Нарочницький Олексій Леонтійович

Нарочницький Олексій Леонтійович
Народився	16 лютого 1907 Чернігів
Помер	14 червня 1989 Москва СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	історик, викладач університету
Галузь	історія
Відомий завдяки	фахівець із зовнішньої політики Росії
Alma mater	Київський університет
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчене звання	професор і академік АН СРСР
Науковий керівник	Микола Лукін
Знання мов	російська
Заклад	Російська академія державної служби
Членство	Академія наук СРСР і Сербська академія наук і мистецтв
Партія	КПРС
Діти	Natalya Narochnitskayad
Нагороди	Сталінська премія(1942), орден Трудового Червоного Прапору
Звання	академік Академії наук СРСР, професор

Нарочницький Олексій Леонтійович (16 лютого 1907, Чернігів — 14 червня 1989) — радянський історик, академік АН СРСР (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики Росії першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з міжнародних відносин, керівник видання дипломатичних документів зовнішньої політики Росії XIX століття.

З біографії

Член КПРС з 1961. Закінчив Київський університет (1930). У 1946-60 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку доцент, потім (з 1955) професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1949-60 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна. З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії Московського державний педагогічного інституту ім. В. І. Леніна. З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія». З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; Державна премія СРСР, 1942; 2 изд., Т. 1, 1959). З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960-72). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків. На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «oсобливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».

Праці

Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії Росії і СРСР, історії міжнародних відносин, історіографії та джерелознавства. Серед них:

• Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке, 1860—1895" М., 1956 (рос.)
• «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) (рос.)

Нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапора
• Сталінська премія, 1942 — С. В. Бахрушин, А. В. Єфімов, Є. О. Космінський, О. Л. Нарочницький, В. П. Потьомкін, В. С. Сергєєв, С. Д. Сказкін, Є. В. Тарле та В. М. Хвостов — за колективну працю «Історія дипломатії», т. I, опублікований в 1941 р. (першого ступеня).

Джерела

• [[Файл:Шаблон:Прапор http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий, Алексей Леонтьевич|20x13px|http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий,_Алексей_Леонтьевич]] [[Збірна Шаблон:Назва країни РВ http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий, Алексей Леонтьевич з регбі|Шаблон:Назва країни http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий, Алексей Леонтьевич]]

Посилання

• Біографія Нарочницького О.Л.