Битва під Уманню: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Уточнення |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{{Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни}} |
{{Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни}} |
||
{{Операція «Барбаросса»}} |
{{Операція «Барбаросса»}} |
||
'''Битва під Уманню''' (кінець липня — початок серпня 1941) відбулася в ході наступу [[Група армій «Південь»|групи армій «Південь»]]. Призвело до оточення і подальшої загибелі військ [[6-а армія (СРСР)|6- |
'''Битва під Уманню''' (кінець липня — початок серпня 1941) відбулася в ході наступу [[Група армій «Південь»|групи армій «Південь»]]. Призвело до оточення і подальшої загибелі військ [[6-а армія (СРСР)|6-ї]] і [[12-а армія (СРСР)|12-ї армій]] [[Південно-Західний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південно-західного фронту]] і окремих частин [[Південний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південного фронту]] [[Червона Армія|Червоної Армії]]. |
||
== Передісторія == |
== Передісторія == |
||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
У перші тижні [[План «Барбаросса»|операції «Барбаросса»]] [[група армій «Південь»]], просуваючись на схід, зайняла міста: [[Львів]] (30 червня), [[Тернопіль]], [[Вінниця|Вінницю]] і [[Житомир]] (10 липня). У ході бою під Луцьком — Рівне — Бродами були розбиті частини 4-го, 15-го і 16-го, а також 9-го, 19-го і 22-го [[механізований корпус|механізованих корпусів]] Червоної Армії, зі складу [[Південно-Західний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південно-Західного фронту]]. Зазначені групи корпусів атакували наступаючі війська Вермахту в районі міста [[Дубно]] з півдня і півночі, відповідно. Однак, незважаючи на перевагу в танках, ці атаки не увінчалися успіхом. За кількістю бронетехніки зіткнення було порівняти лише з [[Курська битва|битвою під Курськом]]. До 29-го червня бій було завершено і німецькі війська продовжили наступ. |
У перші тижні [[План «Барбаросса»|операції «Барбаросса»]] [[група армій «Південь»]], просуваючись на схід, зайняла міста: [[Львів]] (30 червня), [[Тернопіль]], [[Вінниця|Вінницю]] і [[Житомир]] (10 липня). У ході бою під Луцьком — Рівне — Бродами були розбиті частини 4-го, 15-го і 16-го, а також 9-го, 19-го і 22-го [[механізований корпус|механізованих корпусів]] Червоної Армії, зі складу [[Південно-Західний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південно-Західного фронту]]. Зазначені групи корпусів атакували наступаючі війська Вермахту в районі міста [[Дубно]] з півдня і півночі, відповідно. Однак, незважаючи на перевагу в танках, ці атаки не увінчалися успіхом. За кількістю бронетехніки зіткнення було порівняти лише з [[Курська битва|битвою під Курськом]]. До 29-го червня бій було завершено і німецькі війська продовжили наступ. |
||
10 липня [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] передала загальне командування частинами Червоної Армії, що діяли на Південно-Західному напрямку, [[Будьонний Семен Михайлович|С. М. Будьонному]]. Його завданням була координація дій двох фронтів. Таким чином, під командою Будьонного перебували війська загальною чисельністю близько 1,5 млн осіб, зосереджені в районах Умані та Києва. Однак Будьонний ледве встиг прийняти командування, як між цими угрупованнями вклинилася [[1-а танкова армія (Третій Рейх)|1-а танкова група]], під командуванням [[Евальд фон Кляйст|Е. Клейста]], зайнявши [[Бердичів]] (15 липня) і [[Козятин]] (16 липня). Таким чином, частини Клейста виявилися на північ від Умані. У той же час з півдня Умань обійшла [[17-а армія (Третій Рейх)|17-а армія]] вермахту (командувач — генерал [[Карл-Хайнрих фон Штюльпнагель|К.-Х. Штюльпнагель]]). Крім того, з півдня, від кордону з [[Румунія|Румунією]] на Умань наступала [[11-а армія (Третій Рейх)|11-а армія]] під командуванням генерала [[Ойген Ріттер фон Шоберт| |
10 липня [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] передала загальне командування частинами Червоної Армії, що діяли на Південно-Західному напрямку, [[Будьонний Семен Михайлович|С. М. Будьонному]]. Його завданням була координація дій двох фронтів. Таким чином, під командою Будьонного перебували війська загальною чисельністю близько 1,5 млн осіб, зосереджені в районах Умані та Києва. Однак Будьонний ледве встиг прийняти командування, як між цими угрупованнями вклинилася [[1-а танкова армія (Третій Рейх)|1-а танкова група]], під командуванням [[Евальд фон Кляйст|Е. Клейста]], зайнявши [[Бердичів]] (15 липня) і [[Козятин]] (16 липня). Таким чином, частини Клейста виявилися на північ від Умані. У той же час з півдня Умань обійшла [[17-а армія (Третій Рейх)|17-а армія]] вермахту (командувач — генерал [[Карл-Хайнрих фон Штюльпнагель|К.-Х. Штюльпнагель]]). Крім того, з півдня, від кордону з [[Румунія|Румунією]] на Умань наступала [[11-а армія (Третій Рейх)|11-а армія]] під командуванням генерала [[Ойген Ріттер фон Шоберт|Ойгена фон Шоберта]]. |
||
== Дії сторін == |
== Дії сторін == |
||
Версія за 18:10, 5 квітня 2015
| Битва під Уманню | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Друга світова війна | |||||||
| Координати: 48°35′00″ пн. ш. 30°40′00″ сх. д. / 48.5833333333611108173499815° пн. ш. 30.6666666666944465191591007° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} СРСР
|
.svg){kind=small} Третій Рейх
| ||||||
| Командувачі | |||||||
 Семен Будьонний Михайло Кирпонос Іван Тюленєв Іван Музиченко Павло Понеделін
|
Герд фон Рундштедт Евальд фон Кляйст Карл-Хайнрих фон Штюльпнагель Вернер Кемпф
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 6- а армія, 12-а армія, окремі частини 26-ї армії та 18-ї армії | 48-й моторизований корпус танкової групи Клейста, 17-а армія | ||||||
| Втрати | |||||||
| За німецькими даними захоплено 103 тис. полонених, 317 танків та 858 одиниць артилерії | |||||||
| |||||
| |||||
Битва під Уманню (кінець липня — початок серпня 1941) відбулася в ході наступу групи армій «Південь». Призвело до оточення і подальшої загибелі військ 6-ї і 12-ї армій Південно-західного фронту і окремих частин Південного фронту Червоної Армії.
Передісторія
У перші тижні операції «Барбаросса» група армій «Південь», просуваючись на схід, зайняла міста: Львів (30 червня), Тернопіль, Вінницю і Житомир (10 липня). У ході бою під Луцьком — Рівне — Бродами були розбиті частини 4-го, 15-го і 16-го, а також 9-го, 19-го і 22-го механізованих корпусів Червоної Армії, зі складу Південно-Західного фронту. Зазначені групи корпусів атакували наступаючі війська Вермахту в районі міста Дубно з півдня і півночі, відповідно. Однак, незважаючи на перевагу в танках, ці атаки не увінчалися успіхом. За кількістю бронетехніки зіткнення було порівняти лише з битвою під Курськом. До 29-го червня бій було завершено і німецькі війська продовжили наступ.
10 липня Ставка ВГК передала загальне командування частинами Червоної Армії, що діяли на Південно-Західному напрямку, С. М. Будьонному. Його завданням була координація дій двох фронтів. Таким чином, під командою Будьонного перебували війська загальною чисельністю близько 1,5 млн осіб, зосереджені в районах Умані та Києва. Однак Будьонний ледве встиг прийняти командування, як між цими угрупованнями вклинилася 1-а танкова група, під командуванням Е. Клейста, зайнявши Бердичів (15 липня) і Козятин (16 липня). Таким чином, частини Клейста виявилися на північ від Умані. У той же час з півдня Умань обійшла 17-а армія вермахту (командувач — генерал К.-Х. Штюльпнагель). Крім того, з півдня, від кордону з Румунією на Умань наступала 11-а армія під командуванням генерала Ойгена фон Шоберта.
Дії сторін
Ставка і командування Південним фронтом помилково припустили, що німці мають намір вийти до Дніпра між Києвом і Черкасами з метою подальшого наступу на Донбас, і недооцінили небезпеку оточення. 28-го липня війська Південно-Західного і Південного фронтів отримали наказ відійти на Схід, з метою відсікти німцям вихід до Дніпра . У результаті було втрачено можливість уникнути оточення шляхом відходу на південний схід.
2 серпня група Клейста з'єдналися з 17-ю армією, замкнувши оточення. На наступний день оточення було посилено другий кільцем, утвореним 16-ю танковою дивізією і Угорським рухомим корпусом. До 8-го серпня опір оточених частин Червоної Армії, в цілому, припинився. Німецькі війська дістали можливість провести операцію на оточення Південно-Західного фронту.
Наслідки
Були оточені 20 дивізій 6-ї і 12-ї армій зі складу Південного фронту. Їх командувачі генерал-лейтенант І. М. Музиченко і генерал-майор П. Г. Понеделін потрапили в полон. У полон також потрапили:
- Командир 49-го стрілецького корпусу генерал-майор С. Я. Огурцов;
- Командир 13-го стрілецького корпусу генерал-майор М. К. Кирилов;
- 8-го стрілецького корпусу генерал-майор М. Г. Снєгов;
- Командир 16-го механізованого корпусу комдив О. Д. Соколов;
- Командир 80-ї Червонопрапорної Донецької дивізії генерал-майор В. І. Прохоров;
- Начальник штабу 192-ї гірсько-стрілецької дивізії підполковник Свєчніков В. І. Загинули:
- Командир 44-ї танкової дивізії полковник В. П. Кримов;
- Командир 8-ї танкової дивізії полковник П. С. Фотченков;
- Командир 24-го механізованого корпусу генерал-майор В. І. Чистяков.
Радянських військовополонених помістили в створений на території кар'єру біля міста Умань концтабір, неофіційно названий «Уманська Яма» (на фото). У ньому через погані умови утримання багато хто загинув. У місцях боїв і в таборі німці і посібники розстрілювали військовополонених євреїв, комісарів, «політбійців», поранених і ослаблених[1]
Зображення
-
Радянські полоненні, Умань 1941р. -
Умань 1941р. -
Гітлер в Умані, серпень 1941р. -
Вудиці Умані після нападу 1941р. -
Високошвидкісний арттягач СТЗ-НАТІ 5, кинутий під Уманню в 1941 під час бою. Найімовірніше належав 12-ї Армії -
Гітлер і Муссоліні, після параду італійських військ оглядають околиці Умані 27-28 серпня 1941р -
Фото Дивізіону Вікінг у районі Умані, 1941р.
Див. також
- Битви та операції німецько-радянської війни
- Битва за Київ (1941)
- Уманська Яма
- Кам'янець-Подільський котел
- Операція «Кільце»
Примітки
Література
- Christian Zentner: Der Zweite Weltkrieg. Stuttgart, Unipart-Verlag 1986. ISBN 3-8118-1761-2
- Ісаєв А. В. Від Дубна до Ростова. — М.: АСТ; Транзіткніга, 2004.
- Долматовський Є. А. Зелена Брама: Документальна легенда про одного з перших боїв Великої Вітчизняної війни. М.: Політвидав, 1989.
- Новобранець В. А. «Записки військового розвідника» (Опубліковані в журналі «Військово-історичний архів» N: 4 (52) −12 (60), 2004 р. — 1 (61) −3 (63) , 2005)
- Валентин Рунов. 1941. Переможний парад Гітлера. Правда про Уманське побоїще. Серія: «Війна і ми». Видавництва: Яуза, Ексмо, 2010 р. 416 стор ISBN 978-5-699-42582-2
- «Цена Победы»: Котлы 1941 года http://www.diletant.ru/articles/16041207/
- http://parabellum1941.narod.ru/simple6.html
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
