Івашко Володимир Антонович

Володимир Антонович Івашко
Володимир Антонович Івашко Володимир Антонович Івашко
11-й Перший Секретар ЦК КПУ
28 вересня 1989 — 22 червня 1990
Попередник	Володимир Щербицький
Наступник	Станіслав Гуренко
Голова Верховної Ради УРСР
4 червня 1990 — 9 липня 1990
Попередник	Платон Костюк Валентина Шевченко
Наступник	Леонід Кравчук
Заступник Генерального секретаря ЦК КПРС
1990 — 1991
Попередник	Михайло Горбачов
Наступник	не було
Народився	28 жовтня 1932(1932-10-28) Полтава, Українська РСР, СРСР
Помер	13 листопада 1994(1994-11-13) (62 роки) Москва, РФ
Похований	Міське кладовище № 2
Відомий як	політик, економіст
Країна	Росія
Освіта	Харківський гірничий інститут
Alma mater	Харківський національний університет радіоелектроники
Політична партія	КПРС
У шлюбі з	Івашко Людмила Василівна
Релігія	Атеїзм
Нагороди
[[Зображення: |128px]]
Медіафайли у Вікісховищі

Іва́шко Володи́мир Анто́нович (28 жовтня 1932(19321028), Полтава, Українська РСР, СРСР — 13 листопада 1994, Москва, РФ) — український радянський державний діяч, перший та єдиний заступник Генерального секретаря ЦК КПРС (1990–1991).

Член КПРС з 1960. Кандидат економічних наук, доцент. Депутат ВР УРСР XI скликання (у 1986 — 1987 роках).

Біографія

Народився в родині робітників. 1950–1956 — студент Харківського гірничого інституту, отримав спеціальність гірничий інженер.

Працював у вузах Харкова:

• 1957–1962 — асистент у Харківському гірничому інституті
• 1962–1966 — старший викладач, заступник декана факультету в Інституті гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки
• 1967–1973 — старший викладач в Українському заочному політехнічному інституті.

1973 — захистив кандидатську дисертацію.

1973–1978 — завідувач відділу науки і навчальних закладів Харківського обласного комітету КПУ.

1978–1986 — секретар з питань ідеологічної роботи Харківського обласного комітету КПУ.

1986–1987 — секретар ЦК КПУ з питань ідеологічної роботи.

Був політичним радником уряду Демократичної Республіки Афганістан.

1987–1988 — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

1988–1989 — 2-й секретар ЦК КПУ.

1988–1990 — член Політбюро ЦК КПУ.

28 вересня 1989 — 22 червня 1990 — 1-й секретар ЦК КПУ.

1989–1991 — член Політбюро ЦК КПРС.

18 березня 1990 — обраний народним депутатом УРСР.

4 червня 1990 — обраний головою Верховної Ради УРСР (після цього на XXVIII з'їзді КПУ склав повноваження першого секретаря партії).

9 липня 1990 — склав повноваження Голови Верховної Ради УРСР і депутатські повноваження у зв'язку з переходом на роботу в ЦК КПРС на посаду заступника Генерального секретаря ЦК КПРС. Був єдиним в історії, хто займав цю посаду.

Протягом п'яти днів від моменту, коли Михайло Горбачов залишив посаду Генерального секретаря (24 серпня 1991), до розпуску КПРС (29 серпня) формально був «виконувачем обов'язків» Генерального секретаря партії, але фактично був позбавленим можливості проявити себе діями.

Нагороди

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, двома медалями СРСР та Демократичної Республіки Афганістан.

Цікаві факти

З нагоди 70-річчя з дня народження В. А. Івашка Верховна Рада України заснувала з 2002 р. для студентів Харківського національного університету радіоелектроніки, де він навчався та працював, дві стипендії Верховної Ради України його імені.

Джерела

• Володимир Антонович Івашко // Історія Полтави.
• Івашко Володимир Антонович // Портал Верховної Ради України.
• Падалка С. С. Івашко Володимир Антонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 408. — ISBN 966-00-0610-1.
• Шаповал Ю. І. Івашко Володимир Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Официальная справка члена ЦК — Ивашко Владимир Антонович

Попередник:	Голови Верховної Ради України	Наступник:
Шевченко Валентина Семенівна		Плющ Іван Степанович