Івашко Володимир Антонович

Володимир Антонович Івашко
Володимир Антонович Івашко Володимир Антонович Івашко
11-й Перший Секретар ЦК КПУ
28 вересня 1989 — 22 червня 1990
Попередник	Володимир Щербицький
Наступник	Станіслав Гуренко
Голова Верховної Ради УРСР
4 червня 1990 — 9 липня 1990
Попередник	Платон Костюк Валентина Шевченко
Наступник	Леонід Кравчук
Заступник Генерального секретаря ЦК КПРС
1990 — 1991
Попередник	Михайло Горбачов
Наступник	не було
Народився	28 жовтня 1932(1932-10-28) Полтава, Українська РСР, СРСР
Помер	13 листопада 1994(1994-11-13) (62 роки) Москва, РФ
Похований	Міське кладовище № 2
Відомий як	політик, економіст
Країна	Росія
Освіта	Харківський гірничий інститут
Alma mater	Харківський національний університет радіоелектроники
Політична партія	КПРС
У шлюбі з	Івашко Людмила Василівна
Релігія	Атеїзм
Нагороди
[[Зображення: |128px]]
Медіафайли у Вікісховищі

Іва́шко Володи́мир Анто́нович (28 жовтня 1932(19321028), Полтава, Українська РСР, СРСР — 13 листопада 1994, Москва, РФ) — український радянський державний діяч, перший та єдиний заступник Генерального секретаря ЦК КПРС (1990–1991).

Член КПРС з 1960. Кандидат економічних наук, доцент. Депутат ВР УРСР XI скликання (у 1986 - 1987 роках).

Біографія

Народився в родині робітників.

Освіта вища (Харківський гірничий інститут, гірничий інженер).

1950–1956 — студент Харківського гірничого інституту.

Працював у вузах Харкова:

• 1957–1962 — асистент у Харківському гірничому інституті
• 1962–1966 — старший викладач, заступник декана факультету в Інституті гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки
• 1967–1973 — старший викладач в Українському заочному політехнічному інституті.

1973 — захистив кандидатську дисертацію.

1973–1978 — завідувач відділу науки і навчальних закладів Харківського обласного комітету КПУ.

1978–1986 — секретар з питань ідеологічної роботи Харківського обласного комітету КПУ.

1986–1987 — секретар ЦК КПУ з питань ідеологічної роботи.

Був політичним радником уряду Демократичної Республіки Афганістан.

1987–1988 — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

1988–1989 — 2-й секретар ЦК КПУ.

1988–1990 — член Політбюро ЦК КПУ.

28 вересня 1989 — 22 червня 1990 — 1-й секретар ЦК КПУ.

1989–1991 — член Політбюро ЦК КПРС.

18 березня 1990 — обраний народним депутатом УРСР.

4 червня 1990 — обраний головою Верховної Ради УРСР.

9 липня 1990 — склав повноваження Голови Верховної Ради УРСР і депутатські повноваження у зв'язку з переходом на роботу в ЦК КПРС на посаду заступника Генерального секретаря ЦК КПРС. Був єдиним в історії, хто займав цю посаду.

Протягом 5 днів від моменту, коли Михайло Горбачов залишив посаду Генерального секретаря (24 серпня 1991), до розпуску КПРС (29 серпня) формально був «виконувачем обов'язків» Генерального секретаря партії, але фактично був позбавленим можливості проявити себе діями.

Нагороди

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, двома медалями СРСР та Демократичної Республіки Афганістан.

Цікаві факти

З нагоди 70-річчя з дня народження В. А. Івашка Верховна Рада України заснувала з 2002 р. для студентів Харківського національного університету радіоелектроніки, де він навчався та працював, дві стипендії Верховної Ради України його імені.

Джерела

• Официальная справка члена ЦК — Ивашко Владимир Антонович
• Івашко Володимир Антонович // Портал Верховної Ради України
• Володимир Антонович Івашко // Історія Полтави

Попередник:	Голови Верховної Ради України	Наступник:
Шевченко Валентина Семенівна		Плющ Іван Степанович