КПВ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
КПВ
Зенітна кулеметна установка ЗПУ-4 на базі КПВ
Зенітна кулеметна установка ЗПУ-4 на базі КПВ
Типвеликокаліберний кулемет
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1949 — по т.ч.
Операторидив. Оператори
ВійниКорейська війна
Війна у В'єтнамі
Радянсько-афганська війна
Перша російсько-чеченська війна
Друга російсько-чеченська війна
Війна в Афганістані
Війна в Іраку
Російсько-українська війна
Історія виробництва
РозробникВладимиров С. В.
Розроблено1944 — 1949
ВиробникЗавод імені Дегтярьова
Виготовлення1949 — по т.ч.
ВаріантиКПВТ, КПВМ
Характеристики
Вага52,2 кг
Довжина2.000 мм
Довжина ствола1.346 мм
Обслуга2

Набій14,5×114 мм
Калібр14,5 мм
Діявідбій ствола,
поворотний затвор
Темп вогню550—600 п/хв
Дульна швидкість976 — 1.005 м/с
Дальність вогню
Ефективнаназемні: 2.000 м
повітряні:1.500 м
Максимальна9.000 м
Система живленнястрічка на 50 набоїв
Прицілмеханічний (оптичний)

КПВ у Вікісховищі

14,5-мм великокаліберний кулеме́т Владимирова (КПВ, Індекс ГРАУ — 56-П-562, рос. «Крупнокалиберный пулемёт Владимирова»), а також КПВТ рос. «Крупнокалиберный пулемёт Владимирова танковый»), індекс ГРАУ — 56-П-562Т) — радянський великокаліберний кулемет розробки зброяра Семена Володимировича Владимирова, що був прийнятий на озброєння Радянської армії в 1949 році. КПВ є потужною автоматичною зброєю, що встановлюється в башті бронетранспортерів, розвідувальних машин та танків, на бойових катерах, рухомих та стаціонарних установках і призначений для боротьби з легкоброньованими цілями супротивника, його вогневими засобами та живою силою, що розташовані в укриттях легкого типу, а також як зенітний кулемет. Завдяки вдалому поєднанню скорострільності станкового кулемета та бронебійності протитанкової рушниці завоював велику повагу та здобув якнайширшого поширення у світі у сфері важкої стрілецької зброї.

Історія

[ред. | ред. код]

У другій половині 30-х років минулого століття почалися повномасштабні роботи зі створення зброї з одного боку, великого калібру, з іншого — максимально швидкострільної. Роботи в СРСР велися на платформі патрона 12,7 х 108-мм. Так народилися проєкти кулеметів ДШК, УБ. У 1938 році був розроблений перший зразок патрона 14,5 х 114-мм для протитанкової рушниці Рукавишникова. Рушниця вийшла громіздкою і невдалою, в серію не пішла. Патрон же виявився вдалим. Під нього конструктори почали розробку кулемета.

Семен Володимирович Владимиров, конструктор авіаційних гармат ШВАК і В-20 вже в листопаді 1943 року представив кулемет на заводські випробування. Причому, саме зенітний кулемет. Вимоги до такої зброї були вищими. Випробування кулемет пройшов успішно і після узгодження в Наркоматі оборони завод отримав замовлення на виробництво кулеметів (КПВ-44) і зенітної установки. Для військових випробувань було потрібно 50 кулеметів і одна ЗУ. Випробування почалися вже після закінчення війни, в травні 1945 року. У 1946 році кулемет прийнятий на озброєння в двох варіантах. ПКП (піхотний крупнокаліберний кулемет) і зенітний КПВ. За 6 років у війська надійшло лише у варіанті зенітних установок до 8 тисяч таких кулеметів.

Пристрій і принцип роботи

[ред. | ред. код]

КПВ належить до автоматичної стрілецької зброї тривалої безперервної стрільби. Його автоматика працює за рахунок використання енергії віддачі ствола при короткому ході [1]. Замикання здійснюється поворотом і зчепленням бойової личинки затвора безпосередньо з насадною муфтою ствола, в результаті чого ствольна коробка при пострілі є розгруженою.

Оператори

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 28 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • Koll, Christian (2009). Soviet Cannon — A Comprehensive Study of Soviet Arms and Ammunition in Calibres 12.7mm to 57mm. Austria: Koll. p. 98. ISBN 978-3-200-01445-9.

Посилання

[ред. | ред. код]