Будинок на вулиці Саксаганського, 2/34

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок на вулиці Саксаганського, 2/34
50°26′10″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д. / 50.43613888891677277° пн. ш. 30.52036111113877936° сх. д. / 50.43613888891677277; 30.52036111113877936Координати: 50°26′10″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д. / 50.43613888891677277° пн. ш. 30.52036111113877936° сх. д. / 50.43613888891677277; 30.52036111113877936
Країна Україна
МістоКиїв
ВулицяСаксаганського
Типбудівля
Тип будівліприбутковий будинок
Стильмодерн
Автор проєктуК. Шурупов
Початок будівництва1906
Побудовано1906
Відомі мешканціЧеломей Володимир Миколайович
Статус пам'ятка архітектури, містобудування та історії місцевого значення
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок на вулиці Саксаганського, 2/34 — пам'ятка архітектури, містобудування та історії місцевого значення, охоронний № 479-Кв[1]. Розташована у Печерському районі міста Києва, на початку вулиці Саксаганського, на розі з вулицею Еспланадною.

Історія та архітектура

[ред. | ред. код]

На початку XX століття ділянка на розі вулиці Саксаганської та Еспланадної належала міщанці Л. Ізвєковій[2][3], У 1906 році на її замовлення тут звели прибутковий будинок. Автором проекту став цивільний інженер К. Шурупов[2][K 1].

Будинок цегляний, чотириповерховий з підвальним поверхом, зведений на червоній лінії забудови, складний у плані. Дах двосхилий, із бляшаним покриттям, перекриття пласкі. Має вельми лаконічне оздоблення у стилі модерн[4], який починав набувати популярності у роки спорудження будинку. Головний фасад із порталом головного входу виходить на вулицю Саксаганського, бічний, із проїздом на подвір'я — на вулицю Еспланадну. Головний фасад має симетрично-осьову композицію. Центральну вісь фасаду утворює еркер, у якому розташована сходова клітка та головний вхід. Еркер завершується аттиком із модерними пінаклями. Вікна прямокутні, прикрашені сандриками, деякі з яких увінчані замковими каменями, та підвіконними поличками. Віконні прорізи сходової клітки тристулкові, з готичним орнаментом, останнє вікно завершується арковим архівольтом. Останній, четвертий поверх розкріпований настінними пілонами, що завершуються масивними пінаклями і прикрашені орнаментом, характерним для стилю модерн — кола із двома паралельними смугами. Боковий фасад асиметричний, має аналогічне оздоблення вікон, пінаклі та еркер по центральній осі фасаду[2].

Більшість балконів, що розташовані на другому, третьому та четвертому поверхах, зберегли оригінальну металеву ковану огорожу, виконану у стилі модерн. Внутрішній об'єм будинку первісно був розпланований під квартири на чотири, п'ять та шість кімнат[2].

Цей будинок — цікавий зразок раннього київського модерну у його рядовій, «побутовій» версії типового прибуткового будинку[3].

Видатні мешканці

[ред. | ред. код]

У 1927[2][5]—1941 роках у квартирі № 2 цього будинку мешкав Володимир Миколайович Челомей, вчений у галузі механіки, генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, академік АН УРСР і двічі Герой Соціалістичної праці. Цікаво, що у 2001 році на згадку про цього вченого встановили бронзову меморіальну дошку за проектом архітектора С. Карловича, проте її встановили помилково на будинку № 3, розташованому навпроти[2].

Галерея

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. в інших джерелах подаються інші варіанти ініціалів — Н. або М., втім про даного архітектора мало що відомо[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Інформаційний зведений перелік об'єктів культурної спадщини Печерського району. Станом на 1.11.2018 (PDF). www.guoks.gov.ua. Департамент охорони культурної спадщини. Архів оригіналу (PDF) за 28.01.2019. Процитовано 26 січня 2019 року.
  2. а б в г д е Звід, 2004, с. 1117.
  3. а б в Скібіцька, 2011, с. 83.
  4. Звід, 2004, с. 1094.
  5. В інших джерелах, зокрема, на меморіальній дошці вказаний 1926 рік

Джерела

[ред. | ред. код]