Сагайдачного, 23/4: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м Замінено кирилічні літери всередині римських чисел |
м стиль |
||
Рядок 32: | Рядок 32: | ||
[[Парадний вхід]] розміщений з боку вулиці Сагайдачного. Фасади прикрашені [[руст]]ом. [[Лізена|Лізени]] на рівні другого поверху завершуються [[маскарон]]ами. Третій поверх декоровано [[пілястра]]ми [[іонічний ордер|іонічного ордера]] — здвоєними на чоловому фасаді й одиничними на бічному. |
[[Парадний вхід]] розміщений з боку вулиці Сагайдачного. Фасади прикрашені [[руст]]ом. [[Лізена|Лізени]] на рівні другого поверху завершуються [[маскарон]]ами. Третій поверх декоровано [[пілястра]]ми [[іонічний ордер|іонічного ордера]] — здвоєними на чоловому фасаді й одиничними на бічному. |
||
Над першим поверхом протягнутий профільований гурт. Широкий [[фриз]] між другим і третім поверхами заповнений композиціями з вазонами, [[фестон]]ами і [[пальмета]]ми. Карниз |
Над першим поверхом протягнутий профільований гурт. Широкий [[фриз]] між другим і третім поверхами заповнений композиціями з вазонами, [[фестон]]ами і [[пальмета]]ми. Карниз підтримують парні [[модульйон]]и з [[Акант (архітектура)|акантом]]. Під ним фриз оздоблений рослинним орнаментом і [[картуш]]ами. |
||
Прямокутні віконні прорізи оздоблені лиштвами. [[Сандрик]]и на другому поверсі прямі. На третьому — сандрики із [[Замковий камінь|замковими каменями]]—кронштейнами, які обабіч тримають [[Грифон (міфологія)|грифони]]. Між вікнами чоловий фасад декорований [[фільонка]]ми і картушами з вертикально позначеною датою спорудження будинку — «1898». |
Прямокутні віконні прорізи оздоблені лиштвами. [[Сандрик]]и на другому поверсі прямі. На третьому — сандрики із [[Замковий камінь|замковими каменями]]—кронштейнами, які обабіч тримають [[Грифон (міфологія)|грифони]]. Між вікнами чоловий фасад декорований [[фільонка]]ми і картушами з вертикально позначеною датою спорудження будинку — «1898». |
Поточна версія на 17:41, 21 червня 2024
Садиба Конраді — колишній прибутковий будинок, розташований на розі вулиць Петра Сагайдачного, 23, й Ігорівської, 4, що на Подолі у Києві.
За визначенням дослідників, наріжна кам'яниця на тлі історичної забудови відрізняється вишуканістю ліпленого декору[1][2].
Наказом Міністерства культури і туризму України № 521/0/16-09 від 13 липня 2009 року будинок поставлений на облік, як пам'ятка містобудування й архітектури місцевого значення (охоронний номер 552-Кв)[3].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fd/%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_23_%282020-10-11%29.jpg/280px-%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_23_%282020-10-11%29.jpg)
Відомо, що садиба була забудована вже у середині XIX сторіччя. На зламі XIX—ХХ сторіччя ділянка належала Артуру Конраді, а згодом — його дружині Олені Карлівні. До 1917 року змінилось ще кілька власників.
1898 року власники звели новий будинок. Приміщення першого поверху відвели під крамниці. На другому поверсі розмістили житлові квартири.
У 1900-х — 1910-х роках у квартирі № 10 мешкав київський архітектор Мартин Клуг.
Близько 1922 року радянська влада націоналізувала будівлю.
У 1985 році провели капітальний ремонт. Архітектурне вирішення першого поверху було порушено. Змінили первісне планування. Знищили оздоблення кімнат. Прибрали ажурні ґрати балконів[1].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/02/%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_23_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BD_%282020-10-11%29.jpg/220px-%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_23_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BD_%282020-10-11%29.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a3/%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_23_%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B0_%2820201022%29.jpg/180px-%D0%A1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_23_%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B0_%2820201022%29.jpg)
Триповерхова, цегляна, тинькована, П-подібна у плані будівля має вальмовий дах, бляшане покриття і залізобетонні пласкі перекриття.
Будинок вирішений у формах історизму з ренесансно-бароковими елементами. Чоловий фасад з боку вулиці Сагайдачного має чотирнадцять віконних осей, бічний (з боку Ігорівської) — десять. Композиція фасаду ритмічно-ярусна[1].
Розкріповка головного входу, лівий фланг і наріжжя з обох боків увінчані тридільними аттиками зі смугою меандра.
Парадний вхід розміщений з боку вулиці Сагайдачного. Фасади прикрашені рустом. Лізени на рівні другого поверху завершуються маскаронами. Третій поверх декоровано пілястрами іонічного ордера — здвоєними на чоловому фасаді й одиничними на бічному.
Над першим поверхом протягнутий профільований гурт. Широкий фриз між другим і третім поверхами заповнений композиціями з вазонами, фестонами і пальметами. Карниз підтримують парні модульйони з акантом. Під ним фриз оздоблений рослинним орнаментом і картушами.
Прямокутні віконні прорізи оздоблені лиштвами. Сандрики на другому поверсі прямі. На третьому — сандрики із замковими каменями—кронштейнами, які обабіч тримають грифони. Між вікнами чоловий фасад декорований фільонками і картушами з вертикально позначеною датою спорудження будинку — «1898».
Дворові фасади спрощені[1].
-
Вікно другого поверху
-
Грифони
-
Вікно третього поверху
- Отченашко Віталій, Толочко Лариса, Федорова Лариса. Житловий будинок (1898) // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: М — С / П. Тронько та ін. — К., 2003. — Т. 1 ч. 2. — С. 1072.
- Будинок на Петра Сагайдачного, 23 // Стародавній Київ. Путівник по культурній спадщині Києва. — 2018.
- Переліки пам'яток культурної спадщини та об'єктів культурної спадщини м. Києва станом на 20.08.2015 р. // Науковий звіт Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. — 2015.
|
|