Лампека Микола Геронтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лампека Микола Геронтійович
Народження26 грудня 1954(1954-12-26) (69 років)
Рачин, Дубенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
НавчанняЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1982)
Діяльністьхудожник, скульптор, дизайнер, педагог
ВчительГладкий Михайло Захарович, Горбалюк Борис Васильович, Крвавич Дмитро Петрович і Франк Іван Миколайович
ПрацівникВАТ «ДЕФФА», КАМ і Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
ЧленСпілка дизайнерів України і Спілка художників України
У шлюбі зЧерниченко-Лампека Наталія Іванівна
Нагороди

Микола Геронтійович Лампе́ка (нар. 26 грудня 1954, Рачин) — український художник декоративної кераміки, скульптор, дизайнер і педагог; член Спілки дизайнерів України з 1987 року та Спілки художників. України з 1994 року. Лауреат Премії імені Катерини Білокур[1]. Чоловік художниці Наталії Черниченко-Лампеки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 грудня 1954 року в селі Рачині (нині Дубенський район Рівненської області, Україна). 1982 року закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва, де навчався зокрема у Михайлп Гладкого, Бориса Горбалюка, Дмитра Крвавича, Івана Франка. Дипломна робота — чайно-кавовий сервіз «Унікальний» до 1500-річчя Києва (керівник Борис Горбалюк, оцінка — відмінно)[2].

Упродовж 1982—1997 років працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі/ВАТ «ДЕФФА»; у 1997—2000 роках викладав у Київській дитячій академії мистецтв; з 2000 року — в Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну: з 2007 року — доцент кафедри рисунку; з 2008 року — доцент кафедри графічного дизайну Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва Національної академії керівівних кадрів культури і мистецтв. Живе в Києві в будинку на вуиці Архітектора Вербицького, № 10-А, квартира № 163[3].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка). У 1980–1990-х роках створив форми зразків художнього фарфору для промислового виробництва. Разом із дружиною виконав серії ужиткового порцелянового посуду і плас­тики малих форм. Серед робіт:

порцеляна
  • лікеро-кавовий сервіз «1500 років Києву» (1982);
  • кухоль «Козацький» (1984);
  • ваза «Серпанок» (1985);
  • кавовий сервіз «Карпати» (1987);
  • чайнмй сервіз «Снігур» (1987);
  • ваза інтер'єрна з портретом Тараса Шевченка (1987);
  • чайний сервіз «Кабінетний» (1989);
  • ваза «Зоря» (1990-ті, у спів­авторстві);
  • набір ваз «Про­щання із Седневом» (1990);
  • набір ваз «Інтер'єр­ні» (1996);
  • кавовий сервіз «Спелеолог» (1999);
керамічні композиції
  • «Дощик» (1990);
  • «Реквієм» (1990);
  • «Реверсія» (1990);
  • «Блага вість» (1992);
  • «Проталини» (1993);
  • «Людина і дерево» (2014);
монументально-декоративні і садово-паркові скульптури
інше
  • керамічне панно «Аркадія» в санаторії «Аркадія» в Одесі (1993, у спів­авторстві);
  • декоративна скульптура «Біля дзеркала» (1999);
  • декоративні металеві решітки в інтер'єрі залу засідань Адміністрації Президента Укра­їни в Києві (2004);
  • декоративна таріль «Її світ (Присвята Марії Примаченко)» (2008);
  • проєкт пам'ятника митрополиту Петру Могилі (2014).

Розробив моделі керамічних розеток для Михайлівського Золотоверхого собору та кахлі для печей у митрополичих палатах на території Софіївського собору в Києві.

Бере участь у всеукраїнськиї, все­союзних, міжнародних художніх виставках і симпозіумах кам'яної скульп­тури з 1982 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1993, 1999 роках.

Окремі роботи митця зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Білого у Чорноморську.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]