date=10 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200510174215/https://www.pravda.com.ua/articles/2020/04/4/7246442/}}</ref>. За кілька днів Венедіктова заявила, що «по Стерненку підозра буде в будь-якому разі»<ref>{{Cite web|title=Венедіктова: Підозра Стерненку буде у будь-якому разі|url=http://www.pravda.com.ua/news/2020/04/7/7246787/|website=Українська правда|accessdate=2021-11-12|language=uk|archive-date=12 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211112214221/https://www.pravda.com.ua/news/2020/04/7/7246787/}}</ref>, через що адвокати Стерненка наполягали на упередженості прокурорів у справі<ref>{{Cite web|title=“Умисне вбивство” нападника-“хулігана”. Публікуємо підозру для Стерненка|url=http://www.pravda.com.ua/articles/2020/06/13/7255360/|website=Українська правда|accessdate=2021-11-12|language=uk|archive-date=23 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201123094201/https://www.pravda.com.ua/articles/2020/06/13/7255360/}}</ref>.
'''Генеральний прокурор'''


17 липня 2022 року, відповідно до Указу Президента, відсторонена та, 19 липня, звільнена Верховною радою України з посади Генерального прокурора<ref>{{cite web |title=Про звільнення Баканова і Венедіктової поки не йдеться - ОП |url=https://www.pravda.com.ua/news/2022/07/18/7358710/ |website=[[Українська правда]] |accessdate=18 липня 2022}}</ref><ref>{{cite web|url=https://novynarnia.com/2022/07/19/rada-zvilnyla-venediktovu/|title=Рада звільнила Венедіктову з посади генпрокурора. Але вона “в команді залишається”|publisher=[[Новинарня]]}}</ref><ref>{{Cite web|title=Верховна рада звільнила Венедіктову|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/verhovnaya-rada-uvolila-venediktovu-1658223985.html|website=РБК-Украина|accessdate=2022-07-19|language=ru}}</ref>.
17 березня 2020 року Ірина Венедіктова призначена [[Генеральний прокурор (Україна)|Генеральним прокурором]] (Указ Президента України від 17.03.2020 № 90/2020). Її кандидатуру підтримало 269 народних депутатів.


=== Дипломатична діяльність ===
'''Реформа.''' Під керівництвом Ірини Венедіктової завершилось реформування органів прокуратури, передбачене Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019. Вперше в історії Реформа полягала у проведенні атестації прокурорів всіх трьох рівнів прокуратури. Після очищення із системи пішли майже 35% прокурорів. У вересні 2020 року на зміну регіональним були створені обласні прокуратури, а у березні 2021 року – окружні прокуратури замість місцевих прокуратур. В рамках реформи Національну академію прокуратури України було ліквідовано і був створений сучасний Тренінговий центр прокурорів України.
З 17 листопада 2022&nbsp;— [[Посольство України у Швейцарії|посол України в Швейцарії]]<ref>{{УПУ|786/2022|17 листопада 2022|Про призначення І.Венедіктової Надзвичайним і Повноважним Послом України в Швейцарській Конфедерації|link=https://www.president.gov.ua/documents/7862022-44881}}</ref><ref>{{Cite web|title=Екс-генпрокурора Венедіктову призначили послом в Швейцарії|url=https://www.rbc.ua/rus/news/eks-genprokurora-venediktovu-priznachili-1668698882.html|website=РБК-Украина|accessdate=2023-05-03|language=uk}}</ref>. 19 грудня почала вручила копії вірчих грамот [[Федеральний департамент закордонних справ Швейцарії|Федеральному департаменту закордонних справ]]<ref>{{Cite web|date=19 грудня 2022|title=Венедіктова розпочала дипломатичну діяльність у Швейцарії|url=https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-polytics/3637450-venediktova-rozpocala-diplomaticnu-dialnist-u-svejcarii.html|access-date=27 квітня 2023|website=Укрінформ|language=українською}}</ref>. З 10 січня 2023&nbsp;— вручила вірчі грамоти [[Президент Швейцарії|Президенту Швейцарії]] [[Ален Берсе|Алену Берсе]]<ref>{{Cite web|date=10 січня 2023|title=Посол України в Швейцарській Конфедерації Ірина Венедіктова вручила Вірчі грамоти Президенту Швейцарської Конфедерації Алену Берсе|url=https://switzerland.mfa.gov.ua/news/posol-ukrayini-v-shvejcarskij-konfederaciyi-irina-venediktova-vruchila-virchi-gramoti-prezidentu-shvejcarskoyi-konfederaciyi-alenu-berse|access-date=27 квітня 2022|website=Посольство України в Швейцарії|language=українською}}</ref>.


З 28 квітня 2023&nbsp;— посол України в [[Ліхтенштейн]]і за сумісництвом<ref>{{УПУ|242/2023|28 квітня 2023|Про призначення І.Венедіктової Надзвичайним і Повноважним Послом України в Князівстві Ліхтенштейн|link=https://www.president.gov.ua/documents/2422023-46613}}</ref><ref>{{Cite web|title=Не лише посол у Швейцарії. Венедіктова отримала ще одну посаду|url=https://www.rbc.ua/rus/news/lishe-posol-shveytsariyi-venediktova-otrimala-1682689124.html|website=РБК-Украина|accessdate=2023-05-03|language=uk}}</ref>.
Було відроджено самоврядні органи прокуратури, які є основою прокурорської незалежності: Раду прокурорів України та відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.


== Резонансні події ==
У 2021 році вперше в історії української прокуратури  була створена Стратегія розвитку прокуратури на 2021-2023 роки.
У 2020 році НАБУ порушило провадження щодо незадекларованого майна генпрокурорки<ref>{{Cite web|title=НАБУ відкрило справу стосовно Венедиктової|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/nabu-otkrylo-delo-otnoshenii-venediktovoy-1588605710.html|website=РБК-Украина|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20200507032546/https://www.rbc.ua/ukr/news/nabu-otkrylo-delo-otnoshenii-venediktovoy-1588605710.html|archive-date=2020-05-07}}</ref>. Згодом у ДБР була відкрите кримінальне провадження проти Венедіктової за незаконне використання товарного знака та фірмового найменування<ref>{{Cite web|title=Проти Венедіктової відкрили кримінальну справу через годинник Hublot. Вона каже, це копія|url=https://ua-news.liga.net/politics/news/proti-venediktovoi-vidkrili-kriminalnu-spravu-cherez-godinnik-hublot-vona-kaje-tse-kopiya|website=|language=uk}}</ref>.

Використання службового становища в особистих інтересах<ref>{{Cite web|url=https://www.radiosvoboda.org/a/schemes/30570962.html|назва=Ірина Венедіктова: білі плями в декларації та неафішовані бізнес-зв\u0027язки родини нової генпрокурорки...|видавець=[[Радіо Свобода]]|ім'я1=Олександр|прізвище1=Чорновалов|дата=23 квітня 2020|url-архіву=https://web.archive.org/web/20221030212305/https://www.radiosvoboda.org/a/schemes/30570962.html|дата-архіву=2022-10-30|мертвий-url=no|дата-доступу=27 січня 2023}}</ref>. Блокування розслідувань корупційних діянь депутатів, зокрема депутата від партії «Слуга Народу» [[Халімон Павло Віталійович|Халімона П.В]].
Результати реформи були високо оцінені послами G7 та міжнародною спільнотою, зокрема під час Антикорупційного форуму International Forum on Kleptocracy and Illicit Financial Flows у 2021 році.

'''Координація та внутрішні трансформації прокуратури.''' На посаді Генерального прокурора Венедіктова відновила координаційну роль прокуратури.

4 червня 2020 року вперше за 10 років під головуванням Ірини Венедіктової в Офісі Генерального прокурора відбулася координаційна нарада з керівниками правоохоронних органів з питань протидії катуванням.

1 червня 2021 року вперше за 30 років відбулася координаційна нарада щодо злочинів, вчинених дітьми і проти дітей.

В структурі інституції було створено Департамент кримінально-правової політики та захисту інвестицій, Спеціалізовану екологічну прокуратуру, новий профільний підрозділ – Департамент захисту прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах. Також розвивалася спеціалізація прокурорів у сфері кібербезпеки, протидії домашньому насиллю тощо.

Ірина Венедіктова активно впроваджувала діджиталізацію процесів: електронне кримінальне провадження, систему Рaperless. На вебпорталі відомства запрацювала інтерактивна карта «Статистика кримінальної протиправності».

Особлива увага була приділена роботі з громадським сектором через секторальні майданчики. Також за ініціативою Генпрокурора були створені платформи протидії злочинам проти журналістів – в Офісі Генпрокурора та обласних прокуратурах були призначені окремі відповідальні за цей напрям.

За каденцію Ірини Венедіктової у стінах Офісу Генерального прокурора були  створені музей прокуратури та дитяча кімната.

'''Резонансні справи.''' Венедіктова взяла під особистий контроль резонансні кримінальні провадження, які перебувають під пильною увагою громадськості, в тому числі справи журналістів і активістів.

12 лютого 2021 року  за дорученням Ірини Венедіктової прокурори вперше повідомили про підозру народному депутатові України за «кнопкодавство» Загалом за каденцію Генпрокурора повідомлено про підозру 10 народним депутатам: від хуліганства до держзради.

11 травня 2021 року Генеральний прокурор Ірина Венедіктова підписала повідомлення про підозру у державній зраді та порушенні законів  та звичаїв війни (замаху на розграбування національних ресурсів в українському Криму) двом народним депутатам українського Парламенту: Віктору Медведчуку та Тарасу Козаку. В червні 2022 відправила цю справу відносно Віктора Медвечука до суду.

На початку жовтня 2021 року Ірина Венедіктова повідомила про підозру народному депутатові України Віктору Медведчуку у державній зраді та сприянні терористичним організаціям, а саме: у реалізації злочинної схеми постачання вугільної продукції з тимчасово окупованих територій України у  період кінця 2014 – початку 2015 років.

Третю підозру Медведчуку Генпрокурор підписала в липні 2022 року за організацію схеми незаконних польотів між рф і окупованим Кримом поза  українськими державними пунктами пропуску. За даними слідства, у 2015 нардеп неодноразово літав до рф літаком, а звідти до Криму – гелікоптером.

'''Справи Майдану.''' За час роботи Ірини Венедіктової на посаді Генпрокурора покращилися результати розслідування злочинів, пов’язаних із масовими протестами у 2013-2014 роках. На цей процес також вплинуло ухвалення парламентом у травні 2021 року Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв'язку зі здійсненням спеціального досудового розслідування", що розблокував застосування "заочних" процедур щодо втікачів.  

У листопаді 2021 року було завершене 8 річне слідство у «материнській справі» Майдану щодо 10 топ-посадовців на чолі із експрезидентом Януковичем, які підозрюються в організації злочинів у найкривавіші дні Революції Гідності

Також 2021 рік став проривом у вироках у справах Майдану. Судами постановлено стільки ж вироків, скільки за попередні 3 роки разом узяті.

'''Справа Гандзюк.  '''В 2020 році було завершено слідство та передано до суду справу щодо нападу на активістку Катерину Гандзюк. Обвинувачені у організації і замовленні нападу на неї голова Херсонської обласної та помічник депутата цієї облради наразі вже засуджені до 10 років позбавлення волі. Також було покарано п’ятьох безпосередніх виконавців нападу на Катерину та особу, яка вчинила приховування цього злочину

Загалом в ході розслідування нападу на Катерину Гандзюк та пов’язаних із ним злочинів було повідомлено про підозру 18 особам. До суду скеровано 9 кримінальних проваджень, більшість з яких було розглянуто судами з винесенням обвинувальних вироків.

'''Справа Приватбанку.''' 22 лютого 2021 року та 15 березня 2021 року Генеральним прокурором погоджено повідомлення про підозру у розтраті понад 8,3 млрд коштів банку п’яти колишнім топ-менеджерам ПАТ КБ "Приватбанк": Голові правління; першому заступнику Голови правління; заступнику Голови правління – керівнику казначейства; керівнику департаменту міжбанківських операцій та начальнику департаменту фінансового менеджменту.

'''Міжнародна співпраця.''' У своїй роботі на посаді Генерального прокурора Ірина Венедіктова велику увагу приділяла розвитку міжнародних відносин та взаємодії з інституціями ЄС та правоохоронними органами Європи і США.

За час її роботи відбулася активізація міжнародної правової співпраці, збільшення кількості екстрадицій та прийняття запитуваних осіб від компетентних органів інших держав для притягнення до відповідальності.

Також в цей період Офіс Генпрокурора провів із правоохоронними органами іноземних держав масштабні спецоперації з викриття кібергруп.  Найбільша – операція Emotet щодо групи злочинців-хакерів, яка за допомогою найпоширенішого у світі шкідливого програмного забезпечення завдала збитків на 2,5 мільярди доларів США

У листопаді 2021 року Офіс Генерального прокурора під керівництвом Ірини Венедіктової на виконання запиту міжнародної правової допомоги, вперше передав іноземним колегам - Федеративній Республіці Німеччина, докази у вигляді рухомого майна – рідкісних автомобілів елітних марок, вартістю понад 1 мільйон євро.

У грудні 2021 року Ірина Венедіктова здійснила перший з 2002 року робочий візит Генерального прокурора України до Міністерства юстиції Сполучених Штатів Америки, де обговорила важливі питання двосторонньої співпраці у сфері боротьби зі злочинністю.

У 2021 році за ініціативи Офісу Генерального прокурора під керівництвом Ірини Венедіктової було організовано та проведено Міжнародний форум з кібербезпеки та Міжнародний форум "Клептократія та міжнародні фінансові потоки".

'''Воєнні злочини.''' Департамент війни Офісу Генпрокурора перебував під безпосереднім керівництвом Генпрокурора Ірини Венедіктової з 30 червня 2021 року. Також при Офісі Генпрокурора була створена Міжнародна рада експертів щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, яка інституційно посилила спроможність прокурорів.

За ініціативою Венедіктової ще влітку 2021 року були створені профільні слідчі підрозділи щодо воєнних злочинів у СБУ та Нацполіції.

Генпрокурор Венедіктова ініціювала у серпні 2021 року початок розсекречення Іловайської справи, як важливого елементу правосуддя перехідного періоду в умовах триваючого збройного конфлікту з РФ – права на правду.

Також Ірина Венедіктова займалася активним налагодженням співпраці із Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду. До нього Офісом Генерального прокурора надсилались регулярні інформаційні  повідомлення щодо злочинів РФ в Криму та на Донбасі. Завдяки цим матеріалам наприкінці 2020 року Прокурором МКС було прийнято рішення про закінчення попереднього вивчення у справі "Ситуація в Україні" та констатовано наявність підстав для початку повноцінного розслідування.

'''Діяльність під час повномасштабного вторгнення рф'''

За час керівництва прокуратурою Ірина Венедіктова створила кількарівневу систему розслідування  злочинів рф та запровадила «стандарт документування» найрезонансніших злочинів із залученням військових і технічних радників та міжнародних експертів. Масштабне лідерське бачення Ірини Венедіктової і активна робота на міжнародному треку дозволили об’єднати світову юридичну спільноту навколо притягнення до відповідальності та правосуддя для воєнних злочинців.

Ірина Венедіктова ініціювала створення при Офісі Генерального прокурора міжвідомчої робочої групи Task Force для розшуку, арешту та конфіскації активів осіб, причетних до агресії рф та воєнних злочинів і пов'язаних із ними осіб для майбутнього подальшого вилучення на відбудову України та для українців, які постраждали від їхніх дій. Українською Task Force налагоджено взаємодію щодо оперативного обміну інформацією із Task Force Klepto Capture Department of Justice USA та Європейською комісією «Freeze and Seize» Task Force.

'''Національний рівень.''' За час роботи Венедіктової правоохоронна система України встановила624 підозрюваних у "магістральній справі" щодо російської агресії – це топ-посадовці, генералітет та агенти пропаганди рф. Було ідентифіковано 127 підозрюваних у воєнних злочинах. Справи щодо 10 із них були скеровані до суду, а щодо 6 судами винесено вироки.

Був створений єдиний доказовий хаб – warcrimes.gov.ua, куди свідки і потерпілі можуть надавати дані щодо воєнних злочинів рф в Україні.

Прокурори та слідчі почали розслідувати злочин геноциду РФ проти українського народу та притягнули до відповідальності за заклики до геноциду трьох російських пропагандистів.

'''Розслідування у іноземних юрисдикціях.''' 18 країн розпочали власні національні розслідування, повʼязані із подіями в Україні.

'''Співпраця з Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду.''' 2 березня 2022 року Прокурором Міжнародного кримінального суду Карімом Ханом офіційно розпочато розслідування злочинів проти людяності та воєнних злочинів, вчинених під час міжнародного збройного конфлікту в Україні, відповідно до статті 53 (1) Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Генпрокурор Венедіктова налагодила постійний діалог із Прокурором Ханом для взаємодії та сприяння між сторонами. Вони провела три зустрічі із Прокурором МКС безпосередньо в Україні, зокрема на місцях вчинення воєнних злочинів на Київщині та в Харкові. Також сторони досягли домовленості про облаштування філд-офісу Офісу прокурора МКС в Києві.

'''Створення Спільної слідчої групи.''' 25 березня 2022 в пункті пропуску Краковець на кордоні України та Польщі Генпрокурором Венедіктовою підписано угоду про створення спільної слідчої групи (ССГ) з Генеральними прокурорами Литовської Республіки та Республіки Польща задля забезпечення скоординованого розслідування злочину агресії, порушення Росією законів і звичаїв війни та вчинення інших воєнних злочинів. Згодом учасником ССГ вперше в своїй історії став Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду. Пізніше до Спільної слідчої групи приєдналися Естонія, Латвія та Словаччина. Це найбільша Спільна слідча група за час існування Євроюсту, на базі якого вона створена.  

'''Міжнародний юридичний фронт'''. США, ЄС та Великобританія створили для українського Офісу Генпрокурора Консультативну групу щодо злочинів-звірств - Atrocity Crimes AdvisoryGroup. Після плідних перемовин Генпрокурора Венедіктової та відомої британської юристки Амаль Клуні у Великобритані створено Legal Task Force, яка допомагає українським правоохоронцям в питаннях міжнародного права та конфіскації активів.

У липні 2022 року Генпрокурор Ірина Венедіктова представила Україну на  Ukraine Accountability Conference в Гаазі. В результаті заходу 45 країн світу підписали декларацію щодо заснування Групи Діалогу для обʼєднання світових ініціатив.

Станом на липень 2022 року Іриною Венедіктовою було підписано понад 10 двосторонніх документів із прокуратурами та правоохоронними органами країн світу про співпрацю щодо злочинів, що викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства. Також Генпрокурор в березні 2022 року в Україні підписала із Лаурою Ковеші Робочу угоду із Прокуратурою ЄС. Україна стала першою з країн, які мають таку угоду з Європейською прокуратурою.

До робіт на місцях вчинення воєнних злочинів залучалися місія експертів із Франції, експерти із Словаччини, Литви та Польщі.

=== Дипломатична діяльність ===
17 листопада 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №786/2022 Ірину Венедіктову призначено Надзвичайним і Повноважним [[Посольство України у Швейцарії|Послом України в Швейцарській Конфедерації]].


== Родина ==
19 грудня 2022 вона вручила копії вірчих грамот Федеральномк департаменту закордонних справ Швейцарії. 10 січня 2023 — вручила вірчі грамоти [[Президент Швейцарії|Президенту Швейцарської Конфедерації]] [[Ален Берсе|Алену Берсе]].
Ірина Венедіктова одружена з Денисом Колесником. Є син Даниїл та дочка Аделіна. Денис Колесник до листопада 2019 року працював заступником начальника Слобідського управління кіберполіції&nbsp;— начальником відділу протидії кіберзлочинності в Харківській області. У листопаді 2019 року його перевели до Києва на посаду заступника начальника Департаменту кіберполіції Нацполіції, тоді ж було підвищено у званні до полковника<ref name=":0">{{Cite web|title=Ірина Венедіктова — DSnews.ua|url=https://www.dsnews.ua/ukr/dosie/irina-venediktova-02032021-417536|website=www.dsnews.ua|date=2021-03-03|accessdate=2022-08-03|language=uk}}</ref>


Брат Сергій&nbsp;— працював юристом у групі компаній «Інвестор», заснованою сім'єю колишнього голови МВС [[Арсен Аваков|Арсена Авакова]] та депутатом [[Верховна Рада України VIII скликання|Верховної Ради VIII скликання]] (фракція «<nowiki/>[[Народний фронт (Україна)|Народний фронт]]<nowiki/>») [[Котвіцький Ігор Олександрович|Ігорем Котвіцьким]]<ref name=":0"/>.
З 28 квітня 2023 – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Князівстві [[Ліхтенштейн]] за сумісництвом.


== Основні наукові праці ==
== Основні наукові праці ==

Поточна версія на 11:59, 7 січня 2024

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венедіктова.
Ірина Валентинівна Венедіктова
Посол України в Швейцарії
Нині на посаді
На посаді з17 листопада 2022
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникАртем Рибченко
16-й Генеральний прокурор України
17 березня 2020 — 19 липня 2022
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникРуслан Рябошапка
Віктор Чумак (в. о.)
НаступникОлексій Симоненко (в. о.)
Андрій Костін
Народилася21 вересня 1978(1978-09-21) (45 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Відома якполітична діячка, викладачка університету, юристка, генеральний прокурор України
Місце роботиХНУ ім. В. Н. Каразіна
КраїнаУкраїна
Alma materХарківський національний університет внутрішніх справ
Політична партіяСлуга народу
БатькоВенедіктов Валентин Семенович
МатиВенедіктова Валентина Михайлівна
У шлюбі зДенис Колисников
Дітисин Даниїл, донька Аделіна
РідняВенедіктов Сергій Валентинович (брат)
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
IX скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 14 січня 2020

Ірина Валентинівна Венедіктова (21 вересня 1978(1978-09-21), Харків) — українська державна діячка, юристка, доктор юридичних наук, професорка. Генеральний прокурор України (2020—2022), перша жінка на цій посаді[⇨]. Посол України у Швейцарії (з 17 листопада 2022) та Ліхтенштейні за сумісництвом (з 28 квітня 2023).

Народна депутатка України від партії «Слуга народу» IX скликання (2019—2020), голова парламентського Комітету з питань правової політики (2019)[⇨]. Тимчасова виконувачка обов'язків Директора Державного бюро розслідувань (2019—2020).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 21 вересня 1978 року в Харкові в сім'ї юристів. Батько — Валентин Семенович Венедіктов, генерал-майор міліції, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, був проректором Харківського національного університету внутрішніх справ[1]. Мати — Валентина Михайлівна Венедіктова, кандидат юридичних наук, викладач у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого та Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Ірина Венедіктова 2000 року закінчила з відзнакою Харківський університет внутрішніх справ[2][3].

Викладацька діяльність

[ред. | ред. код]

З 2000 до 2004 року викладала на кафедрі правознавства Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія», у 2004 році працювала доцентом кафедри правосуддя Харківського національного університету[4].

З 2005 до 2019 року завідувала кафедрою цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна[5]. Поєднувала науково-педагогічну роботу та практичну діяльність, зокрема: 2010—2019 роки — член Фундації медичного права та біоетики України; 2016—2019 роки — арбітр Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України[4].

Входила до складу науково-консультативної ради при Верховному Суді[6].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 2003 році захистила кандидатську дисертацію в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, 2013 року, в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, здобула науковий ступінь доктора юридичних наук. У 2014 році отримала вчене звання професора кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

У 2012—2015 роках обіймала посаду провідного наукового співробітника Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України, до 2019 року була членом редакційних колегій наукових фахових видань та спеціалізованих вчених рад.

Автор понад 100 наукових та методичних робіт, серед них 8 монографій, 80 наукових та 4 науково-методичних видання[4].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
17 березня 2020 року ВРУ затвердила подання Зеленського щодо призначення Венедіктової генпрокурором України

У 2018 році стала радницею Володимира Зеленського з правових питань, входила до передвиборчого штабу кандидата в Президенти України Володимира Зеленського як експерт з питань реформи судової системи[7].

21 липня 2019 року обрана народним депутатом Верховної Ради України IX скликання від пропрезидентської партії «Слуга народу», № 3 у партійному списку[8]).

29 серпня 2019 року обрана головою парламентського Комітету з питань правової політики.

Правоохоронна діяльність. Генеральний прокурор України

[ред. | ред. код]

27 грудня 2019 року, Указом президента України № 961/2019, призначена на посаду тимчасового виконувача обов'язків директора Державного бюро розслідувань[9]. З 13 березня 2020 року — член Ради національної безпеки і оборони України[10].

20 січня 2020 року призначила першим заступником голови ДБР Олександра Бабікова, колишнього адвоката експрезидента-втікача Януковича. Це викликало критику низки громадських організацій, що звернулись до президента і голови ДБР із закликом не призначати Бабікова, аргументуючи це неможливістю розслідування ним справ Майдану[11].

20 лютого 2020 року Венедіктова заявила, що виступає за скасування Закону про амністію учасників Євромайдану (закон про недопущення переслідування учасників акцій протестів, що передбачає позбавлення як кримінальної, так і адміністративної відповідальності усіх затриманих під час акцій протестів)[12], посилаючись на звіт моніторингової місії ООН з прав людини в Україні 2020 року[13][14]. Генеральний прокурор Руслан Рябошапка розкритикував цю ідею, вказавши, що достатньо змінити певні норми закону[15].

17 березня 2020 року Ірина Венедіктова призначена Генеральним прокурором. Її кандидатуру підтримали 269 народних депутатів[3].

11 лютого 2021 року, за дорученням Ірини Венедіктової, вперше повідомлено про підозру народному депутатові України за «кнопкодавство»[16].

12 травня 2020 року, заступниця директора Євразійського центру Атлантичної ради США Мелінда Гарінґ, критично схарактеризувала роботу Венедіктової на посаді прокурора, пояснивши, що вона згортає реформи органів прокуратури[17][18].

У грудні 2020 року Національне антикорупційне бюро України відкрило кримінальне провадження через можливе незаконне втручання генпрокурора Ірини Венедіктової у справу заступника Офісу президента Олега Татарова, яке пов'язано із її рішенням змінити групу прокурорів у справі Татарова перед тим, як детективи НАБУ планували повідомити йому про підозру[19][20].

4 квітня 2020 року колишній заступник генпрокурора Віктор Трепак заявив, що Венедіктова вимагала оголосити підозру у злочині активісту Сергієві Стерненку (кримінальне провадження щодо нападу на Стерненка, коли один з нападників загинув). Трепак відмовив через відсутність підстав[21]. За кілька днів Венедіктова заявила, що «по Стерненку підозра буде в будь-якому разі»[22], через що адвокати Стерненка наполягали на упередженості прокурорів у справі[23].

17 липня 2022 року, відповідно до Указу Президента, відсторонена та, 19 липня, звільнена Верховною радою України з посади Генерального прокурора[24][25][26].

Дипломатична діяльність

[ред. | ред. код]

З 17 листопада 2022 — посол України в Швейцарії[27][28]. 19 грудня почала вручила копії вірчих грамот Федеральному департаменту закордонних справ[29]. З 10 січня 2023 — вручила вірчі грамоти Президенту Швейцарії Алену Берсе[30].

З 28 квітня 2023 — посол України в Ліхтенштейні за сумісництвом[31][32].

Резонансні події

[ред. | ред. код]

У 2020 році НАБУ порушило провадження щодо незадекларованого майна генпрокурорки[33]. Згодом у ДБР була відкрите кримінальне провадження проти Венедіктової за незаконне використання товарного знака та фірмового найменування[34]. Використання службового становища в особистих інтересах[35]. Блокування розслідувань корупційних діянь депутатів, зокрема депутата від партії «Слуга Народу» Халімона П.В.

Родина

[ред. | ред. код]

Ірина Венедіктова одружена з Денисом Колесником. Є син Даниїл та дочка Аделіна. Денис Колесник до листопада 2019 року працював заступником начальника Слобідського управління кіберполіції — начальником відділу протидії кіберзлочинності в Харківській області. У листопаді 2019 року його перевели до Києва на посаду заступника начальника Департаменту кіберполіції Нацполіції, тоді ж було підвищено у званні до полковника[36]

Брат Сергій — працював юристом у групі компаній «Інвестор», заснованою сім'єю колишнього голови МВС Арсена Авакова та депутатом Верховної Ради VIII скликання (фракція «Народний фронт») Ігорем Котвіцьким[36].

Основні наукові праці

[ред. | ред. код]
  1. Венедіктова І. В.  Договір довірчого управління майном в Україні: навч.-наук. посіб. Харків: Консум, 2004. 215 с.
  2. Сучасний словник цивільно-правових термінів / [упоряд. Венедіктова І. В.]. Харків: Страйд, 2005. 215 с. (Юридичний радник).
  3. Страницы Харьковской цивилистики: в 3 ч. / [под общ. ред. И. В. Венедиктовой и С. Н. Бервено]. Харьков: ХНУ им. В. Н. Каразина, 2010. Ч. 1: История развития кафедры гражданско-правовых дисциплин ХНУ имени В. Н. Каразина; Ч. 2 ; Лучшие работы кафедры гражданско-правовых дисциплин за 2009/2010 учебный год / [сост.: И. В. Венедиктова, С. Н. Бервено], 2010. — 215 с.; Ч. 3: Доктора Харьковской цивилистической школы / [сост.: С. Н. Бервено и др.], 2010. — 359 с.
  4. Венедіктова І. В.  Методологічні засади охоронюваних законом інтересів у приватному праві. Харків: Нове слово, 2011. 259 с.
  5. Венедиктова И. В. Охраняемый законом интерес в гражданском праве. Харьков: Точка, 2012. 507 с.
  6. Венедіктова І. В. Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві. Київ: Юрінком Інтер, 2014. 287 с.
  7. Корпоративное право: учеб. пособие: [специализация]: Экономическое право та альтернативное разрешение споров / И. Венедиктова [и др.]; под ред. У. Хелльманна, И. В. Венедиктовой. Хмельницкий: Хмельниц. ун-т упр. и права, 2015. 251 с. (Проект 543990-TEMPUS-1-2013-1-DE-TEMPUS-JPCR «Обучение альтернативному урегулированию споров как подходу к обеспечению прав человека» — Навчання альтернативному врегулюванню спорів як способу забезпечення прав людини).
  8. Науково-практичний коментар. Цивільний процесуальний кодекс України / Голубєва Н. Ю., Андронов І. В., Венедіктова І. В. та ін.; за заг. ред. Н. Ю. Голубєвої. Київ: Юрінком Інтер, 2021. 840 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Валентин Семенович Венедіктов:  біобібліогр. покажч. [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] / уклад.: Е. М. Чаркіна, Ж. П. Корнєва, Т. І. Колесниченко [та ін.]; відп. ред. Т. В. Гальченко; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Харк. екон.-прав. ун-т. — Х.:  Прометей-Прес,  2011. — С. 6.
  2. ↑ Хто така Ірина Венедиктова: що відомо про нового генпрокурора. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 17 березня 2020.
  3. ↑ а б Генпрокурором України вперше стала жінка. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  4. ↑ а б в Венедіктова Ірина Валентинівна. https://lb.ua/. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  5. ↑ 10 фактів із життя нового генерального прокурора України Ірини Венедіктової [Архівовано 10 квітня 2020 у Wayback Machine.] «Еспресо»
  6. ↑ Склад Науково-консультативної ради [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.] supreme.court.gov.ua
  7. ↑ «Хто є ху» в «кадровому мішку» Зеленського [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.] Укрінформ
  8. ↑ На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.] Радіо Свобода (9 червня 2019)
  9. ↑ Зеленський призначив нову голову ДБР замість Труби. РБК-Україна. 27.12.2019. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  10. ↑ Указ Президента України від 13 березня 2020 року № 80/2020 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  11. ↑ Першим заступником Венедіктової у ДБР став колишній адвокат Януковича. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  12. ↑ Ірина Венедіктова: «Не красти, не брехати, не відступати». Ось - завдання. Ми його й виконуємо». LB.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
  13. ↑ В ДБР кажуть, що скасування закону про амністію майданівцям хоче ООН. https://www.pravda.com.ua. Українська правда. 2 квітня 2020. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
  14. ↑ Відповідальність за вбивства та насильницькі смерті під час протестів на Майдані (PDF). Представництво ООН в Україні. Архів оригіналу (PDF) за 7 травня 2021. Процитовано 16 квітня 2020.
  15. ↑ Рябошапка назвав безглуздою ідею Венедиктової про скасування амністії майданівцям. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  16. ↑ Офіс Генерального прокурора, Офіс Генерального прокурора (12.02.2021). Вперше народному депутату України повідомлено про підозру у неособистому голосуванні – «кнопкодавстві» (українська) . Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 12.02.2021.
  17. ↑ Enough already. Atlantic Council (амер.). 11 травня 2020. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  18. ↑ Венедіктова згортає реформування прокуратури, - Atlantic Council. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  19. ↑ САП: Антикорупційне бюро відкрило провадження щодо Венедіктової через втручання в справу Татарова. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 25 грудня 2020.
  20. ↑ НАБУ порушило справу через втручання Венедіктової у справу Татарова. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 25 грудня 2020.
  21. ↑ Віктор Трепак: Венедіктова була вкрай незадоволена моєю позицією у справі Стерненка. «Українська правда». Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
  22. ↑ Венедіктова: Підозра Стерненку буде у будь-якому разі. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  23. ↑ “Умисне вбивство” нападника-“хулігана”. Публікуємо підозру для Стерненка. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2021.
  24. ↑ Про звільнення Баканова і Венедіктової поки не йдеться - ОП. Українська правда. Процитовано 18 липня 2022.
  25. ↑ Рада звільнила Венедіктову з посади генпрокурора. Але вона “в команді залишається”. Новинарня.
  26. ↑ Верховна рада звільнила Венедіктову. РБК-Украина (рос.). Процитовано 19 липня 2022.
  27. ↑ Указ Президента України від 17 листопада 2022 року № 786/2022 «Про призначення І.Венедіктової Надзвичайним і Повноважним Послом України в Швейцарській Конфедерації»
  28. ↑ Екс-генпрокурора Венедіктову призначили послом в Швейцарії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 травня 2023.
  29. ↑ Венедіктова розпочала дипломатичну діяльність у Швейцарії. Укрінформ (українською) . 19 грудня 2022. Процитовано 27 квітня 2023.
  30. ↑ Посол України в Швейцарській Конфедерації Ірина Венедіктова вручила Вірчі грамоти Президенту Швейцарської Конфедерації Алену Берсе. Посольство України в Швейцарії (українською) . 10 січня 2023. Процитовано 27 квітня 2022.
  31. ↑ Указ Президента України від 28 квітня 2023 року № 242/2023 «Про призначення І.Венедіктової Надзвичайним і Повноважним Послом України в Князівстві Ліхтенштейн»
  32. ↑ Не лише посол у Швейцарії. Венедіктова отримала ще одну посаду. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 травня 2023.
  33. ↑ НАБУ відкрило справу стосовно Венедиктової. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2020.
  34. ↑ Проти Венедіктової відкрили кримінальну справу через годинник Hublot. Вона каже, це копія (укр.).
  35. ↑ Чорновалов, Олександр (23 квітня 2020). Ірина Венедіктова: білі плями в декларації та неафішовані бізнес-зв\u0027язки родини нової генпрокурорки... Радіо Свобода. Архів оригіналу за 30 жовтня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
  36. ↑ а б Ірина Венедіктова — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 3 березня 2021. Процитовано 3 серпня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Європа
Австрія Василь Химинець • Азербайджан Владислав Каневський • Албанія Володимир Шкуров • Бельгія Наталія Аношина (т.п.) • Білорусь Ігор Кизим • Болгарія Олеся Ілащук • Ватикан Андрій Юраш • Велика Британія Валерій Залужний • Вірменія Віктор Гончар (т.п.) • Греція Сергій Шутенко • Грузія Олександр Шульга (т.п.) • Данія Андрій Яневський • Естонія Максим Кононенко • Ірландія Лариса Герасько • Ісландія Ольга Діброва • Іспанія Сергій Погорельцев • Італія Ярослав Мельник • Кіпр Руслан Німчинський • Латвія Анатолій Куцевол • Литва Петро Бешта • Ліхтенштейн Ірина Венедіктова • Північна Македонія Лариса Дір • Мальта Ярослав Мельник • Мальтійський орден Андрій Юраш • Молдова (-) • Нідерланди Олександр Карасевич • Німеччина Олексій Макеєв • Норвегія Ігор Головченко (т.п.) • Польща (-) • Португалія Марина Михайленко • Росія — • Румунія Ігор Прокопчук • Сан-Марино Ярослав Мельник • Сербія Володимир Толкач • Словаччина Мирослав Кастран • Словенія Андрій Таран • Туреччина Василь Боднар • Угорщина Іштван Балог (т.п.) • Фінляндія Ольга Діброва • Франція Вадим Омельченко • Хорватія Василь Кирилич • Чехія Василь Зварич • Чорногорія Олег Герасименко • Швейцарія Ірина Венедіктова • Швеція Андрій Плахотнюк
Азія
Афганістан (-) • Бангладеш (-) • Бахрейн Дмитро Сенік • Бруней Катерина Зеленко • Бутан (-) • В'єтнам Олександр Гаман • Ізраїль Євген Корнійчук • Індія Олександр Поліщук • Індонезія Василь Гамянін • Ірак Іван Довганич • Іран Євген Кравченко (т.п.) • Йорданія Мирослава Щербатюк • Казахстан Сергій Павленко (т.п.) • Камбоджа Олександр Гаман • Катар Андрій Кузьменко • Киргизстан Валерій Жовтенко • КНР Павло Рябікін • Кувейт • Ліван Валерій Григораш (т.п.) • Малайзія Денис Михайлюк (т.п.) • Мальдіви (-) • Монголія Дмитро Пономаренко • Непал (-) • ОАЕ Дмитро Сенік • Пакистан Маркіян Чучук • Південна Корея Дмитро Пономаренко • Саудівська Аравія Анатолій Петренко • Сінгапур Катерина Зеленко • Таджикистан Валерій Євдокимов • Таїланд Павло Орел (т.п.) • Туркменістан Віктор Майко • Узбекистан Микола Дорошенко • Шрі-Ланка (-) • Японія Сергій Корсунський
Африка
Північна Америка
Південна Америка
Австралія
Міжнародні
організації
Організація об'єднаних націй ООН — Сергій Кислиця • ЮНЕСКО ЮНЕСКО — Вадим Омельченко • Міжнародні організації у Відні — Євген Цимбалюк • Міжнародні організації у Женеві — Євгенія Філіпенко • Європейський Союз Рада Європи — Борис Тарасюк • Європейський Союз ЄС — Всеволод Ченцов • НАТО НАТО — Наталія Галібаренко • Дунайська комісія — Любов Непоп • Міжнародна організація цивільної авіації — Юлія Ковалів • Міжнародна морська організація — • Організація із заборони хімічної зброї — Олександр Карасевич • Організація Чорноморського економічного співробітництва — Роман Недільський • Всесвітня туристична організація — Сергій Погорельцев • Продовольча та сільськогосподарська організація ООН — Ярослав Мельник • Програма ООН з навколишнього середовища — (-) • Організація об'єднаних націй Програма ООН з населених пунктів — Євген Цимбалюк • Асоціація держав Південно-Східної Азії — Василь Гамянін • Світова організація торгівлі — Тарас Качка
(т.п.) — тимчасовий повірений
Віктор Шишкін (1991–1993) · Владислав Дацюк (1993–1995) · Григорій Ворсінов (1995–1997) · Олег Литвак (в. о.) (1997—1998) · Богдан Ференц (в. о.) (1998) · Михайло Потебенько (1998–2002) · Микола Гарник (в. о.) (2002) · Святослав Піскун (2002–2003) · Геннадій Васильєв (2003–2004) · Святослав Піскун (2004–2005) · Олександр Медведько (2005–2007) · Святослав Піскун (2007) · Віктор Шемчук (в. о.) (2007) · Олександр Медведько (2007–2010) · Віктор Пшонка (2010–2014) · Олег Махніцький (в. о.) (2014) · Віталій Ярема (2014–2015) · Віктор Шокін (2015–2016) · Юрій Севрук (в. о.) (2016) · Юрій Луценко (2016–2019) · Руслан Рябошапка (2019–2020) · Віктор Чумак (в. о.) (2020) · Ірина Венедіктова (2020–2022) · Олексій Симоненко (в. о.) (2022) · Андрій Костін (2022—)
Аграрної та земельної політики Микола Сольський
Олександр Гайду
Антикорупційної політики Анастасія Радіна
Бюджету Юрій Арістов
Роксолана Підласа
Гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко
Микита Потураєв
Екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко
Економічного розвитку Дмитро Наталуха
Енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус
Здоров'я нації, медичної допомоги
та медичного страхування 		Михайло Радуцький
Зовнішньої політики та
міжпарламентського співробітництва 		Богдан Яременко
Олександр Мережко
Інтеграції України з Європейським Союзом Іванна Климпуш-Цинцадзе
Молоді і спорту Андрій Кожем'якін
Національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич
Організації державної влади, місцевого
самоврядування, регіонального
розвитку та містобудування 		Андрій Клочко
Олена Шуляк
Освіти, науки та інновацій Сергій Бабак
Прав людини, деокупації та реінтеграції
тимчасово окупованих територій,
нацменшин і міжнаціональних відносин 		Дмитро Лубінець
Андрій Задорожний
Правової політики Ірина Венедіктова
Андрій Костін
Денис Маслов
Правоохоронної діяльності Денис Монастирський
Сергій Іонушас
Регламенту, депутатської етики та
організації роботи Верховної Ради України 		Сергій Кальченко
Свободи слова Нестор Шуфрич
Соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова
Транспорту та інфраструктури Юрій Кісєль
Фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев
Цифрової трансформації Михайло Крячко
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венедіктова_Ірина_Валентинівна&oldid=41377400