Сагайдачного, 24

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:31, 25 жовтня 2020, створена Rasal Hague (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Пишу}} {{Пам'ятка | кр = 0 }} '''Будинок № 24''' (''Подільський універмаг'') — частина коли...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сагайдачного, 24
50°27′46″ пн. ш. 30°31′10″ сх. д. / 50.46286944447221856° пн. ш. 30.51952222225000000° сх. д. / 50.46286944447221856; 30.51952222225000000Координати: 50°27′46″ пн. ш. 30°31′10″ сх. д. / 50.46286944447221856° пн. ш. 30.51952222225000000° сх. д. / 50.46286944447221856; 30.51952222225000000
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Типбудівля
Стилькласицизм і постконструктивізм
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок № 24 (Подільський універмаг) — частина колишнього торговельно-житлового будинку. Розташований на розі вулиці Петра Сагайдачного і Контрактової площі, що на Подолі у Києві.

За визначенням дослідників, будівля — відіграє значну роль у формуванні панорами Контрактової площі. Капітально перебудована у 1930-х роках споруда репрезентує етап розвитку тогочасної архітектури[1].

Наказом головного управління охорони культурної спадщини № 53 від 25 вересня 2006 року будинок поставлений на облік пам'яток архітектури місцевого значення.

Історія кам'яниці

Садиба відома з кінця XVII сторіччя. Її зафіксували вже на плані Києва 1695 року. На початку XVIII сторіччя ділянка, яка займала квартал, належала грекові Астаматіосу Стоматі. Його коштом у 1738 році для громади купців-греків спорудили церкву святої Катерини. Навколо неї виникла парафія і Греко-Синайський Катерининський монастир. Після подільської пожежі 1811 року значна частина ділянки перейшла місту. Через неї проклали вулиці Борисоглібську і теперішню Сагайдачного. А північно-західний бік зайняла Контрактова площа[2].

Спорудження двоповерхової з підвалами кам'яниці розпочали після подільської пожежі 1811 року, імовірно, на зламі 1810-х — 1820-х років. Кам'яниця складалась із наріжної і рядової частин. У 1870-х роках у наріжній двоповерхій споруді містилася одна крамниця, а в рядовій одноповерховій будівлі — шістнадцять. У подвір'ї спорудили флігель.

Близько 1922 року радянська влада націоналізувала будинок.

У 1936—1937 роках за проєктом архітектора Павла Савича наріжну споруду № 24 перебудували під універсальний магазин Воєнторгу, згодом Подільський універмаг. Під його потреби також віддали приміщення будинку № 22/1 на першому поверсі. У флігелі облаштували склад[3][2].

10 жовтня 1994 року зареєстровано відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Подільський універмаг», яке, головним чином, здавало в оренду приватну й державну нерухомість невиробничого призначення[4].

На початку 2000-х років провели реконструкцію колишнього універмагу. 2005 року його приміщення зайняв заклад швидкого харчування «Пузата хата»[5].

Банкрутство і судові позови

27 лютого 2010 року розпочали процедуру банкрутства товариства з обмеженою відповідальністю «Пузата хата». А 9 березня 2011 року Господарський суд Києва офіційно визнав його банкрутом. Водночас власники мережі оголосили про банкрутство ще кількох компаній, зокрема й фірм, які здавали свої приміщення в оренду під ресторани. Їхня нерухомість виступила заставою за кредитом Укрсоцбанку. Під заставу передали також будівлю універмагу, вартість якої оцінювалася у понад 116 мільйонів гривень. 26 березня 2010 року Господарський суд Києва порушив справу про банкрутство товариства «Подільський універмаг». Щоб вийти із скрутному становища, керівництво незаконно продало приміщення закладу, що перебували у заставі. За фактом зловживання службовим становищем і легалізації коштів проти службових осіб Подільського універмагу порушили кримінальну справу[6][7].

Попри позови кредиторів «Пузата хата» продовжила свою діяльність і навіть спромоглась збільшити прибутки[8].

Галерея

Примітки

Джерела