Бабин (Рівненський район): відмінності між версіями

село Бабин
	Церква Івана Богослова (ПЦУ)
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Громада	Бабинська сільська громада
Основні дані
Перша згадка	1544
Населення	2 291 (01.01.2022)
Поштовий індекс	35431
Телефонний код	+380 3650
Географічні дані
Географічні координати	50°35′57″ пн. ш. 26°31′15″ сх. д.H G O
Відстань до; обласного центру	18 км
Відстань до; районного центру	18 км
Місцева влада
Адреса ради	Рівненська область, Рівненський район, с. Бабин, вул. Незалежності, 1
Вебсторінка	http://babyn.gromada.org.ua/
Карта
	Бабин
	Бабин
Мапа
	Бабин у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 08:23, 19 травня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бабин.

Ба́бин — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області, адміністративний центр Бабинської сільської громади. Населення становить 2 291 особа.

Історія

Найдавніша з відомих писемних згадок, яка стосується історії села Бабин — це запис у збірці документів князів Острозьких «Munimenta ducum in Ostrog», що припадає на 25 січня 1465 року. Тут уперше згадується волинський зем'янин, луцький повітник Івашко Бабинський^[1]. Його син пан Митко Бабинський — слуга князів Острозьких^[2]. Семен Миткович Бабинський — слуга й один з воєначальників великого гетьмана литовського Костянтина кн. Острозького.^[3] За його часів, 4 травня 1540 (1544) року, вперше документально згадується Бабин. Богдана Семенівна Бабинська — дружина Єсифа Немирича, який є репрезентантом відомого українського роду Немиричів. Волинський боярський, шляхетський рід Бабинських володів Бабином до 1735 року.

Під час одного з наймасштабніших татарських набігів, між 1577 та 1578 роками, Бабин був спустошений та спалений загонами кримського хана Мехмеда ІІ Гірея. У1588 році було складено угоду про розмежування сіл Бабина та Рясників з Крупою між Андрієм Бабинським та Ганною Гостською. На той час бабинські землі межували зі селами Крупа, Рясники, Дорогобуж, Бугрин, Іллін та Підліски.

Під час Хмельниччини, у вересні 1648 року село Бабин було спустошене покозаченими селянами звягельського полковника Михайла Тиші. У вересні 1649 року воно знову зазнало спустошення татарами. В цілому, за час Козацької революції населення та кількість димів у селі скоротилися вдвічі.

У 1677 році згадується архімандрит дорогобузький Йосип Бабинський. Згодом він був настоятелем Полоцького Софійського монастиря.

У серпні 1735 року Бабином починає володіти київський каштелян Казимир Стецький.

Відомо, що в Бабині існувала дерев'яна церква Івана Богослова (1771—1815). Вона згоріла під час пожежі в 1815 році, вцілілою залишилась лише дерев'яна дзвіниця. Згодом її було розібрано на потреби церковно-прихідської школи.

З 1795 року Бабин у складі Волинського намісництва, Російської імперії. Від початку ХІХ століття у складі Бугринської волості, Острозького повіту, Волинської губернії.

На 1815 рік село у власності Михайла-Гедеона Радивила та його дружини Олександри Радивил зі Стецьких. Її стараннями було збудувано нову муровану церкву Івана Богослова, на місці згорівшої дерев'яної. Будівництво розпочалося у 1820 році, а завершене було в 1839-му, стиль неокласицизм.

У 1853 році бувший маршал волинського дворянства Граціан Іпогорський-Ленкевич купив Бабин з Антополем у Олександри Радивил. Після його смерті селами володів син Фелікс Ленкевич, а після смерті останнього, його сестра Октавія гр. Валевська з Ленкевичів.

Під кінець ХІХ століття Бабинську економію викупив Дмитро Піхно. У 1913 році було збудовано Бабинську цукроварню.

З початком Першої світової війни чимало мешканців села було примусово мобілізовано до царської армії.

У 1918 році Бабин увійшов до Погоринської землі, Української Народної Республіки, а згодом до Української Держави.

З 1921 року село у складі Польської республіки. Адміністративно відносилося до Рівненської ґміни, Рівненського повіту, Волинського воєводства. 12 грудня 1933 року Бабин разом з Чорними Лозами були передані до Бугринської ґміни.

Починаючи з 1921 року Бабин став прихистком для еміґрантів з окупованої більшовиками території України. Зокрема, при цукрозаводі оселилося близько сотні інтернованих старшин та козаків Армії УНР. Організацією працевлаштування й поселення опікувався генерал-хорунжий Євген Білецький. Багато з них осіли тут і взяли шлюби з місцевими мешканцями. Їхні нащадки проживають у селі й досі. 4 січня 1934 року в селі було створено «Просвітянську хату», при ній існував український церковний хор. До його складу входили місцеві мешканці: Аврамчук Олексій, Данило та Радіон Кирилюки, Павло Талащук, Макар Кубай, Демид Новосад, Нечипір Замогильний та ін. Також серед місцевих просвітян значилися бувші вояки Армії УНР.

У міжвоєнний період одним із власників цукрозаводу був граф Роман Потоцький. Він двічі викупляв частини акцій цукрозаводу, власником якого був чехословацький концерн «Škoda». У 1938 році завдячуючи Роману Потоцькому на цукрозаводі практично повністю було замінено старе обладнання новим, на ньому цукрозавод працював приблизно до кін. 1970-х років. Також Потоцький ініціював будівництво римо-католицького костелу, яке розпочалося в 1939 році. Автором його проєкту був відомий на той час польський архітектор та головний архітектор Рівного — Ян Ричґурський-Савич. З початком більшовицької окупації у вересні 1939 року його будівництво припинилося, було тимчасово поновлене згодом, під час нацистської окупації. З приходом на ці терени російських більшовиків, Бабин увійшов до складу Гощанського району, Рівненської області, УРСР. Як і в багатьох селах почалися репресії, розкулачення та депортації.

З початком Німецько-радянської війни в червні 1941 року, Бабин став свідком однієї з найбільших танкових битв на лінії Луцьк-Дубно-Броди. Її епізод відбувся між селами Бабин, Рясники, Чорні Лози та Дмитрівка. Тоді ж, утікаючими звідси, загонами НКВД було розстріляно кілька бувших воїнів Армії УНР, які працювали на цукрозаводі (Петра Авраменка, Тимоша Домбровського, Степана Паламарчука, Івана Мадія) та місцевого попа церкви Івана Богослова. За пізнішими даними совєцької пропаганди, вони буцімто були розстріляні німцями^[4]. З відступом регулярних частин Червоної армії було понищене обладнання цукрозаводу. Зокрема під час артилерійського обстрілу зі сторони Гощі було збито заводський димар. У часи німецької окупації завод було відновлено під керівництвом бувшого офіцера Армії УНР, директора Пивоваренка Андрія. Відомо, що з ним товаришував редактор газети Волинь Улас Самчук, який неодноразово перебував у Бабині на цукрозаводі.

У 1944 році, з наступом Червоної армії на совєтсько-німецькому фронті, в селі розпочалося нове протистояння. Мешканці села масово вступали до лав ОУН-УПА, також був розвинений волонтерський рух по допомозі повстанцям продуктами, одягом та ін. Для запобігання збільшення кількості повстанців, підрозділами НКВС більшу частину чоловічого населення було насильно мобілізовано до ЧА і відправлено на совєцько-німецький фронт у Білорусі, де розпочалася «Операція Багратіон» та в Угорщині, де проходила «Дебреценська наступальна операція». Збройний супротив УПА на околицях Бабина тривав до кінця 1940-х років. Тоді ж до села прибуло кілька депортованих польськими комуністами українських сімей з Холмщини. Одночасно звідси було депортовано практично все польське та чеське населення.

У післявоєнні часи було збудовано дитячий садок, нову школу, колгосп, дві ферми, відновлено роботу цуркозаводу, збільшено площу технічного ставу. Також на тривалий період було закрито церкву Івана Богослова (УПЦ МП).

У 1990-х рр., у селі відновлено українську православну церкву та відкрито два молитовні будинки. 2012 року припинив своє функціонування цукровий завод.

Починаючи від січня 2021 року село Бабин — центр Бабинської Об'єднаної Територіальної Громади в Рівненському районі Рівненської області.

24 травня 2022 року на Бабинському цукрозаводі сталася пожежа. Згоріла частина «старого цеху» який було зведено в 1913 році.^[5]

Населення

Станом на 1629 рік — близько 86 димів.^[6]

Під час Хмельниччини, станном на 1651 рік — бл. 41 дим.

Станом на 1795 рік — 75 димів

Станом на 1925 рік — 966 осіб.

Станом на жовтень 1936 року — 1400 осіб

Станом на 1973 рік — 798 дворів та 2510 осіб.^[7]

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 2525 осіб, з яких 1167 чоловіків та 1358 жінок.^[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2367 осіб^[9]. 98,50 % мешканців вказали українську як рідну мову, 1,34 % — московитську^[10].

Станом на 2021 рік — 2394 особи^{[джерело?]}.

Інфраструктура

У Бабині функціонує дитячий садок, ліцей, Будинок культури, парк-сквер, стадіон, 4 храми, кладовище, ковбасний цех, пекарня, рибний цех, декілька магазинів. Через село пролягає траса міжнародного значення Е40.

Водойми та ліс

Бабин має мережу ставків, які діляться на: малий технічний став, великий технічний став, старий став (зг. 1624 рік), став біля лісу. Між ними протікає річка, що бере початок у місцевому лісі та впадає у Горинь, біля села Іллін. У 1806 році вона згадується, як — «річка Вовчого млина». Бабинський ліс у 1917 році згадується як — «Таращанський ліс». У 1920-30-х роках на його узліссі розташовувався фільварок Турчин, у совєцьку добу — садиба лісника. У 1990-х роках було висаджено новий ліс при трасі Е40.

Відомі люди

Семен Бабинський (кін. XV ст. — до 1568) — власник села Бабина, намісник вінницький, староста житомирський, королівський дворянин, слуга Костянтина Острозького, Іллі Острозького та Василя-Костянтина Острозького. Учасник багатьох переможних битв.
Олександра Радивил зі Стецьких (1796 —1864) — українська шляхтянка, у шлюбі княгиня, художниця-аматорка, власниця сіл Бабина й Антополя. Фундувала будівництво мурованої церкви Івана Богослова у 1820—1839 роках (нині УПЦ МП).
Павло Пащевський (1874 —1944) — капелан Армії УНР, настоятель церкви Івана Богослова у 1924 —1926 роках.
Роман Потоцький (1893 —1971) — український та польський шляхтич, граф, промисловець. Власник та реформатор Бабинського цукрозаводу. Ініціатор побудови костелу в Бабині (сучасна церква Івана Богослова, ПЦУ).
Андрій Пивоваренко (?–1943) — учасник Української революції 1917—1921 років, бунчужний Технічних військ Дієвої Армії УНР, директор Бабинського цукрозаводу та його реформатор.
Микола Годун (1953—2016) — український художник-живописець, член НСХУ. Лауреат Мистецької Премії імені Георгія Косміаді.

Російсько-українська війна (2014 —)

З початком російсько-української війни та широкомасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року, чимало мешканців Бабина вступили до лав ЗСУ для захисту батьківщини. У селі діє волонтерський центр.

Перелік уродженців та мешканців села Бабина, що загинули на війні:

Левчук Сергій Віталійович (03.03.1976 — 10.11.2014)
Дубич Микола Миколайович (30.04.1971 — 05.03.2022)
Радовенчик Антон Миколайович (16.05.2003 — 07.03.2022)
Дзюба Сергій Олександрович (05.07.1969 — 14.03.2022) уродженець села Андрусіїв.
Кубай Юрій Сергійович (10.04.1985 — 10.06.2022)
Володимир Суванов (1978 — 10.06.2023)
Їхало Олександр Борисович (31.08.1982 — 19.10.2023)
Петрик Тарас Миколайович (24.07.1989 — 03.05.2024)

У літературі

Альбрехт-Станіслав Радивил. «Пам'ятки».
Тадеуш-Єжи Стецький «З бору і степу. Образи й пам'ятки». Краків 1888.
Улас Самчук. «На коні вороному». Торонто 1971—1974.
Руслана Давидюк. «Трудова колонія інтернованих Армії УНР у Бабині». Реабілітовані історією. Том. 10. Рівне, Житомир 2021.

Галерея

Церква Івана Богослова. 1839р. УПЦ(МП)
Вид на цукрозавод. 1970-ті
Бабин з висоти (2010 р.)
Панорама Бабина, 1970-ті. Вид на стару греблю.

Джерела

Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. — T. I: 1366—1506 / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego. — Lwów, 1887. — 57, 60-61 s.
Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. — T. IV: 1535—1547 / Wydane przez Bronisława Gorczaka. — Lwów, 1890. — 686 s. S-245-246.
Литовська метрика: Кн.4, ст. 119—120 (1479—1491) 2004 ISBN 9986-34-127-2
Литовська метрика: Кн.4, ст. 34 (1479—1491) 2004 ISBN 9986-34-127-2
Литовська метрика Том / Випуск: Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року. С. 352. Рік видання: 2005 ISBN 966-02-3711-1
Raczyński Edward. «Pamiętniki Albrychta Stanisława X. Radziwiłła Kanclerza W. Litewskiego». T. 1-2. Poznań, 1839. Т. 2. Ст. 105—106.
Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». — Kraków, 1888. — S. 118—121.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 62.
Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство / Ол. Баранович; ВУАН; соц.-екон. від.; комісія іст.-географ. — Київ: Укрполіграфоб'єднання ім. Леніна, 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН; ВУАН. — 1930. ст 66.
Військово-науковий вісник. Організовані трудові осередки інтернованих Армії УНР у Волинському воєводстві. Р. П. Давидюк. 2018.
Реабілітовані історією. Т. 10. Рівне, Житомир, «Полісся». 432 стор. «Трудова колонія інтернованих Армії УНР у Бабині». Руслана Давидюк. Ст. 9 -20.
Імена самостійної України.
Історія міст і сіл УРСР Ровенська область. 1973. Ст. 197.

Примітки

↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. I: 1366–1506 / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego. Львів. 1887. с. 57.
↑ Литовська метрика : Кн.4(1479-1491). 2004. с. 34. ISBN 9986-34-127-2.
↑ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. IV: 1535–1547 / Wydane przez Bronisława Gorczaka. – Lwów, 1890. – 686 s. S-245-246.
↑ Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1621). Книга ІІ: Наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — С. 152. — ISBN 978-617-569-041-3.
↑ Суспільне медіа (25 травня 2022). Біля Рівного горів колишній цукрозавод.
↑ Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство / Ол. Баранович; ВУАН; соц.-екон. від.; комісія іст.-географ. - Київ : Укрполіграфоб'єднання ім. Леніна, 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН; ВУАН. 1930. с. 66.
↑ Історія міст і сіл УРСР Ровенська область. 1973. с. 197.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[1] Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. I: 1366–1506 / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego. Львів. 1887. с. 57.

[2] Литовська метрика : Кн.4(1479-1491). 2004. с. 34. ISBN 9986-34-127-2.

[3] Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. IV: 1535–1547 / Wydane przez Bronisława Gorczaka. – Lwów, 1890. – 686 s. S-245-246.

[4] Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1621). Книга ІІ: Наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — С. 152. — ISBN 978-617-569-041-3.

[5] Суспільне медіа (25 травня 2022). Біля Рівного горів колишній цукрозавод.

[6] Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство / Ол. Баранович; ВУАН; соц.-екон. від.; комісія іст.-географ. - Київ : Укрполіграфоб'єднання ім. Леніна, 1930. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. / ВУАН; ВУАН. 1930. с. 66.

[7] Історія міст і сіл УРСР Ровенська область. 1973. с. 197.

[населення_1989-8] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-9] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-10] Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 == Історія ==
-Найдавніша з відомих писемних згадок, яка стосується історії села Бабин&nbsp;— це запис у збірці документів князів Острозьких ''«Munimenta ducum in Ostrog»,'' що припадає на [[25 січня]] [[1465 в Україні|1465]] року. Він є копією, зробленою у 1539, або 1540 році. Тут уперше згадується волинський зем'янин, луцький повітник [[Івашко Бабинський]]<ref>{{Cite book
+Найдавніша з відомих писемних згадок, яка стосується історії села Бабин&nbsp;— це запис у збірці документів князів Острозьких ''«Munimenta ducum in Ostrog»,'' що припадає на [[25 січня]] [[1465 в Україні|1465]] року. Тут уперше згадується волинський зем'янин, луцький повітник [[Івашко Бабинський]]<ref>{{Cite book
 |title=Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – T. I: 1366–1506 / Pod kierownictwem Z. L. Radzimińskiego.
 |last=
@@ Рядок 58: / Рядок 58: @@
 |language=
 |isbn=
-}}</ref> За його часів, 4 травня 1540 (1544) року, вперше документально згадується Бабин. [[Богдана Бабинська|Богдана Семенівна Бабинська]]&nbsp;— дружина [[Йосип Немирич|Єсифа Немирича]], який є протопластом відомого українського роду [[Немиричі]]в. [[Руський|Волинський]] боярський, шляхетський рід [[Бабинські (рід)|Бабинських]] володів Бабином до 1735 року.
+}}</ref> За його часів, 4 травня 1540 (1544) року, вперше документально згадується Бабин. [[Богдана Бабинська|Богдана Семенівна Бабинська]]&nbsp;— дружина [[Йосип Немирич|Єсифа Немирича]], який є репрезентантом відомого українського роду [[Немиричі]]в. [[Руський|Волинський]] боярський, шляхетський рід [[Бабинські (рід)|Бабинських]] володів Бабином до 1735 року.
-Відомо, що під час одного з наймасштабніших татарських набігів, між 1577 та 1578 роками, Бабин був спустошений та спалений загонами кримського хана [[Мехмед II Ґерай|Мехмеда ІІ Гірея]]. У[[1588]] році було складено угоду про розмежування маєтностей між [[Андрій Бабинський|Андрієм Бабинським]] та [[Ганна Гойська|Ганною Гостською]]. На той час бабинські землі межували зі селами [[Гориньград Перший|Крупа]], [[Рясники]], [[Дорогобуж (село)|Дорогобуж]], [[Бугрин]], [[Іллін]] та [[Підліски (Гощанський район)|Підліски]].
+Під час одного з наймасштабніших татарських набігів, між 1577 та 1578 роками, Бабин був спустошений та спалений загонами кримського хана [[Мехмед II Ґерай|Мехмеда ІІ Гірея]]. У[[1588]] році було складено угоду про розмежування сіл Бабина та Рясників з Крупою між [[Андрій Бабинський|Андрієм Бабинським]] та [[Ганна Гойська|Ганною Гостською]]. На той час бабинські землі межували зі селами [[Гориньград Перший|Крупа]], [[Рясники]], [[Дорогобуж (село)|Дорогобуж]], [[Бугрин]], [[Іллін]] та [[Підліски (Гощанський район)|Підліски]].
 Під час [[Хмельниччина|Хмельниччини,]] у вересні [[1648]] року село Бабин було спустошене покозаченими селянами [[Зв'ягельський полк|звягельського полковника]] [[Михайло Тиша|Михайла Тиші]]. У вересні 1649 року воно знову зазнало спустошення татарами. В цілому, за час Козацької революції населення та кількість димів у селі скоротилися вдвічі.
@@ Рядок 66: / Рядок 66: @@
 У 1677 році згадується архімандрит [[Йосип Бабинський|дорогобузький Йосип Бабинський]]. Згодом він був настоятелем [[Полоцький Софійський монастир|Полоцького Софійського монастиря]].
-В серпні 1735 року Бабин перестає бути володінням шляхтичів Бабинських після трьохсотлітнього тут їхнього панування. Маєтком та землями починає володіти київський каштелян [[Ян Казимир Стецький|Казимир Стецький]].
+У серпні 1735 року Бабином починає володіти київський каштелян [[Ян Казимир Стецький|Казимир Стецький]].
 Відомо, що в Бабині існувала [[Церква Іоана Богослова (Бабин 1771 - 1815рр)|дерев'яна церква Івана Богослова (1771—1815)]]. Вона згоріла під час пожежі в 1815 році, вцілілою залишилась лише дерев'яна дзвіниця. Згодом її було розібрано на потреби церковно-прихідської школи.
@@ Рядок 72: / Рядок 72: @@
 З 1795 року Бабин у складі [[Волинське намісництво|Волинського намісництва]], [[Російська імперія|Російської імперії]]. Від початку ХІХ століття у складі [[Бугринська волость|Бугринської волості]], [[Острозький повіт|Острозького повіту]], [[Волинська губернія|Волинської губернії]].
-З 1815 року село переходить у власність [[Радзивіли|Радзивилів]] за шлюбною угодою й закріплюється за князем [[Міхал Ґедеон Радзивілл|Міхалом Ґедеоном Радзивіллом]] та його дружиною [[Олександра Радзивіл (Стецька)|Александрою Радзивілл зі Стецьких]]. Її стараннями було збудувано нову муровану [[Церква Івана Богослова (Бабин)|церкву Івана Богослова,]] на місці згорівшої дерев'яної. Будівництво розпочалося у 1820 році, а завершене було в 1839-му, стиль [[неокласицизм]].
+На 1815 рік село у власності [[Міхал Ґедеон Радзивілл|Михайла-Гедеона Радивила]] та його дружини [[Олександра Радзивіл (Стецька)|Олександри Радивил зі Стецьких]]. Її стараннями було збудувано нову муровану [[Церква Івана Богослова (Бабин)|церкву Івана Богослова,]] на місці згорівшої дерев'яної. Будівництво розпочалося у 1820 році, а завершене було в 1839-му, стиль [[неокласицизм]].
-У 1853 році маршал волинського дворянства (бувший) Граціан Іпогорський-Ленкевич купив Бабин з [[Антопіль (Рівненський район)|Антополем]] у Александри Радзивілл. Після його смерті селами володів син Фелікс Ленкевич, а по смерті останнього, його сестра Октавія графиня Валевська з Ленкевичів.
+У 1853 році бувший маршал волинського дворянства Граціан Іпогорський-Ленкевич купив Бабин з [[Антопіль (Рівненський район)|Антополем]] у Олександри Радивил. Після його смерті селами володів син Фелікс Ленкевич, а після смерті останнього, його сестра Октавія гр. Валевська з Ленкевичів.
 Під кінець ХІХ століття Бабинську економію викупив [[Піхно Дмитро Іванович|Дмитро Піхно]]. У 1913 році було збудовано [[Бабинський цукровий завод|Бабинську цукроварню]].
@@ Рядок 82: / Рядок 82: @@
 У 1918 році Бабин увійшов до [[Адміністративний поділ УНР|Погоринської землі]], [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]], а згодом до [[Українська Держава|Української Держави]].
-З 1921 року село у складі [[Польська Республіка (1918—1945)|Польської республіки.]] Відносилося до Рівненської ґміни, Рівненського повіту, Волинського воєводства. 12 грудня 1933 року Бабин разом з [[Чорні Лози (село 1920 ~ 1945)|Чорними Лозами]] були передані до Бугринської ґміни.
+З 1921 року село у складі [[Польська Республіка (1918—1945)|Польської республіки.]] Адміністративно відносилося до Рівненської ґміни, Рівненського повіту, Волинського воєводства. 12 грудня 1933 року Бабин разом з [[Чорні Лози (село 1920 ~ 1945)|Чорними Лозами]] були передані до Бугринської ґміни.
 Починаючи з 1921 року Бабин став прихистком для еміґрантів з окупованої більшовиками території України. Зокрема, при цукрозаводі оселилося близько сотні інтернованих старшин та козаків Армії УНР. Організацією працевлаштування й поселення опікувався генерал-хорунжий Євген Білецький. Багато з них осіли тут і взяли шлюби з місцевими мешканцями. Їхні нащадки проживають у селі й досі. 4 січня [[1934]] року в селі було створено «<nowiki/>[[Просвітянські хати|Просвітянську хату]]<nowiki/>», при ній існував український церковний хор. До його складу входили місцеві мешканці: Аврамчук Олексій, Данило та Радіон Кирилюки, Павло Талащук, Макар Кубай, Демид Новосад, Нечипір Замогильний та ін. Також серед місцевих просвітян значилися бувші вояки Армії УНР.
-У міжвоєнний період одним із власників цукрозаводу був граф [[Потоцький Роман-Антоній|Роман Потоцький]]. Він двічі викупляв частини акцій цукрозаводу, який належав чехословацькому концерну [[Škoda Auto|«Škoda»]]. У 1938 році завдячуючи Роману Потоцькому на цукрозаводі практично повністю було замінено старе обладнання новим, на ньому цукрозавод працював приблизно до кін. 1970-х років. Також Потоцький ініціював будівництво римо-католицького костелу, яке розпочалося 1939 року. Автором його проєкту був відомий на той час польський архітектор та головний архітектор [[Рівне|Рівного]] — Ян Ричґурський-Савич. З початком більшовицької окупації у вересні [[1939]] року його будівництво припинилося, було тимчасово відновлене згодом, під час нацистської окупації. З приходом «перших совєтів», Бабин увійшов до складу [[Гощанський район|Гощанського району]], [[Рівненська область|Рівненської області, УРСР.]] Як і в багатьох селах почалися репресії, розкулачення та депортації.
+У міжвоєнний період одним із власників цукрозаводу був граф [[Потоцький Роман-Антоній|Роман Потоцький]]. Він двічі викупляв частини акцій цукрозаводу, власником якого був чехословацький концерн [[Škoda Auto|«Škoda»]]. У 1938 році завдячуючи Роману Потоцькому на цукрозаводі практично повністю було замінено старе обладнання новим, на ньому цукрозавод працював приблизно до кін. 1970-х років. Також Потоцький ініціював будівництво римо-католицького костелу, яке розпочалося в 1939 році. Автором його проєкту був відомий на той час польський архітектор та головний архітектор [[Рівне|Рівного]] — Ян Ричґурський-Савич. З початком більшовицької окупації у вересні [[1939]] року його будівництво припинилося, було тимчасово поновлене згодом, під час нацистської окупації. З приходом на ці терени російських більшовиків, Бабин увійшов до складу [[Гощанський район|Гощанського району]], [[Рівненська область|Рівненської області, УРСР.]] Як і в багатьох селах почалися репресії, розкулачення та депортації.
-З початком [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] в червні 1941 року, Бабин став свідком однієї з найбільших танкових битв на лінії [[Битва під Дубном|Луцьк-Дубно-Броди]], епізод якої відбувся між селами Бабин, Рясники, Чорні Лози та [[Дмитрівка (Рівненський район)|Дмитрівка.]] Тоді ж, утікаючими звідси загонами НКВД було розстріляно кілька бувших воїнів [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], які працювали на цукрозаводі (Петро Авраменко, Тиміш Домбровський, Степан Паламарчук, Іван Мадій) та місцевого священника церкви Івана Богослова. За пізнішими даними совєцької пропаганди, вони були розстріляні [[Фашизм|фашистами]]<ref>Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1621). Книга ІІ: Наукове видання.&nbsp;— {{К.}}: Темпора, 2011.&nbsp;— С. 152.&nbsp;— ISBN 978-617-569-041-3.</ref>. З відступом регулярних частин Червоної армії було понищене обладнання цукрозаводу. Зокрема під час артилерійського обстрілу зі сторони Гощі було збито заводський димар. У часи німецької окупації завод було відновлено під керівництвом бувшого офіцера Армії УНР, директора [[Пивоваренко Андрій|Пивоваренка Андрія]]. Відомо, що з ним товаришував редактор газети Волинь [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]], який неодноразово перебував у Бабині на цукрозаводі.
+З початком [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] в червні 1941 року, Бабин став свідком однієї з найбільших танкових битв на лінії [[Битва під Дубном|Луцьк-Дубно-Броди]]. Її епізод відбувся між селами Бабин, Рясники, Чорні Лози та [[Дмитрівка (Рівненський район)|Дмитрівка.]] Тоді ж, утікаючими звідси, загонами НКВД було розстріляно кілька бувших воїнів [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], які працювали на цукрозаводі (Петра Авраменка, Тимоша Домбровського, Степана Паламарчука, Івана Мадія) та місцевого попа церкви Івана Богослова. За пізнішими даними совєцької пропаганди, вони буцімто були розстріляні німцями<ref>Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1621). Книга ІІ: Наукове видання.&nbsp;— {{К.}}: Темпора, 2011.&nbsp;— С. 152.&nbsp;— ISBN 978-617-569-041-3.</ref>. З відступом регулярних частин Червоної армії було понищене обладнання цукрозаводу. Зокрема під час артилерійського обстрілу зі сторони Гощі було збито заводський димар. У часи німецької окупації завод було відновлено під керівництвом бувшого офіцера Армії УНР, директора [[Пивоваренко Андрій|Пивоваренка Андрія]]. Відомо, що з ним товаришував редактор газети Волинь [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]], який неодноразово перебував у Бабині на цукрозаводі.
-У 1944 році з наступом Червоної армії на радянсько-німецькому фронті, в селі розпочалося нове протистояння. Мешканці села масово вступали до лав [[Українська повстанська армія|ОУН-УПА]]. Також був розвинений волонтерський рух по допомозі повстанцям продуктами, одягом та ін. Для запобігання збільшення кількості повстанців, підрозділами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] більшу частину чоловічого населення було насильно відправлено на совєцько-німецький фронт у Білорусі, де розпочалася [[Операція «Багратіон»|«Операція Багратіон»]] та в Угорщині, де проходила [[Дебреценська операція|«Дебреценська наступальна операція».]] Збройний спротив УПА на околицях Бабина тривав до кінця 1940-х років. Тоді ж до села прибуло кілька депортованих польськими комуністами українських сімей з Холмщини та Надсяння. Одночасно звідси було депортовано практично все польське та чеське населення.
+У 1944 році, з наступом Червоної армії на совєтсько-німецькому фронті, в селі розпочалося нове протистояння. Мешканці села масово вступали до лав [[Українська повстанська армія|ОУН-УПА]], також був розвинений волонтерський рух по допомозі повстанцям продуктами, одягом та ін. Для запобігання збільшення кількості повстанців, підрозділами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] більшу частину чоловічого населення було насильно мобілізовано до ЧА і відправлено на совєцько-німецький фронт у Білорусі, де розпочалася [[Операція «Багратіон»|«Операція Багратіон»]] та в Угорщині, де проходила [[Дебреценська операція|«Дебреценська наступальна операція».]] Збройний супротив УПА на околицях Бабина тривав до кінця 1940-х років. Тоді ж до села прибуло кілька депортованих польськими комуністами українських сімей з Холмщини. Одночасно звідси було депортовано практично все польське та чеське населення.
-У післявоєнні часи було збудовано дитячий садок, нову школу, колгосп, дві ферми, відновлено роботу цуркозаводу, збільшено площу технічного ставу. Також на тривалий період було закрито церкву.
+У післявоєнні часи було збудовано дитячий садок, нову школу, колгосп, дві ферми, відновлено роботу цуркозаводу, збільшено площу технічного ставу. Також на тривалий період було закрито церкву Івана Богослова (УПЦ МП).
-У 1990-х роках в селі відновлено українську православну церкву та відкрито два молитовні будинки. 2012 року припинив своє функціонування цукровий завод.
+У 1990-х рр., у селі відновлено українську православну церкву та відкрито два молитовні будинки. 2012 року припинив своє функціонування цукровий завод.
-Починаючи із січня 2021 року село Бабин — центр Бабинської Об'єднаної Територіальної Громади в Рівненському районі Рівненської області.
+Починаючи від січня 2021 року село Бабин — центр Бабинської Об'єднаної Територіальної Громади в Рівненському районі Рівненської області.
 травня 2022 року на Бабинському цукрозаводі сталася пожежа. Згоріла частина «старого цеху» який було зведено в 1913 році.<ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/243225-bila-rivnogo-goriv-kolisnij-cukrozavod-so-vidomo-pro-pozezu/|title=Біля Рівного горів колишній цукрозавод.|last=Суспільне медіа|date=25 травня 2022}}</ref>
 == Населення ==
-У 1629 році близько 86 димів.<ref>{{Cite book
+Станом на 1629 рік — близько 86 димів.<ref>{{Cite book
 |title=Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство / Ол. Баранович; ВУАН; соц.-екон. від.; комісія іст.-географ. - Київ : Укрполіграфоб'єднання ім. Леніна, 1930.
@@ Рядок 115: / Рядок 115: @@
 }}</ref>
+Під час Хмельниччини, станном на 1651 рік — бл. 41 дим.
-У 1651 році приблизно 41 дим.
-Станом на 1795 рік 75 димів
+Станом на 1795 рік — 75 димів
-Станом на 1925 рік 966 осіб.
+Станом на 1925 рік — 966 осіб.
-Станом на жовтень 1936 року 1400 осіб
+Станом на жовтень 1936 року — 1400 осіб
-Станом на 1973 рік 798 дворів та 2510 осіб.<ref>{{Cite book
+Станом на 1973 рік — 798 дворів та 2510 осіб.<ref>{{Cite book
 |title=Історія міст і сіл УРСР Ровенська область.
 |year=1973
@@ Рядок 131: / Рядок 131: @@
 Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 2525 осіб, з яких 1167 чоловіків та 1358 жінок.<ref name="населення 1989" />
-За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 2367 осіб<ref name="населення 2001"/>. 98,50&nbsp;% мешканців вказали українську як рідну мову, 1,34&nbsp;%&nbsp;— російську<ref name="населення 2001 мова"/>.
+За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 2367 осіб<ref name="населення 2001"/>. 98,50&nbsp;% мешканців вказали українську як рідну мову, 1,34&nbsp;%&nbsp;— московитську<ref name="населення 2001 мова"/>.
-Станом на 2021 рік, у селі мешкає 2394 особи{{Джерело}}.
+Станом на 2021 рік — 2394 особи{{Джерело}}.
 == Інфраструктура ==
-В Бабині функціонує дитячий садок, ліцей, Будинок культури, парк-сквер, стадіон, 4 храми, кладовище, ковбасний цех, пекарня, рибний цех, декілька магазинів. Через село пролягає траса Е40 міжнародного значення.
+У Бабині функціонує дитячий садок, ліцей, Будинок культури, парк-сквер, стадіон, 4 храми, кладовище, ковбасний цех, пекарня, рибний цех, декілька магазинів. Через село пролягає траса міжнародного значення Е40.
 == Водойми та ліс ==
-Бабин має мережу ставків, які діляться на: малий технічний став, великий технічний став, старий став (зг. 1624 рік), став біля лісу. Між ними протікає річка, що бере початок у місцевому лісі та впадає у Горинь, біля села [[Іллін]]. У 1806 році вона згадується як «річка Вовчого млина». Бабинський ліс у 1917 році згадується як «Таращанський ліс». У 1920-30-х роках на його узліссі розташовувався фільварок Турчин, у совєцьку добу — садиба лісника. У 1990-х роках було висаджено новий ліс при трасі Е40.
+Бабин має мережу ставків, які діляться на: малий технічний став, великий технічний став, старий став (зг. 1624 рік), став біля лісу. Між ними протікає річка, що бере початок у місцевому лісі та впадає у Горинь, біля села [[Іллін]]. У 1806 році вона згадується, як — «річка Вовчого млина». Бабинський ліс у 1917 році згадується як — «Таращанський ліс». У 1920-30-х роках на його узліссі розташовувався фільварок Турчин, у совєцьку добу — садиба лісника. У 1990-х роках було висаджено новий ліс при трасі Е40.
 == Відомі люди ==
 * [[Семен Бабинський]]  (кін. XV ст. — до 1568) — власник села Бабина, намісник вінницький, староста житомирський, королівський дворянин, слуга [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтина Острозького]], [[Ілля Острозький|Іллі Острозького]] та [[Костянтин Василь Острозький|Василя-Костянтина Острозького]]. Учасник багатьох переможних битв.
-* [[Олександра Радзивіл (Стецька)|Олександра]] [[Олександра Радзивіл (Стецька)|Радивил]] зі Стецьких (1796—1864) — українська шляхтянка, у шлюбі княгиня, художниця-аматорка, власниця сіл Бабин і Антопіль. Фундувала будівництво мурованої [[Церква Івана Богослова (Бабин)|церкви Івана Богослова]] у 1820—1839 роках (нині УПЦ МП).
+* [[Олександра Радзивіл (Стецька)|Олександра]] [[Олександра Радзивіл (Стецька)|Радивил]] зі Стецьких (1796 —1864) — українська шляхтянка, у шлюбі княгиня, художниця-аматорка, власниця сіл Бабина й Антополя. Фундувала будівництво мурованої [[Церква Івана Богослова (Бабин)|церкви Івана Богослова]] у 1820—1839 роках (нині УПЦ МП).
-* [[Павло Пащевський]]  (1874—1944) — капелан [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], настоятель [[Церква Івана Богослова (Бабин)|церкви Івана Богослова]] у 1924—1926 роках.
+* [[Павло Пащевський]]  (1874 —1944) — капелан [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], настоятель [[Церква Івана Богослова (Бабин)|церкви Івана Богослова]] у 1924 —1926 роках.
-* [[Потоцький Роман-Антоній|Роман Потоцький]]  (1893—1971) — український та польський шляхтич, граф, промисловець. Власник та реформатор Бабинського цукрозаводу. Ініціатор побудови костелу в Бабині (сучасна церква Івана Богослова, ПЦУ).
+* [[Потоцький Роман-Антоній|Роман Потоцький]]  (1893 —1971) — український та польський шляхтич, граф, промисловець. Власник та реформатор Бабинського цукрозаводу. Ініціатор побудови костелу в Бабині (сучасна церква Івана Богослова, ПЦУ).
 * [[Пивоваренко Андрій|Андрій Пивоваренко]]  (?–1943) — учасник Української революції 1917—1921 років, бунчужний Технічних військ Дієвої Армії УНР, директор Бабинського цукрозаводу та його реформатор.
 * [[Годун Микола Петрович|Микола Годун]]  (1953—2016) — український художник-живописець, член НСХУ. Лауреат [[Міська мистецька премія імені Георгія Косміаді (Рівне)|Мистецької Премії імені Георгія Косміаді]].
@@ Рядок 166: / Рядок 166: @@
 * [[Альбрехт-Станіслав Радзивілл|Альбрехт-Станіслав Радивил]]. «Пам'ятки».
-* [[Тадеуш Єжи Стецький|Тадеуш-Єжи Стецький]] «З бору і степу. Образи й пам'ятки» 1888.
+* [[Тадеуш Єжи Стецький|Тадеуш-Єжи Стецький]] «З бору і степу. Образи й пам'ятки». Краків 1888.
 * [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]]. «На коні вороному». Торонто 1971—1974.
-* Руслана Давидюк. «Трудова колонія інтернованих Армії УНР у Бабині». Реабілітовані історією. Том. 10.
+* Руслана Давидюк. «Трудова колонія інтернованих Армії УНР у Бабині». Реабілітовані історією. Том. 10. Рівне, Житомир 2021.
 == Галерея ==
@@ Рядок 175: / Рядок 175: @@
 Файл:Babyn 1970s.jpg|Вид на цукрозавод. 1970-ті
 Файл:Babyn-2015.jpg|Бабин з висоти (2010 р.)
-Файл:Babyn 1970s vyd na illin.jpg|Панорама Бабина 1970-ті. Вид на стару греблю.
+Файл:Babyn 1970s vyd na illin.jpg|Панорама Бабина, 1970-ті. Вид на стару греблю.
 </gallery>

Бабин (Рівненський район): відмінності між версіями

Версія за 08:23, 19 травня 2024

Зміст

Історія

Населення

Інфраструктура

Водойми та ліс

Відомі люди

Російсько-українська війна (2014 —)

У літературі

Галерея

Джерела

Примітки

Навігаційне меню

Бабин (Рівненський район): відмінності між версіями

Версія за 08:23, 19 травня 2024

Історія

Населення

Інфраструктура

Водойми та ліс

Відомі люди

Російсько-українська війна (2014 —)

У літературі

Галерея

Джерела

Примітки

Навігаційне меню

Пошук