2С19 «Мста-С»: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Зображення.
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
|назва = 2С19 «Мста-С»
|назва = 2С19 «Мста-С»
|зображення = 2S19 Msta-S of the Ukrainian Army.jpg
|зображення = 2S19 Msta-S of the Ukrainian Army.jpg
|опис_зображення = 2С19 на параді перемоги в Києві
|опис_зображення = 2С19 на параді на честь [[Парад на честь дня Незалежності України|дня Незалежності України]], 2008 рік
|класифікація = [[самохідна гаубиця]]
|класифікація = [[самохідна гаубиця]]
|модифікація =
|модифікація =

Версія за 18:23, 4 травня 2022

2С19 «Мста-С»
2С19 на параді на честь дня Незалежності України, 2008 рік
2С19 на параді на честь дня Незалежності України, 2008 рік
Типсамохідна гаубиця
Історія використання
На озброєнніз 1989
ВійниДруга російсько-чеченська
Війна на сході України
Історія виробництва
РозробникУралтрансмаш
ОКБ-2
ВиробникСРСР СРСР
Росія Росія
Виготовленняз 1983
Виготовлена
кількість		понад 500
Характеристики
Вага42
Довжина6 040
Довжина ствола47
Ширина3 380
Висота3 350
Обслуга5
Калібр152-мм 2А64 нарізна
Підвищення−4…+68°
Траверс360°
Дальність вогню
Ефективна6,5…29,06
Приціл1П22, 1П23, ПЗУ-5
Бронястальна, катана, протикульова
Головне
озброєння
гаубиця
боєкомплект: 50
Другорядне
озброєння
1 × 12,7-мм НСВТ
Двигун
Дорожній просвіт450
база: 4 520
колія: 2 800
Швидкістьшосе: 60
Прохідністьбрід: 1,2 м
2С19 «Мста-С» у Вікісховищі

2С19 «Мста-С» (індекс ГБТУ — об'єкт 316, за класифікацією НАТО — M1990 «Farm») — радянська і російська 152-мм дивізійна самохідна гаубиця. Розроблена на Уральському заводі транспортного машинобудування. Головний конструктор САУ — Ю. В. Томашов, 152-мм гармата 2А64 — Г. І. Сергєєв.

САУ 2С19 призначена для знищення тактичних ядерних засобів, артилерійських і мінометних батарей, танків та іншої броньованої техніки, протитанкових засобів, живої сили, засобів ППО і ПРО, пунктів управління, а також для руйнування польових фортифікаційних споруд та перешкоджання маневрам резервів противника в глибині його оборони.

Може вести вогонь по спостережуваних і неспостережуваних цілях із закритих позицій і прямим наведенням, включаючи роботу в гірських умовах.

При стрільбі використовуються як постріли з боєукладання, так і при подачі з ґрунту.

В 1989 році нова самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння артилерійських полків мотострілецьких і танкових дивізій Радянської армії.

Вперше була представлена широкому загалу на авіасалоні в місті Жуковському в серпні 1992 року.

Створення

Головним розробником 2С19 був призначений Уральський завод транспортного машинобудування, гаубиця 2А64 проєктувалася в ОКБ-2. У 1983 році був виготовлений перший макетний зразок, а в листопаді цього ж року було завершено виготовлення дослідного зразка, який протягом 1984 року на Ржевському полігоні проходив випробування. Спочатку САУ 2С19 розроблялася на базі танка Т-72, проте в ході випробувань були виявлені серйозні недоліки, серед яких було велике розгойдування при стрільбі. Для усунення зауважень було прийнято рішення від бази танка Т-72 залишити геометрію корпусу, двигун, трансмісію і приводи керування. При цьому торсіони і котки ходової частини САУ були замінені на нові, розроблені на базі танку Т-80. Після усунення зауважень до 1986 року були виготовлені 6 самохідних гаубиць 2С19 початкової партії. Виготовлені САУ були відправлені на державні, а потім на військові випробування. Після завершення військових випробувань і доробок виявлених недоліків в 1989 році самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння Радянської армії.

До початку 2008 року самохідні гаубиці 2С19М1 були прийняті на озброєння та почали надходити до російської армії. Відповідно був розроблений і експортний варіант з неофіційним найменуванням 2С19М1-155.[2] У грудні 2012 року стало відомо про нову модернізовану САУ 2С19М2, перша партія більш 35 шт. поставлено було у 2013 році.[2]

Модифікації

  • Росія 2С19М1 — встановлена супутникова навігація, нова система керування вогнем «УСПЕХ-С».[3][4]
  • Росія 2С19М2 — встановлена нова автоматизована система управління вогнем, також є можливість застосування цифрових електронних карт, знижена помітність в радіолокаційному, тепловому і оптичному діапазонах, встановлений кондиціонер, збільшена прицільна скорострільність до 10 пострілів в хвилину, поліпшена точність наведення.[5]

Оператори

2С19 «Мста-С» української армії під час параду в День Незалежності в Києві в 2008 році.
  • Азербайджан Азербайджан — укладено контракт з Росією у 2011—2012 роках на постачання 18 одиниць 2С19 «Мста-С». Постачання розпочато в 2013 році
  • Білорусь Білорусь — 12 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
  • Венесуела Венесуела — 48 одиниць 2С19, станом на 2013 рік
  • Грузія Грузія — 1 одиниця 2С19 на зберіганні, станом на 2013 рік
  • Росія Росія — 600 одиниць 2С19 (450 у строю, 150 на зберіганні, станом на 2017 рік).[6](Перевірено 16 серпня 2018) З 2013 року розпочато постачання модернізованих САУ 2С19М2. 1 лютого 2022 р. було отримано партію з 12 шт САУ 2С19М2.[7]
  • Україна Україна — 35 одиниць 2С19, станом на 2017 рік[8](Перевірено 16 серпня 2018)
  • Ефіопія Ефіопія — 10 одиниць 2С19, станом на 2013 рік

Бойове застосування

Російсько-українська війна

Докладніше: Російська збройна агресія проти України (2014‒2015)
Цей розділ потребує доповнення. (травень 2015)
Російська «Мста-С» 2С19М2, 2014 рік
Російські «Мста-С» на марші, 2022 рік

Російські установки САУ «Мста-С» були неодноразово зняті у серпні-вересні 2014 року на Маріупольському напрямку. Були ідентифіковані фото у Новоазовську.[9][10]

Меморандум від 20 вересня до Мінського протоколу передбачав відведення гаубиць калібром 152-мм: 2С5 «Гіацинт-С», 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С», 2А65 «Мста-Б» на 33 км від лінії зіткнення[11][12]. А «Комплекс заходів» на виконання Мінських угод від 12 лютого 2015 передбачав створення зони безпеки завширшки 50 км для артилерійських систем калібру 100 мм і більше[13].

Колони САУ, зокрема новітньої російської модифікації 2С19М1, було зафіксовано під час боїв за Дебальцеве у лютому 2015 року. 2С19М1 були ідентифіковані під м. Перевальськ,[3] смт Селезнівка,[14] смт Михайлівка неподалік Алчевська.[15]

Під с. Байрачки щонайменше одна установка була знищена українським контрбатарейним вогнем.[16]

27 березня 2022 року Збройні сили України здобули в бою із окупантами на Миколаївщині черговий трофей — самохідну артилерійську установку «Мста-С». Її транспортували до однієї з військових частин[17].

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ ГОСТ 8.417-2002
  2. ↑ а б САУ Мста-С 2С19 — 152-мм самоходная гаубица. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  3. ↑ а б Askai (5:59 AM - 15 Feb 2018). На двух российских Мста-С колонны в Перевальске (февраль 2015) видны антенны спутниковой навигации - модернизированные САУ 2С19М1: https://youtu.be/uzhkbVUUVbA pic.twitter.com/Vwk2uETWtL. @askai707 (рос.). Процитовано 6 березня 2018.
  4. ↑ АВТОМАТИЗИРОВАННАЯ СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ НАВЕДЕНИЕМ И ОГНЕМ САМОХОДНОЙ АРТИЛЛЕРИИ (АСУНО) «УСПЕХ-С» - описание и технические характеристики. armsdata.net. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  5. ↑ Армія РФ отримала партію модернізованих САУ 2С19М2 (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  6. ↑ The Military Balance, 2017, с. 212.
  7. ↑ 152-ММ САМОХОДНАЯ ДИВИЗИОННАЯ ГАУБИЦА 2С19М2 «МСТА-С» 152-MM DIVISIONAL SELF-PROPELLED HOWITZER 2S19M2 «MSTA-S» (рос.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  8. ↑ The Military Balance, 2017, с. 228.
  9. ↑ Askai (26 вересня 2017). Российская САУ "Мста-С" 17-й ОМСБр в Новоазовске (47.126667, 38.085915), сентябрь 2014-го. Источник фото - статья https://fraza.ua/analytics/262740-hroniki-vtorzhenija-kogda-realno-russkaja-armija-voshla-na-donbass …pic.twitter.com/GvrdBAAhdF. @askai707 (рос.). Процитовано 6 березня 2018.
  10. ↑ Askai (5:21 AM - 14 Feb 2018). Ещё одно фото с того же места.pic.twitter.com/58Orr7eYaG. @askai707 (рос.). Процитовано 6 березня 2018.
  11. ↑ ОБСЄ оприлюднила текст мінського Меморандуму. Голос Америки. 20 вересня 2014. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 28 травня 2015.
  12. ↑ У Мінську домовились про буферну зону на сході – Кучма. Громадське телебачення. 20 вересня 2014. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 28 травень 2015.
  13. ↑ Комплекс мер по выполнению Минских соглашений. Президент России. 12 лютого 2015. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 28 травня 2015.
  14. ↑ Askai (5:01 AM - 7 Feb 2018). Российская самоходная установка Мста-С недалеко от Дебальцево (посёлок Селезнёвка, 48.398413, 38.789783). 20 февраля 2015-го года. Источник: http://visualrian.ru/media/2576683.html …pic.twitter.com/8dVQFMLEH2. @askai707 (рос.). Процитовано 6 березня 2018.
  15. ↑ Askai (3:53 AM - 8 Feb 2018). Российские арт. установки Мста-С под Алчевском (посёлок Михайловка, 48.491698, 38.893365). Вероятно, 20 февраля 2015-го года. Видео 1: https://youtu.be/OaBzbheTMwg Видео 2: https://youtu.be/s1lR-BXEqis?t=7m38s …pic.twitter.com/6x5w7iMV3d. @askai707 (рос.). Процитовано 6 березня 2018.
  16. ↑ Askai (6:42 AM - 23 Feb 2017). Видео "под Байрачками накрыли укры нашу сау": https://youtu.be/XZvzxOdqdr4  Возможно, одна из российских САУ "Мста-С", воевавших под Дебальцево.pic.twitter.com/EcBhVeVpFx. @askai707 (рос.). Процитовано 6 березня 2018.
  17. ↑ ЗСУ в бою з російськими окупантами захопили артилерійську установку «Мста-С». Фото [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.]. news.obozrevatel.com. 27 березня 2022.

Посилання


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2С19_«Мста-С»&oldid=35591583