Щербина Владислав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щербина Владислав Іванович
Народився26 жовтня 1926(1926-10-26)
Вознесенськ, Миколаївська округа, Українська СРР, СРСР
Помер27 лютого 2017(2017-02-27) (90 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор
Alma materОдеське художнє училище (1950)
ВчителіЧубін Антон Юхимович і Жук Михайло Іванович
ЗакладГородницький порцеляновий завод, Баранівський порцеляновий завод і Київський експериментальний кераміко-художній завод
ЧленствоСпілка радянських художників України
У шлюбі зЖникруп Оксана Леонтіївна

Владислав Іванович Щерби́на (27 жовтня 1926, Вознесенськ — 26 лютого 2017, Київ) — український скульптор пластики малих форм; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Чоловік скульпторки Оксани Жникруп.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 27 жовтня 1926 року у місті Вознесенську (нині Миколаївська область, Україна). Протягом 1845—1950 років навчався на скульптурному відділенні в Одеському художньому училищі, де був учнем Антона Чубіна, Михайла Жука.

Упродовж 1950—1951 років працював на Городницькому; у 1951—1954 роках — на Баранівському порцелянових заводах; з 1954 по 1988 рік — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Впродовж 10-ти років був головним художником останнього. Одночасно з 1960 по 1990 рік був постійним членом Всесоюзної художньої ради Міністерства легкої промисловості СРСР; у Спілці радянських художників України з середини 1960-х років очолював секцію декоративно-прикладного мистецтва, у 1970-х роках перейшов до скульптурної секції. Після звільнення із підприємства налагодив маленьке виробництво у своїй творчій майстерні[1].

Жив у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 14/1, квартира № 113, в будинку на Русанівському бульварі, № 2, квартира № 110[2] та в будинку на вулиці Ентузіастів, № 11, квартира № 98[3]. Помер 26 лютого 2017 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі декоративного мистецтва (художній фарфор, пластика малих форм). На Київському експериментальному кераміко-художньому заводі створив близько тисячі оригінальних скульптурних композицій[1]. Серед робіт:

  • декоративна ваза «Великий Кобзар» (1954);
  • «Тарас Бульба» (1954);
  • «На злобу дня» (1956);
  • «Садко» (1956);
  • сервіз «Конкурсний» (1956);
  • «Одарка і Карась» (1956);
  • «Кожум'яка» (1957);
  • «Хліб-сіль» (1957);
  • «Травнева ніч» (1957);
  • «Коник-горбоконик» (1957);
  • «Дівчина з ромашками» (1959);
  • «Біля криниці» (1960);
  • триптих «Енеїда» — «Троянці», «Дідона», «Еней» (1960);
  • «Мавка» (1960);
  • декоративна композиція «Я до школи носити воду школярам» (1961);
  • декоративна композиція «На панщині пшеницю жала» (1964);
  • «Сон» (1964);
  • «Солдати» (1965);
  • «Назар Стодоля» (1965, у співавторстві з Оксаною Жникруп);
  • декоративна композиція «Таченка» (1967);
  • декоративна композиція «Мир народам, земля селянам» (1967);
  • «Сумач» (1967);
  • «Арсенальці» (1970);
  • «Перший літак» (1970);
  • «Солоха і дяк» (1975);
  • фляга «Квадратна» (1975);
  • фляга «Вакула» (1975);
  • фляга «Русь» (1976);
  • фляга «Мисливська» (1976);
  • «Українські пісні» (1980);
  • «Бурлески» (1983);
  • триптих «Мій Шевченко» (1984);
  • «Нове вбрання короля» (1984);
  • «Принцеса на горошині» (1984);
  • «Свинопас і принцеса» (1984);
  • «Пастушка і трубочист» (2008);
  • «Викрадення Європи» (2008).

Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1993, 2006, 2011—2112 роках, Мінську у 2012 році.

Твори скульптора зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, інших музеях України та за кордоном.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]