60-мм (2,36-дюймова) базука М1 прийнята на озброєння американської армії у 1942 році. У 1944 році була запущена у виробництво нова модель базуки — М9.
Німецька армія скопіювала дизайн М1, збільшила калібр до 88 мм, зробила інші зміни, і прийняла на озброєння як Raketenpanzerbüchse «Panzerschreck».
Базука М-20 була прийнята на озброєння у 1950 р. М-20 має калібр 88,9 мм, складається з відкритої розбірної гладкоствольної труби, пристрою для пострілу, що міститься в рукоятці, відкидних сошок, плечового упора з стояком та оптичного прицілу. Базука М-20 стріляє кумулятивними та осколковими снарядами (гранатами) на відстань до 450 м; вага базуки М-20 — 5,9 кг, гранати — 4,04 кг; скорострільність — 3—4 постріли на хвилину. Базука пробиває броню до 280 мм. Обслуговують базуку 2 солдати.