Юліан Тарантюк: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 47: | Рядок 47: | ||
[[Категорія:Священники УГКЦ]] |
[[Категорія:Священники УГКЦ]] |
||
[[Категорія:діячі «Просвіти»]] |
|||
[[Категорія:репресовані в СРСР]] |
|||
[[Категорія:посмертно реабілітовані]] |
|||
Поточна версія на 13:48, 3 липня 2024
| Тарантюк Юліан Степанович | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 19 жовтня 1901 Великі Глібовичі, Бібрський повіт, Львівський округ, Австро-Угорщина |
| Померла | 19 грудня 1984 (83 роки) Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл, УРСР |
| Поховання | новий цвинтар |
| Громадянство | Австро-Угорщина→ ЗУНР → Друга Річ Посполита →УРСР |
| Національність | Українець |
| Конфесія | УГКЦ |
| Батько | Степан Тарантюк (1850-1918) |
| Мати | Петрунеля Бахта (1872-1946) |
| У шлюбі з | Стефанія Левицька (18.11.1906-25.10.1945) |
| Діти | Мирослава (1930-2022) Любомира (1934-2013) Дарія (1932) Богдан (1936-2014) |
Юліан Степанович Тарантюк (19 жовтня 1901,Великі Глібовичі, Бібрський повіт, Львівський округ, Королівство Галіції та Лодомерії, Австро-Угорщина - 19 грудня1984, м.Надвірна, Навірнянський район, Івано-Франківська область, УРСР) - український греко-католицький священник, громадський діяч, засновник «Просвіти» у селах Нижня Лукавиця та Негівці.
Народився в селі Великі Глібовичі на Львівщині.У родині залізничника Степана Тарантюка (1850-1918) та Петрунелі Бахта (1872-1946).У 1921 році завершив академічну гімназію у Львові. Протягом 1924-1928 років навчався в Львівській духовній семінарії Святого Духа.[1] Був висвячений на священика 22 червня 1929 року у Львові та отримав парохію у с.Нижня Лукавиця Любінецького деканату Стрийської єпархії УГКЦ , здійснював богослужіння у храмі Пресвятої Богородиці.[2] Засновнує читальню «Просвіти» у с. Нижня Лукавиця та стає головою наглядової кооперативної ради. 15 травня 1934 року переведений на парохію в с.Нінів Долішній, де отримав посаду заступника декана Любінецького деканату Стрийської єпархії УГКЦ.[3] У 1936 році отримує парахію у с.Негівці та Гуменів.[4] Засновнує читальню «Просвіти».
Під час нацистської окупації краю допомагав рятувати молодь від вивезення на примусові роботи до Німеччини. Незважаючи на погрози і попередження, отець Юліан не припиняв виконував свої душпастирські обов’язки. 15 травня 1942 року ним була відкрита й освячена символічна могила Січовим Стрільцям у Негівцях. У жовтні 1945р., під час однієї з облав НКВД, загинула дружина Стефанія.[5] 6 вересня 1947р. о. Юліан був заарештований за статтею 54 Кримінального кодексу УРСР, засуджений військовим трибуналом військ МВС Станіславівської області 11 листопада 1947р на 10 років позбавлення волі та 5 років позбавлення громадянських та політичних прав із конфіскацією майна[6]. Покарання відбував у Вологодській колонії суворого режиму та виправно-трудовому таборі неподалік м. Стерлітамак (нині Республіка Башкортостан, РФ). У табірних умовах продовжував виконувати обов’язки священнослужителя. Для церковних обрядів о. Юліан власноруч змайстрував посудину для зберігання єлею.[5] Реабілітований 10 грудня 1991 року.
У другій половині 60-х років повертається до України. Оселяється в м. Надвірній. Помер 19 грудня 1984 року. Похований на новому цвинтарі. Могила належить до пам'ятки історії та мистецтва Івано-Франківської області під номером 2083.
7 листопада 1928 року одружився зі Стефанією Тарантюк. У шлюбі народилося четверо дітей: Мирослава (1930-2022), Дарія (1932), Любомира (1934-2013) та Богдан (1936-2014).
- ↑ Особова справа Юліана Тарантюка 1924-1928рр. ЦДІАЛ (Центральний державний архів м. Львова) Ф. 201, о.16. Спр. 918.
- ↑ Шематизм Гр.-Кат. Духовенства Львівської Архієпархії 1930р. Львів.
- ↑ Шематизм Гр.-Кат. Духовенства Львівської Архієпархії 1934р. Львів.
- ↑ Шематизм Греко-Католицького Духовенства Львівської Архієпархії.1936.Львів.
- ↑ а б Даценко, С. ВІРА В НЕВОЛІ. З ОСОБИСТИХ НАРАТИВІВ В’ЯЗНІВ ГУЛАГУ У ФОНДОВІЙ КОЛЕКЦІЇ МЕМОРІАЛУ (PDF).
- ↑ Реабілітовані історією: Івано-Франківська область : Книга 2. Рік видання: 2006. ISBN 966-428-010-0.