Тищенко Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тищенко.
Микола Миколайович Тищенко
Народний депутат України
Нині на посаді
На посаді з29 серпня 2019
Народився17 травня 1972(1972-05-17) (52 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий якресторатор, телеведучий, спортсмен, політик
КраїнаСРСР і Україна
Національністьукраїнець
Alma materКиївський національний університет будівництва і архітектури
Політична партіяСлуга народу
БатькоМикола Петрович Тищенко
У шлюбі зАлла Барановська (з 2016)
ДітиДанило (2005)
Давид (2017)
Звання
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Микола Миколайович Тищенко на сайті Верховної Ради
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Безпартійний
(до 27 січня 2023 року Слуга народу) 		29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Мико́ла Микола́йович Ти́щенко (також відомий, як «Коля Котлета»[1][2], нар. 17 травня 1972 року, Київ, УРСР) — український політик, громадський діяч, ресторатор, телеведучий. Народний депутат України IX скл. від 219-го виборчого округу. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури[3].

Колишній заступник голови фракції «Слуга народу»[4], звільнений з посади та виключений з партії[5][6].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1972 року у Києві, навчався в спеціалізованій школі № 194 «Перспектива» (Оболонський район), закінчив Київський університет будівництва і архітектури за спеціальністю інженер-механік, там же закінчив військову кафедру. Майстер спорту України з дзюдо[джерело?].

Ресторатор

[ред. | ред. код]

Займається ресторанним бізнесом з 1998 року[7]. Є власником мережі київських ресторанів «Наша карта» («Велюр», «Рішельє», «Сейф», «Тургенєв», «Вулик», суші-бар «Пушистый», «Olmeca Plage», «Три вилки») заснованої 2007 року. Співзасновник ГО «Гільдія рестораторів і підприємств громадського харчування».

Телебачення

[ред. | ред. код]

Брав участь у телепроєктах «Ігри патріотів», «Форт Байяр», «Володар гори»; «Битва українських міст», в якому очолив команду міста Києва, (березень 2010 року, телеканал «Інтер»); «МастерШеф», на «СТБ», входив до складу журі; «МастерШеф-2», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-3», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-4», на «СТБ», входить до складу журі.

У квітні 2016 року Тищенко покинув «МастерШеф» після 6 років ефірів.[8] У 2017 році стає ведучим програми «Ревізор» на Новому каналі.[9]

З серпня 2018 року є учасником шоу «Танці із зірками» на 1+1.

Політика

[ред. | ред. код]

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (в.о. № 219, частина Святошинського району м. Києва)[10], де був позначений як генеральний директор ТОВ «ВКФ „РИМІД“»[11]. Підтримку Миколі надавала партія «Слуга народу», Тищенко обійшов Олександра Третьякова з партії «Європейська солідарність» і переміг на 219 окрузі[12].

Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Саудівською Аравією, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Катаром. Очолював київську міську організацію партії «Слуга народу»[13]. У березні 2021 обраний головою Закарпатської обласної організації партії «Слуга народу»[14]. 19 липня 2022 року голова партії Олена Шуляк припинила його повноваження на цій посаді[15].

26 січня 2023 року Тищенка виключили з партії Слуга народу через його незаконне перебування у Таїланді під час повномасштабного вторгнення РФ до України[16][17]. Микола заявив, що отримав завдання «розвивати відносини з країнами Азії»[18].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Від початку російсько-української війни Тищенко декларував активну волонтерську діяльність та збори грошей для ЗСУ. Провів благодійну вечерю в Парижі, де зібрав 5 млн грн для ЗСУ, передав їх на купівлю автомобілів для захисників Миколаєва.[19][20] За допомогою серії благодійних вечерь Way of Peace в рамках проєкту «Кулінарна дипломатія» зібрав кошти на автівки для потреб ЗСУ[21].

Скандали

[ред. | ред. код]

Під час парламентських виборів 2019 року ЦВК винесла Тищенку попередження за агітацію в органах влади (Святошинській РДА)[22]. Попри заборону політикам втручатися в освіту, Тищенко взяв участь на лінійках у двох школах Києва, перевірив перебіг ремонтних робіт і завітав ще до одного навчального закладу з ревізією процесу оновлення їдальні[23].

Під час карантину в 2020 році заклад «Велюр», власником якого є Тищенко, продовжував працювати, незважаючи на заборону. Його відвідували депутати, чиновники та бізнесмени[24].

У травні 2020 фірма ПП «Експрес-К», що належить його сестрі Юлії Тищенко, отримала підряд на 16,7 млн грн на будівництва транспортної розв'язки на Лівому березі Києва.[25]

У березні 2021 року Тищенко приїхав разом з іншими депутатами зі Слуги народу до Івано-Франківської області, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотувався до ВРУ на окрузі № 87. Спостерігачі повідомили, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шевченка в сепаратизмі[26].

У червні 2020 року нардеп Гео Лерос передав матеріали в НАБУ щодо схеми розкрадання бюджету на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, де фігурують імена Тищенка та «смотрящого» за Києвом Дениса Комарницького. У жовтні Гео Лерос виклав записи розмов Комарницького і Тищенка, які підтверджують згадану схему[27].

9 вересня 2021 року Тищенко напав на Гео Лероса в Верховній Раді України після критики Зеленського[28][29].

У квітні 2022 році передав на один із блокпостів Святошинського району Києва бронежилети майже 40-річної давності, які не виконували свою захисну функцію[30].

26 січня 2023 під час війни і заборони чиновникам їздити на відпочинок за кордон Тищенка побачили в Таїланді.[31]

1 серпня 2023 року депутат Тищенко звинуватив колегу Олега Семінського в відстоюванні інтересів ботоферми, ймовірно пов'язаної з роботою на Росію.[32][33]

«Коли з представниками Національної Поліції ми зайшли до офісу, що ймовірно співпрацює з ФСБ, на захист цієї ботоферми приїхав … сам нардеп Семінський О. В., чия громадська приймальня знаходиться поверхом вище над колл-центром», — заявив Тищенко.

5 серпня 2023 року голосував проти відкриття електронних декларацій.[34]

У грудні 2023 року НАЗК розпочало моніторинг способу життя Тищенка[35].

23 лютого 2024 року стало відомо, що Тищенко приховував зв'язки з особами, які співпрацюють з Росією[36]. ЗМІ вказують і на зв'язки з РФ через Микиту Батюка, батько якого є головою Спілки промисловців «ДНР»[37][38].

Напад на військового в Дніпрі

[ред. | ред. код]

20 червня 2024 року в Дніпрі Тищенко у супроводі невідомих озброєних людей у камуфляжі напав на військового зі спецпідрозділу Kraken Дмитра Павлова (позивний Син), який гуляв містом з немовлям[39]. Невідомі без розпізнавальних знаків у балаклавах, що супроводжували Тищенка, вихопили дитину з рук чоловіка, скрутили його в наручники та почали бити[40]. Було порушено дві справи: за ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) та 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі) ККУ[41].

25 червня 2024 року Тищенку вручили підозру за нанесення тілесних ушкоджень та незаконному утриманні за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 ККУ[42][43][44]. Печерський районний суд Києва обрав запобіжний захід у вигляді 60 днів домашнього арешту з носінням електронного браслету. Тищенка підозрюють у катуванні та незаконному позбавленні волі колишнього військового у Дніпрі.[45] 27 червня Печерський суд Києва заарештував на 2 місяці без застави охоронця Тищенка, учасника нападу[46].

Державні нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]
  • Батько — Микола Петрович Тищенко; мати — Жанна Анатоліївна Тищенко.[48]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dialog.ua. "Коля-котлета", – у Мережі ефектно відреагували на нову пропозицію Тищенка. Диалог.UA (укр.). Процитовано 21 червня 2024.
  2. ↑ Згадайте сало по 3 гривні, – політолог прокоментував скандал з Тищенком. 24 Канал (укр.). 28 січня 2023. Процитовано 21 червня 2024.
  3. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 2019-08-30 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  4. ↑ Разумков назвав прізвища голів фракцій [Архівовано 2019-08-31 у Wayback Machine.] Depo.ua (29 серпня 2019)
  5. ↑ Валентина Романенко (26 січня 2023). Тищенка вигнали з партії "Слуга народу". Українська правда. Архів оригіналу за 26 січня 2023. Процитовано 26 січня 2023.
  6. ↑ Станіслав Погорілов (27 січня 2023). Тищенка виключили з фракції "Слуга народу" — речниця. Українська правда. Архів оригіналу за 28 січня 2023. Процитовано 28 січня 2023.
  7. ↑ Ресторатор та екс-«Ревізор» Микола Тищенко йде до Ради від «Слуги народу» як мажоритарник
  8. ↑ Ресторатор Николай Тищенко покидает «МастерШеф» после 6 лет эфиров (рос.). Ivetta.ua. 13 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
  9. ↑ Молодий тато Микола Тищенко став новим ведучим «Ревізора». Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
  10. ↑ Микола Тищенко іде в політику: подробиці [Архівовано 2019-06-21 у Wayback Machine.] Сегодня (12 червня 2019)
  11. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  12. ↑ Що відомо про претендентів Слуги народу на керівництво економічними комітетами Верховної Ради. nv.ua. Процитовано 22 листопада 2019.
  13. ↑ Микола Тищенко очолив київський осередок "Слуги народу". Українська правда. 14 червня 2020. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  14. ↑ Закарпатську обласну організацію «Слуги Народу» очолить Микола Тищенко. Слуга народу. 24 березня 2021. Архів оригіналу за 24 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  15. ↑ Мазуренко Альона (19 липня 2022). Шкодить репутації: Тищенко більше не голова закарпатської "Слуги народу". Українська правда. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 26 липня 2020.
  16. ↑ Нардепа Миколу Тищенка виключили з партії "Слуга народу", керівник парламентської фракції СН Давид Арахамія звільнив його з посади свого заступника і анонсував виключення з фракції. Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 26 січня 2023.
  17. ↑ Тищенка виключили з фракції "Слуга народу" після скандалу. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2023. Процитовано 21 лютого 2023.
  18. ↑ "Нам було поставлено задачу": Тищенко розповів, навіщо поїхав до Таїланду. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2023. Процитовано 28 лютого 2023.
  19. ↑ Микола Тищенко продав гітару із зображеннями облич захисників «Азовсталі» за 1 млн гривень. Гроші підуть на ЗСУ. Архів оригіналу за 13 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  20. ↑ Микола Тищенко за 2 години заробив 5 мільйонів гривень для ЗСУ. Архів оригіналу за 16 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  21. ↑ Микола Тищенко «привіз» з вечері у Празі 10 автомобілів для ЗСУ. Архів оригіналу за 24 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  22. ↑ ЦВК інформує (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  23. ↑ Новообрані нардепи від столиці та Київщини йдуть шляхом попередників. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 15 вересня 2021.
  24. ↑ Ресторан нардепа від “Слуги Народу” Тищенка приймає VIP-гостей попри карантинні обмеження. Bihus.Info (укр.). 28 квітня 2020. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  25. ↑ Сестра Тищенка виграла тендер на 16 млн по «понятційці» смотрящего Комарницького. Наші гроші. Архів оригіналу за 21 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
  26. ↑ “Мінування”, десант “слуг” і силовики. Де результати виборів на Франківщині?. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  27. ↑ Лерос показав другу частину записів розмов “Тищенка і Комарницького”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
  28. ↑ У Раді бійка: Тищенко напав на Лероса. pravda.com.ua/ (укр.). Українська Правда. 9 вересня 2021. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  29. ↑ Стало відомо, чому Тищенко напав на Гео Лероса. glavcom.ua (укр.). Главком. 9 вересня 2021. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  30. ↑ Нардеп Тищенко передав столичній ТрО неякісні бронежилети, — ЗМІ. Архів оригіналу за 24 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  31. ↑ Микола Тищенко отримав підозру. Що загрожує куму Єрмака і чим він відомий. Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  32. ↑ Тищенко заявив про викриття кол-центру, що передавав дані про роботу ППО, і повʼязав його з депутатом Семінським. Той заперечує (фото). LB.ua. 1 серпня 2023. Архів оригіналу за 1 серпня 2023. Процитовано 1 серпня 2023.
  33. ↑ Тищенко "накрив" російську ботоферму у приймальні нардепа від "слуг". Архів оригіналу за 1 серпня 2023. Процитовано 1 серпня 2023.
  34. ↑ Рух "Чесно" назвав нардепів, які не проголосували за відкриття е-декларацій. Суспільне. Архів оригіналу за 21 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
  35. ↑ Марина Баранівська (26 грудня 2023). Після виходу сюжету Bihus.Info про статки Миколи Тищенка НАЗК розпочало перевірку джерел прибутків нардепа. Детектор медіа. Архів оригіналу за 27 грудня 2023. Процитовано 27 грудня 2023.
  36. ↑ Євген Мітін (23.02.2024). Микита Батюк – мажор, альфонс чи просто свояк Миколи Тищенка?. 360UA NEWS. Архів оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
  37. ↑ https://web.archive.org/web/20170624055142/http://tk-union.tv/kommentarij-batyuka-08-04-2015.html
  38. ↑ Пособник боевиков НВФ. Батюк Володимир Миколайович. 14.06.2016. Архів оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
  39. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/skandal-iz-tishchenkom-shcho-stalosya-dnipri-1719301845.html
  40. ↑ У мережі пишуть про напад на військового у Дніпрі. Поліція порушила справу. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
  41. ↑ Напад на військового у Дніпрі: з'явилась реакція голови МВС. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 21 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
  42. ↑ Review News (25 червня 2024). Тищенко отримав підозру за позбавлення волі ексвійськового. Review News (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  43. ↑ Звільнили поліцейського, який брав участь в інциденті з ексвійськовим та охороною нардепа Тищенка у Дніпрі (укр.). 24 червня 2024. Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  44. ↑ Нардепу Тищенку повідомили про підозру за фактом подій у Дніпрі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
  45. ↑ Електронний браслет та домашній арешт: суд обрав запобіжний захід Миколі Тищенку, якого підозрюють в катуванні вйіськового у Дніпрі. Slidstvo.info (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  46. ↑ Напад на екс-військового у Дніпрі: суд арештував охоронця Тищенка. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 червня 2024.
  47. ↑ Указ Президента України від 2 вересня 2008 року № 788/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  48. ↑ Біографія з офіційного сайту партії Слуга Народу. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  49. ↑ Досье: Тищенко Николай Николаевич. Архів оригіналу за 14 травня 2020.
  50. ↑ Николай Тищенко женится на студентке. viva.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
  51. ↑ 45-летний ресторатор Николай Тищенко показал фото новорожденного сына. moirebenok.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  52. ↑ Микола Тищенко підтвердив розлучення з Аллою Барановською та назвав причину. Архів оригіналу за 15 березня 2024. Процитовано 15 березня 2024.
  53. ↑ Тищенко каже, що у нього з кумом Єрмаком суворі відносини. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2023. Процитовано 21 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Логотип Вікіцитат Цитати за темою Тищенко Микола Миколайович у Вікіцитатах

Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тищенко_Микола_Миколайович&oldid=42934422